Ухвала суду № 100146590, 05.10.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без розгляду

05 жовтня 2021 року справа № 580/5552/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд одноособово у складі головуючого судді Бабич А.М., розглянувши в залі суду у порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ІМЕНІ ІВАНА КОЖЕДУБА до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

03.08.2021 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшла позовна заява ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ІМЕНІ ІВАНА КОЖЕДУБА (61023, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ СУМСЬКА, будинок 77/79; код ЄДРПОУ 24980799) (далі – позивач) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) (далі – відповідач) про стягнення на його користь 28763,37грн на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що після розриву контракту у відповідача виникло зобов`язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання.

Ухвалою суду від 09.08.2021 задоволено заяву позивача та поновлено йому строк на звернення до адміністративного суду зі вказаною позовною заявою, прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд правилами спрощеного позовного провадження. Також встановлено відповідачу строк, тривалістю п`ятнадцять днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, для надання відзиву на позовну заяву та доказів.

13.09.2021 відповідач подав до суду заяву (вх.№34811/21) про застосування наслідків пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду, в якій просив:

залишити позовну заяву без розгляду;

здійснювати розгляд справи №580/5552/21 з викликом сторін (далі - Заява).

Зазначає, що позивач не навів поважності підстав, які унеможливлювали звернення його до суду в межах встановленого КАС України строку. Стверджує, що позивач не навів підстав неможливості звернення до адміністративного суду у місячний строк з дня коли йому стало відомо, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства (як 12.12.2018 винесена постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №804/285/16, так і 24.02.2021 – постанова Верховного Суду у справі №420/4661/19). Натомість позивач звернувся з позовом до суду 03.08.2021. Просив врахувати правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №804/285/16, постановах Верховного Суду від 10.10.2019 у справі №140/721/19, від 30.09.2019 у справі №340/685/19, від 24.12.2019 у справі №824/284/19-а, від 01.07.2020 у справі №400/1758/19. Тому позовні вимоги просив залишити без розгляду.

Дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про обгрунтованість Заяви з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч.4 ст.123 КАС України якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Тобто, суд має право переглянути власний висновок щодо поважності причин звернення особи в суд з пропуском встановленого законом строку.

Відповідно до ч.3 ст.122 КАС України встановлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду відповідно до ч.4 ст.122 КАС України встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд врахував, що позивач не звертався до відповідача для досудового врегулювання спору.

Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк (ч.5 ст.122 КАС України).

Частиною п`ятою ст.242 КАС України встановлено обов`язок суду при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 24.02.2021 у справі № 420/4661/19 щодо подібного предмета спору наголосив, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України.

Отже, для обчислення строків звернення в суд зі спором щодо стягнення коштів, як відшкодування витрат на навчання особи, застосуванню підлягає саме місячний строк.

Суд встановив, що відповідач проходив навчання та військову службу у позивача. Контракт про проходження військової служби та навчання був достроково розірваний та наказом начальника Університету (по стройовій частині) від 02.07.2018 №170 відповідач виключений із списків особового складу. Ознайомлений відповідач із розрахунком на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням, під особистий підпис, що підтверджується загальним розрахунком від 02.07.2018 №506. Добровільно вказані кошти відповідач не сплатив.

Для вирішення спору та оцінки доводів учасників суд на виконання ст.242 КАС України врахував висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.07.2020 у справі №400/1758/19 щодо спору за аналогічними вимогами того ж позивача щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача суми у розмірі 514 042,71 грн на відшкодування витрат, пов`язаних з його утриманням під час навчання, якою переглянуто рішення суду першої та апеляційної інстанцій про залишення позову без розгляду з підстав пропуску місячного строку звернення до суду.

Верховний Суд оцінив доводи позивача щодо зміни судової практики щодо юрисдикції такого спору, відступлення Судом від попередньо викладених висновків такими, що свідчать про неповажність причин пропуску звернення. Зокрема, в обгрунтування зазначив:

«…36. Поважними причинами пропуску строків звернення до суду необхідно розуміти обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Разом з тим, на законодавчому рівні не регламентується, які причини є поважними, а які ні. Питання щодо визначення поважності підстав пропуску строку звернення до суду залишається на розсуд суду.

37. Згідно з прецедентним правом Європейського суду з прав людини право на доступ є одним з аспектів права на суд, не є абсолютним; воно підлягає обмеженням, дозволеним за змістом, зокрема, коли умови прийнятності скарги визначені, оскільки за своєю природою вона потребує регулювання з боку держави, яка користується певною свободою розсуду в цьому відношенні. Тим не менше, ці обмеження не повинні обмежувати або зменшити доступ людини таким чином або в такій мірі, що сама суть права знеціниться; такі обмеження не будуть сумісні з положеннями Конвенції, якщо вони не переслідують законну мету або якщо немає розумної пропорційності між використовуваними засобами і переслідуваною метою (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня1998 року в справі «Перес де Рада Каванілес проти Іспанії» («Perez De Rada Cavanilles v Spain», заява № 28090/95).

38. У справі «Іліан проти Туреччини» Європейський суд з прав людини зауважив, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи («Ilhan v. Turkey», заява № 22277/93).

39. У справі «Белле проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

40. У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій було встановлено, що клопотання про поновлення процесуального строку, обґрунтовано зміною Великою Палатою Верховного Суду позиції щодо юрисдикції розгляду такої категорії справ, що було відображено в постанові від 13 березня 2019 року в справі №723/18/17.

41. Крім того у касаційній скарзі як на підставу поновлення пропущеного строку позивач посилається на зміну судової практики постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16, зауваживши, що момент відрахування позивача з навчання, питання відліку строку для звернення до суду з відповідним позовом вирішувалося в порядку цивільного судочинства, із встановленим строком позовної давності в три роки.

42. Отже, як на підставу поновлення пропущеного строку звернення до суду, позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16, в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15 та зазначила, що вказані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов`язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.

43. Аналогічний висновок щодо юрисдикції такої категорії справ зроблено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року в справі №723/18/17.

44. Верховний Суд зазначає, що поважними причинами для поновлення строку на подання адміністративного позову визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

45. Наведені позивачем підстави пропуску строку звернення до суду мають суб`єктивний характер та не позбавляли останнього можливості звернутись до суду з даним позовом у встановлені КАС України строки.

46. Позивач у позові, а також касаційній скарзі, зазначав про існування постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16 (у якій Велика Палата відступила від попередньо викладених висновків), натомість з позовом до суду звернувся лише 11 червня 2019 року.

47. При цьому підстав неможливості звернення до суду у місячний строк з дня, коли позивачу стало відомо, що такі спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства (як 12 грудня 2018 року, так і 13 березня 2019 року), позивачем до суду надано не було.

48. Верховний Суд наголошує, що спори стосовно проходження публічної служби охоплюють спори, які виникають з моменту прийняття особи на посаду і до її звільнення, зокрема й питання відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що зумовлює відшкодування фактичних витрат, пов`язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з публічної служби, а тому до таких спорів підлягають застосуванню приписи частини п`ятої статті 122 КАС України. Тобто, у цьому випадку підлягає застосуванню місячний строк звернення до суду.

49. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року в справі № 804/285/16, у постановах Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року в справі № 140/721/19, від 30 вересня 2019 року в справі № 340/685/19, від 24 грудня 2019 року в справі № 824/284/19-а, від 29 квітня 2020 року в справі №560/1942/19, від 18 червня 2020 року в справі № 140/2024/19 та ін.

50. За установлених обставин Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що Харківським національним університетом Повітряних Сил імені Івана Кожедуба пропущено строк на звернувся до суду із вказаним позовом, а також не наведено поважних причин для поновлення такого строку, що є підставою для залишення позовної заяви без розгляду,

51. Отже, Верховний Суд констатує, що оскаржувані судові рішення ґрунтуються на повно і всебічно установлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з дотриманням норм процесуального права, що є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін».

Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Такого ж висновку дотримується судова практика Верховного Суду (відповідний висновок у постанові Верховного Суду від 12.12.2018 у справі №825/874/17, який підлягає безумовному врахуванню судами нижчих інстанцій на підставі ч.5 ст.242 КАС України).

ЄСПЛ у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за пропущення зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 квітня 2021 року у справі №640/3393/19 зробила висновок: "...особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, невжиття суб`єктом владних повноважень заходів щодо виділення коштів для сплати судового збору чи перерозподілу наявних кошторисних призначень не може вважатися поважною причиною пропуску процесуального строку для звернення до суду. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами".

Отже, органи державної влади, в т.ч. позивач не можуть посилатися на неналежний стан фінансування, як на причину невиконання своїх зобов`язань та поважність причин пропуску строку на звернення до суду.

Висновок суду під час вирішення питання відкриття провадження про обгрунтованість доводів відповідача щодо поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним позовом був передчасним і наявні підстави відповідно до п.8 ч.1 ст.240 КАС України залишити позов без розгляду.

Пунктом 2 ч.1 ст.7 Закону України від 08.07.2011 №3676-VІ «Про судовий збір» (далі - Закон №№3676-VI) визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).

Відповідно до ч.2 вказаної статті Закону №3676-VI у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, повністю.

Оскільки відсутні докази понесення судових витрат позивачем, відсутні підстави для їх повернення.

Керуючись ст.ст.2-20, 44-45, 122-123, 180-183, 193-205, 240-248, 256, п.п.3-4 розділу X "Прикінцеві положення" КАС України, суд

УХВАЛИВ:

1. Задовольнити клопотання (заява вх. від 13.09.2021 №34811/21) ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про застосування наслідків строку звернення до суду.

Залишити без розгляду адміністративний позов ХАРКІВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ ПОВІТРЯНИХ СИЛ ІМЕНІ ІВАНА КОЖЕДУБА 61023, Харківська обл., місто Харків, ВУЛИЦЯ СУМСЬКА, будинок 77/79; код ЄДРПОУ 24980799) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення на його користь 28763,37грн на відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням під час навчання.

2. Судові витрати розподілу не підлягають.

3. Копію ухвали направити сторонам.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом 15 днів.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст ухвали виготовлений і підписаний 05.10.2021.