Рішення № 100145877, 06.10.2021, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 р. № 520/14793/21

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О. розглянувши у порядку письмового провадження в порядку статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу за позовом Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області до Відділ примумового виконання рішень Управління забезпечення примусового рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), третя особа: Державна судова адміністрація України про визнання дій протиправними та скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області звернулось до Харківського окружного адміністративного суду позовом, в якому просить суд постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гука С.В. від 26.07.2021 ВП №65961430 про накладення штрафу скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувана постанова, якою на позивача накладено штраф, є протиправною та прийнята без врахування усіх фактичних обставин. Зокрема, Територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня, а отже здійснює всі нарахування і виплату лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація.

Відповідач на вимогу ухвали суду надав матеріали виконавчого провадження №65961430 та відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу, він діяв у спосіб, встановлений Законом України "Про виконавче провадження". Відтак, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судове засідання, призначене на 06.10.2021 сторони, повідомлені належним чином, не прибули. Від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідно до частини 4 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

З огляду на вищезазначені приписи Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

Суд, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі №520/13227/2020, адміністративний позов ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, третя особа - Головне управління державної казначейської служби України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки) із застуванням ст. 29 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік". Зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області провести нарахування суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 18 квітня 2020 року по 28 серпня 2020 року (за винятком днів відпустки), обчисливши її відповідно до ст. 130 Конституції України та ст. 135 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити недоотриману частину, в загальному розмірі 159328 (сто п`ятдесят дев`ять тисяч триста двадцять шість) грн 62 коп., зокрема за квітень - 15639,62 грн, за травень - 41054,00 грн, за червень - 41054,00 грн, за липень - 41054,00 грн, за серпень - 20527,00 грн.

Рішення набрало законної сили та Харківським окружним адміністративним судом 19.02.2021 видано виконавчий лист.

З матеріалів справи судом також встановлено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) перебуває виконавче провадження ВП №65961430 з примусового виконання виконавчого листа по справі №520/13227/2020, виданого Харківським окружним адміністративної судом 19.02.2021.

02.07.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження №65961430.

Судом встановлено, що позивач у зв`язку з надходженням постанови про відкриття виконавчого провадження від 02.07.2021 ВП №65961430, листом №06-15/2401/2021 від 20.07.2021 повідомив відділ примусового виконання рішення, що ТУ ДСА у Харківській області добровільно виконало рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі №520/13227/2020 в частині, здійснення розрахунку недоотриманої суддівської винагороди, загальна сума до сплати якої становить 128259,54 грн. Крім того, зазначив про те, що Державна судова адміністрація України здійснює функцію головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення судів. Головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних нижчого рівня. Територіальне управління є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня. Таким чином, ТУ ДСА у Харківській області здійснює всі нарахування і виплата лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація. На рівні головного розпорядника бюджетних коштів ДСА України відкрито бюджетну програму 0501120 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів" за рахунок якої здійснюється виконання судових рішень, ухвалених на користь суддів.

26.07.2021 старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гуком С.В. прийнято постанову про накладення штрафу на Головне управління Державної судової адміністрації у Харківській області у розмірі 5100,00 грн за невиконання в повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 по справі №520/13227/2020.

Представник позивача вважає, що невиконання ТУ ДСА у Харківській області не в повному обсязі рішення Харківського окружного адміністративного суду 01.12.2020 по справі №520/13227/2020 допущено виключно з об`єктивних причин, а тому оскаржувана постанова є протиправною, у зв`язку з чим звернувся до суду.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація (далі - державне підприємство); юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства (далі - юридична особа).

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад як, зокрема обов`язковість виконання рішень (ст. 2 вказаного Закону).

Як визначено п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404 підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону №1404 примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

На підставі ч.1 ст.18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною шостою статті 26 Закону №1404 визначено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно ч.1 ст.63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ч.2 ст.63 Закону №1404у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

На підставі ч.1 ст.75 Закону №1404 у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Таким чином, накладення штрафу на боржника державним виконавцем можливо тільки за відсутності поважних причин невиконання рішення. Поважними, в розумінні наведених норм Закону, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Отже, якщо рішення не виконується, державний виконавець, в разі зазначення причин невиконання боржником, зобов`язаний проаналізувати вказані причини на предмет їх поважності. Лише після аналізу вказаних боржником причин та встановлення відсутності їх поважності у державного виконавця виникають підстави для накладення штрафу за невиконання без поважних причин боржником рішення.

ТУ ДСА України в Харківській області обґрунтовує поважність причин неможливістю виконання судового рішення з огляду на відсутність відповідних бюджетних асигнувань з боку розпорядника коштів.

Щодо зазначених доводів позивача, суд зазначає наступне.

Повноваження ТУ ДСА України у Харківській області визначаються положеннями статей 154 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та Положенням про Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області, затвердженого Головою Державної судової адміністрації України 25.09.2015.

Частиною третьою статті 148 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" встановлено, що Державна судова адміністрація України здійснює функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення судів, крім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів.

Пунктом четвертим частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України від 08.07.2010 № 2456-VI визначено, що головний розпорядник бюджетних коштів затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством. Відповідно до положень ст. ст. З, 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення виключно в рамках бюджетного періоду, який становить один календарний рік який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Згідно з частиною першою статті 48 Бюджетного кодексу України розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов`язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань.

Таким чином, ТУ ДСА України у Харківській області здійснює всі нарахування і виплати лише у межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, який затверджує Державна судова адміністрація України.

Судом встановлено, що Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області, в межах своєї компетенції, проведено розрахунок суми, яка підлягає виплаті стягувачу, що підтверджується відповідним розрахунком від 15.07.2021 №04-49/388.

Таким чином, на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 позивачем було здійснено всі залежні від нього дії для виконання судового рішення.

Так, Постановою КМУ від 03 серпня 2011 року №845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (далі Порядок).

Пункт 25 Порядку передбачає, що безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку.

У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми.

Судові рішення, які передбачають виплату на користь суддів коштів, здійснюється за рахунок коштів бюджетної програми 0501150 "Виконання рішень на судів на користь суддів та працівників апаратів судів".

У Законі України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" (чинний на момент виникнення спірних правовідносин) визначена бюджетна програма 0501150 "Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів", головним розпорядником якої є Державна судова адміністрація.

Однак до ТУ ДСА України в Харківській області дана програма та відповідний кошторис не доведені і не можуть бути використані. Розпорядником коштів, передбачених зазначеною бюджетною програмою, відповідно до закону є Державна судова адміністрація України, яка є головним розпорядником бюджетних коштів.

Також судом встановлено, що позивач повідомляв відповідача, що виконання судового рішення здійснюється виключно в порядку передбаченому чинним законодавством України, інших наявних способів, які б могли бути спрямовані ДСА України на виконання рішення суду, у боржника відсутні. Отже, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Відповідач відповідно до статей 63 та 75 Закону України "Про виконавче провадження" та фактичних обставин, а саме: зазначення боржником на його думку поважних причин невиконання судового рішення, повинен був проаналізувати вказані боржником причини, і лише після встановлення неповажності вказаних причин мав право накладати штраф.

Суд зазначає, що в оскаржуваній постанові не міститься аналіз вказаних боржником причин невиконання рішення суду.

Враховуючи вищезазначене, невиконання судового рішення в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду від 18 червня 2019 року у справі №826/721/16 (адміністративне провадження №К/9901/12499/18).

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку, що постанова про накладення штрафу від 26.07.2021 ВП №66031877 прийнята без урахуванням усіх обставин, позовні вимоги ТУ ДСА України в Харківській області підлягають задоволенню.

У відповідності до приписів статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 6-9, 241-243, 255, 287, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області (майдан Героїв Небесної Сотні, буд. 36, корпус 2, м. Харків, 61050) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (вул. Мироносицька, буд. 99-А3, м. Харків, 61023) про визнання дій протиправними та скасування постанови - задовольнити.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Гука С.В. від 26.07.2021 ВП №65961430 про накладення штрафу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.О. Горшкова