Ухвала суду № 100155541, 16.09.2021, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/903/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 вересня 2021 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюка В.В., за участю секретаря судового засідання Жванко О.Є., позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Пронькіної А.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні, -

У С Т А Н О В И В:

У провадженні Подільського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) до Головного територіального управління юстиції у Київській області, третя особа: Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що у період з березня 2018 року по 26 грудня 2019 року він працював на посаді головного спеціаліста відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, що підтверджується записами у трудовій книжці серії НОМЕР_1 . 26 грудня 2019 року його було звільнено із займаної посади у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Київській області, з припиненням державної служби, згідно наказу № 2118/4 від 24.12.2019 року. Однак, вказаним наказом не було передбачено виплату йому компенсації за невикористану щорічну відпустку за період 2018 - 2019 роки, а саме за 57 календарних днів. 13.01.2020 року він звернувся з письмовою заявою до голови ліквідаційної комісії Головного територіального управління юстиції у Київській області та до Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції України (правонаступника Головного територіального управління юстиції у Київській області, що ліквідується), проте, відповіді на вказані заяви ним не отримані. Оскільки після звільнення повний розрахунок з позивачем проведено не було, він звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 24.01.2020 року позовну заяву було залишено без руху.

18 березня 2020 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 18.03.2020 року відкрито провадження у справі.

Протокольною Ухвалою суду від 02.11.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Протокольною Ухвалою суду від 16.09.2021 року замінено сторону відповідача на Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (надалі за текстом - відповідач).

У судовому засіданні 16.09.2021 року представником відповідача заявлено клопотання про закриття провадження у справі у зв`язку із тим, що дана справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Присутній у судовому засіданні позивач заперечував щодо закриття провадження у справі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступним.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів.

Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто, передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні враховувати суть права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характер спірних правовідносин, зміст та юридичну природу обставин у справі.

Згідно з ч. 1 ст.19 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Пунктом 17 ч. 1 ст. 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Отже, зміст поняття «публічна служба» охоплює поняття державної служби.

Статтею 1 Закону України «Про державну службу» передбачено, що державна служба - це публічна, професійна, політично неупереджена діяльність із практичного виконання завдань і функцій держави. Державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Так, у період з березня 2018 року по 26 грудня 2019 року позивач працював на посаді головного спеціаліста відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Наказом Головного територіального управління у Київській області Міністерства юстиції України від 24.12.2019 року № 2118/4 «Про звільнення» прийнято рішення про звільнення ОСОБА_1 з 26 грудня 2019 року з посади головного спеціаліста відділу розгляду звернень та забезпечення діяльності комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Київській області, з припиненням державної служби.

Отже, робота позивача в ГТУЮ у Київській області згідно із Законом України «Про державну службу» є державною службою, а остання є публічною службою.

Предметом даного позову є стягнення компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення, моральної шкоди.

Зазначені вимоги виникли з правовідносин, зумовлених проходженням позивачем публічної служби і звільненням з неї.

Відповідно до висновків, що містяться у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року по справі № 761/27364/17, за правилами адміністративного судочинства розглядаються спори, пов`язані з проходженням публічної служби. Ці спори можуть стосуватися як порядку проходження такої служби, до якого включається і виплата заробітної плати, так і пов`язані зі звільненням з публічної служби, до яких належать і спори про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку при звільненні.

Отже, дана справа підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція узгоджується із висновками Великої Палати Верховного Суду, які викладені у Постановах від 20 червня 2018 року по справі № 426/160/14-ц, від 17 жовтня 2018 року по справі № 661/3699/16-ц, від 13 березня 2019 року по справі № 761/27364/17.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що даний спір підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства, що прямо передбачено чинним КАС України, відтак провадження по справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. ст. 255, 256, 258, 260, 353, 352-355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву представника відповідача про закриття провадження у справі - задовольнити;

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про стягнення грошових коштів, невиплачених при звільненні - закрити;

Роз`яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства;

Роз`яснити, що повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається;

Копію ухвали надіслати учасникам справи;

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Подільський районний суд м. Києва. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (враховуючи положення п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України). У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Володимир ГРЕБЕНЮК