Рішення № 100144237, 30.09.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/6252/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 вересня 2021 року

м.Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі

Головуючого судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Наум`як Х.О.,

сторони не прибули;

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади про визнання протиправним і скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

на розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади (78240, Івано-Франківська область, Коломийський район, с. Коршів, вул. Шевченка, 23), в якій позивач просить суд:

- визнати рішення Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області від 23 грудня 2020 року №41-УІІІ/2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » протиправним;

- скасувати рішення Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано- Франківської області від 23 грудня 2020 року №41-УІІІ/2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »;

- зобов`язати Коршівську сільську раду об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області вчинити дії та прийняти рішення стосовна надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки до 2.0 га. для ведення особистого селянського господарства і створення у подальшому сімейного сільсько-господарського кооперативу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 21.05.2021 року він звернувся до відповідача із заявою про надання йому земельної ділянки у користування площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства на території Івано-Франківської області в адміністративно-територіальних межах Коршівської сільської ради за рахунок земель комунальної власності. Відповідач, за наслідками розгляду заяви позивача, рішенням № 41-VII/2020 від 23.12.2020 відмовив в наданні дозволу на виготовлення проекту зелмеустрою. Позивач вказує, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, не вказує на обставини, які не дають змогу надати позивачу дозвіл на виготовлення проекту землеустрою у бажаному розмірі земельної ділянки, не зазначає обґрунтування наданого дозволу у меншому розмірі земельної ділянки, що у розумінні ч.7 ст. 118 ЗУ України є обов`язковою умовою при прийнятті рішення. За наведених доводів, позивач вважає рішенням невмотивованим та протиправним.

Ухвалою від 21.04.2021 року відкрито спрощене позовне провадження у адміністративній справі, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін та призначено судове засідання.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні заяви в повному обсязі. Зазначає, що сільська рада в межах своїх повноважень розглянула заяву позивача від 21.05.2020 року №781, прийняла відповідне рішення з дотриманням вимог чинного законодавства України, в тому числі склала текст рішення відповідно до вимог Постанови КМУ від 17 січня 2018 року № 55 «Деякі питання документування управлінської діяльності», яким затверджена типова інструкція з документування управлінської інформації в електронній формі та організації роботи з електронними документами в діловодстві, електронного міжвідомчого обміну. Отримання земельної ділянки в межах законодавчо визначеного розміру не є порушенням принципу рівності громадян у конституційних правах і свободах, рівності перед законом, встановленого ст. 24 Конституції України, оскільки в цьому разі принцип рівності забезпечується правом усіх громадян України на безоплатну передачу їх земельних ділянок із земель державної або комунальної власності. Розмір же земельної ділянки, що надається, може визначатись власником (у спірному випадку територіальною громадою, інтереси якої представляє місцева рада).

Сторони будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання у нього не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подали.

У відповідності до ч.1 ст.205 та ч.4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування вказаного судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши заяви по суті справи та письмові докази суд встановив наступне.

21 травня 2020 року позивач звернувся до Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області із заявою про надання йому земельної ділянки у користування розміром 2.0 га., для ведення особистого селянського господарства та створення в подальшому сімейного сільськогосподарського кооперативу, яка розташована за межами села Богородичин, Коломийського району, Івано-Франківської області і відноситься до земель запасу з кадастровим номером 2623282200:02:002:1002.

Рішенням Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області від 23 грудня 2020 року №41 -VII/2020 позивачу було відмовлено в наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею до 2.0 га. для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з тим, що за результатами голосування депутатами у сесійному засіданні не було необхідної кількості голосів для прийняття рішення.

Вважаючи рішення Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області від 23.12.2020 №41-VII/2020 протиправним та таким, що порушує його права, позивач за їх захистом звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (надалі ЗК України).

Підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначенні у статті 116 ЗК України.

Так, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом (частини 1, 2, 3 ст. 116 ЗК України).

У статті 121 ЗК України передбачено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

З огляду на це, позивач, який є громадянином України, має право на набуття права власності на земельну ділянку для особистого селянського господарства.

Підставою для набуття прав на земельну ділянку є відповідне рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Водночас, ухвалення рішення є результатом певної правової процедури, яка йому передує.

Порядок передачі земельних ділянок у власність громадян врегульовано ст.118 ЗК України відповідно до частин 6-7 якої громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення, серед іншого, особистого селянського господарства, у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

У частині сьомій статті 118 ЗК України зазначено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У цій же частині статті 118 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу, у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу.

Дозвіл або відмова у його наданні є змістом відповідного індивідуального правового акту, а не листа.

Відповідно до частини першої статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Повноваження відповідних органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України, статтями 26, 33, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Згідно з п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" питання з приводу земельних відносин вирішується виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.

Питання щодо передачі земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства Яворівської міської ради є повноваженнями міської ради, що реалізовується шляхом розгляду на засіданнях міської ради, за результатами яких приймаються рішення.

Судом встановлено, що позивач звернувся до Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, однак отримав відмову.

Таким чином, з наведеного вбачається, що позивач виконав усі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, які визначені у ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України.

Рішенням №41-VII/2020 Коршівської сільської ради від 23.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 відмовлено у наданні дозвілу на розроблення, з урахуванням вимог державних стандартів, норм і правил у сфері землеустрою, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.0 га в селі Богородичин.

Підставою для відмови у наданні позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,0 га є посилання відповідача на те, що за результатами голосування депутатами у сесійному засіданні не було необхідної кількості голосів для прийняття рішення.

При цьому стаття 118 ЗК України, яка регулює порядок надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, не містить такої підстави для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою як зазначена відповідачем у спірному рішенні, виходячи з наступного.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Відтак, право на відмову у заяві ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2.0 га, у відповідача відсутнє.

Підставою ж відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку (ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України).

Разом з тим, оскаржуване рішення не містить посилання на невідповідність місця розташування земельної ділянки, яку бажає отримати позивач, вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектам землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів.

Відповідно, вказані у спірному рішенні підстави для надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2.0 га. є необґрунтованими та суперечать вимогам Земельного кодексу України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення №41-VII/2020 Коршівської сільської ради від 23.12.2020 про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Вирішуючи позовні вимоги про зобов`язання відповідача вчинити дії та прийняти рішення про надання дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства в межах населених пункту с. Богородичин, Коршівської сільської ради, Коломийського району, Івано-Франківської обалсті, суд зазначає таке.

Згідно із частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє, а під ними необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов, відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

При вирішенні спору у вказаній частині позовних вимог суд також враховує правову позицію щодо ефективного способу захисту порушених прав у спірних правовідносинах, викладену у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №420/914/19.

Застосування судом способу захисту у цій адміністративній справі, про який просить позивач, шляхом зобов`язання відповідача надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства вимагає з`ясування того, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для надання йому такого дозволу.

Водночас, зважаючи на зміст оскаржуваної відмови відповідача і ту обставину, що відповідач, фактично, не навів у своєму рішенні чітких підстав для відмови, не проаналізував наявність всіх необхідних документів, вимога до наявності яких ставиться, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про надання дозволу.

Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 11.02.2021 у справі №802/1675/17-а.

На думку суду, належним способом захисту прав позивача за наявних фактичних обставин необхідно визнати саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 21.05.2020 про надання позивачу дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 2.0 га для ведення особистого селянського господарства за межами населених пунктів Коршівської сільської ради Коломийського району Івано-Франківської області, суд вважає належним і достатнім та вважає, що вказані дії мають бути вчинені відповідачем з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, позаяк застосування обраного позивачем способу захисту порушеного права вимагає оцінки усіх визначених законом умов, необхідних для одержання дозволу на розробку проекту землеустрою, а оцінка правомірності наказу про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою стосувалася лише тих мотивів, які наведено у такому наказі. Отже, у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення - надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення, площею 2,0 га у власність для ведення особистого селянського господарства в межах населених пункту с.Богородичин, Коршівської сільської ради, Коломийського району, Івано-Франківської області, суд зазначає таке.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч. 2 ст. 2 КАС України).

Відтак, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що відповідач не довів правомірності свого рішення, а його заперечення не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та засадах верховенства права. Натомість, факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду. Таким чином, позовні вимоги належить задовольнити частково.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на зазначене, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади належить стягнути судовий збір в сумі 454,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-77, 90, 139, 242-246, 255, 293, 295, п. 3 розділу VI, пп. 15.5 п. 15 розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати рішення Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області від 23 грудня 2020 року №41-УІІІ/2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 » протиправним.

Скасувати рішення Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано- Франківської області від 23 грудня 2020 року №41-УІІІ/2020 «Про надання дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 »

Зобов`язати Коршівську сільську раду об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області повторно розглянути заяву про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення йому земельної ділянки до 2.0 га. для ведення особистого селянського господарства і створення у подальшому сімейного сільсько-господарського кооперативу.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Коршівської сільської ради об`єднаної територіальної громади Івано-Франківської області (ЄДРПОУ 04356863) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд до Восьмого апеляційного адміністративного суду, з врахуванням гарантій встановлених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.10.2021.

Суддя В.М. Сакалош