Рішення № 10015533, 25.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 27/15825.05.10 За позовомВідкритого акціонерного товариства «Західенерго»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Укренергопром-2»

простягнення 19440,00 грн. Суддя Дідиченко М.А.

Секретар Приходько Є.П.

Представники сторін:

від позивача:не з’явились;

від відповідача:Веста Д.О. –представник за довіреністю № 3 від 16.04.2010 року. ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Відкрите акціонерне товариство «Західенерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергопром-2»про стягнення 19440,00 грн.

          Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору № 157 від 25.10.2006 року відповідач зобов’язався виконати на користь позивача підрядні роботи, а позивач зобов’язався прийняти виконані роботи та оплатити їх. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що згідно з пунктом 2.2 договору перерахував на поточний рахунок відповідача аванс у розмірі 19440,00 грн., проте, відповідач, в порушення умов договору, до виконання робіт не приступив та у встановлений договором строк роботи не завершив. Посилаючись на припинення договором своєї дії та статтю 1212 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача безпідставно збережені грошові кошти у розмірі 19440,00 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.04.2010 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 26.04.2010 року.

          Представник позивача у судове засідання 26.04.2010 року не з’явився, вимоги ухвали суду від 06.04.2010 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив.

          Представник відповідача у судовому засіданні 26.04.2010 року подав докази, витребувані ухвалою суду від 06.04.2010 року, та надав усні пояснення по суті спору.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.04.2010 року на підставі частини 1 статті 77 ГПК України відкладено розгляд справи на 25.05.2010 року.

          Представник позивача у судове засідання 25.05.2010 року не з’явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, однак, через загальний відділ діловодства суду подав докази, витребувані ухвалою суду від 26.04.2010 року, та клопотання про розгляд справи за його відсутності.

          Представник відповідача у судовому засіданні 25.05.2010 року надав письмові та усні пояснення по суті спору.

          В наданих суду письмових поясненнях відповідач зазначає, що проти позовних вимог не заперечує.

          Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, –

ВСТАНОВИВ:

          25.10.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укренергопром-2»(надалі –відповідач) та Відкритим акціонерним товариством «Західенерго»(надалі –позивач) укладено договір підряду № 157 на виконання проектно-вишукувальних робіт (надалі –договір).

          Згідно з пунктом 1.1 договору позивач доручив, а відповідач зобов’язався розробити техніко-економічне обґрунтування та бізнес-план реконструкції тепломережі від Бурштинської ТЕС до м. Бурштин.

          Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що вартість робіт складає 64800,00 грн.

          Відповідно до пункту 2.2 договору позивач зобов’язався не пізніше, ніж за один дин день до початку виконання робіт, перерахувати відповідачу аванс у розмірі 30 % від вартості робіт, що складає 19440,00 грн.

          Пунктом 1.4 договору сторони обумовили, що зміст і терміни виконання роботи визначаються календарним планом, що є невід’ємною частиною договору.

          Згідно з календарним планом відповідач зобов’язався виконати роботи в період з 14.11.2006 року по 26.12.2006 року.

          Враховуючи зазначене, здійснити передоплату за договором відповідач повинен був у термін до 13.11.2006 року.

          Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення, зобов’язання з авансування робіт відповідач виконав, проте, з порушенням строку, здійснивши переказ передбаченої договором суми коштів 18.12.2006 року.

          Пунктом 5.4 договору сторони передбачили, що у разі затримки позивачем підписання договору, передачі вихідних даних, оплати авансу або здійснення поетапних платежів, строки початку та закінчення робіт переносяться на кількість днів затримки без додаткового узгодження.

          Прострочення у виконанні зобов’язання зі сплати авансу склало 34 календарні дні.

          Відповідно, строк завершення робіт було відкладено до 29.01.2007 року.

          В порушення умов договору, відповідач до виконання передбачених договором робіт не приступив та у визначений вище строк роботи не завершив.

          Згідно з пунктом 7.1 договору, останній набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.03.2007 року.

          Відповідно до частини 1 статті 598 ЦК України зобов’язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

          Враховуючи зазначене, 31.03.2007 року договір припинив свою дію.

          За таких обставин, суд приходить до висновку, що перераховані у якості передоплати за договором грошові кошти у розмірі 19440,00 грн. відповідач зберіг у себе без достатньої правової підстави.

          Згідно з наданою суду квитанцією № 710, 11.02.2010 року позивач надіслав на адресу відповідача вимогу повернути безпідставно збережені грошові кошти.

          Вказану вимогу відповідач залишив без задоволення.

          Частина 1 статті 173 ГК України встановлює, що господарським визнається зобов’язання, що виникає між суб’єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

          Абзац 5 частини 1 статті 144 ГК України передбачає, що підставами виникнення майнових прав та обов’язків суб’єкта господарювання є, зокрема, придбання або збереження майна за рахунок іншої особи без достатніх підстав.

          Згідно з частиною 2 статті 173 ГК України основними видами господарських зобов’язань є майново-господарські зобов’язання та організаційно-господарські зобов’язання.

          Відповідно до частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов’язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов’язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку. Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Частина 1 статті 1212 ЦК України визначає, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов’язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов’язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

          Згідно з частиною 2 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

          Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються у тому числі і до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.

          Частина 1 статті 1213 ЦК України передбачає, що набувач зобов’язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

          Частина 1 статті 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Належних доказів, які б підтверджували повернення позивачу безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 19440,00 грн., відповідач не надав, проти позовних вимог не заперечував.

          Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Тому, позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно збережених грошових коштів у розмірі 19440,00 грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

          Відповідно до статті 49 ГПК України при задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

          На підставі викладеного, керуючись статтями 173, 175, 193 ГК України, статтями 1212, 1213 ЦК України, статтями 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укренергопром-2» (03110, м. Київ, вул. Солом’янська, 5; ідентифікаційний код 31604493) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Відкритого акціонерного товариства «Західенерго» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 15; ідентифікаційний код 23269555) грошові кошти у розмірі 19440 (дев’ятнадцять тисяч чотириста сорок) грн. 00 коп., 194 (сто дев’яносто чотири) грн. 40 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені ГПК України.

СуддяДідиченко М.А. Дата підписання –31.05.2010 року.