Ухвала суду № 100142564, 04.10.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

04 жовтня 2021 р. Справа №200/8068/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Бабіча С.І., ознайомившись з позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до Військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) (далі - відповідач), відповідно до якого просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, у день виключення зі списків особового складу військової частини;

- зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, (вислуга років на день виключення зі списків особового складу складала 12 років 00 місяців 00 днів, відповідно до п.2 ст.15 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу індексації грошового забезпечення без застосування базового місяця 2008 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача індексацію грошового забезпечення за період з березня 2017 року по березень 2021 року включно в сумі 185 353,19 грн. із застосуванням місяця для обчислення споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) в період з березня 2017 року по березень 2018 року (січень 2008 року), а з березня 2018 по березень 2021, (березня 2018 року), з урахуванням абзацу 4 пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати в повному обсязі позивачу компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років станом на 1 січня 2021 року;

- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, без врахування пропорційності та з урахуванням невиплаченої вартості майна;

- зобов`язати відповідача виплатити на користь позивача залишок нарахованої, але не виплаченої грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій розмірі 1171,66 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2021 року позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до наказу виконуючого обов`язки голови Донецького окружного адміністративного суду № 290/В-г від 19 серпня 2021 року суддя Бабіч С.І. з 06 вересня 2021 року по 01 жовтня 2021 року перебував у щорічній основній відпустці.

Дослідивши зміст позовної заяви та доданих до неї документів, суд приходить до висновку, що вона має бути залишена без руху із наданням позивачеві строку для усунення її недоліків, з наступних підстав.

Частина спірних правовідносин та позовних вимог, стосуються нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно.

Так, приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною другою цієї статті передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас нормами Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено інші строки звернення до суду за захистом порушеного права.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, щодо яких виник спір.

Отже, з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням цього публічно-правового спору щодо проходження та звільнення з публічної служби охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах норми КЗпП України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 11.02.2021 року у справі №240/532/20.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до частиною першою статті 9-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ, речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 (далі - Порядок № 178).

Відповідно до пунктів 2-5 Порядку № 178, виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Дія цього Порядку не поширюється на військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети, кафедри, відділення військової підготовки.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 року № 232 затверджено Інструкцію про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, згідно з пунктом 4 розділу ІІІ якої, військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна.

З наведених законодавчих приписів вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.

Суд зазначає, що застосовування в пункті 3 Порядку № 178 словосполучення “у разі звільнення з військової служби”, а не, наприклад, “при звільненні з військової служби”, дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а сам факт звільнення позивача зі служби не позбавляє його права як військовослужбовця на отримання такої грошової компенсації за його заявою (рапортом) після звільнення.

На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.

Висновки суду з цього приводу узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 03.10.2018 року у справі №803/756/17.

З системного аналізу вищенаведених норм вбачається, що військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, а сам факт звільнення позивача зі служби не позбавляє його права, як військовослужбовця на отримання такої грошової компенсації за її заявою (рапортом) після звільнення.

Тобто, право на грошову компенсація вартості за неотримане речове майно та отримання такої грошової компенсації за його заявою (рапортом) після звільнення, нерозривно пов`язане із проходженням особою публічної служби.

Також, в постанові від 22 липня 2020 року у провадженні № К/9901/13509/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду звернув увагу, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Інститут строків у адміністративному процесі стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаній постанові Верховного Суду, проте, вважає за необхідне зазначити про таке.

Позивач зазначив, що відповідачем, на момент виключення зі списків Донецького прикордонного загону (військової частини 9937) - 23 березня 2021 року, невірно було здійснено розрахунок та виплату компенсації вартості речового майна за період проходження служби.

Отже, з 24.03.2021 року (дня наступного за днем звільнення) розпочався перебіг строку звернення до адміністративного суду з даним позовом в частині вимог, які пов`язані з нарахуванням та виплатою на користь позивача грошової компенсації за неотримане речове майно, а останнім днем місячного строку звернення до суду з цим позовом щодо вказаних вимог було 24.04.2021 року.

Проте, як встановлено судом з матеріалів справи, до суду з даним позовом позивач звернувся лише 24.06.2021 року (про що свідчить штамп на поштовому конверті, у якому позовна заява надійшла до суду), тобто, з пропуском місячного строку звернення до адміністративного суду, встановленого ч.5 ст. 122 КАС України.

Законодавче обмеження строку звернення до суду, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Суд вважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку, оскільки національним законодавством вирішення цього питання віднесено до дискреційних повноважень суду.

Вирішуючи питання щодо поважності таких причин пропущення строку звернення до суду, які встановлені статтею 122 КАС України, слід зазначити, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення особи і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду повинна містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості, тобто, існували такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та підтверджені належними доказами.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №340/685/19, від 10 жовтня 2019 року у справі №140/721/19.

Щодо посилань позивача на висновки викладені в постанові ВС від 21.08.2019 року у справі 620/4218/18, що стягнення сум компенсації не обмежені позовною давністю, суд зазначає, що вказані висновки стосуються виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку учаснику бойових дій, тоді як спірні правовідносини, в частині вимог, стосуються нарахування та виплати грошової компенсації за неотримане речове майно, яка за своєю суттю є видом відповідальності роботодавця за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань.

З огляду на вищевикладене суд не погоджується із твердженнями позивача щодо дотримання ним строку звернення до суду з цим позовом в частині вимог щодо нарахування та виплати на користь позивача грошової компенсації за неотримане речове майно. Жодних інших поважних причин, які об`єктивно не залежали від позивача та позбавляли його права на звернення за захистом до суду у строк передбачений чинним законодавством не зазначено.

Статтею 123 КАС України визначено наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду.

Так частиною першої зазначеної статті передбачено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву (частина друга статті 123 КАС України).

За приписами частини 13 статті 171 КАС України суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п`яти днів з дня вручення позивачу ухвали.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:

- обґрунтованої заяви про поновлення пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному обсязі позивачу компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років станом на 1 січня 2021 року, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, без врахування пропорційності та з урахуванням невиплаченої вартості майна.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне залишити даний позов без руху та надати позивачу строк для усунення вказаного недоліку.

Керуючись ст. 122, 123, 161, 169, 171, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 9937 (Донецький прикордонний загін) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії – залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 5 днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання суду:

- обґрунтованої заяви про поновлення пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати в повному обсязі позивачу компенсації за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами років станом на 1 січня 2021 року, а також зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити на користь позивача грошову компенсацію за неотримане речове майно виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01 січня 2021 року, без врахування пропорційності та з урахуванням невиплаченої вартості майна.

Роз`яснити позивачу, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.

Ухвала складена і підписана 04 жовтня 2021 року у порядку письмового провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.І. Бабіч