Рішення № 100143292, 04.10.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2021 року Справа № 280/5180/21 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Максименко Л.Я., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:

– визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року та з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року із розрахунку один рік роботи за два роки;

– зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату, ОСОБА_1 , пенсію за віком, із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року та з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року із розрахунку один рік роботи за два роки, починаючи з 08.01.2020 року.

В обґрунтування адміністративного позову позивач посилається на те, що з 08 січня 2020 року він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком. В період з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року позивач працював на Запорізькій дільниці у Виробничо-ремонтному підприємстві «Нововоронежатоменергоремонт» на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного обладнання по третьому розряду з повним робочим днем, дана посада відноситься до Списку № 1. В період з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року позивач працював на Запорізькій ділянці ТРП «Запоріжатоменергоремонт» на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного обладнання по третьому та четвертому розряду з повним робочим днем, дана посада відноситься до Списку № 1. В березні 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії Позивача з моменту призначення із врахуванням до стажу роботи за Списком № 1 із розрахунку один рік роботи за два роки періодів роботи з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року та з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року. Листом відповідача від 02.04.2021 року позивачу відмовлено у задоволенні зазначеної заяви із посиланням на те, що позивачем не було надано уточнюючі довідки на підтвердження зазначених періодів стажу. Вважаючи такі дії протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Відповідач позовну заяву не визнав, надав до суду відзив від 20.07.2021 вх.№10692, в якому зазначає, що періоди роботи з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року та з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року можливо зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 за умови надання підприємством довідки, яка уточнює пільговий характер роботи або у разі ліквідації підприємства – документи для розгляду на комісії ГУ ПФУ в Запорізькій області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсій на пільгових умовах або за вислугу років. Витребувати довідку про пільговий стаж період з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року на Виробничо-ремонтному підприємстві «Нововоронежатоменергоремонт» можливості немає, оскільки за інформацією управління Пенсійного фонду України в м. Петишині, Хмельницької області дане підприємство було реорганізоване у виробниче підприємство «Атомремонт» згідно наказу № 27 Фонду Державного майна України від 25.10.1991 року, згодом ВП «Атомремонт» перетворено в ВАТ «Атомремонт». Дане підприємство за юридичною адресою зареєстроване у Святошинському районі м. Києва. З 2007 року підприємство не звітує про свою діяльність, на запити надіслані на юридичну адресу не відповідає та знаходиться в розшуку. Щодо періоду роботи позивача з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року на Запорізькій ділянці ТРП «Запоріжатоменергоремонт» відповідач зазначає, що для зарахування зазначеного стажу в управління були відсутні підстави, оскільки витребувати довідку про пільговий стаж за даний період неможливо у зв`язку із тим, що дані про зазначене підприємство у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань відсутні, місцезнаходження не відоме. Враховуючи викладене, просить суд відмовити у позові.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі № 280/5180/21, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) та без проведення судового засідання протягом шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з пунктом 10 частини першої статті 4 КАС України письмове провадження – розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною четвертою статті 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 з 08.01.2020 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до пункту 1 статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

16.03.2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив провести перерахунок та виплату пенсії Позивача з моменту призначення із врахуванням до стажу роботи за Списком № 1 із розрахунку один рік роботи за два роки періодів роботи з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року та з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року.

Листом відповідача від 02.04.2021 року позивачу відмовлено у задоволенні зазначеної заяви із посиланням на те, що позивачем не було надано уточнюючі довідки на підтвердження зазначених періодів стажу.

Вважаючи дії відповідача протиправними та з вимогою вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, дослідивши наявні у справі матеріали, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Абзацами 1, 2 пункту 2 розділу Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» визначено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

Згідно статті 24 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

При цьому, відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності трудової книжки або допущенні порушення під час її ведення (відсутність потрібних записів, їх невідповідність існуючим вимогам тощо) необхідно керуватися «Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (зі змінами).

Відповідно до пунктів 1-3 Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно пункту 20 Порядку № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

Разом з тим, порядок ведення трудових книжок законодавчо визначений. Так, постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях (далі - Інструкція № 162). В свою чергу, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі – Інструкція № 58). Вказані нормативно-правові акти були чинними у період заповнення трудової книжки позивача.

Відповідно до п. 2.5 Інструкції № 162 у випадку виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення виправлення здійснюється адміністрацією того підприємства, де було внесено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику необхідну допомогу в цьому. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.6 Інструкції № 58.

Згідно п. 2.8 Інструкції № 162 виправлені відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, про нагородження та заохочення і т. ін. мають повність відповідати оригіналу наказу або розпорядження. У випадку втрати наказу або розпорядження або невідповідності їх фактично виконуваній роботі виправлення відомостей про роботу здійснюється на основі інших документів, що підтверджують виконання робіт, що не вказані в трудовій книжці. Аналогічна правова позиція висловлена у п. 2.9 Інструкції № 58.

Зі змісту вказаних норм вбачається, що уточнюючі довідки мають надаватися у разі, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2019 у справі № 156/173/17).

Тобто, законодавцем чітко передбачено, що трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів лише у випадку відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Крім того, відповідно до статті 101 Закону України «Про пенсійне забезпечення», органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Пунктом 4.2. Порядку № 22-1 передбачено, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Таким чином, відповідач не позбавлений можливості вчинити дії, спрямовані на проведення перевірки відомостей у поданих позивачем документах.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників», відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 висловлена аналогічна правова позиція.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 у період з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року позивач працював на Запорізькій дільниці у Виробничо-ремонтному підприємстві «Нововоронежатоменергоремонт» на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного обладнання по третьому розряду з повним робочим днем, дана посада відноситься до Списку № 1 у відповідності до розділу ХІІІ. «Радіотехнічне виробництво» Постанови Ради Міністрів СРСР №1173 від 22.08.1956 року «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій і посад, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах та у пільгових розмірах».

В період з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року позивач працював на Запорізькій ділянці ТРП «Запоріжатоменергоремонт» на посаді слюсаря з ремонту реакторно-турбінного обладнання по третьому та четвертому розряду з повним робочим днем, дана посада відноситься до Списку № 1 у відповідності до підрозділу 6 розділу ХХIV. «Атомна енергетика та промисловість» (шифр 12406000-17541) Постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 року «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення».

Суд зазначає, що записи у трудовій книжці позивача виконані належними посадовими особами, засвідчені підписами начальника відділу кадрів відповідного підприємства та скріплені печатками.

Наведені записи в трудовій книжки про роботу позивача за вказані періоди свідчать про зайнятість останнього за відповідними посадами повний робочий день. Записи внесені належним чином і дефектів їх вчинення не мають.

Таким чином, в трудовій книжці позивача містяться записи про роботу за спірний період часу на посадах, які дають право на пенсію з урахуванням пільгового стажу.

Згідно з п. З Порядку застосування Списків № 1, № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. При цьому, до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати внесення цієї посади чи професії до Списків.

У серпні 1992 року затверджено Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці, згідно з яким однією з умов призначення пільгових пенсій з 21.08.1992 року є підтвердження відповідних умов праці працівника за результатами атестації робочих місць.

Суд зазначає, що атестація робочих місць до 21.08.1992 року не була передбачена законодавством, а тому не проводилась і не повинна була проводитись.

Як вбачається з матеріалів справи, відомості щодо проведення атестації робочого місця позивача за період з 21.08.1992 року по 19.03.1993 року не збереглися.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 року по справі № 520/15025/16-а дійшла висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за не проведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у справі). Таким чином, особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Цей висновок є також застосовним і щодо осіб, зайнятих на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 1.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятий за результатами розгляду справи, передбачених Кодексу адміністративного судочинства, є обов`язковим для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачем було надано всі необхідні документи для зарахування йому до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року та з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року із розрахунку один рік роботи за два роки.

Суд відхиляє доводи відповідача щодо неподання позивачем всіх документів, зокрема, уточнюючих довідок, оскільки зазначені обставини є такими, що позивач не може їх самостійно усунути, виправити, вплинути на їх зміст чи в інший спосіб довести наявність трудового стажу, крім надання трудової книжки.

З системного аналізу наведених правових норм вбачається, що на момент звернення позивача із заявою про призначення пільгової пенсії йому виповнилося 53 роки, і він має стаж роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, та загальний стаж роботи, необхідний для призначення пільгової пенсії за Списком № 1.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії за віком позивачу, із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року та з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року із розрахунку один рік роботи за два роки, починаючи з 08.01.2020 року.

За приписами вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 908,00 грн., який підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Запорізькій області.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 139, 243, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012) про визнання дій протиправними та зобов`язання здійснити певні дії, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови в перерахунку та виплаті пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року та з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року із розрахунку один рік роботи за два роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату, ОСОБА_1 , пенсію за віком, із зарахуванням до пільгового стажу роботи за Списком № 1 періодів роботи з 29.09.1987 року по 31.12.1990 року та з 02.01.1991 року по 19.03.1993 року із розрахунку один рік роботи за два роки, починаючи з 08.01.2020 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (пр. Соборний, буд. 158-б, м.Запоріжжя, 69057; код ЄДРПОУ 20490012).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 04.10.2021.

Суддя Л.Я. Максименко