Ухвала суду № 100142421, 01.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

01 жовтня 2021 р. Справа № 160/14090/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши у місті Дніпрі в письмовому провадженні клопотання представника Державного підприємства «СЕТАМ» про закриття провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньового Максима Олександровича, відповідача-2: Державного підприємства «СЕТАМ», відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ», третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акту про проведені електронні торги, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2021 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньового Максима Олександровича, відповідача-2: Державного підприємства «СЕТАМ», відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ», третьої особи ОСОБА_2 , в якому позивач просить:

- визнати неправомірними дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича, які пов`язані з арештом, визначенням вартості й оцінкою майна у вигляді корпоративних прав, що виражені в наявності частки у статутному капіталі приватного підприємства «ВОСТОК-2» (ідентифікаційний код юридичної особи 20258290) в розмір 50 %, що належать ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати недійсними електронні торги, проведені державним підприємством "СЕТАМ" 07.07.2021 року з реалізації лоту №482271, корпоративних прав - частки в статутному капіталі приватного підприємства «ВОСТОК-2» (ідентифікаційний код юридичної особи 20258290) в розмір 50 % від статутного капіталу підприємства, що належить боржниці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати недійсним та скасувати протокол №545562 проведення електронних торгів, сформований державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації лоту №482271, корпоративних прав - частки в статутному капіталі приватного підприємства «ВОСТОК-2» (ідентифікаційний код юридичної особи 20258290) в розмір 50 % від статутного капіталу підприємства, що належить боржниці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати недійсним та скасувати акт про проведені електронні торги за лотом №482271 від 20.07.2021 року складений приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем, в ході виконавчого провадження №65341127, щодо реалізації корпоративних прав - частки в статутному капіталі приватного підприємства «ВОСТОК-2» (ідентифікаційний код юридичної особи 20258290) в розмір 50 % від статутного капіталу підприємства, що належить боржниці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

- визнати недійсним та скасувати висновок про вартість об`єкта оцінки від 24.05.2021 року, який був виготовлений суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ОЦІНКА» корпоративних прав - частки в статутному капіталі приватного підприємства «ВОСТОК-2» (ідентифікаційний код юридичної особи 20258290) в розмір 50 % від статутного капіталу підприємства, що належить боржниці ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що Приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем 06.05.2021 року було відкрито виконавче провадження № 65341127 на підставі виконавчого листа № 203/1330/20, виданого 05.05.2021 року Кіровським районним судом м. Дніпропетровська. Рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти на загальні суму 25 439 059,88 грн. Під час здійснення виконавчих дій приватним виконавцем Селезньовим М.О. у виконавчому провадженні про стягнення з ОСОБА_1 коштів було допущено порушення норм законодавства, а саме, ст. 19, п.п 5, 6 ст. 2, ст. 28, ст. 33, ч. 1, 2 ст. 57, п. 5 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, матеріали виконавчого провадження № 65341127 не містять жодних належних доказів отримання боржником - ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження направлене рекомендованим поштовим відправленням; в ході виконавчих дій приватним виконавцем розглянуто та задоволено ряд клопотань представника стягувача, однак, про їх наявність та можливість заперечувати ОСОБА_1 повідомлена не була; приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем постановою було накладено арешт на корпоративні права, що виражені в наявності частки у статутному капіталі Приватного підприємства «ВОСТОК-2» в розмірі 50 %, у межах суми звернення стягнення та винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності, проте постанови боржнику надіслано не було; приватним виконавцем не було повідомлено сторонам виконавчого провадження про результати визначення вартості чи оцінки майна корпоративних прав, що виражені в наявності частки у статутному капіталі Приватного підприємства «ВОСТОК-2» (ідентифікаційний код юридичної особи 20258290) в розмір 50 %, що належать ОСОБА_1 . Також позивачем було зазначено, що 03.06.2021 року виконавцем було надіслано ДП «СЕТАМ» заявку на реалізацію арештованого майна вих. № 01-29/6156, проте, дана заявка приватного виконавця, якою майно передано на електронні торги, не містила повідомлення сторін виконавчого провадження про відкриття виконавчого провадження, арешту майна боржника, призначення торгів та про визначення вартості майна ОСОБА_1 . Звернуто увагу, що матеріали виконавчого провадження містять протокол № 545562 проведення електронних торгів від 07.07.2021 року, який не підписаний переможцем торгів та організатором торгів. На підставі цього протоколу, приватним виконавцем було складено та видано акт про проведені електронні торги за лотом №482271, що є, на думку позивача, грубим порушенням Порядку реалізації арештованого майна. Окрім цього, зауважено, що ОСОБА_1 категорично незгодна з проведеною оцінкою корпоративних прав частки у статутному капіталі Приватного підприємства «ВОСТОК-2» в розмірі 50 %, оскільки вона є суттєво заниженою та при її призначенні та проведенні приватним виконавцем не дотримано норм чинного законодавства, формально проведено огляд та опис майна, для оцінки майна надано необ`єктивні та застарілі данні підприємства ПП «ВОСТОК-2», що, в свою чергу, є порушенням права власності ОСОБА_1 .

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.08.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27.08.2021 року від відповідача 1 до суду надійшов відзив, в якому він зазначив, що позивач не вказує, до яких саме негативних наслідків для нього призвели дії та рішення приватного виконавця. Зауважив, що жодних доказів на підтвердження порушення прав боржника, на підтвердження настання будь-яких негативних наслідків для нього, позивач не надав.

07.09.2021 року від представника Державного підприємства «СЕТАМ» до суду подано клопотання про закриття провадження у справі, в якому він зазначив, що у позовній заяві у справі № 160/14090/21 Боржником оскаржуються дії та бездіяльність Приватного виконавця, вчинені (допущені) у виконавчому провадженні № 65341127, під час виконання виконавчого листа № 203/1330/20, виданого 05.05.2021 Кіровським районним судом м. Дніпропетровська, згідно з яким з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 коштів на загальну суму 25 439 059,88 грн. З посиланням на ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 1 ст. 448 ЦПК, зазначив, що скарга на рішення, дії чи бездіяльність Приватного виконавця у виконавчому провадження № 65341127 повинна подаватися до суду, який видав виконавчий документ, тобто до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська.

Щодо юрисдикції розгляду справи про визнання недійсними електронних торгів, представник Державного підприємства «СЕТАМ» зазначив, що у позовній заяві боржника об`єднано низку позовних вимог, однією з яких є вимога визнати недійсними електронні торги з реалізації лоту № 482271 (корпоративні права – частка в статутному капіталі приватного підприємства «ВОСТОК-2», в розмірі 50% статутного капіталу, що належить ОСОБА_1 ). Зауважив, що позовна вимога про визнання електронних торгів недійсними свідчить про наявність спору про право, а тому така позовна вимога не може бути розглянута судом за правилами адміністративного судочинства. Подібні висновки були зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року в справі № 725/3212/16-ц.

Ухвалою суду від 10.09.2021 року відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи №160/14090/21 в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

15.09.2021 року від представника Державного підприємства «СЕТАМ» до суду надійшов відзив, в якому він, зокрема, зазначив, що електронні торги, за результатами яких реалізовано майно, відбулися з дотриманням норм чинного законодавства, що також підтверджується тим, що позивачем не наведено жодних доводів, обставин та підстав, які б свідчили про протиправність дій під час проведення електронних торгів. Зауважив, що ДП «СЕТАМ» виконує функції Організатора електронних торгів, який діє винятково в межах повноважень, визначених Порядком реалізації арештованого майна, розміщуючи інформацію в системі електронних торгів на підставі документів, поданих приватним виконавцем. При цьому, жодним нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку Організатора торгів перевіряти законність дій приватного виконавця щодо передачі майна на реалізацію та достовірність інформації, зазначеної у заявці на реалізацію. Отже, у Підприємства, як Організатора електронних торгів, відсутні повноваження надавати правову оцінку діям приватного виконавця.

Звернув увагу на те, що, незважаючи на те, що позивачу було достовірно відомо про наявність судового рішення про стягнення коштів з Боржника, яке набрало законної сили, наявність виконавчого провадження, в якому позивач є Боржником, Боржник не здійснив жодних кроків для узгодження вартості майна з іншою стороною виконавчого провадження (доказів звернення позивача до стягувача у виконавчому проваджені не надано), попри те, що звернення стягнення на майно Боржника, є закономірним наслідком невиконання рішення про стягнення заборгованості.

Зазначив також, що ані Приватний виконавець, ані Державне підприємство «СЕТАМ» не мають права ставити під сумнів звіт про оцінку майна, за винятком випадку якщо б учасник виконавчого провадження (боржник) надав би документи, що підтвердили б іншу вартість майна до моменту його реалізації.

небажання Також, на думку представника Державного підприємства «СЕТАМ», небажання Боржника одержувати документи виконавчого провадження не може бути підставою для визнання недійсними спірних електронних торгів, що кореспондується з висновками, які були відображені у постанові Верховного Суду від 10 травня 2018 року у справі № 755/21826/15-ц, згідно з якими позивачі знали про проведення виконавчих дій щодо реалізації манна, матеріали справи містять відомості про неодноразові виклики боржника до державного виконавця, повідомлення про які надсилалися за адресою проживання позивачів, проте ними не були отримані та поверталися із зазначенням «за закінченням терміну зберігання». Тобто позивач не цікавився ходом виконавчого провадження та не здійснював дій для попередження реалізації арештованого майна чи участі у його придбанні. Дії державного виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення електронних торгів, мають самостійний спосіб оскарження й не можуть бути підставою для визнання прилюдних торгів недійсними.

Отже, представник вважає, що жодних порушень прав позивача на електронних торгах не відбулося, а завдяки реалізації майна були задоволені вимоги стягувача та досягнута мета виконавчого провадження – виконання рішення суду.

Окрім цього, у відзиві було також акцентовано увагу на тому, що ч. 5 ст. 287 КАС деталізує компетенцію адміністративних судів, зокрема, що адміністративні справи з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень, ухвалених місцевим загальним судом як адміністративним судом, розглядаються місцевим загальним судом як адміністративним судом, який видав виконавчий лист.

Вирішуючи питання про юрисдикцію цього спору, суд зазначає нижченаведене.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Правові та організаційні засади щодо примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) врегульовані Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі – Закон України «Про виконавче провадження» або Закон №1404-VIII; тут і далі – в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначено у статті 74 Закону №1404-VIII, відповідно до частини 1 якої рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до статті 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК), сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції (ст.448 ЦПК України).

При цьому, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом (ч.2 ст.74 Закону №1404-VIII).

Отже, зазначеними нормами законодавства передбачені різні способи звернення до суду за захистом свого порушеного права сторонами виконавчого провадження та іншими учасниками.

Так, у порядку адміністративного судочинства учасники виконавчого провадження мають право звернутися з позовом, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Сторони виконавчого провадження в порядку цивільного судочинства мають право звернутися зі скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. Такі рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ.

Таким чином, ЦПК та Законом України «Про виконавче провадження» чітко врегульовано питання щодо звернення зі скаргою сторін під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК та іншими учасниками виконавчого провадження.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

В розумінні вказаних норм до адміністративного суду можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність виконавця у випадку, коли суд адміністративної юрисдикції є видавником виконавчого листа, або таким видавником є посадова особа чи орган, відмінний від суду, у тому числі якщо предметом оскарження є постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанова приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів.

Таким чином, Закон України № 1404 окремо не визначає категорію спорів щодо рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця в ході проведення реалізації арештованого майна боржника як таку, що підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що також не суперечить ч. 1 ст. 287 КАС України.

В свою чергу, відповідно до ст. 1 Закону України № 1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2021 відбулися електронні торги з реалізації наступного майна: корпоративні права - частка в статутному капіталі ПП «ВОСТОК-2», код ЄДРПОУ 20258290, що становить 50% від статутного капіталу, реєстраційний номер лота: 482271 (далі - майно), за результатами яких складено протокол проведення електронних торгів № 545562, переможцем визнано учасника № 4 - товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ" (ціна продажу: 11 066 160,00 грн).

Позивач в заявленому до розгляду спорі оскаржує дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича, які пов`язані з арештом, визначенням вартості й оцінкою майна у вигляді корпоративних прав; правомірність електронних торгів, проведених державним підприємством «СЕТАМ» 07.07.2021 року з реалізації лоту №482271, корпоративних прав - частки в статутному капіталі приватного підприємства «ВОСТОК-2» в розмір 50% від статутного капіталу підприємства, що належить боржниці ОСОБА_1 ; правомірність протоколу №545562 проведення електронних торгів, сформованого державним підприємством «СЕТАМ» з реалізації лоту №482271; правомірність акту про проведені електронні торги за лотом №482271 та висновку про вартість об`єкта оцінки від 24.05.2021 року, який був виготовлений суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРАЙМ ОЦІНКА» корпоративних прав - частки в статутному капіталі приватного підприємства «ВОСТОК-2» в розмір 50 % від статутного капіталу підприємства, що належить боржниці ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 1 ч.1 ст.19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності.

Тобто, виходячи з викладеного, суд вважає, що для захисту порушеного права чи інтересу позивача між сторонами мають існувати публічно-правові відносини, в ході яких відповідачі здійснюють владні управлінські функції стосовно позивача.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Однак порушення вимог закону діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушених його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями.

З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд має пересвідчитись у належності особі, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах публічно-владних управлінських функцій.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

У свою чергу, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він, головним чином, обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо позивач намагається захистити своє порушене приватне право шляхом оскарження управлінських дій суб`єктів владних повноважень.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 805/4506/16-а, від 27.06.2018 у справі № 815/6945/16.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Відповідно до ст.61 Закону України «Про виконавче провадження», реалізація арештованого майна (крім майна, вилученого з цивільного обороту, обмежено оборотоздатного майна та майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону) здійснюється шляхом електронних торгів або за фіксованою ціною.

Правова природа процедури реалізації майна на електронних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника електронних торгів, та складанні за результатами їх проведення акта про проведення електронних торгів, що передбачено пунктом 8 розділу X Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 року № 2831/5 (далі - Порядок), в якому вказано, що акт про проведені електронні торги є документом, що підтверджує виникнення права власності на придбане майно у випадках, визначених законодавством.

Тобто вказаний акт є формою оформлення договірних відносин купівлі-продажу майна на прилюдних торгах.

З аналізу ст. 650, 655 та ч.1 ст. 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на електронних торгах є різновидом договору купівлі-продажу.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару (ст. 658 ЦК України).

Згідно із пунктом 4 розділу X Порядку, після повного розрахунку переможця за придбане майно на підставі протоколу про проведення електронних торгів складається акт про проведення електронних торгів, який підписується (затверджується) державним або приватним виконавцем.

З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.06.2018 року по справі № 910/856/17 дійшла висновків, що набуття майна за результатами електронних торгів є особливим видом договору купівлі-продажу, за яким власником відчужуваного майна є боржник, а продавцями, які мають право примусового продажу такого майна є державна виконавча служба та організатор електронних торгів. Покупцем відповідно є переможець електронних торгів.

Встановлені в ході судового розгляду справи обставини свідчать, що позивач звернувся до суду з метою захисту його прав, які перебувають у приватноправовій площині.

Суд зазначає, що оскільки спір про право виник між попереднім власником відповідних корпоративних прав, які були реалізовані на спірних електронних торгах, та покупцем таких корпоративних прав, а також продавцями, цей спір може бути віднесений до компетенції загальних судів, адже відсутність спору з суб`єктом владних повноважень у розумінні, передбаченому КАС, виключає можливість розгляду цієї справи за правилами адміністративного судочинства, за відсутності інших підстав, передбачених КАС.

На підставі наведеного вище, враховуючи також приписи ч. 5 ст. 287 КАС України, суд дійшов висновку про те, що спір у цій справі не належить до юрисдикції адміністративних судів, адже з огляду на характер спору, його суб`єктний склад, а також предмет і підстави заявлених вимог його слід вирішувати за правилами ЦПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

У рішенні від 20.07.2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Частина перша статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Враховуючи викладене, оскільки, даний спір не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства, суд приходить до висновку, що клопотання Державного підприємства «СЕТАМ» підлягає задоволенню, а провадження у справі №160/14090/21 закриттю, а заявлені вимоги належить розглядати відповідному місцевому загальному суду за правилами Цивільного процесуального кодексу України.

Відповідно до частини другої статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Отже, суд роз`яснює позивачу його право подати клопотання про повернення судового збору.

Керуючись статтями 19, 238, 248 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Клопотання Державного підприємства «СЕТАМ» про закриття провадження по справі №160/14090/21 – задовольнити.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до відповідача-1: Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньового Максима Олександровича, відповідача-2: Державного підприємства «СЕТАМ», відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНТЕР ВЕЙ КАПІТАЛ», третьої особи ОСОБА_2 про визнання протиправними дій, визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення електронних торгів та акту про проведені електронні торги - закрити.

Роз`яснити позивачу, що розгляд даної справи віднесено до компетенції суду загальної юрисдикції в порядку цивільного судочинства.

Копію ухвали про закриття провадження по справі направити учасникам справи.

Роз`яснити сторонам, що відповідно до частини 2 статті 239 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник