Рішення № 100155188, 14.09.2021, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2/754/96/21

Справа №754/15165/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 вересня 2021 року Деснянський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Лісовської О.В.

за участю секретаря Грей О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, мотивуючи свої вимоги тим, що 10.01.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 був укладений Договір про іпотечний борг № 2, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 118000,00 дол. США та зобов`язалась повернути кредит та виплачувати проценти за користування кредитом. В забезпечення виконання умов вказаного Договору ОСОБА_1 передала в іпотеку належну їй на праві власності квартиру АДРЕСА_1 , про що між сторонами 10.01.2008 року був підписаний та нотаріально посвідчений Іпотечний договір № 3 за реєстровим № 33. 17.12.2012 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (правонаступник Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку) та ТОВ «Кредитні ініціативи» було укладено Договір відступлення прав вимоги. Як зазначає позивач, боржник належним чином не виконувала свої зобов`язання за Договором, внаслідок чого станом на 21.11.2016 року утворилась заборгованість у розмірі 39713,16 доларів США, що за офіційним курсом НБУ становить 1028382,88 грн. На підставі викладеного позивач звертається до суду з даним позовом, в якому просить в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором № 2 від 10.01.2008 року звернути стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , встановивши спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; стягнути судові витрати у розмірі 19840,87 грн.

15.03.2017 року від представника відповідачки до суду надійшли Заперечення на позов, відповідно до яких зазначено, що 06.05.2014 року позивачем вже вчинено виконавчий напис по Іпотечному договору № 3 від 10.01.2008 року про звернення стягнення на квартиру АДРЕСА_1 . Тобто позивач вже скористався своїм правом, передбаченим Законом України «Про іпотеку», на звернення стягнення на іпотечне майно. Також представник зазначає, що у наданому позивачем Договорі про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року за реєстровим № 1423 не зазначено, що згідно нього передаються права за Іпотечним договором № 2 від 10.01.2008 року. В період з 10.01.2008 року по 14.01.2016 року відповідачка фактично сплатила в погашення тіла кредиту 78286, 84 доларів США, тобто умови Кредитного договору нею не порушено, а отже у позивача відсутнє право на дострокове стягнення заборгованості. Крім того, позивачем не було надано належних документів, які б підтвердили перехід права вимоги до нового кредитора. На підставі викладеного представник відповідачки просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 12.06.2017 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідачки про закриття провадження по справі.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 27.02.2018 року провадження по цивільній справі за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - зупинено до набрання законної сили рішенням по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи" про визнання недійсним договору відступлення права вимоги, що знаходиться на розгляді в Оболонському районному суді м. Києва.

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 12.06.2017 року позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи", Акціонерного комерційного Промислово-інвестиційного банку про визнання недійсним договору відступлення права вимоги повернуто заявнику для подачі до належного суду.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 10.11.2020 року залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ "Кредитні ініціативи", ПАТ «Акціонерний комерційний Промислово-інвестиційний банк» про визнання недійсним договору відступлення права вимоги.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 18.01.2021 року відновлено провадження у цивільній справі за позовом ТОВ "Кредитні ініціативи" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

У судове засідання представник позивача не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу у його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності представника позивача, за наявних у справі матеріалів.

Відповідачка у судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, у своїй заяві просить розглядати справу у його відсутність. Суд вважає можливим розглядати справу у відсутності відповідачки, за наявних у справі матеріалів.

Представники відповідачки у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки не повідомили.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що 10.01.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком, правонаступником якого є ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», та ОСОБА_1 був укладений Договір про іпотечний борг №2, на підставі якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 118000,00 дол. США зі сплатою 12,90 % річних на строк до 09.01.2028 року.

20.04.2004 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 був укладений Іпотечний договір №3, відповідно до умов якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю нерухоме майно, а саме трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 79,10 кв.м., житловою площею 48,00 кв.м.

06.10.2008 року між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком та ОСОБА_1 був укладений Договір, відповідно до якого було змінено процентну ставку на 14% річних.

28.09.2010 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 495 до Договору про іпотечний борг № 2 від 10.01.2008 року.

02.03.2011 року між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про внесення змін та доповнень № 187 до Договору про іпотечний борг № 2 від 10.01.2008 року.

Згідно із ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до п. 3.1.3. Іпотечного договору № 3 Іпотекодержатель має право у випадку невиконання зобов`язань по основному договору звернути стягнення на предмет іпотеки, реалізувати його та за рахунок вирученої від реалізації предмета іпотеки суми, переважно перед іншими кредиторами, задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначаються на момент фактичного задоволення, включаючи сплату відсотків, основної суми боргу, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням основного зобов`язання, витрат та збитків, передбачених ст. 7 Закону України «Про іпотеку».

В силу ст.525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від його виконання не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Правові наслідки порушення зобов`язання, забезпеченого іпотекою, передбачені Законом України «Про іпотеку».

Статтею 1 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Право Іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку встановлене Конституцією України та ст.35 Закону України «Про іпотеку».

Згідно із ч.1 ст.7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке прямо передбачено умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У ст. 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки. Так, за змістом ч.1 ст. 33 Закону України "Про іпотеку", яка кореспондує ст.589 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст.12 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до Договору відступлення прав вимоги від 17.12.2012 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», до ТОВ «Кредитні ініціативи» перейшло право грошової вимоги з боржників за кредитними договорами, в тому числі й за Договором про іпотечний борг №2 від 10.01.2008 року.

Окрім того, відповідно до Договору про передачу прав за договорами забезпечення від 17.12.2012 року, укладеного між ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» та ТОВ «Кредитні ініціативи», ТОВ «Кредитні ініціативи» прийняв договори забезпечення, зокрема й договір іпотеки із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя від 10.01.2008 року №3.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено можливість заміни кредитора у зобов`язанні внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), що являє собою договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредиторові.

У відповідності зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно розрахунку заборгованості за Договором про іпотечний борг №2 від 10.01.2008 внаслідок невиконання зобов`язань за кредитним договором станом на 21.11.2016 року утворилась заборгованість, а саме: 39713,16 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 1028382,88 грн. - заборгованість за кредитом; 11366,61 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становить 294341,40 грн. - заборгованість по відсотках.

Позивач обґрунтовує заборгованість виключно договором відступлення прав вимог, який у свою чергу не містить інформації про нарахування саме такої суми, її складових, даних про внесення відповідачами платежів, а фактично є відображенням односторонніх арифметичних розрахунків позивача і не є правовою підставою для стягнення відповідних сум та не може бути доказом безспірності розміру грошових вимог позивача до відповідача.

Однак доказами, що можуть підтвердити наявність або відсутність заборгованості, а також встановлювати розмір зазначеної заборгованості, можуть бути виключно документи первинної бухгалтерської документації, оформлені згідно вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» та п. 2.1.1 Постанови НБУ «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку та звітності в банках України» від 30.12.1998 № 566, оскільки лише первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та складені під час здійснення господарської операції - є правовою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Емітенти зобов`язані в порядку та строки, установлені договором, надавати власникам рахунків виписки про рух коштів на їх рахунках за операціями, що виконані користувачами електронних платіжних засобів. Форма виписки повинна включати всі обов`язкові реквізити, передбачені нормативно-правовим актом Національного банку з питань організації операційної діяльності в банках України.

Пунктом 4.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 первинні документи мають бути складені під час здійснення операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення в паперовій та/або в електронній формі.

Пунктом 4.10. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 первинні документи складаються на паперових носіях або в електронній формі та мають містити такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства (банку), що склало документ; зміст та обсяг операції (короткий зміст операції та підстава для її здійснення), одиницю її виміру; посади осіб, відповідальних за здійснення операції і правильність її оформлення; особистий підпис (електронний цифровий підпис) та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Пунктом 5.3. Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254 Банки обов`язково мають складати на паперових та/або електронних носіях, зокрема, такі регістри як особові рахунки та виписки з них.

Проте позивач ТОВ «Кредитні ініціативи» не надав суду первинних бухгалтерських документів, виписок по рахункам, документів, що підтверджують погашення кредиту відповідачем, а саме: платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки.

Доведеність наявної суми заборгованості за кредитним договором є обов`язком позивача, який не довів суду належними та допустимими доказами її розмір.

Крім того, стороною позивача не надано суду жодного доказу про передачу прав вимоги з додатками у вигляді повного списку боржників та відомостей про кредитний договір який відноситься до відповідачів, первинного розрахунку по кредитним зобов`язанням, належне повідомленням відповідачів про зміну кредиторів та розмір заборгованості, саме за їх кредитним договором, який існував на момент переходу цих прав.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 516 ЦК України передбачено, що якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Стаття 517 ЦК України регламентує, що первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

Відповідно до статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Положення Резолюції Генеральної Асамблеї ООН "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів" від 09.04.1985 № 39/248, наголошує: визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.

Таким чином, суд, враховуючи засади меж та обсягу цивільної відповідальності особи, закладених нормами Конституції України та цивільного законодавства, зауважує, що будь-яка особа не може нести відповідальність за порушення зобов`язання, яке припинено належним виконанням у зв`язку з наявністю порушення зобов`язання за іншим договором, тільки тому, що вони укладені між тими ж сторонами та на подібних умовах.

До того ж у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, з яких можливо було б встановити правомірність нарахованої позивачем суми заборгованості за відсотками, є лише розрахунок станом на 21.11.2016 року, доданий до позовної заяви, проте встановленої суми саме заборгованості за кредитним договором, з якої і нараховуються відсотки та за який період, як до позовної заяви не надано так і в подальшому представником позивача суду також таких доказів не надано.

Крім того, судом беззаперечно встановлено, що існує виконавчий напис нотаріуса №765 від 06.05.2014, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Матвеєвим В.А., за яким звернуто стягнення на квартиру АДРЕСА_1 ; задоволено вимоги ТОВ «Кредитні ініціативи» у розмірі заборгованості, що виникла внаслідок невиконання/неналежного виконання боржником ОСОБА_1 умов Кредитного договору з 17.12.2012 року по 28.02.2014 року, а саме у розмірі 413711,74 грн.

Однак суд зауважує, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, що полягає у посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Виконавчий напис не породжує виникнення права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло у стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання безспірного зобов`язання боржником (постанова ВС від 10.04.2019 у справі №201/11696/16-ц).

Вчинення виконавчого напису нотаріусом є способом захисту цивільних прав в позасудовому порядку. Так, кредитор (стягувач) може задовольнити свої вимоги та стягнути з боржника заборгованість шляхом вчинення виконавчого напису нотаріусом на борговому документі та пред`явити його до виконання.

Отже, якщо рішенням суду будуть задоволені позовні вимоги в даній справі, позивач отримує передбачене законом право звернення до примусового виконання за двома виконавчими документами, що суперечить принципу неможливості двічі притягнення особи до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, тобто суперечить визначеному захисту відповідно до ст. 61 Конституції України.

Конституцією України передбачено, що всі рівні перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (статті 24 та 129).

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача необґрунтовані та не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано суду доказів, які б суд міг покласти в основу задоволення вимог позивача, як це передбачено статтями 76-79 та 81 ЦПК України.

Виходячи із встановлених фактичних обставин справи, вимог чинного законодавства, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність та взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю, оскільки не доведено порушеного права позивача відповідачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. 10, 12, 19, 81, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України, ст. 509, 526, 543, 553,554, 572, 589, 590, 627, 611, 1054 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду м. Києва через Деснянський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціаттви», код ЄДРПОУ 35326253, зареєстроване місцезнаходження: м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21.

Відповідачка - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення виготовлений 01 жовтня 2021 року.

Суддя О.В.Лісовська