Рішення № 100143600, 04.10.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р. Справа № 809/284/16

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Кафарського В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Вакун В.М.,

представника позивача - не з`явилась;

представника відповідача - Муратової Н.І.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін заяву представника позивача про стягнення сплаченого судового збору та судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу ДПС Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0003811701 від 04.02.2016, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді Івано-Франківського окружного адміністративного суду знаходилась адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Коломийської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" №0003811701 від 04.02.2016.

23.01.2020 в судовому засіданні за клопотанням представника Головного управління ДФС в Івано-Франківській області судом замінено відповідача - Коломийську об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на його правонаступника - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області. Воднораз, 20.09.2021 в судовому засіданні за клопотанням представника відповідача судом замінено відповідача - Головне управління ДФС в Івано-Франківській області на його правонаступника - відокремлений підрозділ ДПС України Головне управління ДПС в Івано-Франківській області.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 позов ОСОБА_1 до відокремленого підрозділу ДПС Головного управління ДПС України в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» №0003811701 від 04.02.2016 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0003811701 від 04.02.2016.

22.09.2021 представник позивача подала суду заяву про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення сплаченого судового збору та судових витрат на професійну правничу допомогу, до якої долучила докази понесення такої допомоги.

В судове засідання 04.10.2021 з`явився представник відповідача, представник позивача в судове засідання не з`явилася, хоча про дату, час та місце проведення судового засідання була повідомлена належним чином.

Відповідно до часини 3 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Розглянувши вказану заяву представника позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до частини 2 статті 252 КАС України, заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.

Відповідно до частини 7 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Судом встановлено, що сторона позивача дізналася про ухвалене рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 під час його проголошення в судову засіданні.

Як уже судом зазначено, 22.09.2021, в межах п`ятиденного строку, визначеного частиною 7 статті 139 КАС України, представник позивача подала суду заяву про ухвалення додаткового рішення.

З матеріалів справи слідує, що на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 по даній справі №809/284/16 позивачем було подано апеляційну скаргу та сплачено судовий збір у розмірі 1 487,20 грн. згідно квитанції від 28.05.2016 №0.0.559753349.1 до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок УДКСУ у Галицькому районі м. Львів ( т.1 а.с. 100).

За результатами розгляду апеляційної скарги, Львівським апеляційним адміністративним судом прийнято ухвалу від 20.09.2016, якою апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 по справі №809/284/16 - без змін.

На постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 та на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 по даній справі №809/284/16 позивачем було подано касаційну скаргу та сплачено судовий збір у розмірі 1 626,00 грн. згідно квитанції від 21.12.2016 №123 до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок УДКСУ у Печерському районі м. Київ ( т.1 а.с. 184).

За результатами розгляду касаційної скарги, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду винесено постанову від 17.12.2019, якою касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.04.2016 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.09.2016 по справі №809/284/16 - скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції ( т.1 а.с. 201-211).

Суд звертає увагу, що порядок розподілу судових витрат врегульовано статтею 139 КАС України.

Згідно з частиною 1 статті 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

У статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлені виключні підстави для повернення судового збору (за наявності клопотання особи, яка сплатила судовий збір), а саме:

1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом;

2) повернення заяви або скарги;

3) відмова у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі;

4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв`язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням);

5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Водночас, ні Закон України «Про судовий збір», ні Кодекс адміністративного судочинства України не передбачає повернення сплаченого судового збору за подання апеляційної чи касаційної скарги судом першої інстанції.

У відповідності до статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Отже, обов`язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов`язок, визначений нормами процесуального права.

Згідно вимог статті 3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів; у разі ухвалення судового рішення, передбаченого цим Законом.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що оскільки скаржник скористався своїм правом на оскарження постанови суду першої інстанції в апеляційному порядку та оскарження постанови суду першої інстанції та ухвали суду апеляційної інстанції, за яке передбачено Законом України «Про судовий збір» відповідна сплата судового збору, то повернення судового збору у відповідності до чинного законодавства судом першої інстанції не передбачено, з огляду на що в суду відсутні правові підстави для вирішення питання про повернення позивачеві суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до пункту «в» частини 4 статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Воднораз, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 356 КАС України, постанова суду касаційної інстанції складається з резолютивної частини із зазначенням нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, або розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Разом із цим, статтею 252 КАС України визначено, що саме суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно із частинами 3-5 статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Водночас, відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі.

Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Відповідно до частин 2, 3 статті 30 Закону України від 05.07.2012 за №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Так, до матеріалів справи представником позивача для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано наступні документи: договір про надання правової допомоги від 23.01.2020 (т.3 а.с. 39), додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 23.01.2020 (т. 3 а.с.1), акт приймання-передачі наданих послуг на підставі Додаткової угоди від 23.01.2020 до Договору про надання правової допомоги від 23.01.2020 (т. 3 а.с. 45), меморіальний ордер від 10.02.2020 №@2PL250452 (т. 3 а.с. 42), меморіальний ордер від 28.02.2020 №@2PL184042 (т. 3 а.с. 43), меморіальний ордер від 30.05.2020 №@2PL047019 (т. 3 а.с. 44).

Згідно акту приймання-передачі наданих послуг на підставі Додаткової угоди від 23.01.2020 до Договору про надання правової допомоги від 23.01.2020, ОСОБА_1 адвокатом Горою Н. Ю. надано наступну правову допомогу: представництво в Івано-Франківському окружному адміністративному суді по справі №809/284/16, написання заяв про ознайомлення з матеріалами справи №809/284/16 та їх подання до суду, ознайомлення з матеріалами справи №809/284/16, написання та подання адвокатського запиту від 29 01.2020 до АТ «Дельта Банк»; написання та подання клопотання від 30.01.2020 про відкладення розгляду справи №809/284/16; написання 03.02.2020 відповіді на відзив у справі №809/284/16 та її подання до суду та відповідачу; написання додаткових пояснень від 10.03.2020, 07.06.2021, 06.08.2021 у справі №809/284/16. Розмір винагороди адвокат визначила у розмірі 10 000,00 грн.

В свою чергу, суд звертає увагу, що відповідач у судовому засіданні щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу заперечив.

Суд відмічає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 за №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 за №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат на підставі статті 41 Конвенції, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України від 23.01.2014, заява №19336/04, пункт 268). У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази складу та розміру витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, перевіривши їх розумну необхідність для цієї справи, значення справи для сторін та конкретні обставини справи, суті виконаних послуг, суд вважає, що сума, заявлена до відшкодування у розмірі 10 000,00 грн. є співмірною із наданим адвокатом обсягом послуг та відповідає критерію реальності таких витрат.

Таким чином, з урахуванням положень частин 3, 5 статті134, частини 9 статті 139 КАС України, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача витрати на правову допомогу адвоката в сумі 10 000,00 грн.

Керуючись статтями 134, 139, 143, 241-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення по справі 300/284/16 - задовольнити частково.

Стягнути з відокремленого підрозділу ДПС Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ - 43968084) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 10 000 (десять тисячі) грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення додаткового рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне додаткове рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження додаткового рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного додаткового рішення суду.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кафарський В.В.

Додаткове рішення складене в повному обсязі 06.10.2021 року.