Рішення № 100145920, 06.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

06 жовтня 2021 року № 520/16118/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Зінченко А.В. розглянувши в порядку спрощенного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Військової частини 3017 Національної гвардії України (вул. Академіка Проскури, буд. 1,м. Харків,61070, код ЄДРПОУ39309315) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017 Національної гвардії України (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 39309315) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у період з 06.09.2018 року по 11.08.2021 року.

-зобов`язати Військову частину 3017 Національної гвардії України (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 39309315) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 317255,00 грн. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 06.09.2018 року по 11.08.2021 року, здійснивши платіж однією сумою з утриманням належних податків і зборів.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , в період з 07.10.2016 року по 06.09.2018 року проходив службу у лавах Національної гвардії України (закінчував службу у Військовій частині 3017), що підтверджується трудовою книжкою НОМЕР_2 та витягом з Наказу командира військової частини 3017 № 182 від 06.09.2018 року.

Позивач є учасником бойових дій (статус з 28.03.2016 року), ветераном військової служби, інвалідом війни та в періоди з 13.10.2015 року по 15.12.2015 року, з 14.02.2016 року по 13.04.2016 року, з 07.09.2017 року по 17.11.2017 року, з 31.01.2018 року по 06.04.2018 року безпосередньо брав участь в антитерористичній операції.

Наведене підтверджується посвідченням учасника бойових дій НОМЕР_3 , посвідченням ветерана військової служби НОМЕР_6 , посвідченням інваліда війни НОМЕР_5 та довідкою № 714/2 від 14.08.2018 року.

Згідно наведеного витягу з наказу та довідки про заробітну плату № 228 від 07.09.2018 року відповідачем не було нараховано та виплачено позивачу грошову компенсацію відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Позивач звернувся до суду і Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.12.2020 року по справі № 520/14056/2020 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме: визнано протиправною бездіяльність Військової частини 3017 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошові забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 06.09.2018 року та зобов`язано Військову частину 3017 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2016, 2017, 2018 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби - 06.09.2018.

Вказане рішення виконано відповідачем 11.08.2021 року.

Однак, на думку позивача, повний розрахунок відповідача з позивачем на день звільнення не було проведено з причини невиплати позивачу компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Отже, тривалість затримки у розрахунку при звільненні складає 1070 днів - з дати звільнення 06.09.2018 року по дату виплати компенсації 11.08.2021 року.

Позивач був звільнений з військової служби у вересні 2018 року, а тому двома попередніми місяцями є серпень 2018 року (31 календарний день, розмір грошового забезпечення - 9191,50 грн.) та липень 2018 року (31 календарний день, розмір грошового забезпечення - 9191,50 гри.). Отже, розмір середньоденного грошового забезпечення заявника складає - 296,50 грн. (18383,00 грн./62 календарних дня). Підсумкова загальна сума компенсації середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні складає 317255,00 грн. (296,50 грн. х 1070 календарних днів).

Зазначену бездіяльність позивач вважає протиправною, а тому звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши надані до справи матеріали, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч.2 ст.24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992р. №2232-ХІІ, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Наслідки невиконання обов`язку із проведення повного розрахунку з особою у день звільнення, визначені законодавцем у ст.117 КЗпП України, де указано, що у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (ч.1 ст.117); При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору (ч.2 ст.117).

Таким чином, законом явно та очевидно передбачено два випадки виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, котрі залежать від факту існування спору про розміри виплат, а саме: 1) у разі відсутності спору про розмір платежів за ч.1 ст.117 КЗпП України та 2) у разі наявності спору про розміри платежів за ч.2 ст.117 КЗпП України.

Положеннями ст.233 КЗпП України передбачено, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки (ч.1 ст.233); У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком (ч.2 ст.233); Для звернення власника або уповноваженого ним органу до суду в питаннях стягнення з працівника матеріальної шкоди, заподіяної підприємству, установі, організації, встановлюється строк в один рік з дня виявлення заподіяної працівником шкоди (ч.3 ст.233); Встановлений частиною третьою цієї статті строк застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу (ч.4 ст.233).

Суд бере до уваги, що відмінність у правовому режимі захисту права особи на одержання заробітної плати та права особи на одержання інших платежів (зокрема і компенсації середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні) згідно з рішенням Конституційного суду України від 15.10.2013р. № 8-рп/2013 та рішенням Конституційного суду України від 22.02.2012р. № 4-рп/2012 є суттєвою і полягає, зокрема, у різних строках позовної давності, котрий відносно заробітної плати є необмеженим у часі, а відносно компенсації середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні складає три місяці від події проведення остаточного розрахунку.

При цьому, у силу правового висновку постанови Верховного Суду від 22.01.2020 р. по справі №620/1982/19 відносно компенсації середнього заробітку за час затримки у розрахунку при звільненні у правовідносинах з приводу проходження публічної служби строк давності взагалі складає один місяць від події проведення остаточного розрахунку.

Також суд враховує правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 04.12.2019 року по справі справа №825/742/16: "Аналіз наведених положень свідчить про те, що підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. Підставою для виплати передбаченого статтею 117 КЗпП України відшкодування відповідно до частини 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника.

Незгода працівника з розміром належних до виплати при звільненні сум повинна мати активні прояви шляхом звернення до роботодавця або безпосередньо до суду. Це звернення повинно бути здійснене відразу після виплати цих сум чи ознайомленні з їхнім розміром або принаймні у достатньо стислі строки. Такі дії будуть свідчити про наявність спору щодо розміру належних йому сум при звільненні.

Щодо вимоги позивача зобов`язати Військову частину 3017 Національної гвардії України (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 39309315) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 317255,00 грн. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні саме з 06.09.2018 року, то суд вказує наступне.

Як вказано вище, позивач вважає, що повний розрахунок відповідача з позивачем на день звільнення не було проведено з причини невиплати позивачу компенсації відпустки, як учаснику бойових дій, виходячи з розміру грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Також позивач вважає, що тривалість затримки у розрахунку при звільненні складає 1070 днів - з дати звільнення 06.09.2018 року по дату виплати компенсації 11.08.2021 року.

Суд вказує, що відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати; винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Таким чином, компенсація за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій не входить до грошового забезпечення військовослужбовців, тобто, не є його складовою, а тому на суму належної компенсації не розповсюджуються вимоги ст. 116, 117 КЗпП України щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку (виплати компенсації) при звільненні військовослужбовця.

Вказана позиція по аналогічних справах викладена у Постанові другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2020 р. по справі № 480/3765/19 та Постанові Верховного Суду від 22.01.2020 р. по справі № 620/1982/19 (провадження № к/9901/33237/19).

Грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється згідно з Постановою КМ України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Наказом МВС України від 1 5.03.2018 р. № 200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», розробленими відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а не відповідно до Постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. № 100,

Відповідно до п. З, 4 р. III «Виплати, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати» Постанови КМ України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08.02.1995 р. № 100, чинність якої поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності, при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством України, не враховуються в т. ч.: одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога); соціальні та компенсаційні виплати тощо.

Грошове забезпечення військовослужбовців Національної гвардії України здійснюється згідно з Постановою КМ України від 30.08.2017 р. № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та Наказом МВС України від 15.03.2018 р. № 200 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», розробленими відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких до складу місячного грошового забезпечення не входять ані винагорода за участь в ООС, ані одноразова допомога при звільненні, ані грошова компенсація за невикористану відпустку, тощо, які були включені до виплати Позивачу в останні два календарні місяці перед звільненням і в зв`язку зі звільненням згідно даних розрахунків фінансового відділення Військової частини 3017 щодо виплат військовослужбовцю ОСОБА_1 ,

Таким чином суд приходить до висновку, що неможливо обчислювати розмір, середньої заробітної плати Позивача для визначення розміру відшкодування за весь час затримки виплати грошової компенсації за невикористану додаткову відпустку як учасника бойових дій, виходячи з розміру всіх виплат, які було здійснено Позивачу за останні два календарні місяці перед звільненням, тому в цій частині позовних вимог суд відмовляє.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з ме тою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтер есів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів влад них повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень тау спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім фор мам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, протягом розумного строку.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина,її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Таким чином, проаналізувавши наведене, суд вважає за необхідне вказати, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, частково підтверджені нормативно та документально, а тому є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 243, 244, 245, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини 3017 Національної гвардії України (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 39309315) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні у період з 21.01.2021 року по 11.08.2021 року.

Зобов`язати Військову частину 3017 Національної гвардії України (61070, м. Харків, вул. Академіка Проскури, 1, код ЄДРПОУ 39309315) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 317255,00 грн. середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 21.01.2021 року по 11.08.2021 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду у відповідності до ст. 295 цього Кодексу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя А.В.Зінченко