Рішення № 100149644, 05.10.2021, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.2021 Провадження №2/425/430/21

Справа №425/1838/21

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі головуючого судді Мирошникової О.Ш. за участю секретаря судового засідання Клунної І.В.,

Українського А.Б. - позивач,

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 - позивач, до

Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» - відповідач

про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, та

ухвалив це рішення про відмову у позові про таке:

І. Стислий виклад позицій позивача та заперечень відповідача.

1.18.06.2021 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до АТ «Лисичанськвугілля» (далі - відповідач) про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 03.10.2018 до 06.06.2021 включно у розмірі 149625,32 грн та сплаченого судового збору у розмірі 1496,25 грн.

Підстава позову: відповідач затримав виплату позивачеві сум, належних працівникові при звільненні, які останній стягнув з відповідача на підставі рішення суду, що є підставою для виплати позивачеві середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до ст. 117 КЗпП України.

2.09.07.2021 представник відповідача подав до суду відзив, у якому заперечував проти задоволення позовних вимог.

Обґрунтування відзиву:

-відповідач є планово-збитковим підприємством та не міг сплатити позивачу усі належні йому суми при звільненні у зв`язку з відсутністю у нього коштів, які надходять із державного бюджету у вигляді дотацій;

-після спливу шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження орган виконавчої служби відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» мав перейти до процедури виконання рішення суду про стягнення належних позивачу сум за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою;

-оскільки вина у несвоєчасному виконанні рішення суду про стягнення за відповідача на користь позивача коштів лежить на органі виконавчої служби, відповідач у цій справі є неналежним.

3.15.07.2021 позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій заперечував проти доводів відповідача .

Обґрунтування відповіді на відзив:

-усі обставини, викладені у відзиві, ґрунтуються на припущеннях і не підтверджуються жодними доказами;

-відповідач у відзиві перекладає відповідальність за невиконання рішення суду з себе на орган державної виконавчої служби;

-у постанові Верховного Суду, на яку посилається відповідач, правовідносини не є аналогічними правовідносинам у цій справі.

ІІ. Заяви, клопотання учасників справи.

4.У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд розглянути справу за правилами спрощеного позовного провадження, відповіді на відзив - за його відсутності.

5. 27.08.2021 позивач подав до суду клопотання про долучення документа до матеріалів справи.

ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.

6. 22.06.2021 суд відкрив провадження у справі, постановив розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначив судове засідання з повідомленням (викликом) сторін.

13.09.2021 суд задовольнив клопотання позивача та відклав розгляд справи на 05.10.2021.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

7. 15.12.2006 Публічне акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (назва після зміни організаційно-правової форми та найменування - Акціонерне товариство «Лисичанськвугілля», далі - відповідач) прийняло ОСОБА_1 (далі - позивач) на роботу до відокремленого підрозділу «Шахта ім. Г.Г. Капустіна» на посаду провідного юрисконсульта, підстава - наказ № 282-К від 15.12.2006.

Протягом цих трудових відносин відповідач неодноразово переводив позивача на інші посади, 01.10.2010 знов перевів його на посаду провідного юрисконсульта (наказ № 411-К від 01.10.2010).

02.10.2016 відповідач звільнив позивача з посади провідного юрисконсульта на підставі ч. 3 ст 38 КЗпП України за власним бажанням у зв`язку з порушенням власником умов трудового договору, підстава - наказ № 419-К від 28.09.2016.

03.10.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізінвест» прийняло позивача на роботу на посаду юрисконсульта, 05.10.2020 - звільнило на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП України за угодою сторін.

Ці обставини підтверджуються копією трудової книжки позивача (а.с. 6).

8.18.12.2018 Рубіжанський міський суд Луганської області своїм заочним рішенням у справі № 425/3064/18, провадження № 2/425/733/18, яке набрало законної сили 28.01.2019, стягнув з відповідача на користь позивача 124535,49 грн, з яких:

-вихідну допомогу про звільненні та компенсацію, нараховану у лютому 2018 року за несвоєчасно виплачену заробітну плату у розмірі 12092,51 грн;

-середній заробіток за час затримки розрахунку про звільненні за період з 03.10.2016 до 02.10.2018 у розмірі 112442,98 грн, а всього - 124535,49 грн.

Цим рішенням суд також стягнув з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1058,91 грн.

Ці обставини підтверджуються копією вказаного заочного рішення (а.с. 10-12).

9.19.03.2019 державний виконавець відкрила виконавче провадження ВП № 58656878 зі стягнення вихідної допомоги, компенсації та середнього заробітку та ВП № 58657077 за стягнення судового збору (а.с. 13-14).

10.16.11.2019 Рубіжанський міський суд Луганської області за заявою позивача своєю ухвалою у справі № 425/3064/18, провадження № 6/425/49/20 замінив сторону виконавчих проваджень ВП № 58656878 та ВП № 58657077, а саме боржника з Публічного акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» на Акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (а.с. 15-16).

11. Позивач неодноразово звертався до відділу виконавчої служби з заявами про хід виконавчого провадження та скаргами до державних органів, в зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду від 18.12.2018 (а.с. 69-100).

12. 03.06.2021 державний виконавець вдруге відкрив виконавче провадження ВП № 65675659 зі стягнення вихідної допомоги, компенсації та середнього заробітку 124535,49 грн (а.с. 54).

13. 07.06.2021 відповідач виконав заочне рішення суду від 18.12.2019 в частині сплати на користь позивача вихідної допомоги при звільненні, компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 124535,49 грн.

Ця обставина підтверджується випискою по картковому рахунку позивача (а.с. 17).

14. 16.06.2021 державний виконавець виніс постанову про закінчення виконавчого провадження № 65675659, в зв`язку з фактичним повним виконанням боржником рішення суду (а.с. 112).

15.До своєї позовної заяви позивач додав довідку з розрахунком свого середньоденного заробітку за останні два місяці роботи, а також навів у позовній заяві розрахунок середнього заробітку за час за час затримки розрахунку при звільненні з 03.10.2018 до 06.06.2021.

V. Норми права, які застосував суд.

16. Конституція України:

Частина 1 статті 129-1 - судове рішення є обов`язковим до виконання.

17.Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України):

Частина 1 статті 21 - трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частина 1 статті 47 - власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові копію наказу (розпорядження) про звільнення, провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, а також на вимогу працівника внести належні записи про звільнення до трудової книжки, що зберігається у працівника.

Частина 1 статті 116 - при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Стаття 117 - в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

18.Закон України «Про оплату праці» від 24.03.1995 № 108/95-ВР:

19.Стаття 2 - структура заробітної плати

Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

20.Цивільний кодекс України:

Частина 5 статті 11 - у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Частини 1, 2 статті 509 - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частина 1 статті 610 - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 625 - боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

21.Висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 16.05.2018 у справі № 459/3560/15-ц, провадження № 61- 4868св18:

Стаття 625 ЦК України входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Оскільки на підставі судового рішення між сторонами виникло грошове зобов`язання, то його невиконання зумовлює застосування положень частини другої статті 625 ЦК України.

VІ. Мотивована оцінка суду.

22.Суд встановив, що позивач 15.12.2006 уклав з відповідачем трудовий договір відповідно до ст. 21 КЗпП України, який сторони розірвали 02.10.2016 з ініціативи працівника відповідно до ч. 3 ст. 38 КЗпП України.

Оскільки відповідач не виплатив позивачу суми, належні йому як працівникові при звільненні, позивач з метою їх стягнення звернувся до суду.

Суд своїм рішенням, як набрало законної сили, стягнув з відповідача на користь позивача належні йому суми - вихідну допомогу про звільненні, компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку про звільненні.

23.Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

24.Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

25.З огляду на вказані норми на підставі рішення суду у відповідача виникло перед позивачем грошове зобов`язання зі сплати сум, які суд стягнув з нього своїм рішенням.

Тому з моменту набрання рішенням суду законної сили трудові правовідносини сторін та зобов`язання, які з них виникають, трансформувалися у цивільно-правові, а саме зобов`язальні відносини.

Ця позиція суду узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.05.2018 у справі № 459/3560/15-ц.

26.Суд встановив, що відповідач виконав рішення суду та сплатив позивачеві належні йому як працівникові суми при звільненні.

Затримка цих виплат більш ніж на два роки є простроченням виконання грошового зобов`язання, що є підставою для виплати відповідачем на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми.

27.Натомість підставою позову у цій справі є обов`язок відповідача як роботодавця виплатити позивачу його середній заробіток за весь час затримки належних йому як працівникові сум по день фактичного розрахунку згідно зі ст. 117 КЗпП України.

З набранням заочним рішенням суду від 18.12.2018 законної сили та стягненням з відповідача належних позивачеві сум трудові та пов`язані з ними відносини між сторонами вичерпані.

Тому у цій справі відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку згідно зі ст. 117 КЗпП України, оскільки цей Кодекс регулює саме трудові та пов`язані з ними відносини, що виникають між працівником та роботодавцем.

28. З визначених у попередньому пункті цього рішення висновків, суд не застосовує в цій справі висновки Верховного Суду, викладені у постановах, які позивач додав до свого позову, оскільки ці висновки не є релевантними до цієї справи.

Так, висновки у постановах від 23.01.2018 та від 20.06.2018 зроблені Верховним Судом з питань звільнення позивачів з підстав частини третьої статті 38 КЗпП України та стягнення повного розрахунку при звільненні (а.с. 18-19, 23-24).

У постанові від 11.11.2019 Верховний Суд зробив висновок про незастосування до трудових відносин статті 625 ЦК України.

29. Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність вини у затримці виплат належних позивачеві сум, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

30.Оскільки правовідносини між сторонами є цивільними та носять характер грошового зобов`язання, що виникло на підставі рішення суду, а підставою позову є права та обов`язки, що виникають з трудових відносин, суд повністю відмовляє у позові.

VI. Розподіл судових витрат:

31.Оскільки суд повністю відмовив у позові, судові витрати залишаються за позивачем.

Суд вирішив:

1.Відмовити повністю в задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Лисичанськвугілля» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

2.Копію цього рішення направити учасникам справи.

3.Рішення набирає законної сили після закінчення тридцятиденного строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом тридцяти днів з дня складання цього рішення.

4.Позивач: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 );

Відповідач: Акціонерне товариство «Лисичанськвугілля» (місцезнаходження: Луганська область, Сєвєродонецький район, Лисичанська міська територіальна громада, місто Лисичанськ, вулиця Малиновського, будинок 1; ідентифікаційний код юридичної особи: 32359108).

Суддя Рубіжанського міського суду Луганської областіМирошникова О.Ш.