Рішення № 100145924, 06.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 жовтня 2021 року № 520/13937/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Зінченко А. В., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження справу за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Мироносицька, буд. 99, літ. "А-3",м. Харків,61023, код ЄДРПОУ 43315445) про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області з адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), в якому просило суд скасувати постанову від 02.07.2021 по ВП № 63574227 про накладення штрафу в розмірі 5100 грн.00 коп.

Матеріалами справи підтверджено, що 23.07.2021 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі - Управління) надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. від 02.07.2021 по виконавчому провадженню № 63574227.

Управління вважає вищезазначену постанову про накладення штрафу такою, що не відповідає діючому законодавству з наступних підстав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду знаходиться справа від 27.08.2020 по справі № 520/10040/2020 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, а саме: визнано протиправним та скасовано рішення головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 13 від 29.05.2020 щодо відмови поновити виплату пенсії ОСОБА_1 з 01 лютого 2020; зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області поновити, нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком з 01 лютого 2020 та зобов`язано головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплатити ОСОБА_1 заборгованості з питань виплати пенсії за період з 01. лютого 2020 до моменту поновлення виплати пенсії за рішенням суду.

Відповідач вважає, що ним було виконано рішення суду. З 01.02.2020 ОСОБА_1 було поновлено, нараховано та виплачено пенсію за віком з 01.02.2020. Виплату пенсії ОСОБА_1 розпочато з грудня 2020 року. У грудні 2020 року ОСОБА_1 на банківський рахунок нарахована доплата за період з 01.02.2020 по 30.11.2020.

Однак, 23.07.2021 до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшла постанова державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харкова) про накладення штрафу в розмірі 5100 грн. від 02.07.2021 по виконавчому провадженню № 63574227.

Позивач не згоден зі вказаною постановою, а тому звернувся до суду з зазначеним позовом.

Як з`ясовано судом, юридичною підставою для прийняття спірного рішення владний суб`єкт обрав положення ст.ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження", а фактичною підставою послугували судження владного суб`єкта про невиконання рішення суду без поважних причин.

Перевіряючи відповідність закону оскарженого рішення владного суб`єкта, суд зазначає, що правовідносини з приводу застосування заходів державного примусу, спрямованих на забезпечення виконання судових рішень, унормовані приписами Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з ч. 1 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Приписам ч. 2 ст. 63 Закону України "Про виконавче провадження" кореспондують положення ч. 1 ст. 75 означеного закону, де указано, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення (ч. 2 означеної статті).

З наведених норм закону чітко та однозначно слідує, що штраф як міра юридичної відповідальності підлягає застосуванню до особи, винної у невиконанні рішення суду без поважних причин.

Визначаючись з приводу обставин існування у спірних правовідносинах поважних причин невиконання рішення суду, суд бере до уваги, що відсутність фінансування або недостатність коштів в умовах функціонування бюджетної установи є фактором, котрий ускладнює проведення будь-яких платежів (у тому числі і за рішеннями суду).

Водночас із цим, запроваджене ст. 1291 Конституції України, ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст. 14 КАС України правило безумовної обов`язковості виконання рішення суду вимагає вчинення від зобов`язаної особи усіх достатніх поза розумним сумнівом дій, спрямованих на створення умов для виконання приписів судового акту.

Суд вважає, що до таких дій належать організаційно-правові заходи із збільшення обсягів асигнувань за видатками, як-то: письмове звернення до розпорядника коштів вищого рівня з приводу виділення асигнувань для виконання конкретного рішення суду.

У даному конкретному випадку позивачем, регіональним терорганом ПФУ, таких дій вчинено не було.

Доказів про протилежне (зворотне) не подано ані до державного виконавця, ані до суду.

За таких обставин, суд доходить до переконання, що регіональний терорган ПФУ у спірних правовідносинах не мав навіть наміру на виконання рішення суду, позаяк запиту про збільшення асигнувань задля набуття змоги виконати рішення суду до Пенсійного фонду України не надсилав, а допущену бездіяльність обґрунтував мотивами, котрі прямо суперечать висновкам суду по справі.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Проведеним судовим розглядом не виявлено факту порушення оскарженим рішенням владного суб`єкта права та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин у галузі примусового виконання рішень суду, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2,м. Харків,61022, код ЄДРПОУ 14099344) до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Мироносицька, буд. 99, літ. "А-3",м. Харків,61023, код ЄДРПОУ 43315445) про скасування постанови- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.В.Зінченко