Рішення № 100151650, 06.10.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/5144/20

провадження №2/619/285/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Калиновської Л.В.,

за участю секретарів судового засідання Булах С.М., Суржкової В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Стороженко Д.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в особі ОСОБА_4 , треті особи - Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення із житлового приміщення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» звернулося до суду з позовом, у якому просить виселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,6 кв. м., житловою площею 37,3 кв.м. без надання іншого житлового приміщення та усунути перешкоди у користуванні зазначеним приміщенням (житлом).

В обґрунтування позову зазначено, що між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_3 03 березня 2008 року було укладено кредитний договір №6/4/33/2008/840-К/96, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 60 960 доларів США 00 центів для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу №756 від 03.03.2008 р., предметом якого є набуття у власність ОСОБА_3 права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а позичальник зобов`язався на умовах, визначених кредитним договором, повернути отримані грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними в строки та розмірах, передбачених ст.1 Кредитного договору. Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 03 березня 2008 року було укладено договір іпотеки №6/4/33/2008/980-І/98, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А., зареєстрований у реєстрі за №763, відповідно до умов якого іпотекодавцем передано в іпотеку банку нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,60 кв. м., житловою площею 37,30 кв. м. Між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНРАЙТ» 29 квітня 2020 року було укладено договір №GL3N217214 про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор 29 квітня 2020 року відступив новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги до позичальника за кредитним договором та іпотекодавця за договором іпотеки. До нового кредитора перейшли права вимоги до позичальника та іпотекодавця у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення прав вимоги та відповідно ТОВ «ФК «Фінрайт» стало новим кредитором та іпотекодержателем у зазначених зобов`язаннях. Вимогу направлено позичальникові/іпотекодавцеві 04.06.2020 за вих. №04/06-07, про отримання якої свідчить розписка на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення. Порушення ОСОБА_3 у встановлений вимозі строк не усунуто, у зв`язку із чим ТОВ «ФК «Фінрайт» набуло право власності на вищевказану квартиру. Позивач вказує, що ТОВ «ФК «Фінрайт» є власником трикімнатної квартири, загальною площею 60,6 кв. м., житловою площею 37,3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . В червні 2020 року позивачем листом від 04.06.2020 №04/06-07 було донесено до відома мешканців, що їм треба звільнити спірне житлове приміщення. В свою чергу відповідачі звільняти власність позивача відмовились. Всі спроби досудового врегулювання спору з боку позивача виявилися марними. Право користування житлом для членів сім`ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім`ї якої вони є ,сама володіє правом власності на житло. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13-ц (провадження № 61- 20713св18). Отже, у зв`язку зі втратою попереднім власником - ОСОБА_3 , права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , втратили право користування зазначеною квартирою і члени його сім`ї: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Отже, перебування сім`ї колишнього власника у житловому приміщенні, що належить ТОВ «ФК «Фінрайт», порушує права власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.

Відповідачем, ОСОБА_3 до суду надано письмовий відзив, у відповідності до якого, вказав, що подання позову про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення із житлового приміщення містять ознаки недобросовісної поведінки позивача, а підстави, доводи, якими позивач обґрунтовує позовну заяву свідчать про надання недостовірної інформації суду, оскільки ТОВ «ФК «Фінрайт» не має жодних законних прав щодо квартири за адресою АДРЕСА_2 , та відповідно відсутні будь-які підстави для задоволення позовних вимог позивача так само як відсутні і будь-які належні та допустимі докази на обґрунтування вимог позивача, а зняття з реєстраційного обліку відповідача та членів його сім`ї, яке відбулось, між іншим, без відома останніх, є незаконними, протиправними діями з боку ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт». Щодо того, що за ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» було незаконно проведено державну реєстрацію права власності на квартиру, а отже позивач є незаконним власником майна. Так, між позивачем та ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» відсутні будь-які цивільно-правові відносини, а саме будь-яких договорів щодо іпотечного майна, чи будь-яких інших договорів відповідач з ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» ніколи не заключав. При цьому, право вимоги за договором іпотеки, предметом якого є квартира не відступалось. Відповідно до умов кредитного договору банк надав позивачу у тимчасове користування грошові кошти у сумі 60 960, 00 доларів США. Цільове використання кредиту- проведення розрахунків по договору купівлі- продажу №756 від 03.03.2008, згідно з яким ОСОБА_3 придбає у власність нерухоме майно (квартиру), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . 03 березня 2008 року в якості забезпечення виконання зобов`язання, що витікає з вказаного вище кредитного договору між ВАТ КБ «Надра», як іпотекодержателем та ОСОБА_3 , як іпотекодавцем було укладено договір іпотеки №6/4/33/2008/980-1/98, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А. за яким предметом іпотеки є нерухоме майно: трикімнатна квартира АДРЕСА_4 загальною площею 60 кв.м, житловою площею 37, 30 кв.м. (далі -договір іпотеки, іпотечний договір). Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2013 року у справі №619/2314/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , на користь Публічного акціонерного товариства «КБ «НАДРА» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 6/4/33/2008/840-К/96 від 03 березня 2008 року у розмірі 851 630 гривень 68 копійок. Вказане рішення районного суду набуло законної сили. ПАТ «КБ «НАДРА» використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати відсотків, пені тощо, звернувшись ще у 2013 році до суду із позовом про примусове солідарне стягнення коштів у судовому порядку із боржника ОСОБА_3 та поручителя ОСОБА_4 . Такими діями кредитор ПАТ «КБ «НАДРА» на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також пені. Так, з ухваленням та набранням законної сили судовим рішенням Дергачівського районного суду Харківської області у 2013 році, правові відносини щодо повернення заборгованості за кредитним договором між ПАТ «КБ «НАДРА» та відповідачем ґрунтуються вже не на підставі кредитного договору, а на підставі судового рішення. ПАТ «КБ «НАДРА» не мало право відступати неіснуюче право вимоги за кредитним договором. Договору про відступлення прав вимоги за іпотечним договором №6/4/33/2008/980-1/98 від 03.03.2008 між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «Фінрайт» укладено не було, а право вимоги за іпотечним договором №6/4/33/2008/980-1/98 від 03.03.2008 ПАТ «КБ «НАДРА» ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» не відступалось. Крім того, позивач надає суду недостовірні відомості та копії документів які викликають сумніви в їх достовірності, чим навмисно вводить суд в оману щодо дійсних обставин справи. Позивачу випадково стало відомо, що у кінці вересня 2020 року, право власності на квартиру ОСОБА_3 було зареєстровано приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Луніною Т.А. за ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт». Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підставою для виникнення права власності є договір іпотеки, серія та номер:763, виданий 03.03.2008, видавник Арнаутова Т.А., приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області; договір відступлення прав вимоги №GL3N217214, серія та номер: 90, виданий 29.04.2020, видавник: Макарова О.П., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Відповідач вказує, що ТОВ «ФК «Фінрайт» не мав жодних прав щодо вказаної квартири, в тому числі не мав жодних прав щодо звернення стягнення на таке нерухоме майно та набуття квартири ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» у власність є незаконним. Крім того відповідач зазначає, що 7 червня 2014 року набрав чинності Закон №1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», де зазначена тимчасова заборона примусового стягнення на майно, яке виступає як забезпечення виконання зобов`язань за кредитом в іноземній валюті, діє з урахуванням приписів Закону України «Про іпотеку» та забороняє звернення стягнення на предмет іпотеки, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті у будь-який спосіб. З огляду на те, що квартира виступає предметом іпотеки за споживчим кредитом в іноземній валюті, є єдиним нерухомим житловим майном ОСОБА_3 , використовується як єдине місце постійного проживання ОСОБА_3 , його дружини ОСОБА_4 та їх малолітньої доньки та неповнолітнього сина, а також не перевищує 140 кв. м., така квартира не може бути примусово стягнута і на підставі дії Закону № 1304-VII, у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ «ФК «Фінрайт», та, відповідно, були відсутні будь-які законодавчі підстави для прийняття рішень та внесення записів про ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» як власника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому державний реєстратора - приватний нотаріус Луніна Тетяна Анатоліївна мала б відмовити у проведенні державної реєстрації права власності на квартиру за ТОВ « ФК «Фінрайт». Будь-яких письмових вимог про усунення порушень за будь-якими зобов`язаннями та /або умовами будь-яких договорів, будь-яких письмових попереджень про звернення стягнення на предмет іпотеки - він не отримував. Жодних заяв, жодної згоди на набуття будь-якою особою права власності на предмет іпотеки відповідач ніколи не надавав, ніколи не писав таких заяв. Жодних розписок про одержання подібних документів також не писав, оскільки жодних вимог, повідомлень не отримував. Також відповідач зазначає, що позивач майже відразу після прийняття протиправного рішення приватним нотаріусом щодо внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права власності за позивачем, не маючи при цьому жодних законних прав вчинив свавільні, протиправні дії здійснені з метою зняття відповідачів з реєстраційного обліку.

Директором «ФК «Фінрайт» Ю.А. Погореловим надано суду відповідь на відзив, відповідно до якого зазначено, що зі змісту відзиву ОСОБА_3 на позовну заяву вбачається, що останній не згоден із певними правочинами, зокрема, договором відступлення прав вимоги № GL3N217214 від 29.04.2020, а також державною реєстрацією права власності на квартиру АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт». При цьому, згідно норм етапі 204 ЦК України, договір відступлення прав вимоги № GL3N217214 від 29.04.2020 є дійсним та породжує передбачені ним правові наслідки, оскільки інше не встановлено таким, що набрало законної сили судовим рішенням. ОСОБА_3 також посилається у відзиві на наявність судового рішення про стягнення заборгованості. Дійсно, рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 вересня 2012 року у справі № 619/2314/13-ц, що станом на 18.04.2013 року нараховано заборгованість за кредитним договором у розмірі 106547,06 доларів США, яка складається з: заборгованості за кредитом - 60163,09 доларів США; заборгованості за відсотками - 34999,10 доларів США; пені - 5288,88 доларів США; штрафу - 6096 доларів США. Судове рішення у справі № 619/2314/13-ц про стягнення зі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості набрало законної сили 30.09.2013. Станом на січень 2021 року, тобто за понад 7 (сім) років солідарними боржниками не виконане це судове рішення ні цілком, ні частково у будь-якій сумі. Тобто за 7 років і 3 місяці боржники не сплатили жодної гривні на виконання судового рішення. Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 01 липня 2020 року, яка залишена без змін постановою Харківського апеляційного суду від 11 листопада 2020 року здійснено заміну стягувача у виконанні судового рішення у справі № 619/2314/13-ц. Отже, ТОВ «ФК «Фінрайт» є належним кредитором та стягувачем стосовно зобов`язань ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за Кредитним договором. Враховуючи ухилення боржників від виконання судового рішення, ТОВ «Фінансова компанія «Фінрайт» було здійснено звернення стягнення на предмет іпотеки, що передбачено нормами ст. 37 Закону України «Про іпотеку». Позивач є власником трикімнатної квартири, загальною площею 60,6 кв. м., житловою площею 37,3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Доводи відзиву стосовно незаконності правочинів, внаслідок якого позивачем набуто право власності на квартиру ґрунтуються лише на припущеннях ОСОБА_3 та не підтверджені належними та допустимим доказами. Самий лише факт наявності судового спору із вказаних питань не спростовує встановлені ст. ст. 204,328 ЦК України презумпції.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі та просив суд його задовольнити.

Представник відповідача, ОСОБА_3 - ОСОБА_2 заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність.

Представник відповідача, ОСОБА_4 - ОСОБА_7 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на його безпідставність, та просила суд відмовити у його задоволенні.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 21 січня 2021 року в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог судом залучено Службу у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області.

До суду надійшло клопотання від третьої особи - Служби у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, відповідно до якого вони просили залучити в якості третьої особи Службу у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області.

18 травня 2021 року ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог було залучено Службу у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області.

Начальником Служби у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області надано до суду письмову заяву, відповідно до якої просять винести рішення з метою захисту найкращих інтересів дітей, та розгляд справи здійснювати без участі їх представника. Крім того у вказаній заяві, зазначено, що орган опіки та піклування надає письмовий висновок, щодо розв`язання спору, проте до суду вказаний висновок не надходив.

Суд, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Так, між відкритим акціонерним товариством комерційним банком «Надра» та ОСОБА_3 03 березня 2008 року було укладено кредитний договір №6/4/33/2008/840-К/96, відповідно до умов якого банк надав позичальнику грошові кошти у розмірі 60 960 доларів США 00 центів для проведення розрахунків по договору купівлі-продажу №756 від 03.03.2008 р., предметом якого є набуття у власність ОСОБА_3 права власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , а позичальник зобов`язався на умовах, визначених кредитним договором, повернути отримані грошові кошти та сплатити відсотки за користування ними в строки та розмірах, передбачених ст.1 Кредитного договору.

Для забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 03 березня 2008 року було укладено договір іпотеки №6/4/33/2008/980-І/98, посвідчений приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Арнаутовою Т.А., зареєстрований у реєстрі за №763, відповідно до умов якого іпотекодавцем передано в іпотеку банку нерухоме майно: трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 60,60 кв. м., житловою площею 37,30 кв. м.

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2013 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 851 630 гривень 68 копійок.

Між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ФІНРАЙТ» 29 квітня 2020 року було укладено договір №GL3N217214 про відступлення прав вимоги, за яким первісний кредитор 29 квітня 2020 року відступив новому кредитору, а новий кредитор набув права вимоги до позичальника за кредитним договором та іпотекодавця за договором іпотеки. До нового кредитора перейшли права вимоги до позичальника та іпотекодавця у повному обсязі та на умовах, які існували на момент відступлення прав вимоги та відповідно ТОВ «ФК «Фінрайт» стало новим кредитором та іпотекодержателем у зазначених зобов`язаннях.

Згідно Додатку №1 відступлено право вимоги на 98 457, 99 доларів США, що становить 2 663 140, 94 гривень.

11 вересня 2020 року право власності на іпотечне майно зареєстровано за ТОВ «ФК «Фінрайт» згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, вчиненого приватним нотаріусом ХМНО Луніною Т.А.

Відповідно до вимог ст.ст. 33, 36, 37 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконанння або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Відповідно до п.п. 4.4., 4.5. Договору іпотеки у випадку невиконання зобов`язання за кредитним договором Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки, та за рахунок коштів, отриманих від реалізації Предмета іпотеки задовольнити свої вимоги за Кредитним договором, а також витрати, понесені при зверненні стягнення на Предмет іпотеки.

Згідно п. п. 5.3. Договору іпотеки, звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; продажу Іпотекодержателем від свого імені Предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Відповідно до п. 5.4. Договору іпотеки Іпотекодержатель має право на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на Предмет іпотеки в межах, передбачених п. 5.3. цього Договору.

Як встановлено судом і не заперечується позивачем кошти, стягнуті як заборгованість за кредитним договором згідно рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 18 квітня 2013 року, ОСОБА_3 не погашено, тобто, ОСОБА_3 не виконано зобов`язання за кредитним договором.

Згідно частини першої статті 40 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду (ч.2 ст.40 Закону).

Частиною 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини третьої статті 10 Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першої статті 10 Закону визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус.

Згідно з частиною першої статті 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Частиною четвертою статті 18 Закону передбачено, що державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до частини другої статті 18 Закону перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно з пунктом 57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до пункту 61 Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Матеріали справи свідчать, що на підставі вчиненої нотаріусом перереєстрації права власності, ТОВ «ФК «Фінрайт» є власником квартири за адресою: АДРЕСА_2 , а доводи відповідача стосовно незаконності вчинених правочинів, внаслідок яких ТОВ «ФК «Фінрайт» набуто право власності на вказану квартиру грунтуються лише на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Крім того, посилання ОСОБА_3 щодо ненаправлення йому будь-яких письмових вимог про усунення порушень – безпідставне.

В матеріалах справи міститься письмова вимога на ім`я ОСОБА_3 , в якій зазначено і щодо наявності заборгованості і необхідність погашення цієї суми у певний строк і наслідки невчинення таких дій, у тому числі і звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вимога направлена на адресу ОСОБА_3 за двома адресами рекомендованою поштою з поверненням повідомлення про вручення вимоги 06 червня 2020 року.

Дані докази спростовують доводи ОСОБА_3 щодо ненаправлення йому будь-яких письмових вимог про усунення порушень.

Безпідставне посилання ОСОБА_3 і щодо недотримання вимог Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно п. 1 якого не може бути примусово звернено стягнення (відчужене без згоди власника) на майно, що віднесене до об`єктів житлового фонду, об`єкт незавершеного житлового будівництва, майнові права на нього, що є предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно/об`єкт незавершеного житлового будівництва/майнові права виступають як забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи (позичальника або майнового поручителя) за кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного житлового будівництва, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; або; таке нерухоме житлове майно придбавалося за кредитні кошти і при цьому умовами кредитного договору передбачена заборона реєстрації місця проживання позичальника або майнового поручителя за адресою знаходження нерухомого житлового майна, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого нерухомого житлового майна; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного житлового будівництва) не перевищує 140 квадратних метрів для квартири та 250 квадратних метрів для житлового будинку.

Вказаний Закон забороняє примусове стягнення, тобто відчуження майна без згоди власника.

Між тим, ОСОБА_3 надав згоду на це, про що зазначено у п.п. 5.3, 5.4 Договору іпотеки.

Крім того, Законом зазначено про неможливість звернення стягнення на іпотечне майно у випадку, якщо таке нерухоме майно використовується як місце постійного проживання позичальника за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності немає іншого житлового майна.

Відповідачами не надано доказів відсутності у власності іншого житлового майна.

Так, вимогу направлено позичальникові/іпотекодавцеві 04.06.2020 за вих. №04/06-07, про отримання якої свідчить розписка на рекомендованих повідомленнях про вручення поштового відправлення.

Порушення ОСОБА_3 у встановлений у вимозі строк не усунуто, у зв`язку із чим ТОВ «ФК «Фінрайт» набуло право власності на вищевказану квартиру.

Таким чином, ТОВ «ФК «Фінрайт» є власником трикімнатної квартири, загальною площею 60,6 кв. м., житловою площею 37,3 кв. м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №224293441 від 16.09.2020 року; договіру іпотеки, серія та номер 763, виданий 03.03.2008 р., видавник - ОСОБА_8 , приватний нотаріус Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області; договір відступлення прав вимоги № GL3N217214, серія та номер 90, виданий 29.04.2020, видавник - ОСОБА_9 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

Відповідно ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. За статтею 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно зі ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Позивач, просить виселити ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 та їх дітьми, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,6 кв. м., житловою площею 37,3 кв.м.

Вбачається, що станом на день розгляду справи ОСОБА_5 та ОСОБА_6 є неповнолітніми.

Право на свободу пересування і вибір місця проживання як невід`ємне право кожної людини закріплено Загальною декларацією прав людини 1948 року (пункт 1 статті 13), Міжнародним пактом про громадянські і політичні права 1966 року (стаття 12), Протоколом N4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (стаття 2).

Згідно з Конституцією України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч.1 ст.33).

Частиною 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація - це внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником (ч. 1 ст. 405 ЦК України).

Згідно зі статтями 150, 156 ЖК УРСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди. Члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання; держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Згідно з п. 40 глави 1 розділу ІІІ Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріуса України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03 березня 2004 року № 20/5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 03 березня 2004 року за № 283/8882, у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки, у разі укладення правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договорів щодо поділу, обміну житлового будинку, квартири, а також іншого цінного майна за участю осіб, над якими встановлено опіку або піклування, нотаріус перевіряє наявність дозволу органу опіки та піклування на укладення таких договорів.

Оскільки статтею 405 ЦК України визначено, що члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону, то нотаріуси для встановлення факту користування нерухомим майном витребовують довідку про реєстрацію місця проживання або місця перебування дитини за адресою майна, що відчужується або заставляється, видану житлово-експлуатаційною організацією або іншим відповідним уповноваженим органом з питань реєстрації. Коли з поданих документів нотаріусом установлено, що така дитина проживає за іншою адресою, ніж адреса майна, що відчужується, а також те, що така дитина не має права власності на це майно (його частину) нотаріус має право не витребовувати згоду органів опіки та піклування на посвідчення такого правочину.

Тобто право користування майном члена сім`ї власника житла пов`язано з моментом здійснення реєстрації за місцем проживання особи.

Таким чином, згода органів опіки та піклування необхідна лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником), або має право на користування жилим приміщенням, що відчужується.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року в справі №355/689/16-ц.

Встановлено та підтверджується матеріалами справи, що неповнолітні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , під час укладення іпотечного договору від 03.03.2008 не були зареєстровані у спірній квартирі та не мали права користування нею. За таких обставин, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , також підлягає виселенню зі спірної квартири.

Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право членів сім`ї власника житла користуватись цим житловим приміщенням може виникнути та існувати і лише за наявності права власності на житлове приміщення в особи, членами сім`ї якого вони є, із припиненням права власності особи втрачається й право користування житловим приміщенням у членів його сім`ї.

Власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім`ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.

Право користування житлом для членів сім`ї власника може виникати та існувати лише за умови, якщо особа, членами сім`ї якої вони є ,сама володіє правом власності на житло. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 638/13030/13-ц (провадження № 61- 20713св18).

Отже, у зв`язку зі втратою попереднім власником - ОСОБА_3 , права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_2 , втратили право користування зазначеною квартирою і члени його сім`ї: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

За відомостями органу реєстрації Солоницівської селищної ради за адресою: АДРЕСА_2 18.09.2020 зняті з реєстраційного обліку громадяни: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4

Таким чином, перебування сім`ї колишнього власника у житловому приміщенні, що належить ТОВ «ФК «Фінрайт», порушує права власника володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю на власний розсуд.

Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ч.7 ст.81 ЦКП України імперативно встановлює, що суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідачем не було до суду подано жодного доказу, який би спростував обставини зазначені позові.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Фінрайт» знайшли своє підтвердження матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст.ст. 4-5, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в особі ОСОБА_4 , ОСОБА_6 в особі ОСОБА_4 , треті особи - Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області, Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області про усунення перешкод у користуванні житловим приміщенням, виселення із житлового приміщення – задовольнити.

Виселити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 з трикімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 60,6 кв. м., житловою площею 37,3 кв.м. без надання іншого житлового приміщення та усунути перешкоди у користуванні зазначеним приміщенням (житлом).

Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінрайт», місцезнаходження: 61183 м. Харків, вул. Дружби Народів, б.228Б.

Відповідачі:

ОСОБА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в особі ОСОБА_4 , місце проживання: кв. АДРЕСА_1 .

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , в особі ОСОБА_4 , місце проживання: кв. АДРЕСА_1 .

Треті особи:

Служба у справах дітей Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області

Служба у справах дітей Солоницівської селищної ради Харківського району Харківської області, місце знаходження: вул. Визволителів, 6 смт Солоницівка, Дергачівський район, Харківська область, місце знаходження: пл. Перемоги, 1, будинок Культури, 2 поверх, к.226, м. Дергачі, Харківська область.

Повний текст рішення виготовлено 06.10.2021.

Суддя Л. В. Калиновська