Рішення № 100146099, 06.10.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 жовтня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4746/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , до Державної судової адміністрації України, треті особи: Державна казначейська служба України, Херсонський апеляційний суд про стягнення коштів,

встановив:

Позивачі, які є суддями Херсонського апеляційного суду звернулись в суд з адміністративним позовом до Державної судової адміністрації України (далі відповідач), треті особи Державна казначейська служба України, Херсонський апеляційний суд, в якому просять стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України грошових сум у вигляді недоотриманої суддівської винагороди (бюджетна програма 0501150 "Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів суддів") за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року на користь:

- ОСОБА_1 у розмірі 337 822 (триста тридцять сім тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 80 копійок;

- ОСОБА_2 у розмірі 639 176 (шістсот тридцять дев`ять тисяч сто сімдесят шість) гривень 15 копійок;

- ОСОБА_3 у розмірі 294 391 (двісті дев`яносто чотири тисячі триста дев`яносто одну) гривню 12 копійок;

- ОСОБА_4 у розмірі 332 795 (триста тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) гривень 25 копійок;

- ОСОБА_5 у розмірі 374 301 (триста сімдесят чотири тисячі триста одну) гривню 45 копійок;

- ОСОБА_6 у розмірі 664 538 (шістсот шістдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім) гривень 04 копійок;

- ОСОБА_7 у розмірі 515 628 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 83 копійки;

- ОСОБА_8 у розмірі 374 301 (триста сімдесят чотири тисячі триста одну) гривню 45 копійок;

- ОСОБА_9 у розмірі 432 429 (чотириста тридцять дві тисячі чотириста двадцять дев`ять) гривень 41 копійку;

- ОСОБА_10 у розмірі 432 481 (чотириста тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 60 копійок;

- ОСОБА_11 у розмірі 337 783 (триста тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 57 копійок;

- ОСОБА_12 у розмірі 547 151 (п`ятсот сорок сім тисяч сто п`ятдесят одну) гривню 86 копійок;

- ОСОБА_13 у розмірі 469 524 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 23 копійки;

- ОСОБА_14 у розмірі 309 871 (триста дев`ять тисяч вісімсо т сімдесят одну) гривню 69 копійок;

- ОСОБА_15 у розмірі 451 493 (чотириста п`ятдесят одну тисячу чотириста дев`яносто три) гривні 05 копійок;

- ОСОБА_16 у розмірі 366 652 (триста шістдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят дві) гривні 24 копійки;

- ОСОБА_17 у розмірі 338 261 (триста тридцять вісім тисяч двісті шістдесят одну) гривню 96 копійок;

- ОСОБА_18 у розмірі 380 793 (триста вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто три) гривні 05 копійок;

- ОСОБА_19 у розмірі 336 565 (триста тридцять шість тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 27 копійок;

- ОСОБА_20 у розмірі 380 487 (триста вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 78 копійок;

- ОСОБА_21 у розмірі 321 822 (триста двадцять одна тисяча вісімсот двадцять дві) гривні 63 копійок;

- ОСОБА_22 у розмірі 313 544 (триста тринадцять тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні 70 копійок;

- ОСОБА_23 у розмірі 298 454 (двісті дев`яносто вісім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 95 копійок;

- ОСОБА_24 у розмірі 372 618 (триста сімдесят дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 35 копійок, з обов`язковим утриманням податків та зборів.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачі зазначили, що за період з 18.04.2020 року по 27.08.2020 року включно з підстав передбачених Законом № 553-ІХ, який набрав чинності 18.04.2020 року та вніс зміни у Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" відповідач протиправно зменшив їх грошове утримання як суддів Херсонського апеляційного суду. Посилаючись на ст. 19, 126, 130 Конституції України, ст.135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №1402, Рішення Конституційного Суду України від 11.03.2020 року у справі № 4-р/2020, вважають, що такі дії є протиправними і просять задовольнити позовні вимоги та для ефективного захисту порушених прав застосувати ч.3 ст.152 Конституції України як норми прямої дії (ч. 3 ст.8 Конституції України).

ДСА України подало відзив на позовну заяву відповідно до якого позовні вимоги не визнали та зазначили, що не допустили протиправних дій, діяли на підставі та в межах закону, у спосіб ними передбачений. Також зазначили що, суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку встановленому Бюджетним кодексом України. Статтею 22 Бюджетного кодексу України передбачено, що для здійснення програм та заходів, які реалізуються за рахунок коштів бюджету, бюджетні асигнування надаються розпорядникам бюджетних коштів. За обсягом наданих прав розпорядники бюджетних коштів поділяються на головних розпорядників бюджетних коштів та розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня.

Положеннями статті 148 Закону визначено, що ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів (крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів), Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, органів суддівського самоврядування, Національної школи суддів України, Служби судової охорони, ДСА України та її територіальних управлінь. Таким чином, Херсонський апеляційний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Державна судова адміністрація України не наділена правами роботодавця, визначених КЗпП України стосовно суддів та не є роботодавцем для суддів в розумінні КЗпП України. ДСА України не нараховує та не виплачує суддям суддівську винагороду.

Посилаючись на Постанову КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", Закон України від 13.04.2020 р. №553-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (далі - Закон № 553-ІХ) відповідач зазначає, що суддівська винагорода обмежується максимальним розміром 47 230 грн на місяць. Отже, Херсонський апеляційний суд як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня не мало правових підстав для виплати суддівської винагороди без застосування обмежень, встановлених Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) поза межами видатків державного бюджету, на власний розсуд вирішуючи який нормативно-правовий акт потрібно виконувати.

За змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) на майбутнє, проте фактично визнав їх чинність до ухвалення ним рішення. Отже, дія частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" втратила чинність 28.08.2020. Таким чином, у період з 18.04.2020 до 28.08.2020 положення частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону № 553-ІХ) були чинними і на підставі них здійснювалось нарахування та виплата Позивачу суддівської винагороди.

За таких обставин, рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 № 10-р/2020 на спірні правовідносини з 18.04.2020 до 28.08.2020 не може вплинути, оскільки правовідносини у даній справі виникли до прийняття такого рішення, а останнє не містить положень, які б поширювали його дію на правовідносини, що виникли до прийняття такого рішення.

Судом встановлені такі обставини по справі.

Позивачі по справі є суддями Херсонського апеляційного суду, що підтверджується наданими до справи посвідченням судді, Указами Президента України, рішеннями Вищої ради правосуддя, наказами Голови Херсонського апеляційного суду про їх переведення.

Суддівська винагорода з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно нараховувалась позивачам з урахуванням обмеження відповідно до ст. 29 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" про що свідчать довідки Херсонського апеляційного суду від 17.08.2021 року.

Відповідно до цих довідок невиплачена сума склала:

- Базіль Л.В. 337 822, 80 гривень;

- Батрак В.В. 639 176, 15 гривень;

- Бездрабко В.О. 294 391, 12 гривень;

- Вейтас І.В. 332 795, 25 гривень;

- Воронцовій Л.П. 374 301,45 гривень;

- Геммі Ю.М. 664 538, 04 гривень;

- Заіченко В.Л. 515 628,83 гривень;

- Ігнатенко П.Я. 374 301,45 гривень;

- Калініній О.В. 432 429,41 гривень;

- Калініченко І.С. 432 481,60 гривень;

- Коломієць Н.О. 337 783, 57 гривень;

- Коровайко О.І. 547 151,86 гривень;

- Кузнєцовій О.А. 469 524, 23 гривень;

- Кутурлановій О.В. 309 871,69 гривень;

- Литвиненко І.І. 451 493,05 гривень;

- Майданік В.В. 366 652, 24 гривень;

- Орловській Н.В. 338 261,96 гривень;

- Полікарповій О.М. 380 793, 05 гривень;

- Приходько Л.А. 336 565, 27 гривень;

- Пузановій Л.В. 380 487,78 гривень;

- Радченко С.В. 321 822, 63 гривень;

- Семиженко Г.В. 313 544,70 гривень;

- Склярській І.В. 298 454, 95 гривень;

- Чорній Т.Г. 372 618, 35 гривень.

Зазначені обставини не оспорюються відповідачем і є доведеними.

Вирішуючи дану справу з урахуванням позицій сторін викладених у заявах по суті, враховуючи норми діючого законодавства, Конституції України, суд приходить до того, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступних висновків.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційна, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 126 Конституції України, незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України.

12.03.2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19", якою з 12.03.2020 року на усій території України установлено карантин, кінцева дата якого неодноразово змінювалася.

18.04.2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-IX, яким Закон України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" доповнено статтею 29 наступного змісту: "Установити, що у квітні 2020 року та на період до завершення місяця, в якому відміняється карантин, установлений Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, заробітна плата, грошове забезпечення працівників, службових і посадових осіб бюджетних установ (включаючи органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування) нараховуються у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року. При цьому у зазначеному максимальному розмірі не враховуються суми допомоги по тимчасовій непрацездатності, допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та оплата щорічної відпустки.

Зазначене обмеження не застосовується при нарахуванні заробітної плати, грошового забезпечення особам із числа осіб, зазначених у частині першій цієї статті, які безпосередньо задіяні у заходах, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та які беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, у тому числі в операції Об`єднаних сил (ООС). Перелік відповідних посад встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обмеження, встановлене у частині першій цієї статті, застосовується також при нарахуванні заробітної плати, суддівської винагороди, грошового забезпечення відповідно народним депутатам України, суддям, суддям Конституційного Суду України, членам Вищої ради правосуддя, членам Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, прокурорам, працівникам, службовим і посадовим особам Національного банку України, а також іншим службовим і посадовим особам, працівникам, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, (крім осіб, встановлених у переліку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до частини другої цієї статті)."

У зв`язку з прийняттям вказаного Закону позивачам з 18.04.2020 року по 27.08.2020 включно року нараховувалась суддівська винагорода, але з урахуванням вказаних змін обмежувалась та виплачувалась у меншому розмірі, а саме у розмірі, що не перевищує 10 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на 01 січня 2020 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 у справі за конституційним поданням Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів", положень частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік", абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: - частин першої, третьої статті 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14 листопада 2019 року №294-ІХ зі змінами; - абзацу дев`ятого пункту 2 розділу II "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 13 квітня 2020 року №553-ЇХ.

У рішенні Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 зазначено, що Конституцією України встановлено, що виключно законами України визначається, зокрема, статус суддів (пункт 14 частини першої статті 92); незалежність і недоторканність судді гарантуються Конституцією і законами України; вплив на суддю у будь-який спосіб забороняється (частини перша, друга статті 126); держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів; розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій (перше речення частини першої, частина друга статті 130).

Відповідно до рішення Конституційного Суду України положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" від 14.11.2019 року №294-ІХ зі змінами відповідно до Закону №553-ІХ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

У пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 28 серпня 2020 року №10-р/2020 суд наголосив на тому, що скасування чи зміна законом про Державний бюджет України обсягу прав і гарантій та законодавчого регулювання, передбачених у спеціальних законах, суперечить ст. 6, ч. 2 ст. 19, ст. 130 Конституції України.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується статтями 8, 55, 124 Конституції України.

Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Таким чином, суд приходить до висновку, що обмеження суддівської винагороди є посяганням на гарантії незалежності суддів.

Конституційний Суд України вважає, що обмеження відповідних виплат є допустимим за умов воєнного або надзвичайного стану. Однак такого роду обмеження має запроваджуватися пропорційно, із встановленням чітких часових строків та в жорсткій відповідності до Конституції та законів України.

Таке обмеження також може застосовуватися й до суддів, однак після закінчення терміну його дії, втрачені у зв`язку з цим обмеженням кошти необхідно компенсувати відповідними виплатами, оскільки суддівська винагорода є складовим елементом статусу судді, визначеного Конституцією України.

Таким чином, Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 р №10-р/2020 дійшов правового висновку, що обмеження суддівської винагороди можливо лише за умови воєнного чи надзвичайного стану, але при цьому втрачені, у зв`язку з цим кошти, підлягають компенсуванню відповідними виплатами.

Отже, зазначений Закон України №553-ІХ від 13.04.2020 року про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" щодо зменшення розміру виплати суддівської винагороди не відповідає нормам Конституції України, а тому не може бути застосований до визначення розміру виплати суддівської винагороди.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України, або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Конституційний Суд України у рішенні від 28.08.2020 №10-р/2020 не визначив будь-яких особливостей застосування чи виконання свого рішення.

Таким чином, за змістом ст. 152 Конституції України, положення ч.1, 3 ст.29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (у редакції Закону №553-ІХ) втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, тобто 28.08.2020 року, а у період з 18.04.2020 року до рішення КСУ норми Закону були чинними.

Виплата суддівської винагороди не у повному обсязі мала місце внаслідок запроваджених законодавцем у ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" обмежень, які в силу згаданих вище положень Бюджетного кодексу України ДСА України та Херсонський апеляційний суд як суб`єкти владних повноважень, повинні були застосовувати, оскільки в силу ч. 2 ст. 19 Конституції України не мали альтернативних шляхів поведінки.

У той же час суд зазначає, що обмеження права позивачів на отримання суддівської винагороди у належному розмірі є порушенням вимог ст. 130 Конституції України, ст.135 Закону №1402 та ст. 1 Протоколу 1 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Частиною 3 ст. 152 Конституції України визначено, що матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Оскільки судом достовірно встановлено порушення прав позивачів щодо не отримання ними суддівської винагороди у повному обсязі у зв`язку з прийняттям нормативного акту, який визнаний неконституційним, то суд вважає необхідним для ефективного захисту порушених прав позивача застосувати ч. 3 ст. 152 Конституції України як норму прямої дії.

Суд вважає, що недоотриманні суми суддівської винагороди, в період дії закону який визнано неконституційним, є матеріальною шкодою для позивачів у вигляді недоотриманих доходів, які повинні бути відшкодовані державою та які особа вправі вимагати до відшкодування.

Відповідно до ч. 9 ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" обсяги видатків на забезпечення виплати суддівської винагороди здійснюються за окремим кодом економічної класифікації видатків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Видатки загального фонду Державного бюджету України на утримання судів належать до захищених статей видатків Державного бюджету України.

Частиною 4 наведеної статті визначено, що функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.

Положеннями ст. 149 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 3 статті 151 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Державна судова адміністрація України є державним органом у системі правосуддя, який здійснює організаційне та фінансове забезпечення діяльності органів судової влади у межах повноважень, установлених законом.

Аналогічна норма також містить п. 3 Положення про Державну судову адміністрацію України, яке затверджено рішенням Вищої ради правосуддя 17.01.2019 №141/0/15-19.

З урахуванням наведеного вбачається, що розпорядником коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів є Державна судова адміністрація України.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що оскільки ДСА України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів, то і обов`язок виплатити нараховану, але обмежену у розмірі до виплати суддівську винагороду має бути покладено саме на ДСА України як на розпорядника коштів вищого рівня, а не на Херсонський апеляційний суд як про це зазначає у відзиві відповідач.

Частиною 1 ст. 25 Бюджетного Кодексу України визначено, що Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Крім того, слід зазначити, що частиною 1 ст.3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" від 05.06.2012 №4901-VІ виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевого бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами).

Виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється згідно з чинним законодавством України Державною судовою адміністрацією України за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів у межах передбачених асигнувань на відповідний бюджетний період".

З огляду на п. 25 Порядку № 845 у разі наявності у боржника або головного розпорядника бюджетних коштів окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів здійснюється лише за цією бюджетною програмою.

Отже, Державна казначейська служба України не є розпорядником бюджетних коштів, а здійснює списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за відповідним рішенням.

Натомість, відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 148 Закону №1402 функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності судів здійснює Державна судова адміністрація України.

Таким чином, оскільки суд прийшов до висновку, що даний спір стосується стягнення шкоди, при цьому виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів, здійснюється за рахунок бюджетної програми головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація України, а безспірне списання проводиться Державною казначейською службою України, то відповідачем за таким спором є держава Україна в особі Державної судової адміністрації України.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Відповідно до положень Європейської хартії про Закон "Про статус суддів" від 1998 року рівень винагороди за виконання суддями професійних обов`язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку і, таким чином, вплинути на їхню незалежність та неупередженість. Також у Рекомендаціях Комітету міністрів Ради Європи від 13 жовтня 1994 року № (94)12 та від 17 листопада 2010 року №(2010)12 передбачено, що кожна держава має забезпечити узгодженість між статусом, винагородою суддів і гідністю їхньої професії та відповідальності, яку вони беруть на себе; суддівська винагорода має бути достатньою, щоб захистити суддів від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Тому суддівську винагороду необхідно розглядати і як "запобіжник" вчинення корупційних правопорушень суддями.

Щодо питання матеріального забезпечення суддів, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі "Зубко та інші проти України" від 26 квітня 2006 року зазначив, що неспроможність держави вчасно виплачувати суддям їх виплати є несумісною з потребою їх здатності виконувати свої професійні функції неупереджено, щоб не зазнавати тиску і впливу на поведінку; неспроможність держави гарантувати адекватну та своєчасну виплату винагороди національним суддям та невизначеність, у якій вони залишаються, порушує справедливий баланс, що має виникнути між потребами державного інтересу та необхідністю захистити права заявників на мирне володіння своїм майном.

Суд зазначає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, що регулюють питання правового статусу суддів, не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України та законом гарантій незалежності судді (частина 7 статті 48 Закону України від 2 червня 2016 року №1402-УІІІ "Про судоустрій і статус суддів").

Право на отримання вказаної виплати, є майновим правом у розумінні статті 1 Протоколу №1 до Конвенції, а позбавлення цього права є протиправним, свавільним, непропорційним втручанням у право на мирне володіння майном, становить особистий надмірний тягар, порушує вимоги ст. 1 Протоколу першого до Конвенції.

Таким чином позовні вимоги підлягають повному задоволенню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України, головним розпорядником яких є Державна судова адміністрація України (ЄДРПОУ 26255795) шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України грошових сум у вигляді недоотриманої суддівської винагороди (бюджетна програма 0501150 "Виконання рішень на користь суддів та працівників апаратів суддів") за період з 18 квітня 2020 року по 27 серпня 2020 року включно з обов`язковим утриманням всіх податків та зборів на користь:

- ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 ) у розмірі 337 822 (триста тридцять сім тисяч вісімсот двадцять дві) гривні 80 копійок;

- ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 ) у розмірі 639 176 (шістсот тридцять дев`ять тисяч сто сімдесят шість) гривень 15 копійок;

- ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_3 ) у розмірі 294 391 (двісті дев`яносто чотири тисячі триста дев`яносто одну) гривню 12 копійок;

- ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_4 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_4 ) у розмірі 332 795 (триста тридцять дві тисячі сімсот дев`яносто п`ять) гривень 25 копійок;

- ОСОБА_5 (РНОКПП НОМЕР_5 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_5 ) у розмірі 374 301 (триста сімдесят чотири тисячі триста одну) гривню 45 копійок;

- ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_6 ) у розмірі 664 538 (шістсот шістдесят чотири тисячі п`ятсот тридцять вісім) гривень 04 копійок;

- ОСОБА_7 (РНОКГІП НОМЕР_7 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_7 ) у розмірі 515 628 (п`ятсот п`ятнадцять тисяч шістсот двадцять вісім) гривень 83 копійки;

- ОСОБА_8 (РНОКПП НОМЕР_8 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_8 ) у розмірі 374 301 (триста сімдесят чотири тисячі триста одну) гривню 45 копійок;

- ОСОБА_9 (РНОКПП НОМЕР_9 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_9 ) у розмірі 432 429 (чотириста тридцять дві тисячі чотириста двадцять дев`ять) гривень 41 копійку;

- ОСОБА_10 (РНОКПП НОМЕР_10 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_10 ) у розмірі 432 481 (чотириста тридцять дві тисячі чотириста вісімдесят одну) гривню 60 копійок;

- ОСОБА_11 (РНОКПП НОМЕР_11 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_11 ) у розмірі 337 783 (триста тридцять сім тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 57 копійок;

- ОСОБА_12 (РНОКПП НОМЕР_12 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_12 ) у розмірі 547 151 (п`ятсот сорок сім тисяч сто п`ятдесят одну) гривню 86 копійок;

- ОСОБА_13 (РНОКПП НОМЕР_13 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_13 ) у розмірі 469 524 (чотириста шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот двадцять чотири) гривні 23 копійки;

- ОСОБА_14 (РНОКПП НОМЕР_14 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_14 ) у розмірі 309 871 (триста дев`ять тисяч вісімсо т сімдесят одну) гривню 69 копійок;

- ОСОБА_15 (РНОКПП НОМЕР_15 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_15 ) у розмірі 451 493 (чотириста п`ятдесят одну тисячу чотириста дев`яносто три) гривні 05 копійок;

- ОСОБА_16 (РНОКПП НОМЕР_16 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_16 ) у розмірі 366 652 (триста шістдесят шість тисяч шістсот п`ятдесят дві) гривні 24 копійки;

- ОСОБА_17 (РНОКПП НОМЕР_17 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_17 ) у розмірі 338 261 (триста тридцять вісім тисяч двісті шістдесят одну) гривню 96 копійок;

- ОСОБА_18 (РНОКПП НОМЕР_18 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_18 ) у розмірі 380 793 (триста вісімдесят тисяч сімсот дев`яносто три) гривні 05 копійок;

- ОСОБА_19 (РНОКПП НОМЕР_19 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_19 ) у розмірі 336 565 (триста тридцять шість тисяч п`ятсот шістдесят п`ять) гривень 27 копійок;

- ОСОБА_20 (РНОКПП НОМЕР_20 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_20 ) у розмірі 380 487 (триста вісімдесят тисяч чотириста вісімдесят сім) гривень 78 копійок;

- ОСОБА_21 (РНОКПП НОМЕР_21 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_21 ) у розмірі 321 822 (триста двадцять одна тисяча вісімсот двадцять дві) гривні 63 копійок;

- ОСОБА_22 (РНОКПП НОМЕР_22 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_22 ) у розмірі 313 544 (триста тринадцять тисяч п`ятсот сорок чотири) гривні 70 копійок;

- ОСОБА_23 (РНОКПП НОМЕР_23 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_23 ) у розмірі 298 454 (двісті дев`яносто вісім тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 95 копійок;

- ОСОБА_24 (РНОКПП НОМЕР_24 зареєстроване місце проживання АДРЕСА_24 ) у розмірі 372 618 (триста сімдесят дві тисячі шістсот вісімнадцять) гривень 35 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя В.Ф. Попов

кат. 106020000