Рішення № 100143638, 04.10.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року №320/5750/21

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дудіна С.О., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Рибпром" про розподіл судових витрат в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Рибпром” до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “ТД Рибпром” з позовом до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2021 № 0084620706 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) та/або пені у розмірі 500000,00 грн.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2021 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Київській області від 05.01.2021 № 0084620706.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Рибпром” судовий збір у сумі 7500,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області.

02.09.2021 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Рибпром" надійшло клопотання про розподіл судових витрат, у якому позивач просить суд розподілити судові витрати та винести додаткове рішення, яким стягнути з Головного управління ДПС у Київській області на користь ТОВ “ТД Рибпром” витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14400,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 06.09.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Рибпром" про розподіл судових витрат призначено до судового розгляду у судовому засіданні на 21.09.2021 о 15:00 год.

20.09.2021 на адресу суду від Головного управління ДПС у Київській області надійшли заперечення на заяву про винесення додаткового рішення про розподіл судових витрат.

У судове засідання, призначене на 21.09.2021, з`явився представник відповідача.

Позивач, у судове засідання, призначене на 21.09.2021, не з`явився, про дату час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно.

Присутній у судовому засіданні 21.09.2021 представник відповідача заявив клопотання про здійснення розгляду клопотання про розподіл судових витрат у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини третьої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Враховуючи неявку позивача, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, та клопотання відповідача, суд усною ухвалою суду від 21.09.2021, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, із занесенням до журналу судового засідання, вирішив здійснити подальший розгляд клопотання про розподіл судових витрат у порядку письмового провадження.

Вирішуючи питання про стягнення відповідних судових витрат суд виходить з такого.

Відповідно до частини сьомої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частинами третьою та п`ятою статті 143 якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною третьою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням частини першої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Як вбачається з пункту 1 частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

З наведеної норми вбачається, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Отже, розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 85211544) та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504028).

Відповідно до положень частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною п`ятою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 6 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з частиною сьомою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу наведених положень статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний з позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР – 76397938).

При цьому, з імперативних положень частини шостої статті 134 КАС України вбачається, що зменшити розмір витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність суд може виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про це. Отже, за відсутності такого клопотання суд не може надавати оцінку співмірності витрат на правничу допомогу за власною ініціативою, а лише перевіряє, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява №34884/97, п.30).

У пункті 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Водночас, надання такої оцінки можливо, виходячи з аналізу частини шостої статті 134 КАС України, виключно у разі наявності відповідного клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу через їх неспівмірність.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 19.12.2019 у справі №520/1849/19 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 86504176).

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі – Закон №5076) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону №5076).

Статтею 19 Закону №5076 визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом встановлено, що 30.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТД Рибпром" (Замовник) та Адвокатським об`єднанням "Джентіум" (Виконавець) було укладено договір про надання юридичних послуг №04, за умовами якого виконавець зобов`язався надати замовнику наступні юридичні послуги протягом строку дії договору, а саме: представляти у встановленому законом порядку інтереси замовника в суді; складати заяви, скарги, процесуальні та інші документи правового характеру.

Згідно з пунктом 4.1 договору вартість послуг, що надаються на підставі цього договору, визначається залежно від обсягу послуг з урахуванням вартості години надання послуг юристами, залученими для надання послуг. Вартість години надання послуг адвокатом відповідної посади встановлюється у відповідному додатку до Договору. Загальна вартість послуг є сумою вартості всіх послуг, наданих на виконання цього договору, вказаних в актах наданих послуг.

Відповідно до пункту 4.2 договору вартість послуг, наданих виконавцем, вказується в акті наданих послуг.

30.05.2018 між сторонами було підписано Додаток №1 до договору, в якому сторони визначили вартість послуг, а саме: керуючий партнер - 3000,00 грн. без ПДВ; партнер - 1000,00 грн. без ПДВ; помічник адвоката - 300,00 грн. без ПДВ.

Судом встановлено, що представництво інтересів позивача у справі №320/5750/21 здійснював адвокат Залунін Кирило Вадимович.

Відповідно до рішення партнера-засновника Адвокатського об`єднання "Джентіум" від 03.07.2018 №04/2018 адвокату Залуніну Кирилу Вадимовичу присвоєно статус партнера.

На підтвердження наданих послуг представниками позивачів додано до матеріалів справи акт надання послуг від 30.08.2021 №21149118 та звіт про надані послуги від 30.08.2021, в яких зазначено, що позивачу були надані послуги на загальну суму 14400,00 грн., з яких:

- оформлення позовної заяви у справі (8 годин) - 8000,00 грн.;

- участь у судовому засіданні від 03.06.2021 (2 години) - 2000,00 грн.;

- участь у судовому засіданні від 22.06.2021 (2 години) - 2000,00 грн.;

- сума ПДВ - 2400,00 грн.

В якості доказів понесення витрат на правничу допомогу у розмірі 14400,00 грн. додані платіжні доручення від 31.08.2021 №7049149 на суму 6080,00 грн. та від 31.08.2021 №7049148 на суму 8320,00 грн.

У запереченнях на заяву про ухвалення додаткового рішення відповідач зазначив, що акт надання послуг та звіт про надані послуги не містять детальної інформації про види послуг, виконаних на користь позивача, та не містить детальний розрахунок використаного часу.

Крім того, відповідач зазначив, що у договорі про надання правової допомоги не вказано про вартість однієї години роботи адвоката, що в свою чергу, ускладнює розрахунок щодо співмірності витрат щодо конкретного виду спору.

Проте, суд зазначає, що в акті надання послуг та звіті про надані послуги вказано види наданих адвокатом позивачу послуг та зазначено кількість використаного часу (години) по кожного виду послуги.

Крім того, суд звертає увагу відповідача на те, що вартість однієї години послуги визначена у Додатку №1 до договору про надання юридичних послуг №04 від 30.05.2018, яка у даному випадку складає 1000,00 грн.

Суд зазначає про те, що з акта про надання послуг від 30.08.2021 №21149118 та звіту про надані послуги від 30.08.2021 вбачається, що у вартість послуг включена участь адвоката Залуніна К.В. у судовому засіданні 03.06.2021 на суму 2000,00 грн.

Так, ухвалою суду від 18.05.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено підготовче засідання на 03.06.2021о 16:15 год.

Однак суд звертає увагу на те, що у судове засідання, призначене на 03.06.2021, представники сторін не з`явились, про що свідчить протокол судового засідання від 03.06.2021.

У зв`язку з цим, суд не вбачає підстав для стягнення з відповідача 2000,00 грн. за участь представника позивача у судовому засіданні , призначеному на 03.06.2021, та ПДВ за вказаною послугою у розмірі 400,00 грн., усього - 2400,00 грн.

Отже, сума витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Київській області 12000,00 грн.

Таким чином, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Рибпром" про розподіл судових витрат підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 132, 139, 143, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Рибпром" про розподіл судових витрат в адміністративній справі №320/5750/21 - задовольнити частково.

2. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “ТД Рибпром” (ідентифікаційний код: 32846847, місцезнаходження: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, вул.Промислова, буд.5) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12000,00 грн. (дванадцять тисяч грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у Київській області (ідентифікаційний код 44096797, місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 5-а).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Дудін С.О.