Рішення № 100141073, 04.10.2021, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2021 р.м. ХарківСправа № 922/2569/21

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоконтроль", м. Полтава до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 45606,52 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоконтроль", м. Полтава, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Державного підприємства "Завод "Електроважмаш", м. Харків, про стягнення суми заборгованості за договором поставки № 266-01/622 від 09.06.2020, в розмірі 40087,20 грн. основного боргу, 2004,36 грн. - пені за прострочення грошового зобов`язання, 326,33 грн. - 1% річних, 3188,63 грн. - збитків від інфляційних Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 02.08.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2569/21. Розгляд справи № 922/2569/21 призначено за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач своїм правом, наданим відповідно до ст. 251 ГПК України, не скористався, відзив на позов не надав.

Відповідач про розгляд справи господарським судом повідомлений належним чином. Відповідно до поштового повідомлення № 021229/1, повернутого на адресу суду, ухвалу про відкриття провадження у справі № 922/2569/21 вручено відповідачеві 11.08.2021.

Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

При цьому суд зазначає, що відповідно до ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог, а також судом надано сторонам достатньо часу для звернення із заявами по суті справи та з іншими заявами з процесуальних питань.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, а також враховуючи наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Згідно з ч.4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

09.06.2021 між Державним підприємством «Завод «Електроважмаш» (відповідач, замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоконтроль» (позивач, постачальник) укладено договір поставки продукції № 266-01/622 (договір).

Згідно п. 1.1. договору, постачальник зобов`язується поставити продукцію у власність замовника, а замовник зобов`язується прийняти від постачальника продукцію та оплатити її в порядку, передбаченому цим договором.

Згідно п. 1.2. договору, найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», зазначаються у специфікації (додаток № 1), яка є невід`ємною частиною договору.

Згідно специфікації № 1, постачальник зобов`язаний поставити наступний товар: вкладка Н251-2-2 (4 шт.), вкладка Н251-2-3 (4 шт.), вкладка Н251-2-4 (1 шт.), вкладка Н251-2-5 (1 шт.), вкладка Н265-2-3 (8 шт.), загальною вартістю 40087,20 грн. з ПДВ.

Згідно видаткової накладної № РН-7-00014 від 24.07.2020, відповідач отримав вказаний вище товар, на суму 40087,20 грн.

Найменування та кількість товару, зазначеного у видатковій накладній № РН-7-00014, відповідає найменуванню та кількості товару, зазначеному у специфікації № 1.

Порядок приймання продукції з кількості та якості викладений в розділі 7 договору.

Після прийому продукції, замовник претензій до постачальника стосовно її якості і кількості не пред`являв, повідомлень щодо невідповідності продукції, постачальнику не надсилав.

Згідно п. 4.1. договору, замовник здійснює оплату продукції протягом 30 календарних днів з моменту постачання і приймання її за якістю і кількістю.

Згідно п. 10.4. договору, за порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Відповідно до п. 10.5. договору, за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Таким чином, враховуючи поставку позивачем продукції та її прийняття відповідачем - 24.07.2020, останнім днем виконання грошового зобов`язання є - 23.08.2020.

Відтак, позивач виконав взяті на себе зобов`язання за договором, в повному обсязі.

Натомість, як вказує позивач, станом на 17.06.2021, замовник свої зобов`язання за договором не виконав, оплату за поставлений позивачем товар не здійснив, чим допустив прострочення в оплаті на 297 днів.

28.04.2021, постачальник направив замовнику претензію за вих. № 90/29, якою вимагав сплатити борг, пеню, 1% річних та інфляційні збитки.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, вказану претензію відповідач отримав 06.05.2021.

Після отримання замовником претензії, відповідач до цього часу свої зобов`язання не виконав, претензію не задовольнив, наявну заборгованість не сплатив, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області, за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов`язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов`язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ч. 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Так, відповідно до наданої до матеріалів справи видаткової накладної № РН-7-00014 від 24.07.2020, відповідач (покупець) отримав від позивача товар на загальну суму 40087,20 грн. з ПДВ. Проте, всупереч вимогам договору поставки від 09.06.2020, свої зобов`язання щодо своєчасної оплати за отриманий товар не виконав та не надав суду доказів на підтверження оплати суми боргу в розмірі 40087,20 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати товару за договором поставки від 09.06.2020.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження сплати суму боргу за договором поставки від 09.06.2020 в сумі 40087,20 грн. та не спростував дану суму заборгованості, суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 40087,20 грн. заборгованості за договором поставки належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 230, 231 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У відповідності до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі ст.ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено п. 10.4. договору, за порушення строку остаточного розрахунку (оплати), передбачених цим договором, постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

В ч. 2 ст. 343 ГК України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки від 09.06.2020, позивач нарахував відповідачеві пеню, яка, станом на 17.06.2021, складає 2004,36 грн.

Відповідачем контррозрахунку заявленої до стягнення суми пені, суду надано не було. Розрахунок, наданий позивачем, також не спростовано.

Дане нарахування позивачем пені, відповідає умовам договору поставки від 09.06.2020 та вимогам діючого законодавства, а, отже, наведені законодавчі приписи та установлені фактичні дані, зокрема й щодо вини в невиконанні взятих на себе зобов`язань по сплаті грошових коштів у строк, встановлений договором, дають підстави для висновку суду про правомірність нарахування позивачем пені в розмірі 2004,36 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до п.п. 4.1., 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань", сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних.

Відповідно до п. 10.5. договору, за порушення строку оплати продукції, передбачених цим договором, постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1% річних у сумі 326,33 грн. та 3188,63 грн. інфляційних витрат, нарахованих згідно ч.2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання грошового зобов`язання, підлягають задоволенню, як правомірні та обґрунтовані. Здійснений позивачем розрахунок перевірено судом та не спростовано відповідачем.

Відповідно ст. 55 Конституції України, ст. ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоконтроль" обгрунтованими, доведеними матеріалами справи, не спростованими відповідачем, а, отже є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати в даній справі покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 79, 86, 123, 126, 129, 165, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 247, 252, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоконтроль" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47Б, код ЄДРПОУ 24391809) заборгованість за договором від 09.06.2020 в розмірі 45606,52 грн. (з яких: 40087,20 грн. - основна заборгованість; 2004,36 грн. - пеня; 326,33 грн. - 1% річних; 3188,63 грн. - інфляційні збитки), а також судовий збір в розмірі 2270,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Державне підприємство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299, код ЄДРПОУ 00213121);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоконтроль" (36007, м. Полтава, вул. Маршала Бірюзова, 47Б, код ЄДРПОУ 24391809).

Повне рішення складено 04.10.2021.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/2569/21