Рішення № 100142656, 05.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 р. Справа№200/10615/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області про визнання протиправними дій, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецької області в якому просила суд:

- Визнати протиправним дії Головного Управління пенсійного Фонду України в Донецькій області щодо не зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періодів роботи з 10.09.1988р. по 31.03.1989р. в Профком Очеретинського «Пересувна Механізована Колона -252», та з 01.04.1989р. по 10.06.1992р. на Очеретинській міській бібліотеці Ясинуватської районної централізованої бібліотечної системи, та з 10.02.1993р. по 09.09.1993р. на Ясинуватському комбінаті побутового обслуговування.

- Зобов`язати Головне Управління пенсійного Фонду України в Донецькій області повторно переглянути заяву від 16.02.2021р. № 126 про призначення пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 ), врахувавши до страхового стажу:

- період роботи на посаді бібліотекаря з 10.09.1988р. по 31.03.1989р. у Профкомі Очеретинського ПМК-252;

- період роботи на посаді бібліотекаря II категорії з 01.04.1989р. по 10.06.1992р. у Ясинуватській районній централізованій бібліотечній системі;

- період роботи на посаді портної з 10.02.1993р. по 09.09.1993р. на Ясинуватському комбінаті побутового обслуговування.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає те, що 16.02.2021 року вона звернулася до Ясинуватського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про призначення пенсії по інвалідності, до якої було додано усі необхідні документи.

За результатами розгляду заяви, ОСОБА_1 отримала лист про не зараховані періоди роботи від 23.02.2021 № 0569-03-8/720. Листом пенсійного фонду було вирішено не зараховувати до страхового стажу періоди роботи: з 10.09.1988 по 31.03.1989р., 01.04.1989 по 10.06.1992р. 10.02.1993 по 09.09.1993р. через те що дата прийому на роботу передує заповненню трудової книжки (18.01.1995р.).

До того ж позивач зазначає, що трудова книжка була втрачена, і на підприємстві «Пересувна механізована колона № 252», на якому вона працювала на той час, її було поновлено. Але відділ кадрів не поставив слово (дублікат) на відновленій трудовій книжці. Через це і сталося, що дата прийому на роботу передує даті заповненню трудової книжки, а саме 18.01.1995р.

ОСОБА_1 вважає таке рішення Ясинуватського об`єднаного Управління пенсійного Фонду України Донецької області про не зарахування до страхового стажу період роботи з 10.09.1988 по 31.03.1989р., 01.04.1989 по 10.06.1992р. 10.02.1993 по 09.09.1993р. незаконним та необгрунтованим, таким, що порушує гарантоване Конституцією України право на соціальний захист.

Згідно довідки МСЕК від 27.01.2021 року №221312 ОСОБА_1 є інвалідом ІІ групи.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому виклав зміст оскарженого рішення. Вважав, що воно відповідало вимогам законодавства. Також вважав, що не порушив пенсійні права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 25 серпня 2021 року позовну заяву було залишено без руху.

03 вересня 2021 року позивачем до суду було надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ІНН НОМЕР_1 , є громадянином України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього пунктом 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Положенням про Пенсійний фонд України», затвердженим Указом Президента України від 6 квітня 2011 року №384/2011, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Згідно листа від 23.02.2021 № 0569-03-8/720 до страхового стажу не зараховані періоди роботи, у зв`язку з порушенням вимог інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993р., через те, що дата прийому на роботу передує заповненню трудової книжки (18.01.1995), а саме періоди: з 10.09.1988 по 31.03.1989, з 01.04.1989 по 10.06.1992, з 10.02.1993 по 09.09.1993.

Уразі надання підтверджуючих довідок про навчання та роботу до 15.05.2021р. за вищезазначений період буде зроблено перерахунок пенсії в трьохмісячний термін обумовлений ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно трудової книжки НОМЕР_2 ОСОБА_1 у період з 10.09.1988 по 31.03.1989 працювала у Профком Очеретинського ПМК-252 на посаді бібліотекаря, у період з 01.04.1989р. по 10.06.1992р. працювала в Очеретинській міській бібліотеці Ясинуватської районної централізованої бібліотечної системи на посаді бібліотекаря II категорії, у період з 10.02.1993р. по 09.09.1993р. працювала на Ясинуватському комбінаті побутового обслуговування на посаді портної.

Згідно довідкам № 01-17/06 від 16.03.2021р. та від 09.09.1993р. виданим Публічною бібліотекою Очеретинської селищної ради, ОСОБА_1 у період з 01.04.1989р. по 10.06.1992р. працювала в Очеретинській міській бібліотеці Ясинуватської районної централізованої бібліотечної системи на посаді бібліотекаря II категорії.

Згідно довідки №б/н від 09.09.1993р. виданої Комбінатом побутового обслуговування населення управління побутового обслуговування населення Донецького облвиконкому ОСОБА_1 у період з 10.02.1993р. по 09.09.1993р. працювала на Ясинуватському комбінаті побутового обслуговування на посаді портної.

Згідно рішення №б/н від 17.02.2021 року головним спеціалістом відділу з питань призначення, перерахунку та виплати пенсій №1 Великоновосілківського об`єнаного управління ПФУ Казак Н.П. при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 було вирішено не зараховувати до страхового стажу періоди роботи: з 10.09.1988 по 31.03.1989р., 01.04.1989 по 10.06.1992р. 10.02.1993 по 09.09.1993р. через те що дата прийому на роботу передує заповненню трудової книжки (18.01.1995р.).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України Про пенсійне забезпечення від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі по тексту Закон № 1788), Законом України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09 липня 2003 року № 1058 (далі по тексту Закон № 1058), Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення (перерахунку) пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі по тексту Порядок № 637) та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки, визначені у Законі України Про пенсійне забезпечення.

Закон України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII Про пенсійне забезпечення відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій. Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих. Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв`язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.

Згідно норм статті 1 цього Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до положень статті 5 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року № 1058-IV (надалі Закон № 1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до п. 4, 5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, звернення особою за призначенням пенсії може здійснюватися в будь-який час після виникнення права на пенсію, але не раніше, ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Днем звернення за пенсією вважається день приймання органом, що призначає пенсію, заяви про призначення, перерахунок, відновлення або переведення з одного виду пенсії на інший.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 7 цього Порядку визначений вичерпний перелік документів, що мають бути подані особою, яка звертається за призначенням пенсії.

Відповідно до п. 7 параграфа «б» цього Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком за відсутності трудової книжки мають бути додані у тому числі документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637.

Пункт 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 встановлює, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу органами Пенсійного фонду на місцях приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до наведених норм позивачем, разом із заявою про призначення пенсії, надані необхідні документи на підтвердження трудового стажу.

Згідно зі ст. 101 Закону України Про пенсійне забезпечення органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Відповідно до постанови Верховного Суду від 30.05.2018 року в справі №174/658/16-а (провадження №К/9901/201/17) оцінюватися судом мають саме підстави відмови у призначенні пенсії, тобто, мотиви, з яких виходив відповідач, розглядаючи заяву про її призначення.

Статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як видно з трудової книжки позивача НОМЕР_2 ОСОБА_1 :

у період з 10.09.1988 по 31.03.1989 працювала у Профком Очеретинського ПМК-252 на посаді бібліотекаря;

у період з 01.04.1989р. по 10.06.1992р. працювала в Очеретинській міській бібліотеці Ясинуватської районної централізованої бібліотечної системи на посаді бібліотекаря II категорії;

у період з 10.02.1993р. по 09.09.1993р. працювала на Ясинуватському комбінаті побутового обслуговування на посаді портної.

Відповідно до п.1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року N 412), (надалі - Інструкція №162), трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.2.2 Інструкції №162 заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства у присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийняття на роботу.

У трудову книжку вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім`я по батькові, дату народження, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди. Стягнення до трудової книжки не заносяться.

Відповідно до п.2.3 Інструкції №162 всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення, повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктами 2.25 та 2.26 Інструкції №162 визначено, що записи про причини звільнення у трудовій книжці повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства із посиланням на відповідну статтю, пункт закону.

Запис про звільнення у трудовій книжці працівника провадиться з додержанням таких правил: у графі 1 ставиться порядковий номер запису; у графі 2 - дата звільнення; у графі 3 - причина звільнення; у графі 4 зазначається на підставі чого внесено запис, наказ (розпорядження), його дата і номер. Днем звільнення вважається останній день роботи.

Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 року № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (надалі - Інструкція №58), яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N 110, та зазначено, що з прийняттям цього наказу Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, яка затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.74 року №162 (у редакції постанови Держкомпраці СРСР від 02.08.85 року №252), із змінами, що внесені постановою Держкомпраці СРСР від 19.10.90 року N 412, не застосовується.

Відповідно до п. 2.12. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 за №58 (далі-Інструкції №58), після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей.

Відповідно до п.2.4 Інструкції №58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Ведення трудових книжок працівників підприємства, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), оскільки записи до трудової книжки вносяться виключно власником або уповноваженим ним органом, наявність неправильно занесених записів до трудової, не може ставитись в провину власнику трудової книжки.

Відповідно до п. 5.1. Інструкції №58 особа, яка загубила трудову книжку (вкладиш до неї), зобов`язана негайно заявити про це власнику або уповноваженому ним органу за місцем останньої роботи. Не пізніше 15 днів після заяви, а у разі ускладнення в інші строки власник або уповноважений ним орган видає працівнику іншу трудову книжку або вкладиш до неї (нових зразків) з написом "Дублікат" в правому верхньому кутку першої сторінки.

Відповідно до п. 5.2. Інструкції №58 дублікат трудової книжки або вкладиш до неї заповнюється за загальними правилами. У розділи "Відомості про роботу", "Відомості про нагородження" і "Відомості про заохочення" при заповненні дубліката вносяться записи про роботу, а також про нагородження і заохочення за місцем останньої роботи на підставі раніше виданих наказів (розпоряджень).

Як видно з матеріалів справи, при призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , відповідач не зарахував до страхового стажу періоди роботи: з 10.09.1988 по 31.03.1989р., 01.04.1989 по 10.06.1992р. 10.02.1993 по 09.09.1993р. через те що дата прийому на роботу передує заповненню трудової книжки (18.01.1995р.).

Суд критично оцінює таку підставу для відмови у зарахуванні спірних періодів, оскільки, Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 у випадку порушення порядку ведення трудової книжки, не передбачає настання негативних наслідків чи відповідальності для особи, щодо якої вона складена.

Крім того, відповідно до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України "Про трудові книжки працівників" від 27.04.1993 року № 301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб`єкта господарювання.

Отже, чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17 (провадження №К/9901/1298/17).

Суд зазначає, що зі змісту наданої позивачем трудової книжки можливо встановити назви підприємств та періоди роботи.

Крім того, суд зазначає, що підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Пенсійний орган не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці щодо дати її заповнення.

Зазначений висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року по справі № 754/14898/15-а.

Враховуючи те, що трудова книжка є основним документом, який підтверджує стаж роботи, суд приходить висновку, що відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу період роботи позивача з 10.09.1988 по 31.03.1989р., 01.04.1989 по 10.06.1992р. 10.02.1993 по 09.09.1993р., оскільки трудова книжка позивача містить необхідні записи про період роботи.

Суд зазначає, що позивач не має нести відповідальність та не може бути фактично позбавлений пенсійного забезпечення, оскільки чинним законодавством визначено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що рішення Великоновосілківського об`єнаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № б/н від 17 лютого 2021 року, підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі «Ковач проти України» від 07 лютого 2008 року, п.59 рішення у справі «Мельниченко проти України» від 19 жовтня 2004 року, п.50 рішення у справі «Чуйкіна проти України» від 13 січня 2011 року, п.54 рішення у справі «Швидка проти України» від 30 жовтня 2014 року тощо).

Це означає, що суд має оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані Конституцією України та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними та людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

За статтею 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, а саме: визнання неправомірними дій щодо незарахування до страхового стажу роботи періодів роботи при призначенні пенсії за віком, суд зазначає, що в даному випадку вчинення дій суб`єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб`єкту владних повноважень компетенції. Самі по собі дії не тягнуть за собою настання будь-яких негативних наслідків для особи. Правові наслідки для позивача тягне акт індивідуальної дії - рішення № б/н від 17.02.2021 року про відмову в призначенні пенсії.

За наведених обставин суд вважає, що в спірних правовідносинах належним, достатнім та необхідним (ефективним) способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішення відповідача № б/н від 17.02.2021 року та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії по інвалідності з зарахуванням до страхового стажу роботи періодів роботи з 10.09.1988 по 31.03.1989 у Профком Очеретинського ПМК-252 на посаді бібліотекаря, з 01.04.1989р. по 10.06.1992р. в Очеретинській міській бібліотеці Ясинуватської районної централізованої бібліотечної системи на посаді бібліотекаря II категорії, з 10.02.1993р. по 09.09.1993р. на Ясинуватському комбінаті побутового обслуговування на посаді портної.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, оскільки згідно довідки МСЕК №221 312 від 27.01.2021р. є інвалідом ІІ групи.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій, зобов`язання повторно розглянути заяву про призначення пенсії, - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № б/н від 17.02.2021року.

Зобов`язати Головне Управління пенсійного Фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 13486010, 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, пл.. Соборна, 3) повторно розглянути заяву від 16.02.2021р. № 126 про призначення пенсії ОСОБА_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ), врахувавши до страхового стажу: період роботи на посаді бібліотекаря з 10.09.1988р. по 31.03.1989р. у Профкомі Очеретинського ПМК-252, період роботи на посаді бібліотекаря II категорії з 01.04.1989р. по 10.06.1992р. у Ясинуватській районній централізованій бібліотечній системі, період роботи на посаді портної з 10.02.1993р. по 09.09.1993р. на Ясинуватському комбінаті побутового обслуговування. з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

У задоволенні іншої частини вимог - відмовити.

Повне судове рішення складене 08 жовтня 2021 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Є.В. Череповський