Рішення № 10014708, 26.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/9726.04.10                                         

За позовомАкціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»

До комунального підприємства «Київпастранс»

Простягнення 50330,92 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

Від позивача                    Іванова О.О. (дов. № Д07/2010/03/24-1 від 24.03.2010 р.)

Від відповідача          Інко В.Б. (дов. № 06-5/164 від 18.03.2010 р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулася акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»з позовом до комунального підприємства «Київпастранс»про стягнення 50 330,92 грн. заборгованості за договором на постачання електричної енергії № 2083167 о/р 2083167 від 28.05.2003 р., а саме: 47411,39 грн. основного боргу за спожиту активну електричну енергію з жовтня по грудень 2009 року, 505,12 грн. основного боргу за спожиту реактивну електричну енергію з червня по грудень 2009 року, 1062,43 грн. інфляційних нарахувань, 278,98 грн. трьох процентів річних та 1072,99 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 22.03.2010 р..

22.03.2010 р. судове засідання не відбулося у зв’язку з хворобою судді Удалової О.Г.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2010 р. розгляд справи було призначено на 14.04.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.04.2010 р. розгляд справи відкладався на 26.04.2010 р. у зв’язку з клопотанням сторін про продовження строку вирішення спору та необхідністю витребування додаткових доказів по справі. Цією ж ухвалою суду за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

Відповідач у відзиві на позовну заяву позовні вимоги визнав та повідомив, що фінансово-господарську діяльність підприємство здійснює за рахунок власних доходів та коштів міського та державного бюджетів, які отримує у вигляді компенсацій пільгового проїзду окремих категорій громадян, державного регулювання цін та фінансування інших заходів у сфері транспорту. Відповідач зазначив, що внаслідок заборгованості державного та міського бюджетів перед відповідачем у останнього виникла заборгованість перед позивачем. Крім того, відповідач повідомив про погашення заборгованості в сумі 47411,29 грн. в повному обсязі.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

28.05.2003 р. між акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(енергопостачальною організацією) та комунальним підприємством «Київпастранс»в особі служби по облаштуванню та утриманню зупинок наземного транспорту загального користування «Київтранссервіс»(споживачем) укладено договір на постачання електричної енергії (далі - Договір).

Відповідно до умов вказаного Договору (пункт 1.1) електропостачальна організація зобов’язалась постачати електричну енергію відповідно до умов цього Договору, а споживач зобов’язався своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліцензії на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконувати інші умови, визначені Договором та додатками до нього, які є невід’ємною чого частиною.

Згідно з пунктом 2 додатку 4 до Договору відповідач зобов’язався щомісячно направляти свого представника до позивача для надання звіту за використану електроенергію та документів, що підтверджують оплату за розрахунковий період та отримання розрахункових документів, які видаються на основі наданих звітів про використану електричну енергію за розрахунковий період з зазначенням дати звіту та дати отримання рахунку на сплату (акт приймання-передачі товарної продукції, рахунок –фактура).

Згідно з пунктом 3 додатку 4 до Договору оплата спожитої електроенергії в розрахунковому періоді здійснюється споживачем до 25-го числа.

Судом встановлено, що до вказаного Договору сторони уклали додатки № 1, 3.1, 4, 5, 8, 11, 12, 13, 15, які є невід’ємною частиною вказаного Договору.

Відповідно до умов вказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем спожито за період з жовтня 2009 року по січень 2010 року активну електричну енергію в сумі 89889,90 грн. та за період з червня 2009 року по січень 2010 року реактивну електричну енергію в сумі 3426,28 грн., що підтверджується рахунками-розшифровками, звітами про використану (активну, реактивну) електроенергію та актами надання послуг, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Відповідач за поставлену електричну енергію розрахувався частково, а саме: за активну енергію –в сумі 39772,86 грн., за реактивну енергію - в сумі 2921,16 грн., внаслідок чого за період з 01.10.2009 р. по 01.01.2010 р. виникла заборгованість за використану за період з 01.10.2009 р. по 01.01.2010 р. за використану активну електричну енергію, яка станом на 01.01.2010 р. становить 47411,29 грн., та за період з 01.06.2009 року по 01.01.2010 року виникла заборгованість за реактивну електричну енергію, яка станом на 01.01.2010 р. становить 505,12 грн.

Як встановлено судом, платіжними дорученнями 11.02.2010 р. № 157 в сумі 12411,39 грн., від 22.02.2010 р. № 191 в сумі 35000,00 грн., відповідач перерахував позивачеві кошти за спожиту активну електроенергію в сумі 47411,39 грн.

Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за спожиту активну енергію в сумі 47411,39 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Крім того, платіжним дорученням від 11.02.2010р. № 156 відповідач перерахував позивачеві кошти за спожиту реактивну електроенергію в сумі 1263, 16 грн.

Враховуючи те, що вказані кошти сплачені відповідачем до подачі позову до суду, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за спожиту реактивну енергію в сумі 505,12 грн. задоволенню не підлягають як необґрунтовані.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), тому відповідач вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), отже, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно зі статтею 614 Цивільного кодексу особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача трьох процентів річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення трьох процентів річних у сумі 278,98 грн. (269,63 грн. за прострочення оплати спожитої активної електричної енергії, 9,35 грн. за прострочення оплати реактивної електричної енергії) підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Вимоги позивача про стягнення збитків від інфляції в сумі 1062,43 грн. ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення збитків від інфляції в сумі 1062,43 грн. (1034,82 грн. за прострочення оплати спожитої активної електричної енергії, 27,61 грн. за прострочення оплати спожитої реактивної електричної енергії) підлягають задоволенню в повному обсязі за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з пунктом 5.1 Договору за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів споживач сплачує енергопостачальний організації пеню в розмірі 0,75 % за кожний день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством.

Оскільки відповідач прострочив оплату за спожиту активну та реактивну електричну енергію, тому з нього на підставі пункту 5.1. Договору підлягає стягненню пеня у розмірі 1072,99 грн. (1017,01 грн. за прострочення оплати спожитої активної електричної енергії, 55,98 грн. за прострочення оплати спожитої реактивної електричної енергії), за розрахунком позивача, перевіреним судом.

Посилання відповідача на те, зазначена заборгованість перед позивачем виникла внаслідок заборгованості державного та міського бюджетів судом не приймаються з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 7 ст. 51 Бюджетного кодексу України визначено, що після отримання товарів, робіт і послуг відповідно до умов взятого бюджетного зобов'язання, розпорядник бюджетних коштів приймає рішення про їх оплату та подає доручення на здійснення платежу органу Державного казначейства України, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 36 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів - бюджетні установи в особі їх керівників, уповноважені на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету.

Згідно з приписами частин п'ятої та шостої статті 51 Бюджетного кодексу України: розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та провадять видатки тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами; будь-які зобов'язання, взяті фізичними та юридичними особами за коштами Державного бюджету України без відповідних бюджетних асигнувань або ж з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом та законом про Державний бюджет України, не вважаються бюджетними зобов'язаннями; витрати державного бюджету на покриття таких зобов'язань не можуть здійснюватися.

Отже, враховуючи те, що відносини, які виникли між сторонами, є майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників, тобто цивільними відносинами, суд відзначає, що після підписання відповідачем Договору на постачання електричної енергії у нього виникли безумовні зобов’язання виконання умов договору та оплати електричної енергії, при цьому чинним законодавством не передбачено звільнення відповідача, який є бюджетною установою, від виконання своїх зобов’язань в зв’язку з відсутністю фінансування.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог в наступному порядку: на позивача –в частині вимог про стягнення з відповідача боргу за спожиту активну електроенергію в сумі 47411,39 грн. та реактивну енергію в сумі 505,12 грн., на відповідача –в іншій частині позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 78, 82-85, 116-118 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»(04070, Набережне шосе, 2, рахунок 2600600012840 у КБ «Хрещатик»міста Києва, МФО 300670, код 31725604) на користь акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, рахунок 260070130718 в АТ «Сбербанк Росії», МФО 320627, код 00131305) 278, 98грн. трьох процентів річних, 1072,99 грн. пені, 1062,43 грн. інфляційних збитків, 24,14 грн. витрат по оплаті державного мита, 11,32 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 02.06.2010 р.