Рішення № 100151771, 06.10.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/8857/21

Провадження № 2/638/4579/21

06.10.2021 року м. Харків

Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Подус Г.С.

за участю секретаря судового засідання Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ТОВ Фірма "Т.М.М." до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних та інших послуг, -

встановив:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних та інших послуг, в обґрунтування якого зазначило, що Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю у період з 19 лютого 2013 року по теперішній час надає житлово-комунальні та інші послуги в будинку АДРЕСА_1 .

13.08.2014 року між Фірмою «Т.М.М.» - TOB та власником квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 було укладено договір № 13-в Ахс-23 про надання житлово-комунальних послуг та інших послуг. Відповідач взятих на себе за договором умов про оплату наданих їй послуг належним чином не виконує, що призвело до утворення заборгованості у розмірі 19176,63 грн, інфляційних втрат у розмірі 1106,68 грн. та 3 % річних у розмірі 441,32 грн., а всього у розмірі 20724,63 грн. за період з 01 серпня 2019 року по 30 квітня 2021 року.

Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Т.М.М.» просило суд стягнути з ОСОБА_1 , на користь Фірми «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 14073675, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , банк одержувача АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 серпня 2019 року по 30 квітня 2021 року в розмірі 19176,63 грн., інфляційні витати за весь час прострочення в сумі 1106,68 грн., 3% річних від простроченої суми, яка складає 441,32 грн., а всього 20724,63 грн.

У відзиві на позовну заяву Вх. №43030 від 19.08.2021 року представник ОСОБА_1 просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, мотивуючи це тим, що позивач не має законодавчого права управляти будинком за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки загальними зборами даного багатоквартирного будинку питання укладання та зміст договору про надання послуг з управління будинком з Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ ніколи не розглядалося.

Окрім того, співвласниками будинку за адресою: АДРЕСА_1 , створено ОСББ «Харківське узлісся» та проведено його державну реєстрацію 27 травня 2016 року. Таким чином, співвласники будинку прийняли рішення про зміну форми управління будинком і перейшли до форми управління за допомогою ОСББ.

Правовідносини з Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ було припинено, про що складено протокол №2 загальних зборів ОСББ «Харківське узлісся» від 14 вересня 2020 року. Додатково в порядку п.6.1 договору відповідачем було надіслано заяву про розірвання договору.

Таким чином, з моменту припинення договорів з позивачем співвласники сплачують внески на рахунок ОСББ виключно з метою задоволення потреб з управління багатоквартирним будинком та отримання комунальних послуг шляхом самозабезпечення.

Окрім того, зазначає, що розрахунок заборгованості відповідача є необґрунтованим, оскільки вартість наданих послуг зростала з порушенням умов договору, що призвело до неправильного розрахунку суми боргу, а деякі послуги (обслуговування системи обмеження доступу в будинок, компенсація витрат на оплату матеріалів, робіт і послуг з встановлення сферичних дзеркал, компенсація витрат на оплату робіт і послуг авто вежі та ін.) взагалі не передбачені договором, а тому підстав для їх оплати позивач не вбачає. Відповідач не погоджується з розмірами нарахування за сплату комунальних послуг, зазначаючи, що позивач самочинно та необґрунтовано вписує до рахунків суми без жодного обґрунтування таких сум за послуги, які ним не надавалися та не надаються.

У відповіді на відзив на позовну заяву Вх. №45565 від 06.09.2021 року позивач зазначив, що Фірма «Т.М.М.» - ТОВ була забудовником будинку АДРЕСА_1 та після введення будинку в експлуатацію уклала індивідуальний договір про надання житлово-комунальних та інших послуг з кожним власником квартири. Таким чином, договір є чинним і обов`язковим для виконання. Щодо рішення зборів ОСББ здійснювати управління будинком в порядку самозабезпечення з 01 січня 2021 року та подальшого отримання копії цього рішення та заяви відповідача про припинення договору зазначає, що припинення договору в односторонньому порядку з цих підстав неможливе.

Зазначає, що послуги позивачем фактично надавалися, а відповідач зобов`язаний відповідно до умов договору їх сплатити за тарифами, які погоджені сторонами та їх вартість змінювалась відповідно до умов договору.

Відповідач у запереченні на відповідь на відзив Вх. №48996 від 21.09.2021 року, зазначила, що твердження Фірми «Т.М.М.» - ТОВ, що вона є управителем будинку, а договір з відповідачем - діючим, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки отримавши повідомлення про зміну форми управління та письмову відмову від договору від споживачів, позивач був зобов`язаний беззаперечно припинити надання послуг та нарахування плати.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що з 19 лютого 2013 року управителем будинку АДРЕСА_1 є Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю, що підтверджується декларацією про готовність об`єкта до експлуатації, зареєстрованого 19 лютого 2013 року за № ХК 143130450174 Інспекцією ДАБК у Харківській області (а.с. 16-18).

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 15829925 від 16.09.2014 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (Інформаційна довідка №259724775 від 03 червня 2021 року).

01 листопада 2014 року між Фірмою «Т.М.М.» - TOB в особі заступника директора департаменту управління нерухомістю Травкіна Є.В. та власником квартири АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 було укладено договір № 13-в Ахс-23 про надання житлово-комунальних послуг та інших послуг.

Відповідно до п. 1.1.-1.2. договору № 13-в Ахс-23 предметом договору є надання Виконавцем послуг з утримання будинку АДРЕСА_1 , належних до нього прибудинкової території та споруд; послуг балансоутримання; забезпечення надання комунальних послуг централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, електропостачання, опалення (далі -послуги), а Споживачем - своєчасної оплати цих послуг у строки та на умовах, передбачених цим договором. Виконавець надає житлово-комунальні послуги відповідно до переліків, зазначених у додатках до цього договору, за тарифами, які розраховуються відповідно до встановленого нормативно-правовими актами порядку. Додаткові послуги, які залежать від специфіки утримання будинку, розраховуються виходячи з обсягів наданих послуг за розцінками, затвердженими Виконавцем та погодженим із Споживачем.

Згідно п. 2.3 указаного договору Виконавець, серед іншого, має право нараховувати у разі несвоєчасного внесення Споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому договором; коригувати тарифи на послуги у випадках, встановлених чинним законодавством або цим договором.

Згідно п. 4.1.2 договору Споживач несе відповідальність за несвоєчасне внесення платежів за послуги шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Кожна сторінка договору підписана ОСОБА_1 .

Обставини укладення вказаного договору не заперечувались сторонами по справі.

21.10.2019 року ОСОБА_1 надіслала на адресу Фірми «Т.М.М.» - ТОВ листа щодо припинення договору № 13-в Ахс-23 від 13.08.2014 року, в якому просила припинити нарахування за цим договором, останнім розрахунковим місяцем просила вважати грудень 2019 року.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У статті 536 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно частини 1 статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.

Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 7 указаного Закону індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

З матеріалів справи вбачається, і це не спростовано відповідачем, що позивач належним чином виконав умови укладеного договору і надав відповідачу передбачені ним послуги.

Однак, суд не може погодитися з правомірністю надання позивачем частини житлово-комунальних та інших послуг відповідачу, і відповідно з вимогами про стягнення заборгованості за ці послуги, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з ч. 1 ст. 905 ЦК України строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Розділом 6 указаного договору визначено, що він набирає чинності з дня його укладення та діє до моменту його припинення або до зміни власника приміщення.

Відповідно до ч. 6.1 договору він діє до 31 грудня 2013 року. У разі коли за місяць до закінчення дії цього договору однією із сторін не заявлено у письмовій формі про розірвання договору або необхідність його перегляду/цей договір вважається щороку продовженим.

Таким чином, сторони погодили строк дії договору до 31 грудня 2013 року, та відповідно до п. 6.1 договору неодноразово його продовжували кожного разу на один рік, оскільки жодна за сторін не заявляла вимогу про його розірвання. Востаннє договір з мовчазної згоди сторін було продовжено до 31 грудня 2019 року.

21.10.2019 року ОСОБА_1 , тобто за місяць до закінчення його дії, у передбачений п. 6.1 договору спосіб повідомила виконавця про розірвання договору. Тобто дія договору № 13-в Ахс-23, як і правовідносини між сторонами, пов`язані з виконання договору, припинилися 31.11.2019 року.

Таким чином, сторони узгодили строк дії договору, а саме з моменту підписання та до 31 листопада 2019 року, а тому, враховуючи, що між сторонами склалися виключно договірні правовідносини, які не пов`язані з оплатою фактично наданих послуг, вимога щодо оплати послуг, наданих поза строком дії договору, не породжує у споживача жодного обов`язку щодо їх сплати.

З наявних у матеріалах справи рахунків на оплату послуг за січень-грудень 2020 року, за січень-квітень 2021 року.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за житлово-комунальні та інші послуги за період з 01 вересня 2019 року до 31 листопада 2019 року є цілком обґрунтованими, однак суд не може погодитися з обсягом і загальною вартістю наданих протягом зазначеного періоду житлово-комунальних послуг з огляду на таке.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 як споживач за договором № 13-в Ахс-23, який в силу закону є обов`язковим для виконання сторонами, свої обов`язки щодо оплати передбачених договором послуг протягом дії договору належним чином не виконала, у зв`язку з чим має перед Фірмою «Т.М.М.» - ТОВ заборгованість за період з 01 вересня 2019 року по 31 листопада 2019 року в розмірі 2516,27 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача.

Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних та інших послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (ч. 1 ст. 509 ЦК України) вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року по справі №758/1303/15-ц.

Частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та трьох відсотків річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У зв`язку із простроченням сплати житлово-комунальних та інших послуг за період з вересня 2019 року до 31 листопада 2019 року, тобто протягом дії договору, судом було здійснено перерахування нарахованих позивачем відповідачу 3% річних від простроченої суми та інфляційних втрат, та визначено, що внаслідок простроченням боржника з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми у розмірі 19,03 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення у сумі 37,90 грн.

Доводи відповідача про те, що з моменту створення ОСББ «Харківське узлісся» позивач не мав права надавати відповідачу комунальні послуги, а відповідач відповідно не зобов`язаний їх сплачувати у зв`язку зі зміною форми управління багатоквартирним будинком, є необґрунтованим і жодним чином не свідчить про відсутність у відповідача обов`язків за чинним договором № 13-в Ахс-23 і відповідно прав позивача на стягнення з відповідача заборгованості, яка за нею утворилась відповідно до умов договору.

Доводи відповідачки про те, що нею переплачені позивачу грошові суми за надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим заборгованість за надані послуги відсутня, не заслуговують на увагу, оскільки не підтвердженні належними доказами.

Суд наголошує, що правовідносини, які склалися між сторонами саме на підставі договору про надання житлово-комунальних та інших послуг, за своєю природою є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора вимагати сплату грошей за надані послуги. Укладений між сторонами договір №13-в Ахс-23 від 13.08.2014 року підписаний відповідачкою, що свідчить про згоду останньої з його умовами. Так, згідно п.п. 7.10, 7.12 договору Сторони визнали, що в договір включені всі істотні умови. Договір сторонами прочитаний, відповідає їх намірам та досягнутим домовленостям, що засвідчується власними підписами сторін та/або уповноважених представників сторін, що діють у повній відповідності з наданими їм повноваженнями та повним розумінням предмету та змісту даного договору.

Оскільки зазначений договір сторонами у визначеному умовами договору порядку розірваний був до 31 грудня 2019 року, тому є обов`язковим для виконання сторонами протягом періоду його дії. А закінчення строку його дії відповідно до ч. 4 ст. 631 ЦК України не звільняє відповідача від відповідальності за його порушення.

З урахуванням вищевикладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю заборгованості за житлово-комунальні послуги, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01 вересня 2019 року по 31 листопада 2019 року в розмірі 2516,27 грн., 3% річних від простроченої суми в сумі 19,03 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення у сумі 37,90 грн. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє за необґрунтованістю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При поданні цього позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн, що підтверджується квитанцією №0.0.2154741756.1 від 09 червня 2021 року.

У зв`язку з частковим задоволення позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 281,85 грн.

Керуючись ст. 12, 13, 16, 76, 81, 89, 259, 264, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. 319, 526, 527, 530, 629 ЦК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги ТОВ Фірма "Т.М.М." до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті житлово-комунальних та інших послуг - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 14073675, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , банк одержувача АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) заборгованість за житлово-комунальні послуги, що утворилась за адресою: АДРЕСА_1 за період з 01 вересня 2019 року по 31 листопада 2019 року в розмірі 2516,27 грн., 3% річних від простроченої суми в сумі 19,03 грн., інфляційні втрати за весь час прострочення у сумі 37,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , на користь Фірма «Т.М.М.» - Товариство з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ: 14073675, розрахунковий рахунок № НОМЕР_1 , банк одержувача АТ КБ «ПриватБанк», МФО 305299) судовий збір у розмірі 281,85 грн.

Із урахуванням пункту 15.5 Перехідних положень ЦПК України (в редакції, яка набрала чинності 15.12.2017) рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя