Рішення № 100149926, 05.10.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року м. Київ № 640/24657/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами письмового провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києва державної адміністраціїпровизнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б, код ЄДР: 37498541), в якому просить суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Головного управлінні праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації, як інваліду II групи, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати;

2) зобов`язати Головне управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про виплату одноразової компенсації як інваліду II групи, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати та прийняти відповідне рішення.

Позиція позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що є інвалідом другої групи, захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки перші найтяжчі дні після аварії і знаходився в зоні відчуження в період з 12.05.1986 по 23.05.1986 в місті Чорнобиль, у зв`язку з чим перебуває на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації як ліквідатор аварії на ЧАЕС.

Пояснює, що 05.08.2009 Спеціалізованою кардіологічною медико - соціальною експертною комісією № 2 йому довічно встановлено другу групу інвалідності захворювання, пов`язаного з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Крім того, Спеціалізованою кардіологічною медико - соціальною експертною комісією № 2 йому встановлена 60-ти відсоткова ступінь втрати професійної працездатності у зв`язку з захворюванням пов`язаним з виконанням службових обов`язків по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Позивач наголошує, що у відповідності до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із змінами та доповненнями, він має право на отримання одноразової компенсації при встановленні інвалідності у розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати.

Звертає увагу на те, що з часу встановлення йому групи інвалідності він взагалі не отримував одноразової компенсації за встановлення другої групи інвалідності, передбаченої статтею 48 Закону № 796-ХІІ.

Додає, що 17.07.2020 він звернувся із заявою з доданими до неї необхідними документами до відповідача з проханням: здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом II групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 45 мінімальних заробітних плат виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.»

28.07.2020 відповідач листом № 9963/35-01/03 повідомив, що згідно з пунктом 10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760, щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та становить для осіб 1 категорії - 120 грн.

Як зазначає позивач, відповідач відмовив йому у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, тоді як суть заяви позивача від 17.07.2020 зводилась до перерахунку та виплати одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом II групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи.

За твердженням позивача, відповідач переплутав, чи навмисно спотворив відповідь, та не надав відповіді йому по суті запитання.

В той же час, позивач додає, що обов`язок щодо здійснення нарахування та проведення виплати позивачеві одноразової компенсації, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та є інвалідом, покладений саме на орган соціального захисту населення.

Натомість, за словами позивача, відповідач рішення фактично не приймав по суті заяви і не відмовляв в призначені компенсації і не приймав рішення про її призначення., у зв`язку з чим позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Позиція відповідача.

Відповідач надіслав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог, з огляду на наступне.

Відповідач пояснює, що відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» компенсація за шкоду, заподіяну здоров`ю (далі - Компенсація) виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Додає, що компенсація передбачена цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Відповідач зауважує, що відповідно до п. 3 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2016 року № 760 (далі - Порядок) виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. № 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності.

Крім того, у відзиві зазначено, що виплата компенсації здійснюється на підставі: 1) посвідчення, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, віднесених до категорії 1; 2) експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв`язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони; 3) довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Відтак, за висновком відповідача, враховуючи вищенаведене, законних підстав для призначення компенсації відповідно до поданої до Управління 17.07.2020 заяви не має, оскільки при її поданні не були виконані вимоги зазначені в Порядку, а саме, подана заява не встановленого зразка, без належного пакету документів, подана пізніше шести місяців з дати встановлення інвалідності.

Щодо вимоги позивача здійснити перерахунок компенсації в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати, то відповідач зазначив, що компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України», а саме: для осіб з інвалідністю II групи в розмірі 284,4 грн.

Відповідач також звертає увагу суду на те, що у рішенні від 25 січня 2012 року № З-рп/2012 Конституційний Суд України зазначив, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, якими регулюються бюджетні відносини, зокрема питання соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, є складовою бюджетного законодавства відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Бюджетного кодексу України. Отже, суди загальної юрисдикції України під час вирішення справ щодо соціального захисту прав громадян повинні застосовувати нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, прийняті на підставі і на виконання Бюджетного кодексу України, інших законів України, в тому числі закону про Державний бюджет України на відповідний рік. Рішення Конституційного Суду України є обов`язковим до виконання на території України.

Додає, що Конституційний Суд України у Рішенні від 26.12.2011 № 20- рп/2011 визначив, що одним з визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Відтак, за висновком відповідача, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

Щодо змісту листа Управління від 28.07.2020 № 9963/35-01/03 відповідач повідомив, що перебуваючи на обліку в Управлінні, як учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС І категорії ОСОБА_1 щорічно отримував допомогу на оздоровлення, за призначенням компенсації не звертався. Заява позивача була розглянута та відповідь про відмову у здійсненні перерахунку компенсації надана у строк встановлений чинним законодавством. Проте, оскільки в заяві позивач просив здійснити перерахунок допомоги, а перерахувати можна тільки вже призначену допомогу, у відповіді помилково зазначено інший вид допомоги, який визначений тією ж ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відтак, представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду м. Києва Кармазіна О.А. від 21.10.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у даній справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Встановлені судом обставини.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи, враховуючи пояснення представників сторін, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (1 категорія), що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 01.10.2009.

Також ОСОБА_1 з 05.08.2009 довічно є інвалідом 2 групи, захворюваність якого пов`язана з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК № 014468 від 05.08.2009.

Згідно з довідкою про результати визначення ступеня втрати працездатності у відсотках застрахованого серія № КБ-2 № 000932 від 05.08.2009 ступінь втрати працездатності у відсотках складає 60%.

17.07.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом II групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи», в розмірі 45 мінімальних заробітних плат виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати. Повідомив реквізити банківського рахунку для перерахування коштів; Установа Ощадбанку: Головне операційне управління ТВБВ 10026/0128 МФО 322669, КОД ЄДРПОУ 09322277, Ідентифікаційний код 2179913855, № карткового рахунку НОМЕР_3 ОСОБА_1 .

Листом від 28.07.2020 № 9963/35-01/03 Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації відмовило позивачу у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, зазначивши, що відповідно до статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі евакуйованим із зони відчуження у 1986 році. Допомога на оздоровлення, виплачується в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету' Міністрів України від 26.10.2016 № 760. щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірах, установлених постановою. Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та становить для осіб 1 категорії - 120 гри.

Разом з тим, позивач вважаючи протиправну бездіяльність відповідача щодо не розгляду по суті його заяви про виплату одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім`ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою.

Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які брали участь у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, і постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році.

Компенсація та допомога, передбачені цією статтею, виплачуються в порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України.

Так, питання здійснення виплати передбачених статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї (далі - одноразова компенсація), та щорічної допомоги на оздоровлення (далі - щорічна допомога) деяким категоріям громадян регулює Порядок виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, витвердженого постановою Кабінету Міністрів України 26.10.2016 № 760 (далі - Порядок № 760).

Відповідно до п. 2 Порядку № 760 одноразова компенсація та щорічна допомога виплачуються за рахунок коштів, передбачених у Державному бюджеті України на відповідний рік для соціального захисту громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, центрами з нарахування та здійснення соціальних виплат, структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних і районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - уповноважені органи) за місцем фактичного проживання (перебування) громадян.

Виплата одноразової компенсації здійснюється за єдиною заявою, передбаченою постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N 1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги», поданою заінтересованою особою протягом шести місяців з дати встановлення інвалідності або смерті годувальника (п. 3 Порядку № 760).

Згідно з п. 4 Порядку № 760 одноразова компенсація виплачується в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 14 травня 2015 р. N 285 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України»,

Відповідно до п. 5 Порядку № 760 виплата одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров`ю, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали особами з інвалідністю внаслідок відповідних ядерних аварій, участі в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, здійснюється на підставі:

посвідчення, що підтверджує статус осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, віднесених до категорії 1;

експертного висновку міжвідомчої експертної комісії з установлення причинного зв`язку хвороби, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт або військово-лікарської комісії, що діє у системі МВС, СБУ чи Міноборони;

довідки медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності відповідної групи, пов`язаної з наслідками Чорнобильської катастрофи, іншої ядерної аварії, участі в ядерному випробуванні, військовому навчанні із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт.

Відповідно до п. 10 Порядку № 760 щорічна допомога виплачується громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, брали участь в ліквідації наслідків інших ядерних аварій, ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 1, учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інших ядерних аварій, громадянам, які брали участь в ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, постраждалим за інших обставин від радіаційного опромінення не з власної вини, віднесеним до категорії 2 або 3, дітям з інвалідністю, інвалідність яких пов`язана з Чорнобильською катастрофою, кожній дитині, яка втратила одного з батьків внаслідок Чорнобильської катастрофи, та евакуйованим із зони відчуження у 1986 році, - в розмірах, установлених постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 562 "Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (Офіційний вісник України, 2005 р., N 28, ст. 1636).

Тобто, суд зазначає, що виплата одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали особами з інвалідністю внаслідок Чорнобильської катастрофи та виплата щорічної допомоги громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи є різними виплатами, які передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Порядком № 760.

Так, зі змісту заяви позивача від 17.07.2020 вбачається, що позивач звернувся до відповідача із вимогою про виплату позивачу саме одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом II групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 45 мінімальних заробітних плат виходячи з розрахунку розміру мінімальної заробітної плати на момент виплати.

В той же час, дослідивши зміст відповіді Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києва державної адміністрації, викладеної у листі від 28.07.2020 № 9963/35-01/03, відповідач відмовив позивачу у перерахунку щорічної допомоги на оздоровлення, зазначивши про те, що згідно з пунктом 10 Порядку виплати одноразової компенсації за шкоду, заподіяну внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій, ядерних випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та щорічної допомоги на оздоровлення деяким категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 760. щорічна допомога на оздоровлення виплачується у розмірах, установлених постановою. Кабінету Міністрів України від 12.07.2005 № 562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та становить для осіб 1 категорії - 120 гри.

Тобто, відповідач відмовив позивачу у виплаті саме щорічної допомоги на оздоровлення, питання щодо виплати якої позивачем перед відповідачем не ставилося, оскільки предметом такого звернення позивача до відповідача було проведення заявнику виплати саме одноразової компенсації, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом II групи, внаслідок Чорнобильської катастрофи, питання щодо виплати такої Управлінням розглянуто так і не була, у зв`язку з чим суд приходить до висновку про протиправну бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації, як інваліду II групи, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З аналізу ст. 245 КАС України випливає, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Відтак, суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача зобов`язального характеру шляхом зобов`язання Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про виплату одноразової компенсації як інваліду II групи, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати та прийняти відповідне рішення.

Посилання відповідача у відзиві на зміст листа Управління від 28.07.2020 № 9963/35-01/03 та на те, що таким листом заява позивача була розглянута та відповідь про відмову у здійсненні перерахунку компенсації надана у строк встановлений чинним законодавством є безпідставним, оскільки зміст такого листа стосується саме відмови у перерахунку та виплаті позивачу допомоги на оздоровлення, а не компенсації, як помилково зазначає відповідач.

При цьому, слід наголосити, що суд не надає оцінку строку звернення позивача до відповідача із заявою про виплату одноразової компенсації як інваліду II групи, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та не надає оцінку доказам, які подавались позивачем разом із заявою відповідачу, оскільки така оцінка лише може бути надана виключено після розгляду Управлінням заяви позивача з доданими до неї документами по суті, тоді як вже було зазначено вище, відповідачем по суті не були розглянуті така заява позивача та додані до неї документи.

Положеннями ч. 1 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В свою чергу відповідачем, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України не надано суду достатніх належних і допустимих у розумінні ст. 73 КАС України доказів, які б підтверджували правомірність у повній мірі своїх дій щодо розгляду заяви позивача про виплату позивачу одноразової компенсації.

У взаємозв`язку з наведеним слід зазначити, що відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Відтак, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки досліджених доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на з`ясуванні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Зважаючи на те, що позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, відшкодування витрат на оплату судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на рахунок позивача не проводиться.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною бездіяльність Управлінні праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації щодо не розгляду заяви ОСОБА_1 про виплату одноразової компенсації, як інваліду II групи, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати.

3. Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації (03148, м. Київ, вул. Гната Юри, 14-Б, код ЄДР: 37498541) розглянути по суті заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про виплату одноразової компенсації як інваліду II групи, захворювання якого пов`язані з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 45 мінімальних заробітних плат на момент виплати та прийняти відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням положень п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А. Кармазін