Рішення № 100150150, 05.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року м. Київ № 826/1825/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку спрощеного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Апеляційного суду міста Києва в особі голови Ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста Києва Орлюка Дмитра Леонідовича проскасування наказу про відрахування зі штату, визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання зарахувати до штату суддів,

Прийняв до уваги наступне

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Голови апеляційного суду міста Києва, в якому просила:

- визнати незаконним та скасувати наказ Голови апеляційного суду міста Києва № 581-ОС від 30.12.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду міста Києва;

- зобов`язати Голову Апеляційного суду міста Києва поновити ОСОБА_1 на посаді судді Апеляційного суду міста Києва.

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що на момент звернення до суду з позовною заявою, нею до Вищого адміністративного суду України було подано два інші позови про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції № 709/0/15-16 від 31 березня 2016 року, а також постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1628-VIII, в яких оскаржуються підстави її звільнення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08 лютого 2017 року відкрито провадження, закінчено підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи на 27 березня 2017 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 березня 2017 року зупинено провадження у даній справі до набрання законної сили рішенням в адміністративній справі № 800/514/16.

19 серпня 2021 року позивач звернулась до суду з клопотанням про заміну сторони у справі та уточнення позовних вимог, яке обґрунтовувала тим, що Апеляційний суд міста Києва було ліквідовано на підставі Указу Президента України від 29 грудня 2017 року №452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах».

Крім того, позивач звернулася до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 31 серпня 2021 року задоволено вказані клопотання: поновлено провадження у справі, прийнято до розгляду заяву про зміну позовних вимог та вирішено розглядати справу з урахуванням змінених позовних вимог, відповідача Голову Апеляційного суду міста Києва замінено на Апеляційний суд міста Києва в особі голови Ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста Києва Орлюка Дмитра Леонідовича, призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

09 вересня 2021 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він, заперечуючи проти позовних вимог, зазначив, що оскільки рішенням Верховного Суду у справі № 800/514/16 не вирішено питання про поновлення позивача на посаді, то Голова ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста не наділений повноваженнями вирішувати питання про поновлення суддів на посаді або їх зарахування до штату та вирішувати кадрові рішення стосовно суддів. Також, посилаючись на положення про апарат Апеляційного суду міста Києва, відповідач вказав, що кадрова документація є впорядкованою, що свідчить про недопущення відповідачем протиправної бездіяльності.

Відповідно до частини восьмої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Рішенням Київської міської ради народних депутатів від 12 грудня 1991 року № 19 «Про обрання народних суддів районних судів м. Києва» ОСОБА_1 було обрано народним суддею.

Постановою Верховної Ради України від 04 березня 1998 року № 161/98-ВР «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано безстроково суддею Київського міського суду.

10 червня 2015 року Тимчасова спеціальна комісія з перевірки суддів судів загальної юрисдикції прийняла висновок № 57/02-15, яким в діях ОСОБА_1 було встановлено порушення присяги судді. Даний висновок було направлено до Вищої ради юстиції для розгляду і прийняття рішення.

За результатами розгляду, 31 березня 2016 року Вищою радою юстиції було прийнято рішення №709/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги».

29 вересня 2016 року Верховна Рада України, на підставі вказаного рішення Вищої ради юстиції, прийняла постанову № 1628-VIII «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва».

Не погодившись із вказаними рішеннями, ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України із позовом про визнання незаконним та скасування рішення Вищої ради юстиції від 31 березня 2016 року № 709/0/15-16 «Про внесення подання до Верховної Ради України про звільнення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 з посад суддів Апеляційного суду міста Києва за порушення присяги» (справа №800/267/16 (№800/22/17)).

Також, ОСОБА_1 звернулась до Вищого адміністративного суду України з позовом про визнання незаконною та скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 р. № 1628-VIII «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду міста Києва» (справа № 800/514/16).

Водночас, 30 грудня 2016 року Головою Апеляційного суду міста Києва було видано наказ № 581-ОС «Про відрахування ОСОБА_1 », яким позивача відраховано зі штату суддів Апеляційного суду міста Києва на підставі постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1628-VIII.

Не погоджуючись із зазначеним наказом та вважаючи своє звільнення незаконним, позивач звернулась до адміністративного суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Таким чином, у даній справі наявний публічно-правовий спір, пов`язаний зі звільненням позивача з публічної служби - з посади судді Апеляційного суду міста Києва, з огляду на що даний спір підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 222 Кодексу законів про працю України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

Суд зауважує, що до спірних правовідносин з приводу звільнення позивача з посади судді застосовується спеціальне законодавство, яке регулює організацію та діяльність судової влади.

Організація судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначається Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Відповідно до частин третьої, п`ятої статті 116 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон № 2453-VI від 07 липня 2010 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) звільнення судді з посади на підставі порушення ним присяги судді відбувається за поданням Вищої ради юстиції після розгляду цього питання на її засіданні відповідно до Закону України «Про Вищу раду юстиції».

На підставі подання Вищої ради юстиції Верховна Рада України приймає постанову про звільнення судді з посади.

Як свідчать матеріали справи, позивача було звільнено з посади судді Апеляційного суду міста Києва в порядку, визначеному статтею 116 Закону № 2453-VI, за порушення присяги судді.

Відповідно до частини четвертої статті 18 КАС України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Вищому адміністративному суду України як суду першої інстанції підсудні справи щодо встановлення Центральною виборчою комісією результатів виборів або всеукраїнського референдуму, справи про дострокове припинення повноважень народного депутата України, а також справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Виходячи з викладеного, суд зазначає, що вирішення спорів з приводу звільнення суддів полягають у перевірці судом, правомірності та законності рішень уповноважених органів державної влади на притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності та застосування до них відповідних дисциплінарних стягнень, якими в даній справі є Вища рада юстиції та Верховна Рада України.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність правової підстави для зарахування позивача до штату суддів та доходить висновку про задоволення позовних вимог в частині скасування наказу про звільнення з огляду на наступне.

Відповідно до статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Закон №2453-VI від 07 липня 2010 року, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п`ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Верховної Ради України від 04 березня 1998 року № 161/98-ВР позивача обрано безстроково суддею Київського міського суду, з огляду на що суб`єктом призначення та звільнення позивача була саме Верховна Рада України, яка і прийняла постанову № 1628-VIII від 29 вересня 2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Апеляційного суду міста Києва.

Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 800/514/16, яке набрало законної сили, позов ОСОБА_1 до Верховної Ради України було задоволено, визнано протиправною та скасовано постанову Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1628-VIII «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді апеляційного суду міста Києва».

Таким чином, наведеним судовим рішенням визнано протиправним та скасовано рішення про звільнення позивача з посади судді Апеляційного суду міста Києва.

Відповідно до окремих положень статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України. Суддя обіймає посаду безстроково. Повноваження судді припиняються у разі: 1) досягнення суддею шістдесяти п`яти років; 2)припинення громадянства України або набуття суддею громадянства іншої держави; 3) набрання законної сили рішенням суду про визнання судді безвісно відсутнім або оголошення померлим, визнання недієздатним або обмежено дієздатним; 4) смерті судді; 5) набрання законної сили обвинувальним вироком щодо судді за вчинення ним злочину.

Відповідно до частини першої статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судді гарантується перебування на посаді судді до досягнення ним шістдесяти п`яти років, крім випадків звільнення судді з посади або припинення його повноважень відповідно до Конституції України та цього Закону.

Виходячи з викладеного, у зв`язку зі скасуванням рішення про звільнення позивача, закріплена в статті 126 Конституції України та статті 53 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» гарантія позивача перебування на посаді судді до досягнення нею шістдесяти п`яти років є відновленою, разом з чим відновленим є і статус судді позивача.

Аналогічна правова позиція висловлена Касаційним адміністративним судом Верховного Суду в постанові від 14 листопада 2019 року у справі № 800/535/16, в якому, зокрема, вказано, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 24 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» видача відповідного наказу на підставі акта про призначення судді на посаду, переведення судді, звільнення судді з посади, а також у зв`язку з припиненням повноважень судді належить до повноважень голови місцевого суду. За такого правового регулювання, у разі скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року № 1611-VIII про звільнення позивача з посади (акта про звільнення судді з посади) повноваження щодо поновлення особи на посаді судді Києво-Святошинського районного суду Київської області належить голові місцевого суду.

Суд зазначає, що в наказі №581-ОС від 30 грудня 2016 року «Про відрахування ОСОБА_1 » вказано, що він виданий на підставі постанови Верховної ради України від 29 вересня 2016 року №1628-VIII, яка є скасованою рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 800/514/16. У зв`язку з наведеним, зазначений наказ не має жодної правової підстави, а отже за своєю природою є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 29 грудня 2017 року№452/2017 «Про ліквідацію апеляційних судів та утворення апеляційних судів в апеляційних округах» ліквідовано Апеляційний суд міста Києва та Апеляційний суд Київської області та, відповідно, утворено Київський апеляційний суд в апеляційному окрузі, що включає Київську область і місто Київ.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Позивач у позовній заяві вказав, що оскаржуваний наказ порушує його конституційне право на працю, способом відновлення якого буде його скасування з поновленням позивача на займаній до незаконного звільнення посаді.

Постановою Верховної Ради України від 04 березня 1998 року № 161/98-ВР «Про обрання суддів» ОСОБА_1 обрано безстроково суддею Київського міського суду, який надалі було перейменовано на Апеляційний суд міста Києва.

Оскільки даний суд припинив здійснення правосуддя та перебуває у стані припинення, поновлення позивача на посаді судді Апеляційного суду міста Києва є неможливим, з огляду на що суд погоджується з твердженнями позивача, викладеними в клопотанні про уточнення позовних вимог, що належним та ефективним способом поновлення її порушених прав буде саме зарахування її до штату суддів Апеляційного суду міста Києва.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що ним не допущено протиправної бездіяльності та бере до уваги доводи позивача в цій частині з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 104 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до частини третьої, четвертої статті 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється. Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) може бути покладено на орган управління юридичної особи. До комісії з припинення юридичної особи (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії) або ліквідатора з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова комісії, її члени або ліквідатор юридичної особи представляють її у відносинах з третіми особами та виступають у суді від імені юридичної особи, яка припиняється.

Наказом Державної судової адміністрації №474 від 20 вересня 2018 року «Про забезпечення виконання Указу Президента від 20.09.2018 р. №452/2017» (далі - Наказ № 474) було утворено ліквідаційну комісію Апеляційного суду м. Києва, головою якої визначено відповідача.

У пунктах 2-4 наказу № 474 зазначається, що Ліквідаційним комісіям апеляційних судів забезпечити здійснення своїх повноважень з наступного робочого дня за днем опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного апеляційного суду про початок роботи новоутвореного суду. Затвердити План заходів з ліквідації апеляційних судів, зазначених у підпунктах 1 - 25 пункту 1 цього наказу, що додається. Головам ліквідаційних комісій апеляційних судів забезпечити виконання затвердженого Плану заходів з ліквідації відповідних судів, зазначеного у пункті 3 цього наказу.

Таким чином, усі повноваження Голови Апеляційного суду міста Києва виконує Голова ліквідаційної комісії Орлюк Дмитро Леонідович.

За наслідками розгляду заяви позивача від 09 серпня 2021 року про скасування наказу голови Апеляційного суду міста Києва від 30 грудня 2016 року №581-ОС та зарахування ОСОБА_1 до штату суддів Апеляційного суду міста Києва на посаду судді, відповідач у листі від 09 серпня 2021 року вих. №1610/0908-1/2021 повідомив про відсутність підстав для зарахування ОСОБА_1 до штату суддів, у зв`язку з відсутністю належної правової підстави, оскільки у рішенні Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 800/514/16 не вирішено питання зарахування позивача до штату суддів Апеляційного суду міста Києва.

Однак, суд звертає увагу, що статус ОСОБА_1 як судді Апеляційного суду міста Києва відновився з моменту набрання законної сили рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08 липня 2021 року у справі № 800/514/16 про скасування постанови Верховної Ради України від 29 вересня 2016 року №1628-VIII «Про звільнення судді», та передбачає безумовний обов`язок відповідача зарахувати позивача до штату суддів Апеляційного суду міста Києва, без окремої вказівки у рішенні Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 у справі щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, встановлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.

У постанові Верховного Суду від 17 квітня 2019 року у справі № 342/158/17 визначено протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в невчиненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними й реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Крім того, потрібно з`ясувати юридичний зміст, значимість, тривалість та межі протиправної бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість/протиправність бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи.

З огляду на викладене, суд вважає, що поведінка відповідача у межах спірних правовідносин щодо невиконання законної вимоги ОСОБА_1 щодо зарахування її до штату суддів Апеляційного суду міста Києва носить характер протиправної бездіяльності та перешкоджає відновленню порушених прав позивача за наслідками розгляду Верховним Судом справи № 800/514/16 .

У свою чергу, доведена протиправна бездіяльність відповідача є підставою для зобов`язання зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Апеляційного суду міста Києва на посаду судді.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва відповідачем не доведена правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 КАС України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Скасувати наказ Голови Апеляційного суду м. Києва від 30 грудня 2016 року №581-ОС «Про відрахування ОСОБА_1 ».

3. Визнати протиправною бездіяльність Апеляційного суду міста Києва в особі Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста Києва Орлюка Дмитра Леонідовича щодо незарахування ОСОБА_1 до штату суддів Апеляційного суду міста Києва на посаду судді.

4. Зобов`язати Апеляційний суд міста Києва в особі Голови ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста Києва Орлюка Дмитра Леонідовича зарахувати ОСОБА_1 до штату суддів Апеляційного суду міста Києва на посаду судді.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )

Відповідач: Апеляційний суд міста Києва в особі Голови Ліквідаційної комісії Апеляційного суду міста Києва Орлюка Дмитра Леонідовича (03680, м. Київ, вул. Солом`янська, буд. 2-А; ідентифікаційний код 02894757)

Згідно з частиною першою статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 КАС України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.О. Арсірій