Ухвала суду № 100144341, 30.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 813/3654/16

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

30 вересня 2021 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Наум`як Х.О.,

за участю:

представника позивача Пилип`як О.П.,

представника відповідача Холявка І.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду за позовом ФОП ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,-

у с т а н о в и в:

24.10.2016 р. позивач Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Державної фіскальної служби України про визнання протиправним дій контролюючого органу щодо не включення до системи електронного адміністрування податку на додану вартість та зобов`язати відобразити у системі електронного адміністрування податок на додану вартість.

Позивач свої вимоги обґрунтовує тим, що податковий орган протиправно не забезпечив автоматичне збільшення суми, на яку він має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2016р. позов задоволено. Суд визнав протиправними дії Державної фіскальної служби України щодо не включення до системи електронного адміністрування податку на додану вартість суми, на яку фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має право реєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних у розмірі 722 598 грн.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 12.04.2017 року апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23.12.2016р. у справі за № 813/3654/16 без змін.

Постановою Верховного Суду від 13.05.2021 року касаційну скаргу Державної фіскальної служби України - задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 грудня 2016 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2017 року - скасувати, справу №813/3654/16 направити на новий розгляд до Львівського окружного адміністративного суду.

Від представника відповідача на адресу суду надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. В обгрунтуванні заяви зазначає, що Державна податкова служба України вважає, що позивачем пропущені строки звернення до суду. Згідно з п. 34 розд. XX Прикінцевих положень Податкового кодексу України (далі - ПКУ) станом на третій робочий день після дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до ПКУ щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість» зареєстрованим платникам податку значення суми, на яку платник має право зареєструвати в ЄРПН податкові накладні/розрахунки коригування автоматично збільшується контролюючим органом до 31 липня 2015 року на суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, та суму непогашеного від`ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів на кінець поточного звітного (податкового) періоду, що зазначено в податковій звітності з податку на додану вартість, у якій відображаються розрахунки з бюджетом та/або відображаються операції, що стосуються спеціального режиму оподаткування відповідно до статті 209 цього Кодексу, за червень 2015 року. Збільшення показників формули відбулось разово 03.08.2015 тільки за даними р.24 та 31 у звітній декларації за червень 2015 року.

Отже дата від якої слід обчислювати початок перебігу строку позовної давності звернення до суду є 03.08.2015р.

Зважаючи на вищенаведене строк звернення до суду з позовом щодо визнання протиправними дій та зобов`язання до вчинення дій закінчився у ФОП ОСОБА_1 - 03.02.2016 року.

В той же час, як вбачається з відмітки на позовній заяві така подана до суду 24.10.2016 року, що вказує на те, що позивач звернувся до суду через 1 рік і три місяці після того як на його думку відбулося порушення його прав чи законних інтересів.

В судовому засіданні представник позивача клопотання заперечила, представник відповідача наполягав на задоволенні клопотання про залишення позову без розгляду. При вирішенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду суд виходить з наступного.

Податковим кодексом України гарантовано право на оскарження рішення контролюючого органу впродовж строків давності, визначених ст. 102 ПК України. Отже, строк на звернення до суду платника податків із вимогою щодо визнання протиправним рішення контролюючого органу становить 1095 днів із дня отримання.

Кодекс адміністративного судочинства України визначає, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними.

За змістом частини 1, 2 статті 99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення позивача до суду) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня. коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів

Частиною 3 ст.99 КАС України (в редакції чинній на момент звернення до суду), передбачено, шо для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже. Кодексом адміністративного судочинства України передбачається можливість установлення іншими законами (спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків. Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним строком звернення до адміністративного суду.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Спеціальною нормою, яка встановлює порядок оскарження рішень контролюючих органів, є стаття 56 ПК України. З її змісту вбачається, що у платника податків є право розсуду в обранні адміністративного та/або судового порядку оскарження такого рішення після його отримання. Обрання платником податків в першу чергу адміністративного порядку оскарження рішення не виключає можливості надалі звернутися до суду з відповідним позовом, що визнається досудовим порядком вирішення спору. Водночас якщо після отримання рішення контролюючого органу платник податків звертається до суду з позовом, його право на адміністративне оскарження такого рішення втрачається.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 122 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Разом з тим, норма пункту 56.18 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду і, відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.11.2020 по справі №500/2486/19.

Статтею 102 ПК України встановлено строк давності - 1095 днів для нарахування грошових зобов`язань платнику податків.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу.

Також, Верховний Суд у складі судової палати зазначив, що як за загальним правилом, так і у разі попереднього адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення, твердження про те, що строк звернення до суду становить 1095 днів відповідно до положень пункту 56.18 статті 56 ПК України є помилковим, оскільки ця норма права не встановлює процесуальних строків, а лише закріплює право платника податків на оскарження податкового повідомлення-рішення чи іншого рішення в суді в будь-який момент після його отримання із застереженням про те, що реалізація такого права за загальним правилом стає неможливою поза строками давності, які закріплені в статті 102 ПК України. Також ця норма закріплює обмеження на позасудовий порядок оскарження відповідних рішень податкового органу, у разі їх оскарження в судовому порядку, та визначає зміну правового стану грошового зобов`язання на неузгоджене.

Судом встановлено, що на момент звернення позивача до суду з даним позовом та дату винесення судами першої та апеляційної інстанцій рішень, актуальною була правова позиція Верховного Суду відповідно до якої строк звернення до суду з адміністративний позовом про оскарження рішення контролюючого органу в тому числі із застосуванням процедури адміністративного оскарження становив 1095 днів.

Верховний Суд в постанові від 26.11.2020 року у справі №500/2486/19 зазначив, що суди повинні уникати випадків правового пуризму, зокрема скасування правомірних рішень ухвалених відповідно до усталеної на той час судової практики, лише на тій підставі, що станом на час розгляду справи судом апеляційної та/або касаційної інстанції змінилось юридичне тлумачення відповідної правової норми.

Підсумовуючи вищевказане суд дійшов до висновку, що правова позиція не може бути перешкодою для доступу особи до суду з урахуванням того, що на момент звернення до суду з позовом в такої особи були очікуванні та передбачувані сподівання, що для оскарження в судовому порядку податкових повідомлень рішень платник податків має 1095 днів.

Крім того, відповідно до 4.2 п.2 ст.317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Також суд вважає, що варто наголосити на те, що позивачем вживались заходи досудового врегулювання спору.

Крім того суд зазначає, що податковим органом було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, результати якої оформлено актом від 24.02.2016 року. За наслідками перевірки підтверджено правомірність коригування позивачем податку на додану вартість за січень 2015 року в розмірі 722 598, 00 грн., а відтак і право позивача на включення цієї суми до системи електронного адміністрування ПДВ.

З огляду на вищенаведене, доводи відповідача про пропуск позивачем строку звернення до суду є необґрунтованими та безпідставними. З огляду на вищенаведене ,у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляд услід відмовити.

Керуючись статтями 120-122, 248, 256, 295 КАС України, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та окремо не оскаржується.

Повний текст ухвали складено та підписано 05.10.2021.

Суддя В.М.Сакалош