Рішення № 100146699, 06.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 року справа № 580/5617/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тимошенко В.П.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в приміщенні суду адміністративну справу за позовом керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах Черкаської обласної державної адміністрації до Драбівської селищної ради, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – Управління екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

04 серпня 2021 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов керівника Золотоніської окружної прокуратури в інтересах Черкаської обласної державної адміністрації (далі – позивач), в якому просить:

1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незабезпечення проведення робіт з винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення “Бабарська оболонь”, закріплення їх в натурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків;

2) зобов`язати відповідача відповідно до вимог чинного законодавства України забезпечити проведення робіт з винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення “Бабарська оболонь”, закріплення їх внатурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку.

В обґрунтування зазначено, що відповідач допустив бездіяльність щодо виконання вимог чинного законодавства, охоронних зобов`язань та положення про об`єкт природно-заповідного фонду. На даний час відповідач не визначив межі ландшафтного заказника місцевого значення “Бабарська оболонь”. Територія об`єкту до даних Державного земельного кадастру не внесена. Існує небезпека використання землі на території заказника не за цільовим призначенням, неможливості збереження природно-заповідного фонду, тому наявні підстави для зобов`язання відповідача вжити відповідних заходів.

Ухвалою судді Тимошенко В.П. від 09.08.2021 відкрито провадження у справі та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

02.09.2021 відповідач подав суду відзив на позов, в якому просив відмовити у його задоволенні з огляду на те, що відповідно до інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що 11.12.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку під ландшафтним заказником місцевого значення «Бабарська оболонь» за Черкаською обласною державною адміністрацією та передана на праві постійного користування ДП «Золотоніське лісове господарство». Враховуючи, що згідно з ч. 3 ст. 26 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження, то у задоволенні позову просить відмовити.

02.02.2021 третя особа подала суду письмові пояснення на позов, у яких зазначено, що станом на 30.08.2021 проект землеустрою щодо вказаного парку-пам`ятки не надходив, висновок про погодження не надавався.

30.09.2021 прокурор подав суду відповідь на відзив, з протилежними відзиву доводами та просив позов задовольнити повністю

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Рішенням Черкаської обласної ради №28-8/V від 28.08.2009 «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду області» ландшафтний заказник «Баварська оболонь» площею 23,4 га, включено до Переліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду області, що мають природоохоронне та естетичне значення і підлягаю особливій охороні що розташований, з одночасною пропозицією землекористувачам розробити протягом року документацію по встановленню меж території в натурі.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області передано під охорону Жорнокльовській сільській раді ландшафтний заказник місцевого значення «Бабарська оболонь» з метою збереження та охорони, про що складено охоронне зобов`язання.

Відповідно до вказаних охоронного зобов`язання сільська рада зобов`язується забезпечити режим охорони та збереження ландшафтного заказника «Бабарська оболонь».

Положення про ландшафтний заказник місцевого значення «Бабарська оболонь» ( далі Положення) затверджене Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області та погоджене Жорнокльовською сільською радою у 2009 році.

Згідно п. 1.1 Положення ландшафтний заказник місцевого значення «Бабарська оболонь» створений з метою збереження болотистого масиву (заплави річки Супій), що є місцем гніздування водної орнітофауни.

Пунктами 1.4, 1.5 Положення визначено, що Жорнокльовська сільська рада несе відповідальність за належний стан і додержання встановленого заповідного режиму території, межі заказника виносяться в натуру з встановленням необхідних державних інформаційно-охоронних знаків (4 знаки) та інформаційних щитів ( 1 щит) затвердженого зразка.

За п. 3.6 та 5.1 Положення Жорнокльовська сільська рада бере на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму заказника та його збереження, одночасно витрати пов`язані із забезпеченням режиму заказника здійснюються за рахунок Жорнокльовська сільської ради.

Згідно з інформації ГУ Держгеокадастру у Черкаській області №10-23- 0.2-3900/2-21 від 22.06.2021 землевпорядна документація на вказаний об`єкт природно-заповідного фонду не розроблялась та не затверджувалась, даний об`єкт не внесено до Державного земельного кадастру.

Виявлені порушення зумовили звернення до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд врахував таке.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні питання регулюються Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі – ЗК України), Законом України “Про природно-заповідний фонд України” від 16.06.1992 № 2456-XII (далі – Закон №2456), Законом України “Про землеустрій” від 22.05.2003 № 858-IV (далі – Закон №858).

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд враховує, що відповідно до ст.1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.43 ЗК України землі природно-заповідного фонду - це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст.45 ЗК України землі природно-заповідного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності. Порядок використання земель природно-заповідного фонду визначається законом.

Зокрема, приписами статті 7 Закону №2456 визначено, що землі природно-заповідного фонду – це ділянки суші і водного простору з природними комплексами та об`єктами, що мають особливу природоохоронну, екологічну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність, яким відповідно до закону надано статус територій та об`єктів природно-заповідного фонду. Межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Статтею 53 Закону №2456 встановлено, що рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам органами центрального органу виконавчої влади в галузі охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Статтею 60 Закону № 2456, охорона природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, а також ботанічних садів, дендрологічних парків, зоологічних парків, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення, а також регіональних ландшафтних парків, управління якими здійснюється спеціальними адміністраціями, покладається на служби їх охорони, які входять до складу служби державної охорони природно-заповідного фонду України. Положення про службу державної охорони природно-заповідного фонду України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природо-заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Законом, що визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування є Закон України “Про землеустрій”.

Відповідно до ст.1 вказаного Закону №858 проект землеустрою сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом.

Приписами частини 2 статті 25 Закону №858 визначено види документації із землеустрою, зокрема і проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів.

Відповідно до ст.47 Закону №858 проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються з метою: а) збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу; б) створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму; в) створення приміських зелених зон, збереження і використання об`єктів культурної спадщини; г) проведення науково-дослідних робіт; ґ) встановлення меж водоохоронних зон та прибережних захисних смуг; д) визначення в натурі (на місцевості) меж охоронних зон та інших обмежень у використанні земель, встановлених законами та прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами, а також інформування про такі обмеження землевласників, землекористувачів, інших фізичних та юридичних осіб.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів визначають місце розташування і розміри земельних ділянок, власників земельних ділянок, землекористувачів, у тому числі орендарів, межі територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарної) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення, водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, смуг відведення та берегових смуг водних шляхів, а також встановлюють режим використання та охорони їх територій.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів розробляються на підставі укладених договорів між замовниками документації із землеустрою та її розробниками.

Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду розробляються для біосферних заповідників, природних заповідників, національних природних парків, регіональних ландшафтних парків, ботанічних садів, дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва та зоологічних парків на землях та земельних ділянках, що включаються до складу цих територій без вилучення у землевласників та землекористувачів.

Рішення про затвердження проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон одночасно є рішенням про встановлення меж таких територій.

Статтею 19 Закону №858 визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у сфері землеустрою на території сіл, селищ, міст належать: а) організація і здійснення землеустрою; б) здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустрою; в) координація здійснення землеустрою та контролю за використанням і охороною земель комунальної власності; г) інформування населення про заходи, передбачені землеустроєм; ґ) вирішення інших питань у сфері землеустрою відповідно до закону.

Згідно зі ст.26 Закону №858, замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Відповідно до Наказу Державного комітету України із земельних ресурсів від 18.05.2010 № 376 “Про затвердження Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками”, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.06.2010 за №391/17686 (далі – Інструкція), визначено механізм встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками.

Згідно з п.2.1. Інструкції встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Підпунктом 2.3. розділу ІІ Інструкції визначено, що комплекс робіт із встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) включає: підготовчі роботи, топографо-геодезичні, картографічні роботи та роботи із землеустрою, камеральні роботи, складання і оформлення матеріалів технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а також встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх межовими знаками.

Статтею 12 ЗК України визначено повноваження сільських, селищних, міських рад, до яких належить розпоряджання землями територіальних громад.

Відповідно до п.34 та п. 37 ч. 1 ст. 26 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин; прийняття рішень про організацію територій і обєктів природно-заповідного фонду місцевого значення та інших територій, що підлягають особливій охороні.

Статтею 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд“ від 16.06.1992 № 2456- XII визначено, що до природно-заповідного фонду України належать: природні території та об`єкти - природні заповідники, біосферні заповідники, національні природні парки, регіональні ландшафтні парки, заказники, пам`ятки природи, заповідні урочища.

Згідно з ч. 4 ст. 7 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" межі територій та об`єктів природно-заповідного фонду встановлюються в натурі відповідно до законодавства. До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду в натурі їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

У частині 3 ст. 26 Закону України “Про природно-заповідний фонд України” вказано, що власники або користувачі земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів, оголошених заказником, беруть на себе зобов`язання щодо забезпечення режиму їх охорони та збереження.

Відповідно до ст. 60 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" охорона територій та об`єктів природно-заповідного фонду інших категорій покладається на підприємства, установи та організації, у віданні яких вони перебувають.

Органи місцевого самоврядування, місцеві державні адміністрації, виконавчі органи місцевого самоврядування сприяють охороні й збереженню територій та об`єктів природно- заповідного фонду, виконанню покладених на них завдань.

Судом встановлено, що рішенням Черкаської обласної ради №28-8/V від 28.08.2009 «Про території та об`єкти природно-заповідного фонду області» ландшафтний заказник «Баварська оболонь» площею 23,4 га, включено до Переліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду області, що мають природоохоронне та естетичне значення і підлягаю особливій охороні що розташований, з одночасною пропозицією землекористувачам розробити протягом року документацію по встановленню меж території в натурі.

Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Черкаській області передано під охорону Жорнокльовській сільській раді ландшафтний заказник місцевого значення «Бабарська оболонь» з метою збереження та охорони, про що складено охоронне зобов`язання.

Відповідно до вказаних охоронного зобов`язання сільська рада зобов`язується забезпечити режим охорони та збереження ландшафтного заказника «Бабарська оболонь».

В той же час, судом встановлено, що відповідно до інформації, яка міститься у Державному земельному кадастрі про право власності на земельну ділянку встановлено, що 11.12.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку під ландшафтним заказником місцевого значення «Бабарська оболонь» за Черкаською обласною державною адміністрацією та передана на праві постійного користування Державному підприємству «Золотоніське лісове господарство» з цільовим призначенням – 09.01 «Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг», площею 23,0852 га, кадастровий номер – 7120683800:02:001:0591.

Правовий аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що у даному спорі зазначена земельна ділянка перебуває у державній власності Черкаської обласної державної адміністрації та передана на праві постійного користування Державному підприємству «Золотоніське лісове господарство.

Відповідно до частини п`ятої статті 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» встановлено, що території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Відповідно до ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» Управлінням екології та природних ресурсів Черкаської обласної державної адміністрації, Драбівській селищній раді ландшафтний заказник «Бабарська оболонь» площею 23.4 га, яку включено до Переліку територій та об`єктів природно-заповідного фонду Черкаської області не передавався під охорону як землекористувачу (землевласнику).

Відповідно до п. 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Таким чином, враховуючи вищевикладене та враховуючи, що відповідач у справі не є власником чи землекористувачем земельної ділянки під ландшафтним заказником місцевого значення «Бабарська оболонь», то обов`язок забезпечити проведення робіт з винесення меж ландшафтного заказника місцевого значення «Бабарська оболонь», закріплення їх внатурі (на місцевості) та встановлення інформаційно-охоронних знаків встановленого зразку у нього відсутній.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, в задоволенні яких слід відмовити.

Підстави, передбачені вимогами ст.ст.139-143 КАС України, щодо стягнення чи відшкодування судових витрат по даній справі, відсутні.

Керуючись статтями 14, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255 КАС України, суд

вирішив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцевих положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складений 06.10.2021.

Суддя В.П. Тимошенко