Рішення № 100142727, 06.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2021 р. Справа№200/9272/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І. С., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, про визнання вимоги протиправною та її скасування, скасування боргу,

встановив:

26.07.2021 ОСОБА_1 , позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області (з урахуванням уточнень):

- визнати вимогу №Ф-192787-45У від 11.11.2020 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску на суму 40642,69 гривен, протиправною;

- скасувати вимогу №Ф-192787-45У від 11.11.2020 про стягнення боргу зі сплати єдиного внеску на суму 40642,69 гривен;

- скасувати борг в сумі 40642,69 гривен, нарахований Головним управлінням Державної податкової служби у Донецькій області.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27.07.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

02.08.2021 позивач, з метою виконання ухвали суду від 27.07.2021, надав до суду виправлений адміністративний позов.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11.08.2021 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

01.09.2021 відповідач надав до суду відзив на позовну заяву.

Водночас, 01.09.2021 відповідачем заявлено клопотанням про заміну відповідача у справі №200/9272/21, а саме: Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області на Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 09.09.2021 замінено відповідача у справі №200/9272/21 - Головне управління Державної податкової служби у Донецькій області на його правонаступника - Головне управління ДПС у Донецькій області, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України.

Інші заяви та клопотання по розглядаємій справі не надходили.

За приписами частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до положень статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до частини п`ятої статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Отже відсутні перешкоди для розгляду справи по суті.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем сформовано вимогу №Ф-192787-45У від 11.11.2020 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску у розмірі 40642,69 гривен, яка не містить необхідних даних, які є обов`язковими при формуванні вимоги. Так вимога не містить зазначення за який період виникла несплата. Відсутні дані акта перевірки за який час та коли відбувалась така перевірка. Мається підкреслення «недоїмка, штрафи, пеня», однак відсутній розрахунок по штрафу та пені.

Позивач вважає, що вимога №Ф-192787-45У від 11.11.2020 є протиправною з підстав пункту 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, оскільки його звільнено від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач, у встановлений в ухвалі строк, подав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що вимогу про сплату боргу (недоїмки) було сформовано згідно вимог чинного законодавства.

Також зазначає, що Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи від 14.01.2020 пункт 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI - виключено з 13.02.2020, тому вважає позовні вимоги необґрунтованими та безпідставними. Просив в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Ясинуватсько-Авдіївська ДПІ, як фізична особа-підприємець з 19.06.2009 по 11.12.2020, місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 11.12.2020 ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця.

Відповідач - Головне управління ДПС у Донецькій області є суб`єктом владних повноважень органом виконавчої влади, які в спірних правовідносинах здійснюють повноваження, покладені на них Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

11.11.2020 Головним управлінням ДПС у Донецькій області, на підставі статті 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», у відношенні ОСОБА_1 сформована вимога №Ф-192787-45У про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальну суму 40642,69 гривен, в тому числі: 40642,69 гривен - недоїмка (а.с. 8).

За даними контролюючого органу вимога від 11.11.2020 №Ф-192787-45У сформована станом на 31.10.2021 та визначає заборгованість за період з 20.10.2014 по 19.10.2020.

Позивач зазначає, що спірну вимогу не отримував від відповідача та отримав її від органу ДВС 14.07.2021, що відповідачем не спростовано, відтак, позов подано у межах визначеного частиною другою статті 122 КАС України.

Не погоджуючись із вказаною вимогою позивач звернувся до суду.

Судом також встановлено, що рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 у справі №200/10729/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску задоволено.

Визнано протиправною та скасувано вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) № 1192787-45У від 16.05.2019 на суму 26084,85 грн.

Вказане рішення набрало законної сили на підставі ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2021 у справі №200/10729/20-а.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керувався наступним.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення, і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» №2464-VI від 08.07.2010 (далі - Закон №2464).

Згідно пунктів 4, 5 частини першої Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування; особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно статті 9 Закону № 2464-VI платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (частина восьма).

За приписами частини четвертої статті 25 Закону № 2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 на платника єдиного внеску покладений обов`язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. Згідно частини другої статті 9 Закону № 2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно частини восьмої статті 9 Закону № 2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 і частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Пунктом другим частини першої статті 7 Закону № 2464 встановлено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, за загальними правилами орган доходів і зборів, у разі наявності недоїмки у платника єдиного внеску, надсилає такому платнику вимогу про сплату боргу.

Також суд зазначає, що Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» № 1669-VII від 02.09.2014 (далі - Закон №1669-VII), який набрав чинності з 15.10.2014, визначає, серед іншого, тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції.

Підпунктом 8 пункту 4 статті 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1669-VII внесено зміни до Закону № 2464-VІ, а саме підпункт «б» розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (пункт 9-4 в редакції Закону з 13.03.2015) такого змісту: «9-4. Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14.04.2014 до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14.04.2014 № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Частиною першою статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14.04.2014 громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14.04.2014 з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Указом Президента України від 14.04.2014 № 405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України».

Водночас, Верховний Суд неодноразово висловлював правовий висновок, зокрема у постанові від 24.04.2019 справа № 805/1394/16-а, у постанові від 26.04.2019 справа №805/1023/16-а, від 02.04.2020 справа № 360/1546/19 за яким Закон № 2464-VІ не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Тобто, пункт 9-4 розділу VIII Закону № 2464-VI надавав законні підстави для невиконання платником свого обов`язку щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у встановлені строки, але не звільняє цих платників від обов`язку сплатити недоїмку у майбутньому (крім випадку визнання її безнадійною та списання).

Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи» від 14.01.2020 № 440-IX (далі - Закон № 440-ІХ), вступив в дію з 13.02.2020, внесені певні зміни, у тому числі й до Закону № 2464-VІ.

Так, Законом № 440-ІХ виключений пункт 9-4 Закону розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2464-VІ.

Як встановлено судом вище, 11.11.2020 спірна податкова вимога була прийнята, тобто після вступу в дію Закону № 440-IX.

Відповідно до статті 3 КАС України порядок здійснення адміністративного судочинства встановлюється Конституцією України, цим Кодексом та міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Пунктом 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 у справі №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно правових актів зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма).

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, на час формування спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки), норма, яка тимчасово звільняла позивача від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VI (своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок), втратила чинність.

Отже, суд не може застосовувати до спірних правовідносин положення пункту 9-4 Закону розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ, оскільки цей пункт втратив чинність з 13.02.2020.

Тому, позивач з 13.02.2020 повинен виконувати покладені на нього обов`язки зі сплати єдиного соціального внеску відповідно до положень Закону № 2464-VI, який на час формування спірної вимоги не містить положень щодо звільнення позивача від виконання обов`язків, встановлених статтею 6 цього Закону.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Першого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2020 справа № 200/3807/20-а, від 01.12.2020 справа №200/6706/20-а, та у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 812/838/17, від 02.04.2020 у справі № 360/1546/19.

Враховуючи наведене, суд не приймає до уваги як підставу для часткового скасування спірної вимоги від 11.11.2020 №Ф-192787-45У посилання позивача на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 14.01.2021 у справі №200/10729/20-а, яким скасовано вимогу від 16.05.2019 № 1192787-45У в частині суми недоїмки у розмірі 26084,85 гривен, заборгованість з несплати якої виникла з 20.10.2014 по 19.04.2019.

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за № 508/26953 (далі - Інструкція № 449), органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Відповідно до пункту 4 розділу VI Інструкції №449, вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно даних інтегрованої картки позивача недоїмка з єдиного внеску станом на 31.10.2021 склала 40642,69 гривен. На підставі цих даних відповідачем сформовано спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки), яка відповідає встановленій законодавством формі.

Позивачем не оскаржується ведення відповідачем його інтегрованої картки, внесення до неї певних відомостей тощо.

Стосовно посилань позивача на те, що відповідач не міг нараховувати та визначати йому єдиний внесок, оскільки позивач не займався підприємницькою діяльністю з квітня 2014 року, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 Закону № 2464-VІ орган, що реалізує державну податкову політику та державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 2464-VІ єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Згідно з частиною першою статті 5 Закону № 2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 цього Закону мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Тобто, відсутність доходу та не визначення самостійно позивачем розміру єдиного внеску, що мав ним сплачуватись, не свідчить про відсутність підстав для сплати єдиного внеску, оскільки такий має сплачуватись у розмірі не меншому за розмір мінімального страхового внеску за місяць (навіть у разі відсутності доходу). При цьому, контроль за правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску покладається Законом № 2464-VІ на відповідача.

Враховуючи наведене, позовна вимога про скасування прийнятої відповідачем вимоги від 11.11.2020 №Ф-192787-45У задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що спірна вимога від 11.11.2020 №Ф-192787-45У не підлягає скасуванню, а тому позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 2, 4, 7-14, 19, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (місце знаходження: вул. Італійська, будинок 59, м. Маріуполь, Донецька область, 87515, код ЄДРПОУ ВП 44070187), про визнання вимоги протиправною та її скасування, скасування боргу - відмовити повністю.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 06.10.2021.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду у паперовому вигляді або через електронний кабінет (https://id.court.gov.ua/) у підсистемі «Електронний суд».

У разі застосування судом частини третьої статті 243 КАС України строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя І.С. Молочна