Рішення № 100143497, 05.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 жовтня 2021 року Справа № 280/6492/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Єдності, буд. 30, м. Пологи. Пологівський район, Запорізька область, 70600, код ЄДРПОУ 03193123)

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

27.07.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

зобов`язати Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області видати ОСОБА_1 посвідчення члена сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що вона як член сім`ї військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, має право на встановлення їй статусу члена сім`ї загиблого військовослужбовця та отримання відповідного посвідчення. Вважає відмову відповідача у встановленні їй такого статусу і видачі посвідчення з тих підстав, що проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя. Рішенням суду встановлено факт постійного проживання однією сім`єю з загиблим без реєстрації шлюбу з вересня 2007 року до дня смерті останнього, ведення спільного господарства та виховання спільної дитини, що, на її думку, є достатнім стверджувати, що вона є членом сім`ї загиблого в АТО ветерана війни, на якого поширюється чинність Законів №3551-ХІІ та №2011-ХІІ. Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 03.06.1999р. №5-рп/99 під членом сім`ї військовослужбовця треба розуміти особу, що перебуває з суб`єктом права на пільги щодо оплати користування і комунальними послугами у правовідносинах, природа яких визначається, зокрема, постійним проживанням з військовослужбовцем та веденням з ним спільного господарства.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що встановлення факту проживання однією сім`єю заявниці з ОСОБА_2 не свідчить про наявність у неї прав, передбачених для подружжя, а відтак підстав для надання їй статусу "Член сім`ї загиблого (померлого) ветерана війни" та видачі відповідного посвідчення немає.

Ухвалою від 02.08.2021 у справі відкрите спрощене позовне провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе розглядати дану справу за правилами спрощеного позовного провадження.

У зв`язку з тим, що суддя Запорізького окружного адміністративного суду Конишева О.В. перебувала у відпустці, розгляд справи проводиться першого робочого дня.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

В період з вересня 2007 року по 30.01.2015 позивачка і ОСОБА_2 проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу та вели спільне господарство у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується рішенням Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2016 по справі № 333/1725/16-ц, яке набрало законної сили 15.05.2016.

ІНФОРМАЦІЯ_1 у позивачки і ОСОБА_2 народилась донька ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом Комунарського відділу реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції м. Запоріжжя про народження серії НОМЕР_2 15.03.2007.

З 07.08.2014 по 300.12015 ОСОБА_2 був призваний на військову службу по мобілізації (в особливий період) до військової частини В0941, а в подальшому направлений для проходження служби в 128-у окрему механізовану бригаду Збройних Сил України, що підтверджується довідкою-доповіддю Комунарського військового комісаріату від 06.02.2015.

Під час військової служби ОСОБА_2 приймав участь в боях, захищаючі незалежність та територіальну цілісність України в районах проведення антитерористичної операції, де 30.01.2015 загинув внаслідок вибухової травми, що підтверджується довідкою військової частини А1778 про безпосередню учать особи в антитерористичній операції від 28.09.2017 №1044, витягом з наказу командира військової частини ПП В4742 (по стройовій частині) від 09.02.2015 № 26 та витягом з протоколу засідання військо-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 15.04.2015.

Позивачці за її письмовим зверненням Запорізьким обласним територіальним центром та соціальної підтримки надано статус члена сім`ї' (дружини) військовослужбовця, який загинув під час проходження військової служби, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_3 від 05.04.2021.

Після загибелі ОСОБА_2 позивачка більше не одружувалася і вважає себе вдовою загиблого ветерана війни.

11.03.2021 позивачка звернулась до відповідача із заявою про видачу їй посвідчення члена сім`ї загиблого ветерана війни, згідно ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Листом відповідача від 24.03.2021 № 1498/05, позивачці повідомлено про відсутність законних підстав для встановлення статусу члена сім`ї загиблого, оскільки вона з загиблим ОСОБА_2 не були подружжям із посиланням на положення ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та ст. 21 Сімейного кодексу України.

Позивачка не погоджуючись із відмовою відповідача у наданні їй відповідного статусу члена сім`ї загиблого ветерана війни з видачею відповідного посвідчення, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни визначається Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993р. №3551-XII (далі - Закон №3551), який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Так, відповідно абзацу 8 пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» №3551-ХІІ чинність цього Закону поширюється на сім`ї військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) та <………..> військовослужбовців, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, <……>.

У абзаці 16 пункту 1 статті 10 Закону №3551-ХІІ визначено, що до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців, партизанів та інших осіб, зазначених у цій статті, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Згідно абзацу 9 пункту 1 цієї статті порядок надання статусу особи, на яку поширюється чинність цього Закону, особам, зазначеним в абзацах п`ятому - восьмому цього пункту, визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до абзацу 5 пункту 2 Порядку надання статусу особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», деяким категоріям осіб (затв. постановою Кабінету Міністрів України від 23.09.2015р. №740) статус особи, на яку поширюється чинність Закону, згідно з цим Порядком надається сім`ям військовослужбовців (резервістів, військовозобов`язаних) і працівників Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецтрансслужби, військовослужбовців військових прокуратур, осіб рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, поліцейських, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників МВС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, ДСНС, Державної кримінально-виконавчої служби, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, та загинули (пропали безвісти), померли внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення.

Пунктом 3 цього Порядку №740 передбачено, що до членів сімей загиблих, померлих (тих, що пропали безвісти) осіб, зазначених у пункті 2 цього Порядку, належать: утриманці загиблого або того, хто пропав безвісти, яким у зв`язку з цим виплачується пенсія; батьки; один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні; діти, які не мають (і не мали) своїх сімей; діти, які мають свої сім`ї, але стали особами з інвалідністю до досягнення повноліття; діти, обоє з батьків яких загинули або пропали безвісти.

Ужите в Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" поняття «один з подружжя» позначають чоловік або дружина.

При цьому, за частиною першою статті 21 СК України подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Згідно зі статтею 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя.

Відповідно до частини другої статті 21 СК України проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов`язків подружжя.

У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов`язків, притаманних сім`ї, але не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім`ї, а її учасники визнаватися членами сім`ї, яким з огляду на об`єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов`язки.

Такі відносини подібні до шлюбних, однак попри цю схожість, вони не ототожнюються з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім`ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», тобто - «подружжя», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб`єкта правовідносин між собою.

У Законі України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" чітко й однозначно визначено, що до членів сімей загиблих військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні, до яких жінка чи чоловік, які проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, не належать.

Отже, встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім`ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового Суду України від 10 березня 2015 року по справі № 21-615а14.

Відповідно до пункту 7 Порядку №740 посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видається відповідно до Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 р. №302.

Пунктом 2 цього Положення №302 передбачено, що посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.

Згідно з пунктом 4 Положення №302 особам, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (стаття 10 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом «Посвідчення члена сім`ї загиблого».

В ході розгляду справи судом було встановлено, що позивач хоч і проживала спільно з загиблим військовослужбовцем, однак у зареєстрованому шлюбі з ним на час його загибелі не перебувала, статус члена його сім`ї не мала, а тому відповідач обґрунтовано дійшов висновку щодо відмови позивачу у встановленні такого статусу.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на рішення Комунарського районного суду м.Запоріжжя від 05.05.2016 по справі № 333/1725/16-ц, оскільки встановлення цим рішенням факту спільного проживання позивача та загиблого військовослужбовця може впливати на виникнення та припинення окремих цивільних прав та обов`язків, однак не створює підстав для набуття позивачем статусу члена його сім`ї.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 03.06.1999 №5-рп/99 також є безпідставним, оскільки за роз`ясненнями, які надав Конституційний Суд України у цьому рішенні, умови постійного проживання і ведення спільного господарства розширюють коло членів сім`ї загиблого військовослужбовця лише в частині тих родичів, які не належать до близьких (неповнорідні брати, сестри; зять, невістка; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки та інші) і не поширює свою дію на колишнє подружжя.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 09.09.2020 у справі №205/5929/17 (2-а/205/214/17) висловив позицію, відповідно до якої Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» не містить відсилки на застосування до правовідносин, пов`язаних із наданням групі осіб відповідних пільг і компенсацій у разі загибелі військовослужбовця, положень Сімейного кодексу України, і суд не вбачає підстав для відступу від таких висновків.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.03.2021 у справі № 1840/2940/18.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідно до статті 139 КАС України повернення судових витрат позивачу, якому відмовлено у задоволенні позову не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.9, 77, 132, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Пологівської районної державної адміністрації Запорізької області (вул. Єдності, буд. 30, м. Пологи. Пологівський район, Запорізька область, 70600, код ЄДРПОУ 03193123)-відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення виготовлено в повному обсязі 05.10.2021.

Суддя О.В. Конишева