Рішення № 100141199, 05.10.2021, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2021 року, м. Херсон, справа № 923/1165/21

Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту)

до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт»,

про стягнення 21166,77 грн,

у с т а н о в и в:

Дії та аргументи Позивача

30.08.2021 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) звернулося з позовом до Державного підприємства «Херсонський морський торговельний порт» про стягнення 21166,77 грн, з яких: 19722,20 грн основної заборгованості, 184,79 грн річних, 316,36 грн інфляційних та 943,42 грн пені, які нараховані у зв`язку з невиконанням Відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором № 27-П-ХЕФ-21/11Р від 16.02.2021 щодо сплати наданих послуг. Поряд з цим, Позивач заявив вимоги про компенсацію за рахунок Відповідача судових витрат у сумі 2270 грн.

У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що на підставі укладеного договору про відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання (при опаленні приміщень споживачам від міського теплопідприємства) він надав Відповідачу відповідні послуги у січні-березні 2021 року на суму 19722,20 грн, але Відповідач їх не сплатив. Через наявність заборгованості він нарахував 184,79 грн річних, 316,36 грн інфляційних та 943,42 грн пені.

Дії та аргументи Відповідача

Відповідач позовні вимоги не визнав та вказав, що:

- Позивач не мав права збільшувати кредиторську заборгованість без дозволу Міністерства інфраструктури України, а відтак і звертатись до суду,

- докази, які надані Позивачем, є недопустимими, оскільки до позову додані копії документів, які засвідчені начальником відділу діловодства Величко О., проте не надано доказів на підтвердження повноважень такої особи,

- його матеріальне становище є скрутним, оскільки викликане запровадженням на території України карантинних заходів,

-він просив Позивача розстрочити погашення заборгованості до 31.12.2021 та вважає, що відсутність заперечення Позивача з цього приводу є його згодою на таке відстрочення,

- нарахована пеня підлягає зменшенню до 1 грн, так як застосування Позивачем такої міри відповідальності як річні та інфляційні є достатньою компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів.

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою від 03.09.2021 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного провадження без повідомлення та виклику учасників справи. Цією ж ухвалою суд установив Відповідачу строки для подачі процесуальних заяв. Зокрема, у справі поданий відзив на позов.

При вирішенні питання порядку подачі доказів з метою їх подальшої оцінки при винесенні рішення, суд зазначає, що Позивач дотримався вимог частини 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України щодо подачі доказів разом із позовною заявою, а тому названі вище письмові докази прийняті судом до розгляду.

Суд також констатує, що сторони не заявили будь-які процесуальні клопотання.

Установлені судом обставини

16.02.2021 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту), як Адміністрація, та Державне підприємство «Херсонський морський торговельний порт», як Підприємство, уклали договір № 27-П-ХЕФ-21/11Рпро відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання (при опаленні приміщень споживачам від міського теплопідприємства) (а.с. 13-18), за умовами якого:

- Адміністрація зобов`язалась забезпечити утримання мереж теплопостачання (при опаленні приміщень споживачам від міського теплопідприємства), які знаходяться на її балансі та експлуатуються ДП «ХМТП», а Підприємство – відшкодувати витрати на утримання мереж теплопостачання (пункт 1.1.);

- загальна вартість відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання в місяць розраховується шляхом помноження вартості відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання для опалення одного квадратного метра опалювальної площі на опалювальну площу Підприємства, яка вказана у додатку № 1 до договору (пункт 2.1.);

- вартість відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання Підприємство сплачує протягом 5 банківських днів з дати підписання актів наданих послуг (виконаних робіт) на підставі виставлених Адміністрацією рахунків (рахунків-фактури) (пункт 2.4.);

- Адміністрація зобов`язалась складати та направляти Підприємству акти наданих послуг (виконаних робіт) та рахунки (рахунки-фактури). Належним підтвердженням отримання Підприємством актів наданих послуг (виконаних робіт) є відмітка (штамп) на супровідному листі або поштове повідомлення про вручення рекомендованої кореспонденції (пункт 3.1.1);

- Підприємство зобов`язалось протягом 5 робочих днів з дати отримання від Адміністрації актів наданих послуг (виконаних робіт) розглянути їх, підписати та направити на адресу Адміністрації або в цей же строк надати мотивовану відмову від підписання актів надання послуг (виконаних робіт). У випадку неповернення Підприємством (пункт 3.2.1);

- Підприємство зобов`язалось сплачувати рахунки (рахунки-фактури) Адміністрації у повному обсязі в строки, визначені в договорі (пункт 3.2.2);

- за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань по договору Адміністрація має право стягнути з Підприємства пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення (пункт 4.2).

Відповідно до додатку 1 – Розрахунок вартості відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання (при опаленні приміщень споживачам від міського теплопідприємства) за опалювальний період 2021 року (5 місяців – січень, лютий. березень, листопад, грудень) (а.с. 19)опалювальна площа Підприємства становить 1127,24 кв. м, вартість відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання за місяць – 4,86 грн, вартість відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання за місяць – 5478,39 грн без ПДВ, вартість відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання за опалювальний період 2021 року (січень, лютий, березень, листопад, грудень) з ПДВ – 32870,34 грн.

Як слідує з акту здачі-прийняття робіт (надання послуг), який підписаний обома сторонами, № 1142 від 31.03.2021 Позивач надав послуги з утримання теплових мереж у січні-березні 2021 року на загальну суму 19722,20 грн, а також виставив відповідний рахунок на оплату № 435 від 31.03.2021.

15.04.2021 за вих. № 815/26-01-19/Вих Позивач направив на адресу Відповідача акти здачі-прийняття робіт та рахунки на оплату, у тому числі і рахунок № 435 від 31.03.2021 та акт здачі-прийняття робіт № 1142 від 31.03.2021, які Відповідач отримав 19.04.2021.

28.07.2021 за вих. № 26-01-01.01-20/39 Позивач направив Відповідачу претензію, в якій зажадав сплати заборгованості у сумі 19722,20 грн за актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1142 від 31.03.2021.

18.08.2021 за вих. № 18-09/33/312 Відповідач направив Позивачу відповідь на відзив в якій зазначив про скрутне матеріальне становище Підприємства у зв`язку з установленими карантинними обмеженнями та просив відстрочити погашення заборгованості до 31.12.2021.

За обліковими даними Позивача Відповідач вартість наданих послуг станом на час подачі позову не сплатив, а тому заборгованість за його розрахунками складає 19722,20грн.

Через несвоєчасну сплату вартості наданих послуг Позивач нарахував184,79 грн річних, 316,36 грн інфляційних та 943,42 грн пені за період з 06.05.2021 по 27.08.2021.

Оцінка суду установлених обставин на норм діючого законодавства

Щодо правової природи договору та договірних відносин

Установлені судом обставини наявності укладеного договору, свідчать про виникнення між його сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між сторонами на його підставі, з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір про надання послуг.

Так, за статтею 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Водночас у відповідності до статті 903 того ж Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, за умовами договору Відповідач зобов`язався сплатити вартість наданих Позивачем послуг.

Частина 1 статті 530 ЦК України передбачає, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 2.4 договору Відповідач зобов`язаний оплатити вартість відшкодування витрат на утримання мереж теплопостачання протягом 5 банківських днів з дати підписання актів наданих послуг (виконаних робіт) на підставі виставлених Адміністрацією рахунків (рахунків-фактури).

Таким чином, Відповідач вартість послуг повинен був сплатити протягом 5 банківських днів з дати підписання акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) на підставі виставленого Позивачем рахунку.

Суд установив, що Позивач надав Відповідачу послуги з утримання теплових мереж, що зафіксовано у складеному акті. У свою чергу, Відповідач підписав акт, а тому він вважається погодженим та ним підтверджено виконання Позивачем зобов`язань за договором.

Статтею 193 ГК України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1); кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (частина 2); не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань (частина 7).

Не дивлячись на взяті на себе зобов`язання Відповідач не здійснив оплату отриманих послуг, чим порушив як умови укладеного договору, так і вказаних вище правових положень.

Окреслені у статті 193 ГК України правила та принципи господарювання, які корелюються із загальними засадами цивільного законодавства, вказаними у пункті 6 статті 3 ЦК України (справедливість та добросовісність) та засадами зобов`язань, визначеними у частині 3 статті 509 ЦК України (добросовісність, розумність, справедливість), означають, що цивільні права мають здійснюватися, а обов`язки виконуватися не тільки відповідно до їх призначення, а й справедливо та добросовісно, з урахуванням правил господарювання, з метою досягнення загальногосподарського інтересу.

У пункті 8.21 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Суд надав правові висновки стосовно застосування вказаних правових положень та вказав, що ці принципи втілюються у нормах права та умовах договорів і регулюють конкретні ситуації таким чином, що кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки - захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

У даному контексті суд також зазначає, що безпосередньо сутність справедливості виражається у ментальних уявленнях, що є добро і зло, правда і неправда, а добросовісність означає необхідність сумлінної, чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав, а також дотримання належної турботливості і ставлення до процесу виконання зобов`язання з урахуванням захищених законодавством прав та інтересів іншої сторони.

Отже, зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання, мають ґрунтуватися на засадах добросовісності та справедливості; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, з урахуванням інтересів другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. І напроти, відсутність потрібної турботливості може вказувати на вину боржника, котра відіграє роль суб`єктивної умови відповідальності.

Водночас, суд не абсолютизує наведені принципи по відношенню до поведінки Відповідача, оскільки вона може бути наслідком не тільки суб`єктивних, але і об`єктивних причин. Проте, з огляду на положення статті 74 Господарського процесуального кодексу України він повинен довести наявність відповідних причин.

У свою чергу, Відповідач не надав доказів існування об`єктивних причин та обставин, які б вказували на вжиття ним усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання.

Стосовно тверджень Відповідача про неможливість збільшення кредиторської заборгованості без дозволу Міністерства інфраструктури України суд зазначає, що вони є необґрунтованими, оскільки відповідних умов договір не містить.

У своїх запереченнях Відповідач вказав на недопустимість наданих позивачем доказів, але такі твердження не є обґрунтованими, оскільки відповідно до частини 4 статті 91 Господарського процесуального кодексу України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Так, Позивач разом з позовною заявою надав копії документів, які засвідчені відповідно до пункту 8 розділу 10 Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року №1000/5, а саме напис про засвідчення копії складається зі слів «Згідно з оригіналом», назви посади, підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії. В той же час чинним законодавством не передбачено надання доказів на підтвердження повноважень для засвідчення копій документів.

Щодо відсутності заперечень з боку Позивача на пропозицію Відповідача щодо розстрочення сплати боргу до 31.12.2021, то суд не може вважати його згодою на таке розстрочення, оскільки відсутність заперечення не означає згоду.

За таких обставин суд висновує, що Відповідач, допустивши несвоєчасну оплату вартості отриманих послуг у сумі 19722,20 грн, порушив взяте на себе зобов`язання.

Щодо відповідальності за невиконання зобов`язань

Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 943,42грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.

Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме за частиною 3, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У пункті 4.2 договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку несвоєчасної сплати рахунків Відповідачем у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу.

Таким чином, неустойка має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності, неустойка стягується за період, який не може перевищувати шестимісячний строк з моменту невиконання зобов`язання.

У відповідності до частини 1статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, у даному контексті Позивач повинен довести не тільки підставу для нарахування пені, але й правильність їх розрахунку, включаючи суму заборгованості та відповідний період.

З урахуванням викладеного суд здійснив власний розрахунок пені за період, визначений Позивачем, за формулою: пеня = (заборгованість) х 2 х (ставка НБУ) : 365 х (кількість прострочених днів):100:

- 19722,20 грн (за період з 06.05.2021 по 22.07.2021) х 2 х 7,5 (ставка НБУ) : 365 днів х 78 днів : 100 = 632,19 грн;

- 19722,20 грн (за період з 22.07.2021 по 27.08.2021) х 2 х 8 (ставка НБУ) : 365 днів х 36 днів : 100 = 311,23 грн.

Таким чином сума пені, заявлена Позивачем, є вірною і складає 943,42 грн, як сума чисел 632,19 грн та 311,23 грн.

Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання

Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 184,79 грн та інфляційних у сумі 316,36 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд здійснив розрахунок річних за період, який визначив сам Позивач, а саме з 06.05.2021 по 27.08.2021,за формулою: річні = (заборгованість) х 3% х (кількість прострочених днів): 365:

- 19722,20 грн (за період з 06.05.2021 по 27.08.2021) х 3% х 114 днів : 365 днів = 184,79 грн.

Таким чином, сума річних, заявлених Позивачем є вірною і складає 184,79 грн.

Суд перевірив розрахунок інфляційних, наданий Позивач, та зазначає, що ним неправомірно виключено з розрахунку індекс інфляції за серпень 2021, який складає 99,8%, оскільки, як зазначалось раніше, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці, а оскільки Позивач сам визначив період нарахування з 06.05.2021 по 27.08.2021, то індекс інфляції за серпень 2021 року має бути включений в розрахунок.

Суд самостійно здійснив розрахунок інфляційних за період, який визначив сам Позивач, а саме з 06.05.2021 по 27.08.2021 за формулою: сума заборгованості х індекс інфляції за період – сума заборгованості.

Індекс інфляції за період з 06.05.2021 по 27.08.2021 становить 101,400894% з розрахунку: 101,3% (в травні 2021) х 100,2% (в червні 2021) х 100,1% (в липні 2021) х 99,8% (в серпні 2021).

Таким чином, інфляційне збільшення на суму заборгованості 19722,20 грн за період з 06.05.2021 по 27.08.2021становить 276,29 грн з розрахунку: 19722,20 грн х 101,400894% - 19722,20грн.

Отже, сума інфляційного збільшення становить 276,29 грн, натомість стягнення 40,07 грн інфляційних задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного суд висновує, що Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен за вказаних правових приписів сплатити Позивачу річні в сумі 184,79 грн та інфляційні в сумі 276,29 грн.

Висновки суду з предмету судового розгляду

На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів, з урахуванням факту несплати 19722,20 грн основної заборгованості, 184,79 грн річних, 276,29 грн інфляційних та 943,42 грн пені у добровільному порядку, доведеністю Позивачем власних вимог, не спростування їх Відповідачем, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість позовні вимоги про стягнення 40,07 грн інфляційних задоволенню не підлягають.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 63530483 від 26.08.2021 у сумі 2 270 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 2265,69 грн, що складає 99,81% (процентного співвідношення заявленої до стягнення суми та задоволеної судом).

На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Херсонський морський торгівельний порт» (73000 м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4; ідентифікаційний код 01125695) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація Херсонського морського порту) (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 4; ідентифікаційний код 38728533) – 19722,20 грн основної заборгованості, 184,79 грн річних, 276,29 грн інфляційних, 943,42 грн пені та 2265,69 грн компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя М.К. Закурін