Рішення № 100144395, 06.10.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 р. № 400/1952/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мельника О.М., розглянув в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Березнегуватської селищної ради, пл. Соборно - Миколаївська, 10, Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203,

про:визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернулась до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до Березнегуватської селищної ради з вимогами щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо

не проведення розрахунку при звільненні та зобов`язати Березнегуватську селищну раду Березнегуватського району Миколаївської області нарахувати та виплатити повний розрахунок, передбачений законом при звільненні, а саме:

1) грошову суму (середній заробіток за 6 місяців), у розмірі 86 837,52 грн.

2) грошову суму за 4 місяці невиплати, передбаченої законодавством при звільнені, у розмірі 57891,68 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що з 01 квітня 1993 року була зарахована на посаду головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, згідно розпорядження. З 21 травня 2001 року була обрана секретарем Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області згідно Рішення № 2, 18 сесії ХХІІІ скликання від 21 травня 2001 року.

09.12.2020 року повноваження секретаря Озерівської сільської ради сьомого скликання було припинено на підставі підпункту 4 пункту 2 Розділу II Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення території та адміністративних центрів територіальних громад». 24 грудня 2020 року позивач звернулася до Березнегуватського селищного голови Березнегуватського району Миколаївської області Бойка С.С. із заявою про здійснення повного розрахунку, передбаченого законодавством України, у зв`язку із закінченням повноважень секретаря Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, виплатити середню заробітну плату за шість місяців.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, вказуючи, що у трудовій книжці ОСОБА_1 відсутній будь який запис щодо припинення трудового договору з нею на посаді головного бухгалтера централізованої бухгалтерії Озерівської сільської ради у зв`язку з переходом на виборну посаду із зазначенням законодавчої підстави, а саме пункту 5 статті 36 КЗпПУ. Оскільки дана норма у записах трудової книжки ОСОБА_1 відсутня, а також відсутня заява

ОСОБА_1 щодо встановлення виплати та збереження заробітної плати із місцевого бюджету в розмірі середнього заробітку протягом не більше 6 місяців у зв`язку з припиненням повноважень секретаря сільської ради, що передбачена в статті 33 Закону України «Про статус депутатів місцевих рад» на період працевлаштування то підстав у селищної ради щодо виплати та збереження заробітної плати в розмірі середнього заробітку протягом не більше 6 місяців у зв`язку з припиненням повноважень секретаря сільської ради не має.

Відповідно до ч. 9 ст.205 КАС України, суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначає загальні засади діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування регулює Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування" від 7 червня 2001 року № 2493-ІІІ.

Служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

ОСОБА_1 , зарахована на посаду головного бухгалтера Централізованої бухгалтерії Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, згідно з розпорядженням № 2 від 01 квітня 1993 року.

21 травня 2001 року була обрана секретарем Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області згідно Рішення від 21 травня 2001 року. В подальшому, протягом 14 років обиралася секретарем Озерівської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.

В останнє позивача обрали секретарем відповідної сільської ради Рішенням № 131 сесії сьомого скликання 24.11.2015 року.

Відтак, слід відмітити, що позивачка, обіймаючи посаду секретаря ради, була службовцем органу місцевого самоврядування.

09.12.2020 року повноваження секретаря Озерівської сільської ради сьомого скликання було припинено на підставі підпункту 4 пункту 2 Розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення території та адміністративних центрів територіальних громад", про що зроблені відповідні записи в трудовій книжці (арк.спр.10, на звороті).

Позивач звернулась до відповідача з заявою (арк.спр. 20) в якій просила провести виплату середньої заробітної плати протягом 6 місяців, як секретарю сільської ради, що реорганізується при утворенні ОТГ.

Листом від 27.01.2021 року № 739/25-05 (арк.спр. 22) відповідач відмовив, посилаючись на те, що записи у її трудовій книжці свідчать про те, що перед обранням на посаду секретаря ради не вказано окремим записом про звільнення з посади бухгалтера сільської ради, і в цьому записі повинно було зазначено статтю КЗпП України, згідно якої звільнено, також на підставі якого документу звільнено. По друге відповідно до абз. 1 ч. 2 ст.33 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) .

Не погоджуючись з відповіддю, позивач звернулась до суду за поновленням свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правовий статус депутата сільської, селищної, міської, районної у місті, районної, обласної ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого округу та рівноправного члена місцевої ради визначає Закон України "Про статус депутатів місцевих рад" від 11 липня 2002 року № 93-IV (далі - Закон № 93-IV), який також встановлює гарантії депутатської діяльності та порядок відкликання депутата місцевої ради.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.6 Закону №93-IV депутат місцевої ради здійснює свої повноваження, не пориваючи з виробничою або службовою діяльністю. Депутат місцевої ради, обраний секретарем сільської, селищної, міської ради, головою, заступником голови районної, обласної, районної у місті ради, працює у відповідній раді на постійній основі і не може суміщати свою службову діяльність з іншою роботою, у тому числі на громадських засадах (за винятком викладацької, наукової та творчої у позаробочий час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом.

Абзацом 1 частини першої статті 33 Закону № 93-IV встановлено, що у разі обрання депутата місцевої ради на виборну посаду у раді, на якій він працює на постійній основі, трудовий договір з ним за попереднім місцем роботи припиняється відповідно до законодавства. З працівником, якого прийнято на роботу (посаду), що її виконував (займав) депутат місцевої ради, укладається строковий трудовий договір; цей договір розривається у разі повернення депутата місцевої ради на роботу, але не пізніш як через 3 місяці після припинення повноважень депутата місцевої ради.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 33 Закону № 93-IV депутату місцевої ради, який працював у раді на постійній основі, після закінчення таких повноважень надається попередня робота (посада), а за її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою депутата, на іншому підприємстві, в установі, організації.

У разі неможливості надання відповідної роботи (посади) на період працевлаштування за колишнім депутатом місцевої ради зберігається, але не більше шести місяців, середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді у раді, що виплачується з відповідного місцевого бюджету. У разі, якщо колишній депутат місцевої ради має право на пенсійне забезпечення або йому призначена пенсія за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника, за вислугу років відповідно до закону, за ним не зберігається середня заробітна плата, яку він одержував на виборній посаді в раді.

Обов`язок запропонувати звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади роботу (посаду) за згодою працівника на іншому підприємстві, в установі, організації в разі відсутності можливості працевлаштувати на попередній або рівнозначній посаді покладається саме на роботодавця.

За змістом Закону України "Про статус депутатів місцевих рад", збереження протягом шести місяців середнього заробітку не звільняє адміністрацію установи, де працював депутат, вжити заходи до його працевлаштування.

Відповідач зазначив, що відповідно до ч. 1 ст. 118 КЗпП запропонувати іншу рівноцінну роботу (посаду) не має можливості, на підставі рішення селищної ради від 23 грудня 2020року № 20 "Про затвердження структури та штатної чисельності працівників апарату та виконавчих органів Березнегуватської селищної ради на 2021 рік.

В силу вимог ч.3 ст.7 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", на посадових осіб місцевого самоврядування поширюється дія законодавства України про працю з урахуванням особливостей, передбачених цим Законом.

За змістом рішення Конституційного суду України від 07.05.2002 №8-рп/202, адміністративний суд, розглядаючи спори щодо проходження публічної служби, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, в якому визначені основні трудові права працівників.

Отже, до спірних правовідносин, поряд з іншими, підлягають застосуванню норми Кодексу законів про працю України.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.41 Кодексу законів про працю України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадку припинення повноважень посадової особи.

Суд вважає, що позивачка не має нести відповідальність за оформлення трудової книжки, оскільки відповідно до п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для позивача, а тому не може впливати на її особисті права. Крім того, недоліки в оформленні трудової книжки жодним чином не спростовують обставини щодо роботи позивачки на виборній посаді секретаря сільської ради.

Відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстровано в міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Відповідно до запису № 8 в трудовій книжці ОСОБА_1 (арк.спр.10), 21.05.2001 року її обрано на посаду секретаря сільської ради.

При цьому суд звертає увагу, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах, займатися іншою оплачуваною (крім викладацької, наукової і творчої діяльності, медичної практики, інструкторської та суддівської практики із спорту) або підприємницькою діяльністю, що спростовує доводи відповідача про те, що позивач не була звільнена з посади бухгалтера.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для внесення у трудову книжку позивача запису № 20 про припинення повноважень, зазначено пп. 4 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад" (арк.спр.10. на звороті).

Відповідно до ч.1 ст.47 Кодексу законів про працю України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно із ст.116 Кодексу законів про працю України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

За змістом ст.44 Кодексу законів про працю України, при припиненні трудового договору з підстав, зазначених, зокрема, у пункті 5 частини першої статті 41 працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, не меншому від шестимісячного середнього заробітку.

Проте, при звільненні 09.12.2020 із посади секретаря сільської ради не проведено повний розрахунок у строк, передбачений ст.116 Кодексу законів про працю України, а саме: не виплачено середню заробітну плату, яку позивач отримував на займаній посаді у розмірі шестимісячного середнього заробітку.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше, як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві.

Суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є визнання протиправною бездіяльність відповідача, що полягає у ненарахуванні та невиплаті середньомісячної заробітної плати на період працевлаштування, але не більше шести місяців, та зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу середньомісячну заробітну плату на період працевлаштування, але не більше шести місяців.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Березнегуватської селищної ради (пл. Соборно - Миколаївська, 10, Березнегувате, Березнегуватський район, Миколаївська область, 56203, ідентифікаційний код 04375808) задовольнити.

2. Визнати протиправною бездіяльність Березнегуватської селищної ради щодо невиплати ОСОБА_1 середньої заробітної плати за шість місяців з дня закінчення її повноважень, як секретаря Озерівської сільської ради.

3. Зобов`язати Березнегуватську селищну раду нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за шість місяців з дня закінчення її повноважень як секретаря Озерівської сільської ради.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник