Рішення № 100143377, 19.08.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 серпня 2021 року Справа № 2а-0870/5489/11 СН/280/78/19 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стрельнікової Н. В.,

за участю секретаря Фесик А.В.

представника позивача: Фуклєва А.В.

представника відповідача 2: Попова І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Запоріжжі адміністративну справу

за позовом: Акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ»

до Офісу великих платників податків ДФС,

Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Публічне акціонерне товариство “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (далі – позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками у м. Запоріжжі (далі – відповідач 1, контролюючий орган), в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 року: №0000300808, яким зменшено суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі – ПДВ) за листопад 2010 року на 2210166 грн.; №0000310808, яким зменшено розмір від`ємного значення суми ПДВ за листопад 2010 року на 1181682 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 листопада 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, позов Товариства задоволено; визнано протиправними та скасовано оскаржувані рішення відповідача.

Постановою Верховного Суду від 05.12.2019 постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 20.11.2014 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2015 скасовано, справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Також судом касаційної інстанції здійснено заміну сторін у справі на їх правонаступників – Акціонерне товариство «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» (далі – позивач) та Офіс великих платників податків ДФС (далі – відповідач 1).

Справа №2а-0870/5489/11, автоматизованою системою документообігу суду 18.12.2019 передана на розгляд судді Стрельніковій Н.В.

Ухвалою суду від 23.12.2019 судом справу прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання на 20.01.2020.

20.01.2020 підготовче засідання не відбулось у зв`язку з перебування судді у відпустці. Учасникам справи направлені судові повістки у наступне підготовче засідання, призначене на 20.02.2020.

20.02.2020 протокольною ухвалою судді за клопотанням представника позивача продовжено строк підготовчого провадження та відкладено підготовче засідання до 19.03.2020.

19.03.2020 за клопотанням представників сторін підготовче засідання відкладено до 23.04.2020.

Ухвалою суду від 23.04.2020 підготовче засідання відкладено на 25.05.2020 за клопотанням представників сторін у зв`язку із запровадженням карантину.

Ухвалою суду від 25.05.2020 підготовче засідання відкладено на 25.06.2020 за клопотанням представників сторін у зв`язку із запровадженням карантину.

Ухвалою суду від 25.06.2020 підготовче засідання відкладено на 26.08.2020 за клопотанням представників сторін у зв`язку із запровадженням карантину.

Ухвалами суду від 26.08.2020 до участі у справі залучено у якості співвідповідача Офіс великих платників податків ДПС (далі - відповідач 2) та зупинено провадження у справі за клопотанням представників сторін до 21.09.2020.

Ухвалою суду від 21.09.2020 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 26.08.2020 до 15.10.2020.

Ухвалою суду від 15.10.2020 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 26.08.2020 до 10.12.2020.

Ухвалою суду від 10.12.2020 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 26.08.2020 до 16.02.20201.

Ухвалою суду від 16.02. 2021 поновлено провадження у справі. Протокольною ухвалою суду від 16.02.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про відкладення підготовчого засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 04.03.2021.

Ухвалою суду від 04.03.2021 за клопотання представників сторін зупинено провадження у справі до 06.05.2021.

Ухвалою суду від 06.05.2021 продовжено процесуальний строк, визначений ухвалою суду від 04.03.2021 до 07.06.2021.

Протокольною ухвалою суду від 07.06.2021 поновлено провадження у справі та за клопотанням представника позивача відкладено розгляд справи на 24.06.2021.

Ухвалою суду від 24.06.2021 зупинено провадження у справі до 10.08.2021.

Протокольною ухвалю суду від 10.08.2021 поновлено провадження у справі та замінено відповідача 2 його правонаступником - Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків ( далі – відповідач 2), а також за клопотанням представника позивача відкладено судове засідання на 19.08.2021.

Ухвалою суду від 19.08.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі.

У судовому засіданні 19.08.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

В обґрунтовування позовних вимог позивач посилається на те, що за наслідками документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування від`ємного значення з податку на додану вартість за листопад 2010 року та розрахунку суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов`язань з ПДВ наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з ПДВ, що декларувалось в жовтні 2010 року, відповідачем був складений акт №25/08-08/00194122 від 09.02.2011, в якому відповідач дійшов висновку про завищення позивачем заявленої у листопаді 2010 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2210166 грн., завищення позивачем від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 1181682 грн. 24.02.2011 відповідачем на підставі висновків зазначеного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення №0000070808, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2010 року у розмірі 2210166 грн. та нараховані штрафні санкції у розмірі 1105083 грн., №0000080808, яким позивачу зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за листопад 2010 року у сумі 1181682 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 590841 грн. Рішенням ДПА у Запорізькій області від 19.04.2011 №1781/10/25-020 (4330/7/25-020) зазначені податкові повідомлення-рішення в частині нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій були скасовані, в решті залишені без змін. За наслідками адміністративного оскарження зазначених податкових повідомлень-рішень, на підставі рішення ДПА у Запорізькій області від 19.04.2011 №1781/10/25-020 (4330/7/25-020), 22.04.2011 відповідачем були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає висновки відповідача про порушення позивачем вимог податкового законодавства помилковими, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

Також у відповіді на відзив позивач зазначив наступне. Зазначені порушення за даний період, що фігурує у цій справі - вже досліджувалися судом по справі №808/2737/13-а, а відтак саме вказана справа є взаємопов`язаною зі справою №2а-0870/5489/11 та від якої і залежить вирішення останньої. За результатами судового розгляду позову АТ «ЗАлК» про визнання незаконними та скасування вищевказаних ППР - 16.01.2019 року Запорізьким окружним адміністративним судом було винесено Рішення, яким позовну заяву задоволено у повному обсязі, 05.12.2019 року Постановою Третього апеляційного адміністративного суду зазначене Рішення було залишено без змін. Також позивач зазначає, що станом на сьогодні - практика та висновки Верховного суду повністю нівелюють доводи податкової у Відзиві відносно існування порушення «продаж товару за ціною нижчою за собівартість» як такого та зайвий раз підтверджують вірність позиції АТ «ЗАлК». Зокрема, позивач посилається на постанови Верховного Суду від 10.12.2019 р. по справі № П/811/1512/14, від 16.12.2019 року по справі № 200/12345/18-а, від 12.02.2019 у справі №809/1385/13-а, від 10.12.2019 у справі № П/811/1512/14.

У судовому засіданні представник позивача надав суду пояснення, аналогічні викладеним вище та підтримав позов у повному обсязі.

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив наступне. За результатом проведеної Відповідачем позапланової виїзної перевірки АТ "ЗаЛК" з питань достовірності нарахування від`ємного значення ПДВ за листопад 2010 року, суми бюджетного відшкодування ПДВ у зменшення податкових зобов`язань наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення, що декларувалось в жовтні 2010 року, складено акт від 09.02.2011 №25/08- 08/00194122, у якому зафіксовано порушення позивачем: підпунктів 7.4.1,7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР, пунктів 5.7, 5.9 розділу 5 "Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість" (затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від ЗО травня 1997 рок\ та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09 липня 1997 року за №250/2054) (далі - Порядок №166). в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за листопад 2010 рок\ на суму 1181682 гри.; підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону №168/97-ВР, Порядку №166, в результаті чого завищено заявлену в листопаді 2010 року суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 2210166 грн. Підставою для таких висновків стали встановлені у ході перевірки обставини реалізації Позивачем у листопаді 2010 року готової продукції на загальну суму 39857019,32 грн., собівартість якої становила 46408548,25 гри., тобто частина продукції, а саме сплави алюмінію АК12оч. АК12пч, АК9. злитки циліндричні А7,злитки циліндричні алюмінієвого сплаву АД31Ф152 мм, катанка алюмінієва марок АКІ 111-І 1Т-5Е-9.5, АКЛП-ПТ-5Е-12, АЮ1П-ПТ-5Е-15.12 у кількості 1841,454 т, собівартість якої дорівнює 46391975,75 грн., реалізована на суму 39833634,92 гри., відповідно, за ціною, нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 6558340,83 грн Реалізація позивачем продукції за ціною, нижчою за її собівартість, не мала на меті отримання доходу від цієї операції, отже не пов`язана з господарською діяльністю підприємства. При здійсненні такої операції метою позивача було лише одержання рахунок формування сум податкового кредиту, сплачених у ціні придбаних послуг для виробництва металопродукції, та подальшого бюджетного відшкодування ПДВ. Ці порушення призвели до завищення кредиту у листопаді 2010 року на суму 1 181682 грн. Також перевіркою встановлено, що при відображенні у звітності з ПДВ за листопад 2010 року від`ємного значення суми податку не враховано результати попередньої перевірки, що оформлені актом від 10 січня 2010 року №4/08- 08/00191224, у якому встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року на 2210166 грн.

Також у додаткових письмових поясненнях відповідач зазначив наступне. З приводу посилання позивача на акт 329/26-1/00194122 від 04.09.2012р., який досліджується у судовій справі 808/2737/13-а відповідач зазначив, що постановою Верховного Суду №808/2737/13-а (СН/808/28/17) від 17.03.2021р. частково задоволено касаційну скаргу податкового органу та скасовано рішення попередніх інстанцій, які були ухвалені на користь позивача, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При цьому у постанові Верховний Суд вказав, що вирішуючи подібні справи, в яких спірним було питання продажу суб`єктом господарювання виробленої ним продукції за ціною нижче її собівартості, Верховний Суд у постановах від 5 грудня 2019 року (справа № 2а-0870/5489/11), від 5 грудня 2019 року (справа №2а-0870/10945/11), від 20 серпня 2020 року (справа №2а-0870/8159/11), від 21 січня 2020 року (справа №2а-0870/1161/11) сформулював такий правовий висновок: мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондує вимозі щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту - приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому. Таким чином, при здійсненні платником податку господарської діяльності можливі збиткові операції. Разом з тим, віднесення таких операцій до господарських можливе у випадках обґрунтування платником податку економічних причин чи ділової мети (зважаючи на ризики підприємницької діяльності) укладення угод за ціною нижчою за виробничу собівартість.

На підставі викладеного у відзиві та додаткових поясненнях представник відповідача у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухав пояснення представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню виходячи з такого.

Позивач на час існування спірних відносин був зареєстрований як юридична особа за адресою: 69032, м.Запоріжжя, Південне шосе, буд.15. ПАТ “ЗАлК” має ідентифікаційний код - код ЄДРПОУ 00194122.

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України №479930 видами діяльності позивача за КВЕД є: 27.42.0 виробництво алюмінію; 51.52.2 оптова торгівля чорними та кольоровими металами в первинних формах та напівфабрикатами з них.

У період, який перевірявся, ПАТ “ЗАлК” було зареєстровано платником податку на додану вартість (Свідоцтво №11045348, індивідуальний податковий номер 001941208245).

Відповідно до п.1.3 Статуту Публічного акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” (тринадцята редакція), затвердженого 20.04.2011 Загальними зборами акціонерів Відкритого акціонерного товариства “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”, ПАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат” є правонаступником за усіма правами та обов`язками ВАТ “Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат”.

СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі з 25.01.2011 по 07.02.2011 проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ “ЗАлК” з питань достовірності нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за листопад 2010 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за листопад 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в жовтні 2010 року. За результатами перевірки 09.02.2011 складено Акт перевірки 25/08-08/00194122, в якому СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі зазначено, що під час перевірки встановлено порушення ПАТ “ЗАлК”:

- пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, п.5.7, п.5.9 розділу 5 “Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за листопад 2010 року на суму 1 181 682 грн. 00 коп.;

- пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7, ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), “Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість”, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, із змінами і доповненнями, в результаті чого завищено заявлену в листопаді 2010 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 2 210 166 грн. 00 коп. (т. 1 а.с.53-54).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС), відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень стали висновки акту перевірки, для вирішення позовних вимог суд вважає необхідним дослідити обґрунтованість таких висновків.

З матеріалів справи судом встановлено, що за висновками контролюючого органу позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по неприбутковим операціям, які мали місце у періоді, що перевірявся, а саме - здійснено реалізацію продукції власного виробництва за ціною нижче собівартості її виробництва. Неприбуткові операції не відповідають меті господарської діяльності, яка полягає у одержані прибутку, що виключає право платника на віднесення сум податку на додану вартість, які сплачені у вартості товару, що використаний у виготовленні кінцевої продукції, до складу податкового кредиту. Також, контролюючим органом у акті перевірки вказано (т. 1 а.с. 18), що позивачем не враховано результати попередньої перевірки (акт перевірки №4/08-08/00191224 від 10.01.2010 яким встановлено завищення від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 2 210 166 грн., що призвело до завищення заявленої за листопад 2010 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2 210 166 грн.

Стверджуючи про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень–рішень, позивач вказує на те, що реалізація продукції за цінами нижче собівартості відбулось з незалежних від позивача причин через світову кризу, у зв`язку з чим продукція виробництва ПАТ «ЗАЛК» реалізувалася за цінами, актуальними на світовому ринку на момент реалізації, які були нижчими від собівартості товару.

З акту перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011, судом встановлено, що у бухгалтерському обліку для узагальнення інформації про собівартість реалізованої готової продукції призначено субрахунок 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”. За дебетом зазначеного субрахунку відображається виробнича собівартість реалізованої продукції, за кредитом - списання в порядку закриття дебетових оборотів на рахунок 79 “Фінансові результати”. Фактична виробнича собівартість реалізованої готової продукції підлягає списанню з кредиту рахунка 26 “Готова продукція” до дебету субрахунку 901 “Собівартість реалізованої готової продукції”. Згідно наданих до перевірки бухгалтерських документів за листопад 2010р.: головної книги, журнал-ордеру №6, первинних документів до нього, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, податкових накладних, договорів, відомості фактичної калькуляції собівартості основної продукції, оборотної відомості по готовій продукції, - собівартість реалізованої готової продукції в листопаді 2010 року дорівнює 46 408 548 грн. 25 коп., що в бухгалтерському обліку відображено проводками: Дт901-Кт261.1 – 34 204 830 грн. 67 коп., відображено фактичну виробничу собівартість реалізованої продукції (зі складу); Дт901-Кт261.4 – 12 203 717 грн. 58 коп. відображено фактичну виробничу собівартість реалізованої продукції за договором комісії (ВАТ “ЗАлК” є комітентом за договором комісії №189Д(2008) від 27.02.2008). У бухгалтерському обліку інформація про доходи від реалізації готової продукції узагальнюється на рахунку 701 “Дохід від реалізації готової продукції”. За дебетом субрахунку 701 відображається списання кредитових оборотів цього субрахунку до кредиту субрахунку 791 “Результат операційної діяльності”. Вартість реалізованої готової продукції в листопаді 2010 року склала 39 857 019 грн. 32 коп., що в бухгалтерському обліку відображено проводками: Дт701.0-Кт791.1 – 39 857 019 грн. 32 коп.відображено дохід від реалізації готової продукції, у тому числі згідно аналітичної відомості відвантаженої продукції за період з 01.11.2010 по 31.11.2010 по бухгалтерському рахунку 361 “Розрахунки з покупцями і замовниками”, що підтверджується накладними на відвантаження встановлена реалізація вітчизняним покупцям. (а.с. 42 – 43).

На сторінці 8 - 9 Акту перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011 зазначено, що ВАТ “ЗАлК” в листопаді 2010 року реалізовано готову продукцію в кількості 1842,448 т на загальну суму 39 857 019 грн. 32 коп., собівартість якої дорівнює 49 408 548 грн. 25 коп. Частина продукції була реалізована за ціною нижче собівартості, а саме: сплави алюмінію АК12оч, АК12пч, АК9, злитки циліндричні А7, злитки циліндричні алюмінієвого сплаву АД31Ф152 мм, катанка алюмінієва марок АКЛП-Т1-5Е- 9,5, АКЛП-ПТ-5Е-12, АКЛП-ПТ-5Е-15,12 у кількості 1 841,454 т, собівартість якої дорівнює 46 391 975 грн. 75 коп., реалізована на суму 39 833 634 грн. 92 коп., у результаті чого отримано збиток від реалізації готової (основної) продукції у сумі 6 558 340 грн. 83 коп.

ВАТ “ЗАлК” у листопаді 2010 року відвантажено готову продукцію власного виробництва, за цінами, нижчими, ніж виробнича собівартість виготовленої продукції.

ВАТ “ЗАлК” надано до перевірки оборотно-сальдову відомість по бухгалтерському рахунку 261.1 “Готова продукція на складі” за листопад 2010 року, фактичну калькуляцію собівартості 1 тони алюмінієвої продукції по основним маркам за листопад 2010 року, котирування Лондонської біржі металів на алюмінієву продукцію в листопаді 2010 року.

Наданою інформацією підприємством підтверджено, що ціни на деякі види алюмінієвої продукції нижчі повної собівартості і що при формуванні ціни однієї метричної тони алюмінієвої продукції ВАТ “ЗАлК” використовує офіційне котирування Лондонської Біржі Металів на алюміній, визначену по котирувальному періоду, плюс застосовувані надбавки, або мінус застосовувані знижки.

В Акті перевірки №25/08-08/00194122 від 09.02.2011 на сторінці 10 зазначено, що за податковим законодавством витрати, що перевищують доходи (збитки) не можуть бути враховані в податковому обліку, так як операція не відповідає основному принципу господарської діяльності (п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”), тобто не призводить до отримання прибутку. Такі збитки підлягають відшкодуванню за рахунок відповідних інших джерел, але ніяк не за рахунок “бюджетного відшкодування”. Таким чином, підприємство за рахунок бюджетного відшкодування намагається покрити свої збитки від продажу продукції за ціною нижче ціни її собівартості. Із змісту угод і наступних дій платника податку вбачається навмисне здійснення ним діяльності з метою вилучення коштів із державного бюджету шляхом безпідставного відшкодування ПДВ. Зазначені дії свідчать про зловживання правом на відшкодування цього податку з бюджету наданим Законом України “Про податок на додану вартість”. Намір одержати доход лише в зазначений спосіб, без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету, а тому в цьому випадку дохідність є умовною, оскільки може бути досягнута за рахунок бюджетного відшкодування ПДВ.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Отже, визначальними ознаками для віднесення витрат до валових витрат підприємства є те, що такі витрати мають бути понесені платником податку як компенсація, в тому числі, вартості товарів, які придбаваються для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон №168) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності з пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону №168, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбаванням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 ст.7 Закону №168 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв`язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього).

Згідно з підпунктом 1.20.1 пункту 1.20 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 1.20.2 цієї статті для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

Відповідно до підпункту 1.20.5-1 цієї статті, якщо звичайна ціна не може бути визначена з використанням норм попередніх підпунктів цього пункту, то для доказів обґрунтування її рівня застосовуються правила, визначені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, а також національними стандартами з питань оцінки майна та майнових прав. З метою оподаткування терміни «справедлива вартість», «ринкова вартість» та «чиста вартість реалізації», які використовуються в національних положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку та національних стандартах з питань оцінки майна і майнових прав, прирівнюються до терміну «звичайна ціна», визначеного цим Законом.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2019 по справі № 2а-0870/5489/11 зокрема вказав наступне. Судами попередніх інстанцій у ході розгляду справи так і не з`ясовано чи не були дії позивача спрямовані на безпідставне одержання коштів із державного бюджету та об`єктивних факторів збитковості розглядуваних (оспорюваних) операцій, не перевірено наявності у Товариства наміру отримати додатковий приріст активів чи зберегти їх вартість за наслідками їх вчинення.

Суди не встановили й не обґрунтували наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу позивачем товару за цінами, нижчими від їх собівартості, та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з державного бюджету ПДВ. Намір платника податку одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Тобто не з`ясовано на підставі належних і допустимих доказів усіх обставин, з якими контролюючий орган пов`язує порушення позивачем вимог податкового законодавства, й не надано належної правової оцінки останнім у контексті особливостей організації та ведення діяльності Товариства, які у повній мірі досліджені судами також не були.

При цьому варто зазначити, що за результатами касаційного перегляду рішення судів першої та апеляційної інстанцій по справі №2а-0870/4972/11 були скасовані, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд, за результатами якого Запорізький окружний адміністративний суд постановою від 05 липня 2017 року у задоволенні позовних вимог Товариства відмовив.

В ухвалі суду від 23.12.2021 про прийняття справи № 2а-0870/5489/11 до провадження та призначення підготовчого засідання судом першої інстанції було встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням висновків, викладених в постанові Верховного Суду від 05.12.2019. (т. 2 а.с. 43).

Позивач на виконання вимог ухвали суду відповідних пояснень та доказів у їх обгрунтування не надав. Однак у письмових поясненнях посилався на той факт, що зазначені порушення за даний період, що фігурує у справі - вже досліджувалися судом по справі №808/2737/13-а, а відтак на думку позивача саме вказана справа є взаємопов`язаною зі справою №2а-0870/5489/11 та від якої і залежить вирішення останньої. Позивач зазначає, що як суд першої інстанції, так і суд апеляційної інстанції при розгляду даної справи дійшли висновків, що виникнення від`ємного значення об`єкту оподаткування є можливим, підлягає включенню до складу валових витрат наступних періодів. Факт від`ємного значення об`єкту оподаткування ніяким чином не вказує на необхідність коригування (зменшення) валових витрат звітного періоду. Посилання ж відповідача на продаж продукції за ціною нижче собівартості - на думку суду є помилковим, оскільки ані Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», ані Закон України «Про податок на додану вартість», ані Податковий кодекс України не містять вимог щодо порівняння в цілях оподаткування ціни продажу та собівартості. В податковому законодавстві України є лише посилання на звичайні ціни, але вказаний термін не є тотожним терміну «собівартість продукції».

Суд не приймає до уваги вищевказані доводи позивача, оскільки постановою Верховного Суду №808/2737/13-а (СН/808/28/17) від 17.03.2021р. частково задоволено касаційну скаргу податкового органу та скасовано рішення попередніх інстанцій, які були ухвалені на користь позивача, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. У постанові Верховний Суд зокрема зазначив, що основним видом діяльності Товариства є виробництво та реалізація алюмінію. Однак, за висновком контролюючого органу систематична діяльність позивача із реалізації вироблених ним товарів за ціною нижче їх собівартості, не направлена на отримання доходу, а її метою є вилучення коштів із бюджету, зокрема, шляхом безпідставного відшкодування сум податку на додану вартість.

Втім судами не встановлено наявності розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного продажу позивачем товару за цінами нижчими від їх собівартості, та одержання внаслідок таких операцій збитків. Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість. Намір платника податку одержати дохід лише в такий спосіб без здійснення реальної господарської діяльності не можна розглядати як самостійну ділову мету. Однак, судами не перевірено наявності у Товариства наміру отримати додатковий приріст активів чи зберегти їх вартість за наслідками їх вчинення.

Натомість, суди при вирішенні спору помилково посилались на норми законодавства, що стосуються застосування рівня звичайних цін до товарів (робіт, послуг), тоді як такі норми мають обмежене використання, чітко врегульовуються нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не стосуються предмета спору в цій у справі. Така підстава, як невідповідність рівню звичайної ціни, не була покладена податковим органом в обґрунтування правомірності своїх податкових повідомлень-рішень, як і не йшлося про неї в акті перевірки, натомість відповідач у судовому процесі, в першу чергу, посилався на обставини невідповідності витрат позивача при формуванні собівартості продукції цілям законної господарської діяльності.

Тобто судами не з`ясовано на підставі належних і допустимих доказів усіх обставин, з якими контролюючий орган пов`язував порушення позивачем вимог податкового законодавства, й не надано належної правової оцінки таким аргументам у контексті особливостей організації та ведення діяльності Товариства, які у повній мірі досліджені судами також не були.

Окрім того податковий орган протягом судового розгляду справи наголошував на тому, що позивачем не враховано висновки актів попередніх перевірок при формуванні податкової звітності, однак суди належним чином такі аргументи не перевірили та не дослідили. Суди вважали, що обставини, встановлені в актах таких перевірок, не мають правового значення для цієї справи, однак за наслідками проведення вказаних перевірок контролюючим органом були винесені податкові повідомлення-рішення, які безперечно мали і мають правові наслідки для платника податків. Так само поза увагою судів залишились посилання контролюючого органу на те, що судами в інших адміністративних справах вже було досліджено обставини щодо спірних звітних періодів (2009-2011 роки) та надано оцінку правомірності визначення позивачем від`ємного значення ПДВ та сум бюджетного відшкодування.

Разом з тим суд зазначає, що на час розгляду цієї справи судом наявна постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 05.07.2017 по справі № 2а-0870/4972/11, яка набрала законної сили 06.09.2017, якою відмовлено у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000170808 та №0000180808 від 04 квітня 2011 року. Судом у зазначеній справі зкорема встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі (правонаступник – Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби) з 17.12.2010 по 30.12.2010 проведено позапланову виїзну перевірку ВАТ «ЗАЛК» з питань достовірності нарахування від`ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2010 року, суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов`язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від`ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалось в вересні 2010 року.

За результатами перевірки 10.01.2011 складено Акт перевірки №4/08-08/00194122, в якому СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі зазначено, що під час перевірки встановлено порушення ПАТ «ЗАЛК»:

- пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4, ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.7, п.5.9 розділу 5 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, в результаті чого завищено від`ємне значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 2 210 166,00 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4. п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України №166 від 30.05.1997, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 за №250/2054, в результаті чого завищено заявлену в жовтні 2010 року суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість на суму 1 485 958,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки №4/08-08/00194122 від 10.01.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі 25.01.2011 прийняті податкові повідомлення-рішення:

№0000030808, яким зменшено суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов`язань наступних періодів) з податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 1 485 958,00 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 371 489,50 грн.;

№0000040808, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за жовтень 2010 року на 2 210 166,00 грн. та донараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 552 541,50 грн.

Отже, за результатами розгляду адміністративної справи №2а-0870/4972/11 суд дійшов висновку про правомірність висновків контролюючого органу, зокрема і про завищення ПАТ «ЗАЛК» від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 2 210 166,00 грн.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Разом з тим, з матеріалів справи судом встановлено, що показники податкової звітності з податку на додану вартість за листопад 2010 року сформовані позивачем з урахуванням залишку від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту за жовтень 2010 року на суму 2 210 166,00 грн., що в порушення пп.7.4.4. п.7.4, пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» призвело до завищення заявленої в листопаді 2010 року суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на загальну суму 2 210 166,00 грн.

Також, на думку суду, розумні економічні причини можуть бути наявними лише за умови, якщо платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок відшкодування з бюджету податку на додану вартість. Намагання одержати доход лише у зазначений спосіб, без реальних позитивних економічних наслідків господарської діяльності, не можна розглядати як самостійну ділову мету.

Матеріали даної справи не містять доказів проведення платником будь-яких економічних досліджень щодо установлення ціни на металопродукцію у перевіреному періоді; позивачем не представлено фактичних даних на підтвердження відповідності застосованої ціни на спірну металопродукцію об`єктивним ринковим чинникам (зокрема, ціні, що застосовувалася іншими суб`єктами господарювання у відповідний період на аналогічний товар); не подано розрахунків оптимальності визначення ціни на спірний товар, планування прибутку.

Суд не приймає посилання позивача на світову економічну кризу, що спричинила падіння цін на світовому ринку алюмінію, та на підвищення тарифів на електроенергію, оскільки зазначені фактори мають загальний характер та не зумовлюють наявність специфічних обставин виключно для позивача.

З урахуванням викладеного, судом встановлено, що при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень – рішень відповідач діяв обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, які мають значення при прийнятті рішень, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Акціонерного товариства «Запорізький виробничий алюмінієвий комбінат».

Зважаючи, що у задоволенні позову відмовлено, судові витрати не підлягають розподілу відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «ЗАПОРІЗЬКИЙ ВИРОБНИЧИЙ АЛЮМІНІЄВИЙ КОМБІНАТ» (69032, м. Запоріжжя, Південне шосе, 15, код ЄДРПОУ 00194122) до Офісу великих платників податків ДФС (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г, код ЄДРПОУ 39440996), Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (49600, м. Дніпро, вул. Олександра Поля, 57, код ЄДРПОУ ВП: 43968079) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України та може бути оскаржене у порядку та строки, передбачені ст. ст. 293, 295, 296 та 297 КАС України.

Постанова складена у повному обсязі 04.10.2021.

Суддя Н.В. Стрельнікова