Рішення № 100147789, 22.09.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2021 року м. Київ № 826/4356/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представника позивача - Сидоренка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітліфт-Сервіс»

до Головного управління ДПС у місті Києві, як відокремленого підрозділу ДПС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Елітліфт-Сервіс» (далі - позивач, ТОВ «Елітліфт-Сервіс» або Товариство) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом (з урахуванням уточненої позовної заяви) до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 21.10.2015 №0008942207 та №0008932207.

Стверджуючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Товариство в обґрунтування позову стверджує, що висновки контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства є не безпідставними та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з контрагентами та свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача. Позивач вказує, що в акті перевірки, містяться лише посилання відповідача на наявність зареєстрованого кримінального провадження щодо службових осіб інших підприємств по ланцюгу постачання. Однак, діяльність таких осіб лише побічно стосується діяльності контрагентів позивача. Вказане не може бути доказом на спростування факту реальності господарських операцій, оскільки відповідачем не надано рішення суду (вироку, постанови) відносно посадових осіб підприємства-контрагента, в якому містились б преюдиційні обставини для цієї справи. Всі контрагенти позивача на час здійснення господарських операцій мали необхідний обсяг цивільної та податкової правоздатності, оскільки перебували на обліку в органах податкової служби та мали свідоцтво платника податку на додану вартість. При цьому, податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік (стан) певного платника податку від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, від господарських та виробничих можливостей.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. В обґрунтування наведеного відповідач стверджує про те, що під час проведення перевірки встановлено господарські взаємовідносини позивача з підприємством, яке на думку контролюючого органу, має ознаки фіктивності. А тому, правочини, що укладені між позивачем та контрагентом є такими, що не мали на меті настання реальних наслідків, а у позивача відсутнє законне право на віднесення сум по спірним правовідносинам до податкового кредиту та витрат.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017, позов задоволено.

Ухвалюючи рішення, суди виходили з наявності у позивача всіх необхідних первинних документів, які підтверджують реальність операцій між Товариством та його контрагентом (ТОВ «Лайк Трест»), й останні були спрямовані на реальне настання правових наслідків та набуття сторонами цивільних прав та обов`язків, а відтак позивач мав право на включення до складу податкового кредиту сум ПДВ та зменшення оподатковуваного доходу на суму валових витрат за результатами таких операцій.

Постановою Верховного Суду від 28.05.2020 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.01.2017 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2017 скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 зазначається, що окремою підставою для висновку про відсутність у платника податків права на отримання податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, складання документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, відображення у первинних документах недостовірних даних або даних, які неможливо віднести до операцій, що перевіряються. Відповідач у акті перевірки посилався на діяльність контрагента позивача, що має ознаки фіктивності, і свої доводи обґрунтовував наявністю у рамках кримінального провадження пояснень свідка - ОСОБА_1 (засновника, директора та головного бухгалтера ТОВ «Лайк Трест»), який зазначив, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності підприємства не має; жодних договорів не укладав, товарів не постачав та послуг не надавав. У наданих позивачем первинних документах, які прийняті судами як належний доказ підтвердження реальності господарських операцій, зазначено про їх підписання саме ОСОБА_1 . При цьому, суди обмежились загальним посиланням, що сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадової особи господарюючого суб`єкта в рамках такої кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарської операції. Отже, судами, не встановлено, хто ж саме від імені директора контрагента підписав документи, які стали підставою для формування податкового обліку позивача. Відтак не можна вважати повно і всебічно з`ясованими обставини руху активів на шляху до позивача у справі, участь згаданого вище контрагента у такому ланцюгу та її дійсний вплив на правові наслідки спірної операції, чи викликали згадані господарські операції зміни в структурі активів та зобов`язань позивача, його власному капіталі та чи спричинили вони реальні зміни майнового стану цього платника податків. Перевірка та з`ясування таких обставин має значення для правильного вирішення спору, оскільки безпосередньо впливають на встановлення чи спростування факту здійснення господарських операцій та формування на їх підставі правомірної податкової вигоди. Крім того, перевірці підлягають фізичні, технічні та технологічні можливості контрагента до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарських операцій, як-от: наявність персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.06.2020 визначено суддю Добрівську Н.А. для розгляду адміністративної справи №826/4356/16 та вказану справу передано на розгляд судді Добрівській Н.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.06.2020 прийнято до провадження адміністративну справу №826/4356/16 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

Цією ж ухвалою судом було замінено сторону в адміністративній справі №826/4356/16, а саме відповідача - Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на процесуального правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві.

09.12.2020 відповідачем поданий відзив, у якому акцентується увага суду на тих обставинах, що були виявлені під час перевірки платника податків і зафіксовані в акті перевірки та щодо взаємовідносин позивача і його контрагентом наголошено на тому, що розрахунки між підприємствами проводились у безготівковій формі. На рахунок ТОВ «Лайк Трест» в оплату згідно договорів субпідряду ТОВ «Елітліфт-Сервіс» перераховано грошові кошти на загальну суму 1777333,00 грн, у т. ч. ПДВ - 295056,62 грн. Однак, в ході перевірки встановлено, що у провадженні першого відділу кримінальних розслідувань СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, внесені 20.04.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №320151000000000100, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.212 КК України. Під час досудового розслідування встановлено ряд «вигодонабувачів», які протягом 2012-2014 років формували податковий кредит з податку на додану вартість та завищували валові витрати при нібито проведених фінансово-господарських операціях з ТОВ «Лайк Трест». При цьому, Допитані під час досудового розслідування засновник, директор та головний бухгалтер ТОВ «Лайк Трест» гр. ОСОБА_1 повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства. Жодних договорів з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями не укладав, товарів не постачав, робіт та послуг не надавав. Крім того, під час досудового розслідування встановлено, що у ТОВ «Лайк Трест» відсутні будь-які інструменти, обладнання, техніка, устаткування, прилади відповідно до технологічних вимог виконання робіт для забезпечення контролю якості виконання робіт, пов`язаних з проведенням будівництва. На підставі викладеного вище перевіркою зроблено висновок, що бухгалтерські податкові документи, складені ТОВ «Лайк Трест» стосовно взаємовідносин з ТОВ «Елітліфт-Сервіс», не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, що підтверджують правомірність формування валових витрат та віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту ТОВ «Елітліфт-Сервіс».

Зважаючи на викладені у відзиві обставини у контексті норм податкового законодавства відповідач наполягає на відсутності правових підстав для задоволення позову.

У підготовчому засіданні 30.09.2020 суд, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 28.05.2020 у цій справі, постановив ухвалу про виклик у судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_1

26.10.2020 судом постановлена ухвала про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до судового розгляду.

26.10.2020 представником позивача надані додаткові пояснення у праві та для приєднання до матеріалів справи - додаткові письмові докази (в копіях): договори (на поставку, монтаж і пусконалагодження ліфтового обладнання; підряду; на виконання робіт); довідки про вартість виконаних робіт; акти приймання виконаних робіт; специфікації; виписки з банківського рахунку.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив і просив відмовити у його задоволенні.

На вимогу суду відповідачем 09.12.2020 надані письмові пояснення щодо кримінального провадження № 32015100000000100, на наявність якого контролюючий орган вказував в акті перевірки, як на підставу для висновків щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства. До вказаних пояснень додано лист-відповідь СВ РКП ОВС ГУ ДФС у м. Києві №12349/9/26-97-03-0216 від 04.12.2020, у якому повідомлено, що Слідчим Управлінням ГУ ДФС у Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015100000000100, яке внесено в ЄРДР 20.04.2015 і за результатом досудового розслідування цього кримінального провадження 30.07.2015 прийнято рішення про його закриття на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України.

З огляду на зміст отриманих документів, оцінивши наведені у позові обставини та надані на їх підтвердження документи, суд дійшов висновку щодо необхідності витребування від Головного управління ДФС у м. Києві додаткових доказів по справі.

У зв`язку з наведеним, ухвалами суду від 23.12.2020 та від 28.01.2021 у Головного управління ДФС у м. Києві витребувано належним чином завірену копію постанови від 30.07.2015, прийняту за результатом досудового розслідування кримінального провадження №32015100000000100 про його закриття на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України.

У відповідь на вказані ухвали суду 10.02.2021 Головним управлінням ДФС у м. Києві подано пояснення, у яких зазначено, що в кримінальному провадженні №32015100000000100 від 20.04.2015 прийнято рішення про його закриття на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України. Однак, надати завірену копію вищезазначеної постанови не є можливим у зв`язку із тим, що матеріали закритого кримінального провадження спрямовано для подальшого зберігання до архівного сектору режимно-секретного управління ГУ НП у м. Києві.

Ухвалами суду від 29.03.2021, 03.06.2021 та 02.07.2021 витребувано від Головного управління Національної поліції у м. Києві належним чином завірену копію постанови від 30.07.2015, прийняту за результатом досудового розслідування кримінального провадження №32015100000000100 про його закриття на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України.

У відповідь на вказані ухвали суду 05.07.2021 Головним управлінням Національної поліції у м. Києві подано пояснення, у яких зазначено, що у зв`язку із проведенням заходів з ліквідації ГУ МВС України в місті Києві, 27.11.2018 за №ЛК-8437/125/05/15-2018 до Головного управління ДФС у місті Києві за належністю було направлено для подальшого обліку та зберігання всі документи Головного управління ДФС у м. Києві, а саме 310 кримінальних проваджень у 4728 томах, у тому числі кримінальне провадження № 32015100000000100 від 30.07.2015.

З огляду на отриману від ГУ НП у м. Києві інформацію судом 06.07.2021 та від 26.07.2021 постановлено ухвали про витребування від Головного управління ДФС у м. Києві належним чином завіреної копії постанови від 30.07.2015, прийнятої за результатом досудового розслідування кримінального провадження №32015100000000100 про його закриття на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України.

Станом на час постановлення рішення у справі по суті заявленого позову вимоги суду щодо надання копії від 30.07.2015 у кримінальному провадженні №32015100000000100 Головним управлінням ДФС у м. Києві не виконано.

Зважаючи на відсутність заперечень учасників процесу та за відсутності у матеріалах справи доказів на спростування інформації щодо закриття за результатами досудового розслідування кримінального провадження №32015100000000100 на підставі ч.1 п.2 ст.284 КПК України, судом визнано за можливе здійснювати розгляд справи з урахуванням отриманої інформації без отримання копії відповідної постанови.

Також, під час розгляду справи судом неодноразово оголошувалась перерва з метою виклику у судове засідання для допиту в якості свідка ОСОБА_1 . Однак, за всіма встановленими судом адресами можливого місцеперебування вказаної особи кореспонденція суду вручена не була з відміткою поштового відділення «неправильно зазначена адреса» або «адресат відсутній за вказаною адресою».

З огляду на викладене та враховуючи, що місце перебування свідка відповідач, як особа, якою заявлено клопотання про допит свідка, не повідомив, а судом вичерпано всі передбачені процесуальним законодавством заходи для повідомлення ОСОБА_1 про виклик його в судове засідання для допиту в якості свідка, а також неможливості застосування такого заходу як привід (за відсутності точної адреси свідка), суд дійшов висновку про можливість продовження розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

Заслухавши пояснення учасників процесу, ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

Співробітниками ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Елітліфт-Сервіс» по взаємовідносинам з ТОВ «Лайк Трест» (код ЄДРПОУ 38389211) за період з червня 2012 року по квітень 2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №465/26-59-22-07/ НОМЕР_1 від 28.09.2015.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем вимог статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 185.1 статті185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження ПДВ на суму 340581,00 грн, у тому числі по періодах: за травень 2013 року на 20 333,00 грн; за липень 2013 року на 20400,00 грн; за серпень 2013 року на 26500,00 грн; за вересень 2013 року на 41577,00 грн; за жовтень 2013 року на 72945,00 грн; за листопад 2013 року на 23838,00 грн; за грудень 2013 року на 125114,00 грн; за січень 2014 року на 9874,00 грн; податку на прибуток на суму 323059,00 грн, у тому числі: за 2013 рік - 314172,00 грн; за 2014 рік - 8887,00 грн.

У акті перевірки відповідач дійшов висновку про формування позивачем без достатніх правових підстав валових витрат та податкового кредиту з ПДВ за операціями із ТОВ «Лайк Трест», посилаючись на результати здійснених заходів з податкового контролю по контрагенту та аналізу його податкової звітності, відповідно до яких не встановлено у нього необхідних трудових ресурсів і умов для здійснення спірних операцій, виявлення ознак фіктивності господарської діяльності останнього.

На підставі акта перевірки прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Позивач скористався правом оскарження спірних рішень в адміністративному порядку, проте Державна фіскальна служба України рішенням від 02.03.2016 №4610/6/99-99-10-01-04-25 скаргу Товариства залишила без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Оцінюючи рішення суб`єкта владних повноважень з урахуванням вимог законодавства, якими регулюються спірні правовідносини та встановлених у справі обставин, суд при вирішенні спору по суті враховує таке.

Так, згідно пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об`єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об`єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

За змістом пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно ж з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України від 16.07.1999 №996-ХІV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-ХІV; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Отже правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод (витрат та податкового кредиту) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Матеріали справи свідчать, що позивачем у якості підрядника у 2013 році було укладено ряд договорів будівельного підряду з контрагентами (Замовники): з ТОВ «АРСАН-БУД» (№104/13 від 03.04.2013; №204/13 від 03.04.2013), з ТОВ «Будівельна сервісна компанія «Україна» (№601/13 від 16.02.2013 і додаткова угода до нього №1 від 11.10.2013), з ТОВ «КРИСТАЛ ЕДЮКЕЙШН ГРУП» (№12/06/16 від 12.06.2013), з ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГЕОС» (№407/13 від 29.07.2013, №303/13 від 28.03.2013, №109/13 від 03.09.2013), з ТОВ «ФІРМА «БАЗАЛЬТ» (№106/13 від 26.06.2013), з ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд» (№346 від 18.10.2013).

За умовами вказаних договорів Підрядник зобов`язався виконати комплекс робіт з доставки, монтажу , пусконалагодженню ліфтів, з будівельно-оздоблювальних робіт в шахтах, приямках ліфтів, по влаштуванню ліфтового обладнання на різних об`єктах.

Для виконання робіт за вищенаведеними договорами позивач залучив ТОВ «Лайк Трест» (Субпідрядник) про що були укладені договори субпідряду:

- №2/13 (сп) від 29.05.2013 щодо виконання роботи з монтажу та пусконалагодження ліфта №1 в/п 1000 кг на 26 зупинок зі шв. 1,6 м/с, ліфта №2 в/п 1000 кг на 25 зупинок зі шв. 1,6 м/с, 2-х ліфтів №3, №4 в/п 400 кг на 25 зупинок зі шв. 1,6 м/с; комплексу будівельно-оздоблювальних робіт в машинних приміщеннях, шахтах та приямках ліфтів, роботи по диспетчеризації ліфтів на об`єкті - Житловий будинок №2 житлового комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: м . Бровари , вул. Чорновола , 3;

- № 3/13 (сп) від 17.07.2013, за умовами якого Субпідрядник зобов`язується своїми силами і засобами або за допомогою третіх осіб виконати роботи із заміни тягових ременів ліфта в/п 630 кг на 5 зупинок по вул. Круглоуніверситетській, 12 в м. Києві;

- №3/8 (сп) від 19.08.2013, згідно з п.1.1 якого Субпідрядник зобов`язується виконати роботи з монтажу та пусконалагодження 7-ми ліфтів в/п 400 кг на 6 зупинок зі шв. 1,0 м/с на об`єкті - Будівництво багатоповерхових житлових будинків офісно-житлово торгівельного комплексу по вул. Декабристів (військове містечко 11) в м. Васильків Київської області;

- №4/13 (сп) від 09.09.2013, предметом якого є виконання робіт з монтажу та пусконалагодження маловантажного ліфта в/п 100 кг на 4 зупинки Нш=14,9 м за адресою: Дитячій шкільний заклад в смт. Козин, Обухівського району, Київської області;

- №5/13 (сп) від 01.10.2013 щодо виконання робіт з монтажу 2-х ліфтів в/п 630кг на 23 зупинок зі шв. 1,6 м/с, Нш=84,28 м та 1-го ліфта в/п 1000 кг. на 24 зупинки зі шв. 1,6 м/с, Нш-84,28 м на об`єкті за адресою: житловий будинок по вул. Димитрова, 2 м. Києва;

- №6/13 (сп) від 22.10.2013, відповідно до умов якого Субпідрядник зобов`язується виконати роботи з улаштування 42-х комплектів обрамлень дверних прорізів шахт 7-ми ліфтів в/п 400 кг на 6 зупинок зі шв. 1,0 м/с на об`єкті - Будівництво багатоповерхових житлових будинків офісно-житлового торгівельного комплексу по вул. Декабристів (військове містечко 11) в м. Васильків Київської області;

- №7/13 (сп) від 01.10.2013, яким передбачено виконання Субпідрядником робіт з монтажу та пусконалагодження ліфта №1 в/п 1000 кг на 24 зупинок зі шв. 1,6 м/с, Нш=81,2, ліфта №2 в/п 1000 кг. на 23 зупинки зі шв. 1,6 м/с, Нш=77,9 м, ліфта №3, №4 в/п 400 кг. на 22 зупинки зі шв. 1,6 м/с, Нш=77,7 м, ліфта №5 в/п 1000 кг. на 22 зупинки зі шв. 1,6 м/с Нш=74,7 м, ліфта №6 в/п 630 кг. на 21 зупинку зі шв. 1,6 м/с, Нш=71,3 м, ліфтів №7, №8 в/п 400 кг. на 21 зупинку зі шв. 1,6 м/с, Нш-71,3 м, а також виконати будівельно-оздоблювальні роботи в шахтах і приямках ліфтів на об`єкті будівництво житлового будинку по вул. Дружби Народів, 14-16 м. Києва;

- №8/13 (сп) від 01.10.2013, за умовами якого Субпідрядник зобов`язується виконати роботи з монтажу 1-го пасажирського ліфта в/п 630 кг на 10 зупинок, будівельно-оздоблювальні роботи в шахті та улаштувати 10 комплектів обрамлень дверей шахти за адресою: смт. Гостомель, Київської області, житловий будинок по вул. Леніна, 73;

- №9/ 13 (сп) від 02.12.2013, предметом якого є виконання робіт з монтажу та пусконалагодження 1-го ліфта №1 в/п 630 кг на 5 зупинок шв. 1,0 с/м, 1-го ліфта №2 в/п 1000 кг на 5 зупинок шв. 1,0 с/м, 1-го ліфта №3 в/п 480 кг на 5 зупинок шв. 1,0 с/м, 1-го ліфта №4 в/п 250 кг на 2 зупинки, виконання робіт по диспетчеризації цих ліфтів на об`єкті житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Щорса, 44-А в м. Києві (офіс);

- №10/13 (сп) від 13.12.2013, відповідно до пункту 1.1 якого Субпідрядник зобов`язується виконати роботи із заміни датчика точної зупинки в ліфті в/п 1000 кг. на 8 зупинок по вул. Жилянській, 31 в м. Києві, з заміни N-кодера лебідки в/п/ 1000 кг. на 24 зупинки по вул. Білоруській, 3 в м. Києві із заміни кнопки виклику в ліфті в/п/ 1000 кг. на 6 зупинок по вул. О. Кошового, 2 б в м. Києві.

Факт здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Лайк Трест» підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а саме: довідками про вартість виконаних будівельних робіт; актами приймання виконаних будівельних робіт №1694 за липень 2013 року, №2283 за серпень 2013 року, №2283-2 за серпень 2013 року, №3064 за вересень 2013 року, №3064-2 за вересень 2013 року, №3767-1 за жовтень 2013 року, №3767-2 за жовтень 2013 року, №3767-3 за жовтень 2013 року, № 1695 за липень 2013 року, №3065 за вересень 2013 року, № 3765 за жовтень 2013 року, № 5291 за грудень 2013 року, №4409 за листопад 2013 року, № 5295 за грудень 2013 року, №3063 за вересень 2013 року, №3063-2 за вересень 2013 року, № 3764 за жовтень 2013 року, № 4412 за жовтень 2013 року, №5290 за грудень 2013 року, № 297 за січень 2014 року, № 3768 за жовтень 2013 року, №4411 за листопад 2013 року, 5292-1 за грудень 2013 року, № 5292-2 за грудень 2013 року, №3766 за жовтень 2013 року, №4410 за листопад 2013 року, № 5296 за грудень 2013 року, № 5297-1 за грудень 2013 року, № 5297-2 за грудень 2013 року, № 5297-3 за грудень 2013 року, № 5297-4 за грудень 2013 року; податковими накладними від 30.05.2013 №266 на загальну суму з ПДВ 122000,00 грн, від 22.07.2013 №139 на загальну суму з ПДВ 120000,00 грн, від 29.08.2013 №317 на загальну суму з ПДВ 132000,00 грн, від 30.09.2013 №389 на загальну суму з ПДВ 70685,20 грн, від 31.10.2013 №438 на загальну суму з ПДВ 132115,20 грн, від 31.07.2013 №357 на загальну суму з ПДВ 2400,00 грн, від 23.08.2013 №316 на загальну суму з ПДВ 27000,00 грн, від 04.09.2013 №385 на загальну суму з ПДВ 30000,00 грн, від 20.09.2013 № 386 на загальну суму з ПДВ 30000,00 грн, від 30.09.2013 № 390 на загальну суму з ПДВ 90408,00 грн, від 31.10.2013 №436 на загальну суму з ПДВ 13972,80 грн, від 31.12.2013 № 623 на загальну суму з ПДВ 85352,40 грн, від 31.12.2013 №627 на загальну суму з ПДВ 16500,00 грн, від 31.12.2013 №627 на загальну суму з ПДВ 4296,00 грн, від 30.09.2013 № 388 на загальну суму з ПДВ 13370,40 грн, від 20.09.2013 №387 на загальну суму з ПДВ 15000,00 грн, від 02.10.2013 №433 на загальну суму з ПДВ 30000,00 грн, від 14.10.2013 № 434 на загальну суму з ПДВ 50000,00 грн, від 31.12.2013 № 635 на загальну суму з ПДВ 70110,80 грн, від 31.01.2014 №286 на загальну суму з ПДВ 51165,60 грн, від 31.10.2013 №439 на загальну суму з ПДВ 180388,80 грн, від 29.11.2013 №465 на загальну суму з ПДВ 115646,40 грн, від 31.12.2013 №624 на загальну суму з ПДВ 459782,40 грн, від 31.10.2013 №437 на загальну суму 14691,60 грн, від 29.11.2013 № 464 на загальну суму з ПДВ 27382,80 грн, від 31.12.2013 №628 на загальну суму з ПДВ 3967,20 грн, від 31.01.2014 № 294 на загальну суму з ПДВ 8076,00 грн, від 31.12.2013 № 629 на загальну суму з ПДВ 123100,80 грн, від 31.12.2013 №630 на загальну суму з ПДВ 4074,00 грн; актами приймання ліфта від 11.11.2013, 11.11.2013, 11.11.2013, 11.11.2013, 13.05.2014, 13.05.2014, 13.05.2014, 13.05.2014, 13.05.2014, 13.05.2014, 13.05.2014, 29.04.2014, 29.04.2014, 29.04.2014, 17.03.2014, 17.03.2014, 17.03.2014, 17.03.2014, 17.03.2014, 17.03.2014, 17.03.2014, 17.03.2014, 18.02.2014, 12.11.2013, 12.11.2013, 12.11.2013,12.11.2013, 12.11.2013, 12.11.2013; актами здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень 2014 №306, за грудень 2013 року № 5298; банківськими виписками, що містять всі необхідні реквізити, належним чином підписані та скріплені печатками сторін, які є первинними в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а контролюючий орган у встановленому порядку не довів факту підробки, недостовірності чи неналежного оформлення цих документів.

За результатами виконаних будівельних робіт, останні були прийняті контрагентами позивача ТОВ «АРСАН-БУД», ТОВ «Будівельна сервісна компанія «Україна», ТОВ «КРИСТАЛ ЕДЮКЕЙШН ГРУП», ТОВ «БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ «ГЕОС», ТОВ «ФІРМА «БАЗАЛЬТ» і ПАТ «Трест «Південзахідтрансбуд», про що були складені відповідні акти, копії яких наявні в матеріалах справи (т.4).

Як встановлено судом під час розгляду справи, на час укладення та виконання договору ТОВ «Лайк Трест» був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об`єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Також, відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності. Це однаковою мірою стосується як витрат із податку на прибуток, так і сум податкового кредиту з ПДВ.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов`язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Норми податкового законодавства не визначають місцезнаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача).

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 30.08.2019 (справа №804/17176/14), від 28.10.2020 (справа №500/305/19), від 12.04.2021 (справа № 1.380.2019.005743), від 03.06.2021 (справа № 200/8361/19-а) тощо.

Зміна майнового стану позивача за спірними господарськими операціями підтверджується документами, наданими позивачем.

За таких обставин, слід зазначити, що контролюючим органом під час судового розгляду справи не надано суду доказів щодо порушення фіскальних інтересів держави внаслідок взаємовідносин позивача та його контрагента.

Суд звертає увагу на те, що результати перевірки відповідача не є самостійним, належним та допустимим доказом вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Водночас, за статтею 42 Господарського кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В свою чергу, стаття 551 Господарського кодексу України містить ознаки (критерії), за якими юридична особа чи діяльність фізичної особи - підприємця можуть бути визнані фіктивними, тобто такими, в яких зовнішня організаційно-правова форма не відповідає її суті та меті створення.

Ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суд звертає увагу на те, що перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність, як первинного документу, або порушення порядку їх видачі та це не заперечувалось відповідачем, а також відмічає, що виходячи зі змісту акта перевірки, відповідачем не виявлено порушень та не викладено зауважень щодо документального підтвердження витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Платник податків, у спірному випадку позивач, не є уповноваженою особою щодо перевірки дотримання податкової дисципліни контрагентів своїх контрагентів-субпідрядників, та не має доступу до податкової інформації з автоматизованих інформаційних систем контролюючих органів, а отже не міг бути обізнаний про можливі порушення ними податкового законодавства.

При цьому обов`язок контролю за правильністю нарахування та сплати податку на додану вартість покладаються на відповідача, а не на позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для позбавлення позивача права на податковий кредит через можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів (послуг).

Якщо контрагент (постачальник по ланцюгу) не виконав свого зобов`язання по сплаті податку до бюджету (водночас у цій справі наявність саме таких обставин відповідачем не доведена), то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Разом з тим, слід відзначити, що нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема, обумовлюватись відсутністю необхідних трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, виробничих потужностей тощо, адже контрагентів позивача не позбавлено права залучати матеріально-технічні ресурси для здійснення господарської діяльності.

Доказів проведення перевірки господарської діяльності контрагента позивача ТОВ «Лайк Трест» та встановлення за її результатами відсутності факту залучення матеріально-технічних ресурсів для виконання спірних договорів матеріали справи не містять.

Безтоварність господарських операцій, в свою чергу, обґрунтовується контролюючим органом матеріалами досудового розслідування кримінального провадження №320151000000000100, порушеного за ч.3 ст.212 Кримінального кодексу України (умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов`язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку), в рамках якого допитаний ОСОБА_1 - директор ТОВ «Лайк Трест», який пояснив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ «Лайк Трест» і жодних договорів з контрагентами-покупцями та контрагентами-продавцями не укладав, товарів не постачав, робіт та послуг не надавав.

Разом з тим, під час розгляду справи встановлено, що слідчим управлінням ГУ ДФС у Києві здійснювалося досудове розслідування у кримінальному провадженні №32015100000000100, яке внесено в ЄРДР 20.04.2015, і за його результатами ще 30.07.2015 прийнято рішення про його закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України (кримінальне провадження закривається в разі, якщо встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення).

Сам факт фіктивності господарської діяльності не може залишитися неврахованим судом, оскільки статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю навіть за формального підтвердження її первинними документами та дає підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування податкового кредиту та валових витрат, виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення, зокрема відображених у них сум податку на додану вартість до податкового кредиту, є безпідставними.

Водночас, доказів на підтвердження встановлення відповідним вироком фіктивності господарської діяльності ТОВ «Лайк Трест» відповідачем суду не надано.

До того ж, в силу положень частини першої статті 222 Кримінального процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відомості досудового розслідування можна розголошувати лише з дозволу слідчого або прокурора і в тому обсязі, в якому вони визнають можливим, тоді як податковим органом такого дозволу до додаткових обґрунтувань касаційної скарги додано не було, з урахуванням того, що суд об`єктивно позбавлений можливості перевірити матеріали досудового розслідування на відповідність критеріям належності і допустимості, оскільки в такому випадку повинен був би перебрати на себе повноваження слідчого судді, що є неможливим. Сам факт порушення кримінальної справи чи отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів в рамках кримінальної справи не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом. В свою чергу, за умови невстановлення контролюючим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка могла б свідчити про узгодженість дій Товариства та його контрагента для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Крім того, судом враховується, що в акті перевірки не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про не пов`язаність операцій з господарською діяльністю позивача, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

До того ж слід зазначити, що поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування та податкового законодавства, а тому можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента-постачальника, за відсутності доказів протиправної змови учасників операцій з метою отримання позивачем (покупцем) необґрунтованої податкової вигоди, не є безумовною підставою для висновку про порушення саме покупцем вимог податкового законодавства та не є підставою для позбавлення покупця сформованих податкових вигод за фактично вчиненою операцією.

Чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність своїх контрагентів, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Натомість, на підтвердження реальності спірних господарських операцій позивачем на вимогу суду надані документи, що засвідчують факт реального виконання контрагентом позивача - субпідрядником тих робіт, що були предметом укладених угод і які у подальшому були прийняті і оплачені замовниками від позивача - підрядника.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд звертає увагу на те, що висновок про безтоварність господарських операцій може ґрунтуватись на належних, допустимих і достатніх доказах і не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до принципу офіційності контролюючий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов`язань та правомірності прийняття свого рішення. У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов`язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами, та доведено, що укладені договори відповідають економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача. Остання обставина підтверджується наданими виписками з банківських рахунків позивача за спірний період.

Суд вважає за необхідне також врахувати і практику Європейського суду з прав людини, рішення якого, згідно статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також враховуючи приписи статті 9 Конституції України та статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України», є джерелом права та є обов`язковим для виконання Україною.

Так, Європейський суд з прав людини (п`ята секція) у своєму рішенні від 22.01.2009 (заява №3991/03) у справі «Булвес» АД проти Болгарії зазначив наступне: «Враховуючи своєчасне і повне виконання компанією-заявником своїх обов`язків із декларування ПДВ, неможливості з її сторони забезпечити дотримання постачальником його обов`язків щодо декларування ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства стосовно системи оподаткування, про яке компанія-заявник знала чи могла знати, Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються, до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За висновком суду відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ «Елітліфт-Сервіс» підлягає задоволенню.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду на викладене та керуючись ст. 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Елітліфт-Сервіс» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві №0008942207 від 21.10.2015.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві №0008932207 від 21.10.2015.

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Суддя: Н.А. Добрівська