Постанова № 10015500, 03.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2010р.м.Київ№ 32/341-29/285-А

14:00

За позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва

до Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення

треті особи:          1. Міністерство фінансів України

          2. Державне казначейство України

          3. Управління державного казначейства України у м. Києві

          4. Державна податкова адміністрація у м. Києві

          5. Державний експортно-імпортний банк

          6. Міністерство економіки України

          7. Закрите акціонерне товариство «УЗТФ «Біомед»

про стягнення заборгованості

Головуючий суддя Морозов С.М.

Судді Бойко Р.В.

Котков О.В.

Секретар судового засідання Грузький Ю.О.

Представники:

від позивача: Мельник Р.В. (довіреність № 45/10-021 від 31.03.2010 р. )

від відповідача: не з’явились;

від третьої особи-1: Іщенко Р.А. (довіреність № 31-28020-02-2/05 від 31.01.2008 р. )

від третьої особи-2: Петровець О.Ф. (довіреність № 18-22/145 від 15.01.2010);

від третьої особи-3:Онашко Є.М. (довіреність № 05-04/7-63 від 11.01.2010)

від третьої особи-4: Грембовський В.О. (довіреність № 1575/9/10-403 від 26.05.2010);

від третьої особи-5: Черненко Є.В. (довіреність № 010-02/6070 від 27.10.2008);

від третьої особи-6: не з’явились;

від третьої особи-7: не з’явились.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 червня 2010 року о 12 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивну частини Постанови.

Обставини справи:

Державна податкова інспекція у Святошинському районі м. Києва (надалі – позивач) звернулася до суду з позовною заявою про стягнення з Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення (надалі –відповідач) заборгованості у сумі 194843631,48 грн., та пені в сумі 147986630,74 грн. Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги, останньою заявою про збільшення позовних вимог, отриманою Господарським судом м. Києва в судовому засіданні 03.06.2010 позивач просить стягнути з відповідача 350491889,75 грн. заборгованості, що еквівалентно 29438487,11 євро по курсу НБУ станом на 01.12.2009 та 299112253,09 грн. пені. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач свої обов’язки за договором кредитування не виконав, повернення кредиту, наданого під гарантії Уряду, в термін відповідно до угоди не забезпечив.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позову заперечував, посилаючись на те, що він кошти за кредитною угодою не отримував і оформлення будь-яких рахунків за участю відповідача не здійснювалося.

Справа слухається Господарським судом м. Києва вдруге. Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.09.2004 позов задоволено повністю. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2005 вказане рішення скасоване, провадження у справі припинено. Постановою Вищого господарського суду України від 19.05.2005 постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2005 та рішення Господарського суду м. Києва від 09.09.2004 скасовані, справа направлена на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.

Ухвалою від 21.06.2005 справа прийнята до розгляду судді Усатенко І.В., розгляд справи призначений на 19.07.2005. В судовому засіданні 19.07.2005 оголошено перерву. Ухвалою від 22.07.2005 в.о.Голови Господарського суду м. Києва розгляд справи доручено здійснювати колегією у наступному складі: Усатенко І.В. (головуюча), Євсіков О.О., Митрохіна А.В. Ухвалою від 22.07.2005 розгляд справи призначено на 14.09.2005. Ухвалою від 14.09.2005 відкрито провадження в адміністративній справі, призначено попереднє засідання на 29.09.2005. В судовому засіданні 29.09.2005 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 26.10.05. В подальшому в судових засіданнях оголошувалися перерви. Ухвалою від 09.12.2005 зупинено провадження у справі у зв’язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи. 11.07.2007 провадження у справі поновлене у зв’язку з надходженням Повідомлення КНДІСЕ про неможливість надання висновку експерта, розгляд справи призначений на 30.07.2007. В засіданні 30.07.2007 розгляд справи зупинено до 21.09.2007, в якому відкладено розгляд справи до 05.10.07. В судовому засіданні 05.10.2007 розгляд справи зупинено до 02.11.2007, яке не відбулося через хворобу судді Митрохіної А.В. Ухвалою від 19.11.2007 розгляд справи призначено на 30.11.2007, в якому оголошено перерву до 03.12.2007, в якому оголошено перерву до 18.12.2007. Ухвалою від 18.12.2007 розгляд справи зупинено до 31.01.2008. В судовому засідання 31.01.2008 до справи залучено ЗАТ УЗТФ «Біомед»в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, розгляд справи відкладено до 21.02.2008. В судовому засідання 21.02.2008 зупинено провадження у справі до 03.04.2008. В засіданні 03.04.2008 розгляд справи відкладено до 24.04.2008. Розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 17.04.2008 розгляд справи доручено здійснювати в наступному складі суддів: головуючий суддя Усатенко І.В., судді Митрохіна А.В., Морозов С.М. Ухвалою від 02.06.2008 зупинено розгляд справи до виконання заходів, передбачених Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення погашення заборгованості перед державою за кредитами, залученими під державні гарантії». Розпорядженням заступника Голови Господарського суду м. Києва від 26.10.2009 розгляд справи доручено здійснювати в наступному складі суддів: головуючий суддя Морозов С.М., судді Бойко Р.В., Митрохіна А.В. Ухвалою від 29.01.2010 поновлене провадження по справі, розгляд справи призначено на 18.02.2010. В судове засідання 18.02.2010 представник відповідача не з’явився, розгляд справи відкладено до 30.03.2010. В судовому засіданні 30.03.2010 оголошено перерву до 06.04.2010. Розпорядженням в.о Голови Господарського суду м. Києва від 31.03.2010 розгляд справи доручено здійснювати в наступному складі суддів: головуючий суддя Морозов С.М., судді Бойко Р.В., Котков О.В. В судове засідання 06.04.2010 представник відповідача також не з’явився, розгляд справи відкладено до 27.04.2010. В судовому засіданні 27.04.2010 розгляд справи відкладено до 25.05.2010, в якому розгляд справи відкладено до 03.06.2010, в яке представник відповідача також не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та учасників справи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

В рамках "Програми імунопрофілактики населення України", затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.93 № 288, з метою створення в Україні власного виробництва вакцин групи АКДС, БЦЖ та вакцин проти кору, паротиту і гепатиту Б було розроблено кредитний проект з використанням обладнання іноземного виробництва, яке планувалося закупити за рахунок кредиту ФРН.

Для закупівлі зазначеного обладнання між ЗАТ УЗТФ "Біомед", яке діяло за дорученням Державного комітету України з медичної та мікробіологічної промисловості (далі також Держкоммедбіопром) на підставі Договору-доручення від 03.05.94 №01/156-1 (укладеного між цими юридичними особами), та іноземним експортером - консорціумом фірм Глятт Інженертехнік ГмбХ та Лінде-КСА-Дрезден ГмбХ, ФРН- було укладено зовнішньоторговельний контракт від 12.05.94 № 077-2 загальною вартістю 90 290 000,00 нім. марок.

Фінансування 85 % вартості зазначених контрактів було передбачено за рахунок кредиту ФРН загальною сумою 76 746 500,00 нім. марок, залученого під Гарантійне зобов'язання Кабінету Міністрів України в рамках Базової Угоди від 25.03.92 з Консорціумом німецьких банків АКА, укладеної ВАТ "Укрексімбанк" від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України.

Згідно з рішенням Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України (протокол засідання № 6(46) від 06.12.94) в забезпечення виконання зобов'язань щодо погашення та обслуговування цього кредиту на користь Консорціуму німецьких банків АКА (далі - AKA) було надане Гарантійне зобов'язання Кабінету Міністрів України від 07.12.94 № 40-2157/96 на суму 76 746 500,00 нім. марок.

ВАТ "Укрексімбанк" від імені та за дорученням Кабінету Міністрів України була укладена Індивідуальна кредитна угода від 11.08.1995 № 5/0810/6216 (зовнішня кредитна угода) з АКА на суму 76 746 500,00 нім. марок (для фінансування 85% вартості зовнішньо-торгівельного контракту).

31 січня 1995 р. між Державним експортно-імпортний банк України (кредитор) та Державним комітетом України з медичної та мікробіологічної промисловості (позичальник) була укладена Кредитна угода № 02/53-105 на суму 76 746 500,00 нім. марок.

У ході реалізації кредитного проекту на вимогу німецької сторони у зв'язку із зміною страхової політики Німеччини Держкоммедбіопром звернувся до Валютно –кредитної ради Кабінету Міністрів України з пропозицією щодо розподілення зовнішньо-торгівельного контракту від 12.05.94 № 077-2 на три окремих контракти по видах вакцин. Згідно з рішенням ВКР КМУ (протокол засідання № 11(51) від 20.04.95) зовнішньо-торгівельний контракт від 12.05.1994 № 077-2 було розподілено на три окремих контракти по видах вакцин, а саме:

-          № 077-2А від 06.03.95 на суму 9,29 млн. нім. марок по закупівлі обладнання для виробництва вакцин групи АКДС;

-          № 077-2В від 06.03.95 на суму 41,5 млн. нім. марок по закупівлі обладнання для виробництва вакцин групи БЦЖ;

-          № 077-2С від 06.03.95 на суму 39,5 млн. нім. марок по закупівлі обладнання для виробництва вакцин проти кору, паратиту і гепатиту Б.

Відповідно, були укладені три окремі зовнішні кредитні угоди для фінансування зазначених контрактів:

-          зовнішня кредитна угода № 5/0810/6389 на суму 7 896 500,00 нім. марок для фінансування 85% вартості зовнішньоторговельного контракту від 06.03.95 № 077-2А;

-          зовнішня кредитна угода № 5/0810/6216 на суму 35 275 000,00 нім. марок для фінансування 85% вартості зовнішньоторговельного контракту від 06.03.95 № 077-2В;

-          зовнішня кредитна угода № 5/0810/6390 на суму 33 575 000,00 нім. марок для фінансування 85% вартості зовнішньоторговельного контракту від 06.03.95 № 077-2С.

Як наслідок, суму кредиту за Кредитною угодою від 31.01.95 № 02/53-105 було зменшено до 35 275 000,00 нім. марок шляхом внесення до неї змін (Доповнення № 1 від 13.09.95 та №2 від 19.05.97).

Гарантійне зобов'язання Кабінету Міністрів України від 07.12.94 № 40-2157/96 (Додаток № 1 від 12.09.95 до Гарантійного зобов'язання) було зменшено до 35 275 000,00 нім. марок.

Таким чином, як свідчать матеріали справи використання кредиту відбулося тільки за зовнішньою кредитною угодою № 5/0810/6216 (внутрішня кредитна угода № 02/11-53) у сумі 35 275 000,00 нім.марок.

Згідно з договором доручення від 03.05.94 №01/156-1 обов'язки щодо укладення зовнішньоторговельних контрактів з Консорціумом фірм Глятт Інженертехнік ГмбХ та Лінде-КСА-Дрезден ГмбХ, ФРН, та відкриття акредитивів для розрахунків за цими контрактами були покладені відповідачем на AT УЗТФ "Біомед".

Згідно п.п. 3.3 п. З Кредитної угоди № 02/53-105 від 31.01.95 платежі в рахунок кредиту здійснювалися на підставі акредитивів, що відкривалися Державному комітету України з медичної та мікробіологічної промисловості в ВАТ "Укрексімбанк" та виконувалися німецьким банком "Commerz BANK AG Dresden".

Відкриття акредитиву № 048024001/EU/KV для розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом від 12.05.94 № 077-2 здійснювалось на підставі заяви на акредитив від 30.01.95, яка надавалась AT УЗТФ "Біомед" (за дорученням відповідача) до ВАТ "Укрексімбанк" (копії документів щодо відкриття акредитиву в матеріалах справи).

Суму акредитиву для розрахунків за зовнішньоторговельним контрактом від 06.03.95 № 077-2В за поставлене обладнання було зменшено ВАТ "Укрексімбанк" до 35 275 000,00 нім. марок на підставі звернення AT УЗТФ "Біомед" (листом від 13.09.95 № 01/347) в зв'язку з розподіленням на підставі рішення Валютно-кредитної ради Кабінету Міністрів України (протокол засідання № 11(51) від 20.04.95) контракту №077-2 на три окремих контракти №№ 077-2А, 077-2В, 077-2С (копії документів щодо внесення змін до акредитиву додаються).

За внутрішньою Кредитною угодою від 31.01.95 року №02/53-105, укладеною між Державним експортно-імпортним банком України і Державним комітетом України по медичній та мікробіологічній промисловості позичальник зобов'язаний здійснити авансовий платіж в сумі 13 543 500, 00 нім. марок на користь імпортера і надати банку відповідний документ (пункт 2.1. цієї Угоди).

Авансовий платіж за контрактом від 12.05.94 № 077-2 у сумі 13 543 500,00 нім. марок (тобто 15% вартості зовнішньоторговельного контракту) на користь німецьких експортерів було сплачено 30.01.95 за рахунок коштів державного бюджету.

Згідно статті 6 цієї Угоди позичальник зобов'язаний здійснити всі платежі по основному боргу, процентам та іншим витратам без контрпретензій, за рахунок коштів державного бюджету України.

За рахунок кредиту ФРН згідно з контрактом від 06.03.95 № 077-2В було придбано обладнання для виробництва вакцини групи БЦЖ, яке було поставлено Державному підприємству "Львівлікпрепарати". Схема розміщення виробництва вакцин, яка була опрацьована відповідачем та затверджена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 11.09.95 № 564-р, передбачала організацію виробництва вакцин групи БЦЖ на Львівському заводі лікарських препаратів.

Використання кредиту здійснювалося в рамках акредитивної форми розрахунків шляхом виплат коштів іноземним кредитором на користь експортера проти надання останнім товаро-розпоряджувальних документів, які підтверджували факт відвантаження товарів за контрактом українському підприємству - позичальнику. В підтвердження цього банк отримував від іноземного кредитора відповідну інформацію щодо здійснення виплат за кредитом.

Використання кредиту в рамках акредитиву № 048024001/EU/KV відбулося у сумі 35 275 000,00 нім. марок (85% вартості контракту). Обладнання для виробництва вакцини групи БЦЖ, що придбано за рахунок цього кредиту, було поставлено Державному підприємству "Львівлікпрепарати" (копії документів, що надходили до ВАТ "Укрексімбанк" при розрахунках за акредитивом в матеріалах справи).

Умови щодо погашення зазначеного кредиту передбачені статтею 6 Кредитної угоди у редакції згідно з доповненням № 1 до неї, а саме: кредит має погашатися 10-ма рівними послідовними піврічними платежами, перший з яких настає через 6 місяців з дати готовності обладнання до експлуатації, але не пізніше 01.07.1998. Таким чином, остаточний термін погашення кредиту встановлений датою –01.07.1998.

Постановою Кабінету Міністрів від 30 березня 2000 р. .№ 588 "Про утворення Державного департаменту, з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення" відповідно до Указів Президента України від 15 грудня 1999 р. № 1572 "Про систему центральних органів виконавчої влади" та від 15 грудня 1999 р. № 1573 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" утворено у складі Міністерства охорони здоров'я на базі Комітету медичної та мікробіологічної промисловості і Національного агентства з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення, що ліквідуються. Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення як урядовий орган державного управління. Згідно п. 2 вказаної постанови Державний департамент з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення є правонаступником Комітету медичної та мікробіологічної промисловості і Національного агентства з контролю за якістю та безпекою продуктів харчування, лікарських засобів та виробів медичного призначення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. № 789 "Про утворення Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення" на виконання Указу Президента України від 7 лютого 2003 р. "Про заходи щодо поліпшення забезпечення населення лікарськими засобами і виробами медичного призначення, а також підвищення ефективності державного управління у цій сфері" у складі Міністерства охорони здоров'я на базі Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення, що ліквідується, утворено Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення як урядовий орган державного управління. Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення є правонаступником Державного департаменту з контролю за якістю, безпекою та виробництвом лікарських засобів і виробів медичного призначення.

Відповідно до п. 16 Положення про Державну службу лікарських засобів і виробів медичного призначення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 червня 2003 р. № 789 Державна служба є юридичною особою, має самостійний баланс, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатку із зображенням Державного Герба України і своїм найменуванням.

За таких обставин, відповідач - Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення - є правонаступником Державного комітету України з медичної та мікробіологічної промисловості, в тому числі і за зобов'язаннями за Кредитною угодою № 02/53-105, укладеної 31 січня 1995 р. між Державним експортно-імпортний банк України (кредитор) та Державним комітетом України з медичної та мікробіологічної промисловості (позичальник). Станом на час розгляду справи та винесення постанови Державна служба лікарських засобів і виробів медичного призначення знаходиться в стадії припинення підприємницької діяльності, однак з Державного реєстру підприємств та організацій України не виключена, що підтверджується витягом від 07.05.2010 (копія в матеріалах справи).

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано, що протягом 1998 - 2003 років Держкоммедбіопром систематично не забезпечував валютні кошти для виконання планових платежів по кредиту. Виконання зобов'язання перед іноземним кредитором здійснювалось з використанням коштів державного бюджету. У зв'язку з чим виникла заборгованість Держкоммедбіопром перед Державним бюджетом України

У зв'язку з переходом до єдиної європейської валюти та переоформленням рахунків клієнтів, відкритих у національних валютах країн - членів Європейського валютного союзу відповідно до постанови Національного Банку України від 14.11.01 №469 "Про переоформлення рахунків клієнтів, відкритих у національних валютах країн - членів Європейського валютного союзу" сума заборгованості відповідача за кредитом ФРН була перерахована у євро за курсом, встановленим Європейським Центральним Банком, а саме: 100 євро = 195,583 німецькі марки.

Загальна сума заборгованості Відповідача за кредитом станом на 01.12.09 становить 29 438 487,11 євро та складається із заборгованості за основним боргом - 18 035 821,11 євро (екв. 35 275 000,0 нім. марки), заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом у сумі 3 938 627,21 євро (екв. 7 703 285,26 нім. марки) та за авансовим платежем у сумі 6 924 681,59 євро (екв. 13 543 500,00 нім. марок). Сума заборгованості у національній валюті України станом на 01.12.2009 за курсом НБУ складає 350491889,75 грн. (еквівалент 29438487,11 євро). Вказана сума заборгованості підтверджується також поданнями Державного казначейства у м. Києві №3799 та № 3799 від 21.12.2009. В таблицях, наданих до матеріалів справи ВАТ "Укрексімбанк", позивачем, Міністерством фінансів України та Державним казначейством України, наведені розрахунки заборгованості відповідача за кредитом, наданим відповідачу на умовах Кредитної угоди від 31.01.95 №02/53-105, та відображені дати та суми виникнення заборгованості відповідача перед державним бюджетом. Враховуючи відсутність контр розрахунку відповідача, та зважаючи на матеріали справи, господарський суд визнає обґрунтованими вказані розрахунки.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 параграфу 2 глави 71 Цивільного Кодексу України встановлено, щоза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно частини першої статті 1049 параграфу 1 глави 71 Цивільного Кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно частини 4 статті 17 Бюджетного кодексу України юридичні особи у разі за невиконання зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії несуть відповідальність у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

При співвідношенні частини 2 преамбули Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.200 року №2181 та частини 4 статті 17 Бюджетного кодексу України слід виходити з того, що Бюджетний кодекс України прийнятий згідно Закону України від 21.06.2001 року №2542-111 тобто, пізніше ніж Закон України від 21.12.2000 року.

На підставі цього при розгляді справ про стягнення заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії застосовуються положення Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" в межах, що не суперечать Бюджетному кодексу України.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно пункту 1.3. статті 1 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим боргом є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Пеня згідно з пунктом 1.4. статті 1 цього Закону - це плата у вигляді процентів, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв'язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов'язання.

Пеня відповідно до статті 16 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" нараховується після закінчення встановлених строків погашення цього зобов'язання на суму боргу.

При цьому, розмір пені визначається нарахуванням на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті (пункт 16.4.1. статті 16 цього Закону). Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу (п. 16.3.1 ст. 16 вказаного Закону). Порядок нарахування пені встановлений Інструкцією про порядок нарахування та погашення пені, затвердженої наказом ДПА України № 77 від 01.03.2001.

З урахуванням викладеного, у зв’язку з несплатою в строк узгодженого в адміністративному порядку зобов’язання, стягненню з відповідача підлягає пеня за період з липня 1998 року по грудень 2009 року в сумі 294112253,09 грн. (розрахунки в матеріалах справи).

Відповідно до Порядку зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 30.04.96 № 88, обов'язок стягнення у безспірному порядку повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені у разі невідшкодування позичальником витрат державного бюджету у місячний термін покладався на державні податкові інспекції відповідно до подання за формою (додаток № 2) територіальних органів Державного казначейства, оформлених відповідно до інформації Головного управління Державного казначейства.

Частиною 4 статті 17 Бюджетного кодексу України визначено, що у разі невиконання юридичними особами своїх зобов'язань щодо погашення та обслуговування наданих на умовах повернення кредитів, залучених державою або під державні гарантії, інших гарантованих державою зобов'язань, та стягнення заборгованості перед Державним бюджетом України з наданих підприємствам і організаціям позичок із державного бюджету, позичок, наданих за рахунок коштів, залучених державою або під державні гарантії, плати за користування цими позичками органи стягнення застосовують механізм стягнення цієї заборгованості у порядку, передбаченому законом для стягнення не внесених у строк податків і неподаткових платежів, включаючи погашення такої заборгованості за рахунок майна боржників.

Відповідно до п. 30 ст. 2 Бюджетного кодексу України до органів стягнення відносяться податкові, митні та інші державні органи, яким відповідно до закону надано право стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень.

Згідно п. 11 ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Стаття 24 Закону України "Про державний бюджет України на 2004 рік" визначає в 2004 році органи державної податкової служби України органами стягнення простроченої заборгованості за кредитами, залученими державою або під державні гарантії, та бюджетними позичками.

Постановою Кабінету Міністрів від 14.02.1995р. №1002 „Про порядок відшкодування збитків державного бюджету, що виникли внаслідок настання гарантійних випадків за іноземними кредитами, одержаними юридичними особами України під гарантії Уряду України" із змінами та доповненнями, а саме п. 2 передбачено, що органи державної податкової служби у разі невідшкодування у місячний термін позичальником іноземного кредиту, одержаного під гарантії Уряду України, витрат державного бюджету, що виникли у зв'язку з покриттям гарантом заборгованості за цим кредитом, забезпечують за поданням відповідних фінансових органів за місцем знаходження позичальника стягнення з нього у безспірному порядку повної суми нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

На підставі вищезазначеної Постанови КМУ, Міністерством фінансів України було прийнято наказ №88 від 30.04.2003 року „Про затвердження Порядку зарахування до державного бюджету сум, стягнутих у безспірному порядку з юридичних осіб України - позичальників для погашення заборгованості за іноземними кредитами, одержаними під гарантії Уряду України", який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.05.1996 року №247/1272.

Відповідно до п. 2 даного Порядку у разі невідшкодування позичальником витрат державного бюджету у місячний термін державної податкової інспекції відповідно до подання за формою (додаток №2) територіальних органів Державного казначейства, оформлених відповідно до інформації Головного управління Державного казначейства, стягують з боржника у безспірному порядку повну суму нездійснених у строк платежів з урахуванням пені.

Згідно стаття 17 Бюджетного кодексу України, Кабінет Міністрів України в особі Міністра фінансів України, Рада міністрів Автономної Республіки Крим в особі Міністра фінансів Автономної Республіки Крим та міські ради в особі керівників їх виконавчих органів можуть надавати гарантії щодо виконання боргових зобов'язань суб'єктам виключно у межах повноважень, встановлених відповідно законом про Державний бюджет України чи рішенням про місцевий бюджет. Гарантії надаються лише на умовах платності, строковості, майнового забезпечення та зустрічних гарантій, отриманих від інших суб'єктів. Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань, належать до платежів по боргу.

Відповідно до ст. 1 Бюджетного кодексу України, вказаним кодексом регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів.

Відповідно до ч. 2 ст. 1071 ЦК України без згоди юридичних осіб та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності списання (стягнення) коштів, що знаходяться на їх рахунках у банках, не допускається, за винятком випадків, установлених законами України, а також за рішенням суду та господарського суду.

Враховуючи викладене, податковим органам надано право звернення до господарського суду з позовом про стягнення заборгованості по кредитам що надавались під гарантії Уряду України. За таких обставин, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем –фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача –суб’єкта владних повноважень, пов’язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути із Державної служби лікарських засобів і виробів медичного призначення (03115, м. Київ, пр-т Перемоги, 120, код ЄДРПОУ 26385015, р/р №№ 35212002004050, 35213001004050, 35222003004050 в Державному казначействі України, МФО 820172) до Державного бюджету України суму заборгованості за Кредитною угодою від 31.01.1995 в розмірі 644604142,84 грн., в тому числі:

-          350491889,75 (триста п’ятдесят мільйонів чотириста дев’яносто одну тисячу вісімсот вісімдесят дев’ять гривень 75 копійок) грн. на рахунок Державного казначейства України № 31136502016026 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, код ЗКПО № 20055032, код бюджетної класифікації № 00261200, символ звітності банку 502;

-          суму пені у розмірі 294112253,09 (двісті дев’яносто чотири мільйони сто дванадцять тисяч двісті п’ятдесят три гривні 09 копійок) грн. на рахунок Державного казначейства України № 31110100001028 в ОПЕРУ Державного казначейства України, МФО 820172, ЗКПО Державного казначейства України № 20055032, код бюджетної класифікації № 23030200, символ звітності банку 100.

Постанова відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя С.М. Морозов

Судді                                                                                                               Р.В. Бойко

О.В. Котков

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі - 03.06.2010