Рішення № 100155369, 05.10.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/663/21

Справа №754/4514/20

РІШЕННЯ

Іменем України

(повне рішення суду виготовлено 05 жовтня 2021 року)

01 жовтня 2021 року м. Київ, Деснянський районний суд м. Києва, суддя: Грегуль О.В., секретар судового засідання: Гончаренко М.М., справа № 754/4514/20

ОСОБА_1 - позивач

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» - відповідач 1

ОСОБА_2 - відповідач 2

ОСОБА_3 - третя особа 1

ОСОБА_4 - третя особа 2

вимоги позивача: визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним

Клінчиков С.О. - адвокат позивача і третьої особи 1

Шеремет М.О. - адвокат відповідача 1

Мацкевич Д.А. - адвокат третьої особи 2

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, який подавався в новій редакції та в якому позивач просить визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 14.02.2020, укладений між ТОВ «Мегаінвест сервіс» і ОСОБА_2 та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем посилаючись на те, що даний договір не відповідає вимогам Закону.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 01.10.2021 прийнято відмову позивача від частини позовних вимог наступного змісту: «припинити речові права відповідача на спірну квартиру скасувавши державну реєстрацію спірного права за відповідачем (індексний номер 51152894 від 14.02.2020 р.)» та в цій частині закрито провадження у справі № 754/4514/20.

У судовому засіданні позивач і його адвокат позов підтримали.

Адвокат відповідача 1 позов не визнала посилаючись на його безпідставність.

Третя особа 1 зі своїм адвокатом вважають позов обґрунтованим.

Відповідач 2 третя особа 2 та адвокат останньої в судове засідання не з`явились і доказів про поважність причин своєї неявки суду не надали, хоча про час і місце розгляду справи неодноразово повідомлялись належним чином і їм достовірно відомо про розгляд даного спору судом, зокрема, відповідачем 2 подавався відзив на позов та письмові пояснення, а адвокат третьої особи 2 був присутній у судовому засіданні 01.10.2021, однак, після видалення суду до нарадчої кімнати для виготовлення ухвали по заяві про відмову від частини позовних вимог і виходу суду з нарадчої кімнати адвокат третьої особи 2 в судове засідання не з`явився з власної ініціативи.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Відповідачу 2 та третій особі 2 і адвокату останньої достовірно відомо про розгляд даного спору судом та час і місце розгляду справи, однак, вони не цікавляться провадженням у справі.

З урахуванням викладеного і ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності відповідача 2, третьої особи 2 та адвоката останньої.

Вислухавши позивача, третю особу 1 і адвокатів: позивача, відповідача 1 і третьої особи 1, дослідивши матеріали справи, суд у судовому засіданні встановив наступне.

Між АКІБ «УкрСиббанк» і позивачем укладено договір про надання споживчого кредиту № 11259673000 від 28.11.2007 та за яким останньому надано кредит в сумі: 125000 доларів США, що еквівалентно: 631250 грн. і який має погашатись щомісячними платежами та бути погашений разом із процентами не пізніше 28.11.2028. Цільове призначення кредиту особисті потреби, а саме, купівля кв. АДРЕСА_1 .

Між АКІБ «УкрСиббанк» і третьою особою 1 укладено договір поруки № 161323 від 28.11.2007 і за яким остання зобов`язалася нести солідарну відповідальність з позивачем за договором про надання споживчого кредиту № 11259673000 від 28.11.2007.

Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу квартири від 28.11.2007, позивач купив кв. АДРЕСА_1 .

Між АКІБ «УкрСиббанк» і позивачем укладено договір іпотеки № 71190 (нерухомого майна) від 28.11.2007 і за яким позивач передав кв. АДРЕСА_1 , загальною площею: 69,60 кв. м. в іпотеку АКІБ «УкрСиббанк».

На підставі нотаріально посвідченого договору № 2144/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги від 04.02.2020 до відповідача 1 перейшло право вимоги за вищевказаними договорами.

На підставі укладеного між ТОВ «Мегаінвест сервіс» (відповідач 1) і громадянкою Російської Федерації ОСОБА_2 (відповідач 2) нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем договору купівлі-продажу квартири від 14.02.2020, відповідач 1 продав відповідачу 2 предмет іпотеки.

Відповідно до протоколу про проведені електронні торги від 09.06.2020 № 484139 ДП «СЕТАМ», 09.06.2020 проведено електронні торги з реалізації майна: трикімнатної квартири площею: 69,6 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та переможцем визнано ОСОБА_4 (третя особа 2).

Як зазначено в п. 3 і п. 4 зазначеного спірного договору купівлі-продажу квартири від 14.02.2020, 3. Право на продаж вказаного нерухомого майна будь-якій особі належить іпотеко держателю на підставі: - договору іпотеки № 71190, посвідченого 28 листопада 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лосєвим В.В. за реєстровим номером 3061, укладеного між іпотекодержателем та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_3 ; договору № 2144/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги посвідченого 04 лютого 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим номером 214. 4. Продавець не пізніше ніж за 30 днів до укладення цього договору письмово повідомив іпотекодавця, що підтверджується трекінгом № 0160208054055, що вручено іпотекодавцю.

Згідно п. 5.1, п. 5.2. (підпунктів: 5.2.1. і 5.2.2.), п. 5.3. договору іпотеки № 71190 (нерухомого майна) від 28.11.2007, 5.1. Сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. 5.2. Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: 5.2.1. Передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; 5.2.2. Отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку». 5.3. Позасудове врегулювання може бути застосовано сторонами в будь-який момент звернення стягнення на предмет іпотеки, але в будь-якому разі лише до моменту набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ст. 203 ЦК України, 1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. 2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. 3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. 4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. 5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. 6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно ст. 215 ЦК України, 1. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. 2. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. 3. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ст. 328 ЦК України, 1. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. 2. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Згідно ст. 658 ЦК України, 1. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ч. 1 - ч. 3 ст. 36 та ч. 1 і ч. 2, ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV, сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків. Протягом тридцятиденного строку з дня отримання такого повідомлення особа, яка має зареєстровані права чи вимоги на предмет іпотеки, вправі письмово повідомити іпотекодержателя про свій намір купити предмет іпотеки. З дня отримання іпотекодержателем цього повідомлення вказана особа набуває переважне право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя. Якщо таких повідомлень надійшло декілька, право на придбання предмета іпотеки у іпотекодержателя належить особі, яка має вищий пріоритет своїх зареєстрованих прав чи вимог. Дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця. При нотаріальному посвідченні такого договору купівлі-продажу правовстановлюючий документ на предмет іпотеки не подається.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 19.05.2020 у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20), Закон № 898-IV прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки. Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону № 1304-VII право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору. Водночас Закон № 1304-VII ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Відповідно до підпункту 1 п. 1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 № 1304-VІІ, 1. Протягом дії цього Закону: 1) не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду (далі - нерухоме житлове майно), об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Згідно ч. 1, ч. 4 - ч. 7 ст. 81 ЦПК України, 1. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 4. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. 5. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. 6. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. 7. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вказівок ЄСПЛ, пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень (рішення у справі Проніна проти України).

Будь-яких конкретних правових доказів, які б свідчили, що при укладенні між відповідачами договору купівлі-продажу квартири від 14.02.2020 були дотримані п. 5.1, п. 5.2. (підпунктів: 5.2.1. і 5.2.2.), п. 5.3. договору іпотеки № 71190 (нерухомого майна) від 28.11.2007 та ч. 1 - ч. 3 ст. 36 та ч. 1 і ч. 2, ч. 5 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 № 898-IV та які б свідчили про наявність у відповідача 1 права на продаж предмету іпотеки суду не надано і судом таких доказів не здобуто, а саме доказів щодо наявності окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку» та який би свідчив про отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця, а також доказів про дотримання Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 № 1304-VІІ.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими.

За таких обставин, позов задовольняється.

Згідно ч. 1 і ч. 2 ст. 141 ЦПК України, 1. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 2. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 14.02.2020, укладений між товариством з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 4, оф. 9, ЄДРПОУ: 42237969) і ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Золотих Олександром Олександровичем.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаінвест сервіс» (місцезнаходження: м. Київ, вул. Велика Житомирська, 4, оф. 9, ЄДРПОУ: 42237969) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ): 420,40 грн. - судового збору.

Стягнути з ОСОБА_2 (адреса: АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ): 420,40 грн. - судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ: