Рішення № 100143572, 06.10.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2021 р. справа № 300/2885/21

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Григорука О.Б., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання до вчинення дій

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо відмови у перерахунку пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019 в розмірі 90% грошового забезпечення, без обмеження її максимального розміру.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області безпідставно знизило позивачу відсотковий розмір його пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення, що призвело до неправильного визначення розміру пенсії та її виплату позивачу в розмірі нижчому, ніж передбачено законодавством. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки, відповідно до перерахунку пенсії за пенсійною справою №ХД16065 - Міноборони від 12.04.2019, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №0940/2046/18 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.05.2019 перерахувало позивачу його пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення. Однак, з 01.05.2021 при здійсненні перерахунку пенсії позивача на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №300/3430/20, зокрема при перерахунку основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі оновленої довідки, виданої Міністерством внутрішніх справ України, починаючи з 01.04.2019, відповідач знизив відсотковий розмір пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення. Щодо протиправності застосування обмежень граничного розміру пенсії позивач посилається на рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 за №7-рп/2016, яким визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) обмеження максимального розміру пенсії, встановленого частиною 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.06.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 12.07.2020. Представник відповідача щодо заявлених позовних вимог заперечив з підстав того, що позовні вимоги стосуються порядку виконання рішень у справах №№0940/2046/18, 300/3430/20. Провадження у справі просив закрити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

ОСОБА_1 з 07.01.1999 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за вислугою років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №0940/2046/18, яке набрало законної сили, позов задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо відмови у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсії у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсію у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат. В задоволенні решти вимог відмовлено.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №300/3430/20, яке набрало законної сили, позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо здійснення ОСОБА_1 з 01.04.2019 перерахунку та виплати пенсії із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, на підставі довідки Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 29.09.2020 №12/1340 про розмір грошового забезпечення. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області здійснити з 01.04.2019 ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії із врахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, визначених станом на 05.03.2019, відповідно до довідки Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 29.09.2020 №12/1340, з урахуванням проведених платежів, без обмеження максимального розміру пенсії.

Згідно перерахунку пенсії за пенсійною справою №ХД-16065 - Міноборони від 12.04.2019, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №0940/2046/18 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області з 01.05.2019 перерахувало позивачу його пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення.

Відповідно до перерахунку пенсії за даною пенсійною справою від 23.04.2021, на виконання рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №300/3430/20, відповідач з 01.05.2021 перерахував позивачу пенсію з врахуванням основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі довідки від 29.09.2020 №12/1340. Водночас відповідач зменшив відсотковий розмір пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення.

На звернення позивача від 19.05.2021 щодо перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження граничного розміру пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області відповіддю від 27.05.2021 за №3655-3572/Б-02/8-0900/21 повідомило, що дії відповідача з перерахунку пенсії позивача на виконання рішення суду у справі №300/3430/20 відповідають вимогам чинного законодавства.

Позивач, вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, просить зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу з 01.04.2019, з урахуванням виплачених сум, із розрахунком підвищення до пенсії виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру.

При вирішенні даного спору суд виходить з наступного нормативно-правового регулювання спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1, 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з статтею 1 Протоколу №1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути, позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Жодних нормативно-правових підстав для зменшення згідно перерахунку від 23.04.2021 відсоткового розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення відповідачем суду не доведено, при цьому, відповідач вважає, що позовні вимоги в даній справі стосуються порядку виконання рішень у справах №№0940/2046/18, 300/3430/20.

Щодо аргументів відповідача про необхідність закриття провадження у справі, з мотивів, що позовні вимоги стосуються порядку виконання рішень у справах №№0940/2046/18, 300/3430/20, суд зазначає, що предметом спору у даній справі є інші правовідносини, оскільки підставою для зменшення згідно перерахунку від 23.04.2021 відсоткового розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення було посилання відповідача у відповіді на використання бюджетних асигнувань, яке не стосується виконання рішення суду, на виконання якого відповідач з 01.05.2019 перерахував позивачу пенсію в розмірі 90% грошового забезпечення.

Щодо посилання відповідача у відповіді на використання бюджетних асигнувань, як на підставу для зменшення згідно перерахунку від 23.04.2021 відсоткового розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-VI "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом правової позиції Європейського суду з прав людини у справі "Кечко проти України" (рішення від 08 листопада 2005 року) у межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Згідно пункту 24 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Сук проти України" (Заява № 10972/05), суд не приймає аргумент Уряду щодо бюджету, оскільки державні органи не можуть посилатися на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов`язань (див., пункт 35 рішення у справі "Бурдов проти Росії" (Burdov v. Russia).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22.09.2005 №5-рп/2005, від 29.06.2010 № 17-рп/2010, від 22.12.2010 №23-рп/2010, від 11.10.2011 №10-рп/2011).

Конституційний Суд України у пункті 2.2 мотивувальної частини рішенням від 27.02.2020 №3-р/2020, посилаючись на положення свого рішення від 22.05.2008 №10-рп/2008, дійшов висновку про те, що Бюджетним кодексом України не можна вносити зміни до інших законів України, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, а також встановлювати інше (додаткове) законодавче регулювання відносин, відмінне від того, що є предметом спеціального регулювання іншими законами України.

Верховний Суд України у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що відсутність чи скорочення бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення будь-яких виплат (постанови Верховного Суду України від 06.08.2019 у справі №160/3586/19, від 22.06.2010 у справі № 21-399во10, від 07.12.2012 у справі №21-977во10, від 03.12.2010 у справі № 21- 44а10).

Отже, використання бюджетних асигнувань не може бути підставою для зменшення згідно перерахунку від 23.04.2021 відсоткового розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.12.2018 у справі №0940/2046/18, яке набрало законної сили, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з 01 січня 2018 року пенсію у розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення, з урахуванням проведених виплат.

При цьому, рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.01.2021 у справі №300/3430/20, на виконання якого відповідачем з 01.05.2021 здійснено перерахунок пенсії позивача, жодним чином не передбачено зменшення відсоткового розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення, а вказане рішення, як зазначено вище, стосувалося перерахунку пенсії позивача з врахуванням основних і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії на підставі довідки Івано-Франківського обласного військового комісаріату від 29.09.2020 №12/1340.

Відтак, право позивача на отримання з 01 січня 2018 року пенсії в розмірі 90 відсотків відповідних сум грошового забезпечення не потребує доказуванню при розгляді даної справи.

Разом з цим, судом не встановлено жодних нормативно-правових змін, як підстав для зменшення позивачу з 01.04.2019 відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення.

Враховуючи наведене, суд вважає протиправним зменшення згідно перерахунку пенсії від 23.04.2021 відсоткового розміру пенсії позивача з 90% до 70% грошового забезпечення, оскільки гарантовані законом виплати неможливо поставити в залежність від видатків бюджету, при тому, що право позивача на отримання 90% грошового забезпечення не доказується при розгляді даної справи, оскільки встановлене рішенням суду від 10.12.2018 у справі №0940/2046/18, що набрало законної сили, та судом не встановлено жодних нормативно-правових змін, як підстав для зменшення позивачу з 01.04.2019 відсоткового розміру пенсії з 90% до 70% грошового забезпечення.

Крім цього, даний публічно-правовий спір виник у результаті бездіяльності відповідача щодо здійснення перерахунку та виплати пенсії позивачу з 01.04.2019 в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження граничного розміру пенсії, згідно відповіді від 27.05.2021 за №3655-3572/Б-02/8-0900/21, яку позивач вважає протиправною відмовою.

Щодо обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", суд зазначає наступне.

Нормами статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з Європейською соціальною хартією (переглянута) від 03 травня 1996 року, що ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року №137-V та набрала чинності для України з 01 лютого 2007 року, кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І).

Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Відповідно до частини 5 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ) (в редакції, що діяла з 01.01.2008 року до 01.10.2011 року, враховуючи зміни, внесені згідно із Законом України від 28.12.2007 року №107-VI) максимальний розмір пенсій, призначених відповідно до цього Закону (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати дванадцять мінімальних розмірів пенсії за віком, встановленої абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

З 01.10.2011 року редакція даної норми була змінена Законом України від 08.07.2011 року №3668-VI та частина 5 статті 43 викладена в новій редакції: "максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність".

Згодом України від 24.12.2015 №911-VIII дана норма була доповнена текстом наступного змісту (чинній з 01 січня 2016 року): "тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень".

Згідно змін, внесених Законом України від 12.04.2016 року №1080-VІІІ дана частина стала вважатись частиною 7.

Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 20.12.2016 року за №7-рп/2016 у справі №1-38/2016 положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року № 2262-XII, які визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Таким чином, з 20 грудня 2016 року відсутня частина 7 статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Суд зазначає, що з 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачає положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, а отже, внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 року №1774-VIII до частини сьомої зазначеної статті, яка визнана неконституційною і втратила чинність, зміни (щодо періоду, протягом якого діють обмеження пенсії), самі по собі не створюють підстав для такого обмеження.

Крім того, відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 року №3668-VI обмеження пенсії максимальним розміром, встановленим цим законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно з пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII дія положень даного Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.

Враховуючи, що пенсія за вислугу років позивачу призначена у 1999 році, норми щодо обмеження її максимальним розміром до позивача не можуть бути застосованими.

Даний висновок суду узгоджується із правовою позицією, що викладена в постановах Верховного Суду від 16 жовтня 2018 року у справі №522/16882/17, від 12 березня 2019 року у справі №522/3049/17, від 15 квітня 2019 року у справі №127/4270/17 та від 09 вересня 2019 року у справі №463/925/17, та підлягає обов`язковому врахуванню судом при розгляді справи згідно частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, слід зазначити, що згідно зі статтею 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей.

Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, тому підлягають до задоволення.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії ОСОБА_1 з 90% до 70% грошового забезпечення та щодо відмови у перерахунку пенсії в розмірі 90% грошового забезпечення без обмеження її максимального розміру.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. С.Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) здійснити з 01.04.2019 перерахунок та виплату пенсії за вислугу років ОСОБА_1 (ідентифікаційний № НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в розмірі 90% грошового забезпечення, з врахуванням виплачених сум, без обмеження максимального розміру пенсії, передбаченого статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Григорук О.Б.