Рішення № 100142265, 27.09.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2021 року Справа № 160/9659/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Турлакової Н.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови у призначенні пенсії за віком від 18 грудня 2020 року за листом від 27 березня 2020 року №0400-010303-8/121847 ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю необхідного трудового (страхового) стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області включити період роботи з 26.12.1983 року по 13.12.1984 року, з 20.12.1984 року по 08.10.1985 року, з 24.10.1985 року по 29.01.1987 року, з 06.02.1987 року по 18.03.1987 року, з 25.03.1987 по 14.03.1989 року, з 18.05.1989 року по 02.02.1990 року, з 07.05.1990 року по 24.12.1995 року, з 20.09.2004 року по 13.12.2004 року, з 06.06.2005 року по 29.08.2008 року, з 01.09.2010 року по 09.12.2015 року, з 02.02.2016 року по 22.04.2016 року, з 11.05.2016 року по 15.06.2016 року, з 16.06.2016 року по 19.09.2016 року, з 22.09.2016 року по 17.05.2018 року, з 03.07.2018 року по 12.07.2018 року, з 21.07.2018 року по 04.08.2018 року, з 05.02.2019 року по 09.09.2020 року, з 03.11.2020 року по 04.01.2021 року, ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком з 24 листопада 2020 року ОСОБА_1 .

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області оформленого листом від 06 листопада 2020 року йому відмовлено в призначенні пенсії з підстав недостатності страхового стажу. Зокрема відповідачем не зараховано наступні періоди роботи: з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки, оскільки наказ на звільнення від 15.08.1985 р.; з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, оскільки неможливо прочитати печатку підприємства. Згідно наданих документів загальний стаж роботи складає 26 років 5 місяців 23 дні при необхідних 27 роках. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18 грудня 2020 року за №0400-010303-8/121847 повторно відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю трудового стажу. Не зараховано період роботи з 11.12.1992 по 24.12.1995, оскільки в трудовій книжці звільнення засвідчено печаткою Української РСР, що не відповідає вимогам Інструкції №643. Згідно вказаного рішення загальний страховий стаж складає 24 роки 4 місяці 11 днів. Позивач з даним діями відповідача погодитися не може, у зв`язку з чим був змушений звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому останній просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що для підтвердження стажу позивачем було надано трудову книжку НОМЕР_1 від 28.12.1983 р. та інші документи. Записи у трудовій книжці оформлені не належним чином, тому при зарахуванні до стажу періодів роботи для призначення пенсії за віком вони не були взяті до уваги. А саме періоди роботи: з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки, оскільки наказ про звільнення в графі “на основании чего внесена запись (документ, его дата и номер)” від 08.08.1985 р. №188-к, а період роботи позивача по 08.10.1985 р. включно; з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, оскільки неможливо прочитати печатку підприємства (слабкий відтиск); з 11.12.1992 по 24.12.1995, оскільки в трудовій книжці звільнення завірене печаткою Української РСР, що не відповідає вимогам Інструкції від 18.10.1993 №643, згідно якої опис печаток і штампів повинен складатися із зображення Державного герба, напису “Україна”, назви міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, підприємства, установи і організації. Враховуючи викладене загальний страховий стаж позивача складає 24 роки 4 місяці 11 днів (при необхідних 27 роках). Зважаючи на викладене, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 27.07.2021 року вказану справу прийнято до свого провадження та відкрито провадження у справі, згідно ч.2 ст.257 КАС України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Дослідивши чинне законодавство та матеріали справи, суд встановив наступне.

Згідно копії паспорту громадянина України НОМЕР_2 виданого 13.01.1998р., ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У трудовій книжці позивача НОМЕР_1 від 28.12.1983р., наявні наступні записи, зокрема, у період з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки працював інженером-конструктором 3 категорії в Дніпропетровському заводі “Електропобутприлад”; з 06.02.1987 по 18.03.1987 року працював в Нижньодніпровському трубопрокатному заводі ім. К. Лібкнехта; з 11.12.1992 по 24.12.1995 року працював на посаді інженера-технолога.

Факт роботи позивача в період з з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, підтверджується, довідкою №12/648 від 08.12.2020р., виданою ПАТ “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод”; період з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки підтверджується архівною довідкою №Б-255-2020 від 04.12.2020 р., що видана Державним архівом Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Позивач 30.10.2020р. звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком та надав документи передбачені законодавством.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято рішення оформлене листом №215382 від 06.11.2020 року. У зазначеному листі вказано, що за даними трудової книжки до страхового стажу не враховані періоди роботи,з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки, оскільки наказ на звільнення від 15.08.1985 р.; з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, оскільки неможливо прочитати печатку підприємства. Згідно наданих документів загальний стаж роботи складає 26 років 5 місяців 23 дні при необхідних 27 роках.

14.12.2020 року позивач повторно звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 18 грудня 2020 року за №0400-010303-8/121847 повторно відмовлено в призначенні пенсії у зв`язку з недостатністю трудового стажу. Не зараховано період роботи з 11.12.1992 по 24.12.1995, оскільки в трудовій книжці звільнення засвідчено печаткою Української РСР, що не відповідає вимогам Інструкції №643. Згідно вказаного рішення загальний страховий стаж складає 24 роки 4 місяці 11 днів.

З вказаними рішеннями позивач не погодився, що й стало підставою для звернення із відповідним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За правилами частини 1 статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, з яким кореспондується обов`язок держави щодо його забезпечення. Реалізація цього обов`язку здійснюється органами державної влади відповідно до їх повноважень.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі - Закон № 1058-IV).

Відповідно до ч.1 ст.8 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною першою ст. 24 Закону № 1058-IV встановлено, що страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку, які народилися у період з 01.10.1960 року по 31.03.1961 рік, у 60 років при за наявності страхового стажу не менше 27 років з 01.01.2020 року по 31 грудня 2020 року.

Згідно з статтею 62 Закону України “Про пенсійне забезпечення” основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Відповідні положення містить і Постанова Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Так, пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України № 637 від 12 серпня 1993 року “Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній” , встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.

Судом досліджено копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 28.12.1983р., наявні наступні записи, зокрема, у період з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки працював інженером-конструктором 3 категорії в Дніпропетровському заводі “Електропобутприлад”; з 06.02.1987 по 18.03.1987 року працював в Нижньодніпровському трубопрокатному заводі ім. К. Лібкнехта; з 11.12.1992 по 24.12.1995 року працював на посаді інженера-технолога.

Факт роботи позивача в період з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, підтверджується, довідкою №12/648 від 08.12.2020р., виданою ПАТ “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод”; період з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки підтверджується архівною довідкою №Б-255-2020 від 04.12.2020 р., що видана Державним архівом Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

Таким чином, належними документами, а саме трудовою книжкою, підтверджено, що позивач дійсно в періоди визначені в оскаржуваних рішеннях відповідача, а саме: з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки працював інженером-конструктором 3 категорії в Дніпропетровському заводі “Електропобутприлад”; з 06.02.1987 по 18.03.1987 року працював в Нижньодніпровському трубопрокатному заводі ім. К. Лібкнехта; з 11.12.1992 по 24.12.1995 року на посаді інженера-технолога.

Щодо питання зарахування спірних періодів роботи позивача, суд зазначає наступне.

В якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, означених періодів трудової діяльності позивача відповідачем у листах № 215382 від 06.11.2020 року; від 18 грудня 2020 року за №0400-010303-8/121847 та у відзиві зазначено, що періоди з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки, оскільки наказ про звільнення в графі “на основании чего внесена запись (документ, его дата и номер)” від 08.08.1985 р. №188-к, а період роботи позивача по 08.10.1985 р. включно; з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, оскільки неможливо прочитати печатку підприємства (слабкий відтиск); з 11.12.1992 по 24.12.1995, оскільки в трудовій книжці звільнення завірене печаткою Української РСР, що не відповідає вимогам Інструкції від 18.10.1993 №643, згідно якої опис печаток і штампів повинен складатися із зображення Державного герба, напису “Україна”, назви міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади, підприємства, установи і організації.

Суд критично ставиться до зазначеної позиції відповідача, з оголяду на наступне.

Так, на момент заповнення трудової книжки НОМЕР_1 була чинна Інструкція “Про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях”, що затверджена постановою Держкомпраці СРСР по праці і соціальних питаннях від 20.06.1974 року № 162 (далі - Інструкція № 162).

Підпунктом 1.1. Інструкції № 162 було встановлено, що трудова книжка є основним документом трудової діяльності робочих і службовців.

Відповідно до п. 1 Постанови Ради Міністрів СРСР та ВЦСПС “Про трудові книжки робітників і службовців” №656 від 06.09.1973 року, що була чинна на момент внесення у трудову книжку позивача запису №7 31.07.1992 року, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців. Трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Згідно з п.п. 2.11 Інструкції №162 першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка. переведення працівника на іншу постійну роботу на тому ж підприємстві оформлюється в такому ж порядку, як і прийом на роботу.

Відповідно до 2.3 Інструкції №162 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження і заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнень повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Пунктом 4.1 Інструкції №162 передбачено, що при звільненні робітника чи службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відповідні вимоги щодо заповнення трудових книжок містяться і в Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція №58).

Відповідно до пункту 1 Інструкції № 58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників підприємств, установ і організацій (надалі підприємств) усіх форм власності, які пропрацювали на них понад 5 днів, включаючи осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Отже, з вищенаведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.

Також слід зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 “Про трудові книжки працівників” відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З огляду на зазначене, слід дійти висновку, що власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.08.2019 року по справі № 654/890/17 (провадження № К/9901/22832/18).

Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

В постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Крім того, спірні періоди роботи з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, додатково підтверджуються, довідкою №12/648 від 08.12.2020р., виданою ПАТ “Інтерпайп Нижньодніпровський трубопрокатний завод” та період з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки підтверджується архівною довідкою №Б-255-2020 від 04.12.2020 р., що видана Державним архівом Дніпропетровської області Дніпропетровської обласної державної адміністрації.

При цьому суд враховує відсутність вини позивача у наявних зауваженнях щодо заповнення записів у його трудовій книжці відносно спірного періоду роботи, з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб, тому це не може позбавити громадян конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питання надання пенсії за віком.

З огляду на викладене, слід дійти висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправно не було зараховано ОСОБА_1 до страхового стажу спірні періоди роботи з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки, з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, з 11.12.1992 по 24.12.1995 року, що на переконання суду, є безумною підставою для зобов`язання відповідача зарахувати до стажу позивачу вказані періоди.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: […] визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; […].

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

При вирішенні питання щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд виходить із того, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, на підставі частини другої статті 9 КАС України, оскільки оскаржувані рішення, оформлені у вигляді листів № 215382 від 06.11.2020 року та від 18 грудня 2020 року за №0400-010303-8/121847, є актами індивідуальної дії, то суд вважає, що належним способом захисту буде визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії, які оформлені листами № 215382 від 06.11.2020 року та №0400-010303-8/121847 від 18 грудня 2020 року.

Щодо позовної вимоги в частині зарахування періодів роботи з 26.12.1983 року по 13.12.1984 року, з 24.10.1985 року по 29.01.1987 року, з 25.03.1987 по 14.03.1989 року, з 18.05.1989 року по 02.02.1990 року, з 07.05.1990 року (крім з 11.12.1992р.) по 24.12.1995 року, з 20.09.2004 року по 13.12.2004 року, з 06.06.2005 року по 29.08.2008 року, з 01.09.2010 року по 09.12.2015 року, з 02.02.2016 року по 22.04.2016 року, з 11.05.2016 року по 15.06.2016 року, з 16.06.2016 року по 19.09.2016 року, з 22.09.2016 року по 17.05.2018 року, з 03.07.2018 року по 12.07.2018 року, з 21.07.2018 року по 04.08.2018 року, з 05.02.2019 року по 09.09.2020 року, з 03.11.2020 року по 04.01.2021 року, ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу суд не вбачає підстав для її задоволення з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.1 ст. 5 КАС України особа має право звернутись до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому обставину щодо фактичного порушення суб`єктом владних повноважень - відповідачем його прав, свобод чи інтересів має довести саме позивач належними і допустимими доказами.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У розумінні Кодексу адміністративного судочинства України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, а задоволенню підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Стосовно «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то за змістом Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 це поняття, яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Стосовно поняття «охоронюваний законом інтерес» в тому ж Рішенні Конституційного Суду України вказано, що воно означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем в момент здійснення ним оскаржуваних дій чи прийняття рішень.

Предметом спірних правовідносин є незгода позивача з відмовою відповідача у призначенні пенсії. При цьому, згідно рішень відповідача про відмову у призначенні пенсії, які оформлені листами № 215382 від 06.11.2020 року та №0400-010303-8/121847 від 18 грудня 2020 року, вбачається не зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу спірних періодів роботи з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки, з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, з 11.12.1992 по 24.12.1995 року, що й було підставою для звернення позивачем із даним позовом. Окрім того, позивач не звертався до відповідача із заявою щодо зарахування інших періодів роботи до його страхового чи спеціального стажу та, відповідно, не отримував відмови у зарахуванні таких періодів.

Тобто, на даний момент відсутнє порушене право позивача з цього приводу, у зв`язку з чим, вказаний період не був предметом розгляду відповідачем, отже такі вимоги є передчасними, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити, нарахувати та виплачувати пенсію за віком суд зазначає, що самостійно здійснивши розрахунок стажу позивача для призначення пенсії, суд перебере на себе повноваження Пенсійного фонду, який наділений дискреційними повноваженнями на прийняття рішення про призначення пенсії (здійснення перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший) та визначення підстав, за яких призначається (перераховується) пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні (перерахунку), що є неприпустимим, у зв`язку з чим, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні даної вимоги.

Також на даному етапі зазначена вимога позивача є передчасною.

Вказана правова позиція узгоджується із висновками викладеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 01.10.2019р. по справі №804/3646/18.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

При цьому, з метою повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи: з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки, з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, з 11.12.1992 по 24.12.1995 року, ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.12.2020 року з врахуванням висновків суду в даній справі.

З огляду на викладене, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача сплаченого ним суму судового збору у розмірі 454,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії, які оформлені листами № 215382 від 06.11.2020 року та №0400-010303-8/121847 від 18 грудня 2020 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати періоди роботи: з 20.12.1984 по 08.10.1985 роки, з 06.02.1987 по 18.03.1987 року, з 11.12.1992 по 24.12.1995 року, ОСОБА_1 до загального трудового (страхового) стажу та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 14.12.2020 року з врахуванням висновків суду в даній справі.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) на ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 454,00 грн (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 копійок).

Згідно ст.295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Турлакова