Рішення № 100143547, 05.10.2021, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2021 р. справа № 300/2701/21

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Главач І.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Долинської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконною відмови та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

07.06.2021 ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Долинської міської ради Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про визнання незаконною відмови відповідача у зміні розпорядження Гошівської сільської ради №16 від 13.04.1998 "Про обрання секретаря сільської ради" щодо звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора військово-облікового столу на підставі пункту 5 статті 36 КзПП України (перехід на виборну посаду) та зобов`язання внести зміни до вказаного розпорядження від 13.04.1998 із зазначенням "В зв`язку з обранням секретарем Гошівської сільської ради відповідно до рішення сесії від 13.04.1998 року звільнити ОСОБА_1 з посади інспектора військово-облікового столу на підставі пункту 5 статті 36 КзПП України".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачем зазначено, що відповідно до рішення І сесії ІІІ демократичного скликання Гошівської сільської ради від 13.04.1998 вона обрана секретарем вказаної сільської ради. Однак, у розпорядженні голови Гошівської сільської ради №16 від 13.04.1998 "Про обрання секретаря сільської ради" в порушення вимог статті 25 Закону України "Про статус депутатів місцевих рад народних депутатів" у редакції, чинній на час обрання ОСОБА_1 секретарем згаданої ради, не зазначено про її звільнення з посади інспектора військово-облікового столу у зв`язку з обранням на виборну посаду - секретаря Гошівської сільської ради. Натомість підставами припинення трудового договору з позивачем у розпорядженні №16 від 13.04.1998 вказано "переведення ОСОБА_1 з посади інспектора військово-облікового столу на посаду секретаря Гошівської сільської ради".

Ухвалою суду від 11.06.2021 відкрито провадження у даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

19.07.2021 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 16.07.2021 із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджуються із посиланням на відповідні норми права та твердження. Заперечення проти позову обґрунтоване тим, що розпорядження Гошівської сільської ради №16 від 13.04.1998 "Про обрання секретаря сільської ради" є індивідуально-правовим актом, яке вичерпало свою дію фактом його виконання - переведенням позивача на посаду секретаря вказаної ради, а тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання. Просив у задоволенні позову відмовити (а.с.28-33).

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив наступне.

Відповідно до розпорядження Гошівської сільської ради народних депутатів від 31.03.1995 № 8 ОСОБА_1 обіймала посаду інспектора військово-облікового столу з 31.03.1995 (а.с.14).

Згідно рішення І сесії ІІІ демократичного скликання Гошівської сільської ради від 13.04.1998 ОСОБА_1 обрано секретарем вказаної сільської ради.

Розпорядженням Гошівської сільської ради №16 від 13.04.1998 "Про обрання секретаря сільської ради" відповідно до рішення сісії від 13.04.1998 в зв?язку з обранням секретарем сільської ради ОСОБА_1 переведено її з посади інспектора військово-облікового столу на посаду секретаря Гошівської сільської ради (а.с.15).

У зв?язку з наведеним, до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 внесено запис за №13: 13.04.1998 обрана секретарем Гошівської сільської ради. Підстава - рішення І сесії Гошівської сільської ради від 13.04.1998 (а.с.11).

13.04.2021 позивач звернулася до Долинської міської ради, яка є правонаступником Гошівської сільської ради, із заявою про внесення змін до розпорядження Гошівської сільської ради №16 від 13.04.1998 "Про обрання секретаря сільської ради" шляхом викладення його у наступній редакції: "В зв`язку з обранням секретарем Гошівської сільської ради відповідно до рішення сесії від 13.04.1998 року звільнити ОСОБА_1 з посади інспектора військово-облікового столу на підставі пункту 5 статті 36 КзПП України (перехід на виборну посаду)" (а.с.20).

05.05.2021 відповідач листом за №Л/419 відмовив ОСОБА_1 у внесенні змін до розпорядження Гошівської сільської ради №16 від 13.04.1998 з тих підстав, що дане розпорядження є ненормативним (індивідуально-правовим) актом, яке згідно рішення Конституційного Суду України від 13.05.1997 №1-зп є актом одноразового застосування, вичерпує свою дію фактом його виконання, тому не може бути скасоване чи змінене органом місцевого самоврядування після його виконання (а.с.21).

Наведене і стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 статті 140 Конституції України встановлено, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України (частина 1).

Статтею 144 Конституції України визначено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території (частина 1).

Рішення органів місцевого самоврядування з мотивів їх невідповідності Конституції чи законам України зупиняються у встановленому законом порядку з одночасним зверненням до суду (частина 2).

Відповідно до частини 1 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Згідно частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Конституційний Суд України у рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 дійшов висновку, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію. Такий висновок узгоджується із правовими позиціями Конституційного Суду України, викладеними у рішеннях від 27 грудня 2001 року № 20-рп/2001 у справі про укази Президії Верховної Ради України щодо Компартії України, зареєстрованої 22 липня 1991 року (абзац перший пункту 6 мотивувальної частини), від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі про акти органів Верховної Ради України (абзац четвертий пункту 1 мотивувальної частини).

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що розпорядженням Гошівської сільської ради №16 від 13.04.1998 "Про обрання секретаря сільської ради", до якого позивач і просить внести відповідні зміни, є ненормативним правовим актом, актом одноразового застосування і вичерпало свою дію фактом виконання такого розпорядження.

Як наслідок, підстави для зміни згаданого розпорядження від 13.04.1998, шляхом викладення його у наступній редакції: "В зв`язку з обранням секретарем Гошівської сільської ради відповідно до рішення сесії від 13.04.1998 року звільнити ОСОБА_1 з посади інспектора військово-облікового столу на підставі пункту 5 статті 36 КзПП України (перехід на виборну посаду)", відсутні, а тому заявлені вимоги до задоволення не підлягають.

Водночас, суд зазначає наступне.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" у редакції, чинній на час обрання позивача секретарем Гошівської сільської ради, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання обрання за пропозицією сільського, селищного, міського голови на посаду та звільнення з посади секретаря ради.

Статтею 50 цього Закону встановлено, що секретар сільської, селищної, міської ради обирається за пропозицією сільського, селищного, міського голови відповідною радою з числа її депутатів на строк повноважень ради та працює в раді на постійній основі (частина 1).

Секретар сільської, селищної, міської ради не може суміщати свою службову діяльність з іншою посадою, у тому числі на громадських засадах (крім викладацької, наукової і творчої роботи в позаурочний час), займатися підприємницькою діяльністю, одержувати від цього прибуток, якщо інше не передбачено законом (частина 2).

Як уже встановлено судом, рішенням І сесії ІІІ демократичного скликання Гошівської сільської ради від 13.04.1998 ОСОБА_1 обрано секретарем вказаної сільської ради.

Стаття 25 Закону України "Про статус депутатів місцевих Рад народних депутатів" від 04.02.1994 №3949-ХІІ, чинного на час обрання позивача секретарем Гошівської сільської ради, визначала, що у разі обрання на виборчу посаду у відповідній місцевій Раді депутат звільняється з попередньої посади і переводиться для постійної роботи до цієї Ради (частина 2).

Статтею 118 Кодексу Законів про працю України встановлено, що працівникам, звільненим від роботи внаслідок обрання їх на виборні посади в державних органах, а також у партійних, профспілкових, комсомольських, кооперативних та інших громадських організаціях, надається після закінчення їх повноважень за виборною посадою попередня робота (посада), а при її відсутності - інша рівноцінна робота (посада) на тому самому або, за згодою працівника, на іншому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України підставами припинення трудового договору є переведення працівника, за його згодою, на інше підприємство, в установу, організацію або перехід на виборну посаду.

Порядок ведення трудових книжок працівників визначає Інструкція про порядок ведення трудових книжок №110, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення №58 від 29.07.1993, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція).

Пунктом 1.1 розділу 1 даної Інструкції встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідно до пункту 2.2 розділу І Інструкції до трудової книжки вносяться, зокрема,: відомості про працівника: прізвище, ім?я та по-батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Згідно пунктів 2.3, 2.4 розділу ІІ Інструкції записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 2.6 розділу ІІ Інструкції про порядок ведення трудових книжок №110 встановлено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.

Якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму (пункт 2.8 розділу ІІ Інструкції).

Відповідно до пунктів 2.26, 2.27 розділу ІІ Інструкції записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні проводитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер.

Пунктом 2.28 розділу ІІ Інструкції у разі переходу на виборну посаду у графі 3 робиться запис: «Звільнений у зв?язку з обранням на виборну посаду в таку-то організацію, п.5 ст.36 КЗпП України».

Натомість, судом встановлено, що до трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_1 внесено запис за №13: 13.04.1998 обрана секретарем Гошівської сільської ради, підстава - рішення І сесії Гошівської сільської ради від 13.04.1998, що не відповідає приписам пункту 5 частини 1 статті 36 Кодексу Законів про працю України.

Відповідно до частини 3 статті 235 Кодексу законів про працю України, у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству, у випадках, коли це не тягне за собою поновлення працівника на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, зобов`язаний змінити формулювання і вказати в рішенні причину звільнення у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства та з посиланням на відповідну статтю (пункт) закону.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові №9 від 06.11.1992 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зазначив, що якщо обставинам, які стали підставою звільнення, в наказі (розпорядженні) дана неправильна юридична кваліфікація, суд може змінити формулювання причин звільнення і привести його у відповідність з чинним законодавством про працю (пункт 18).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд звертає увагу на те, що з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції за прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

За таких обставин, з метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд виходить за межі позовних вимог для повного захисту порушених прав позивача та вважає за необхідне змінити запис №13 від 13 квітня 1998 року у трудовій книжці ОСОБА_1 , виклавши його у наступній редакції: "Звільнена з посади інспектора військово-облікового столу Гошівської сільської Ради народних депутатів, у зв`язку з обранням на виборну посаду - секретаря Гошівської сільської ради відповідно до рішення І сесії Гошівської сільської ради від 13 квітня 1998 року, п.5 ст.36 КЗпП України".

При цьому суд зазначає, що оскільки право позивача на правильне відображення припинення попередньої служби на посаді інспектора військово-облікового столу Гошівської сільської Ради народних депутатів порушене, а для подальших правовідносин обліку зарахування страхового стажу, обліку у страховому стажі роботи на посаді, яку обіймала позивач в органах місцевого самоврядування, юридично значимим документом, який вносить зміни є дане судове рішення, яке захищає порушені права ОСОБА_1 на належний облік, проходження і зарахування служби в органах місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги докази, наявні в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення частково.

Згідно частини 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, враховуючи, що заявлені позовні вимоги підлягають до задоволення частково, а позивач згідно квитанції №0.0.2149401180.1 від 03.06.2021 підтвердила сплату судового збору у сумі 908,00 грн., суд робить висновок про відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради на користь ОСОБА_1 454,00 грн. судового збору.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Змінити запис №13 від 13 квітня 1998 року у трудовій книжці ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), виклавши його у наступній редакції: "Звільнена з посади інспектора військово-облікового столу Гошівської сільської Ради народних депутатів, у зв`язку з обранням на виборну посаду - секретаря Гошівської сільської ради відповідно до рішення І сесії Гошівської сільської ради від 13 квітня 1998 року, п.5 ст.36 КЗпП України".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Долинської міської ради (код ЄДРПОУ - 04054317, проспект Незалежності, будинок 5, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) ;

відповідач - Долинська міська рада (код ЄДРПОУ - 04054317, проспект Незалежності, будинок 5, м. Долина, Івано-Франківська область, 77503).

Суддя /підпис/ Главач І.А.