Рішення № 10014081, 26.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 48/19526.05.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг"

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Дінес Продакшн"

простягнення 65616,75 грн.

Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Локшин А.В.

від відповідача:не з'явився ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (надалі –ТОВ "ВіЕйБі Лізинг") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінес Продакшн" (надалі –ТОВ "Дінес Продакшн") про стягнення 65616,75грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору фінансового лізингу №070830-49/ФЛ-Ю-А від 30.08.2007 р., у зв’язку з чим виникла заборгованість у розмірі 51975,11 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 2527,66 грн., 3% річних у розмірі 369,89 грн. збитків понесених в зв’язку із знеціненням грошових коштів у розмірі 1 893,29 грн. та штраф у розмірі 8850,80 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 26.04.2010 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2010 р. у зв’язку із неявкою представника відповідача розгляд справи відкладено до 26.05.2010 р.

В судове засідання 26.05.2010 р. представник позивача з’явився, вимоги ухвали суду від 26.04.2010 р. виконав частково, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання 26.05.2010 р. не з'явився, вимог ухвали суду від 26.04.2010 р. не виконав, про причини неявки суд не повідомив.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 03111, м. Київ, вул. Черняховського, 27 на яку було відправлено ухвали суду від 29.03.2010 р. та 26.04.2010 р. підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №939895 від 11.05.2010 р.

Згідно із абзацу 2 п. 3.6 роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Судом в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, яке міститься в тексті позовної заяви відмовлено, оскільки позивачем не надано доказів з якими приписи ст. 66 Господарського процесуального кодексу України пов'язують можливість вжиття заходів забезпечення позову.

У судових засіданнях складались протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

30.08.2007 р. між ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" (лізингодавець) та ТОВ "САН ТІМ Будінвест" (лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №070830-49/ФЛ-Ю-А (надалі –"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом даного договору є надання лізингодавцем в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмету лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість на момент укладення договору якого наведена в специфікації, для підприємницьких цілей у власній господарській діяльності лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Відповідно до специфікації предметом лізингу за договором фінансового лізингу є легковий автомобіль марки Mitsubishi Pajero GLS 3.0 AT 2007 року випуску, державний номер АА 5007 ЕВ, номер кузова JMYLRV93W7J714393, загальна вартість якого на момент укладення договору становила 221270,00 грн. в тому числі ПДВ 20%.

Згідно п. 4.1 Договору передача лізингодавцем лізингоодержувачу майна здійснюється у строк до 12.09.2007 р. за адресою: м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 4М, шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору.

Пунктом 3.4 Договору платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривнях) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця.

08.09.2007 р. на підставі акта прийому-передачі лізингодавець передав, а лізингоодержувач прийняв предмет лізингу: автомобіль марки Mitsubishi Pajero GLS 3.0 AT 2007 року випуску, державний номер АА 5007 ЕВ, номер кузова JMYLRV93W7J714393.

06.08.2008 р. між "ВіЕйБі Лізинг" (кредитор) та ТОВ "САН ТІМ Будінвест" (первісний боржник), ТОВ "Дінес Продакшн" (новий боржник) укладено Договір про передання прав та обов’язків №080715-21/І (надалі –Договір 2).

Відповідно до статті 1 Договору 2 первісний боржник переводить на нового боржника свій борг що витікає з умов Договору фінансового лізингу №070830-49/ФЛ-Ю-А від 30.08.2007 р., укладеного між кредитором та первісним боржником, а новий боржник приймає на себе зазначені борги первісного боржника за договором фінансового лізингу.

Згідно статті 3 Договору 2 з моменту підписання сторонами даного договору і актів приймання-передачі предмету лізингу, до нового боржника переходять у повному обсязі усі права та обов’язки лізингоодержувача за договором фінансового лізингу.

Відповідно статті 7 Договору 2 первісний боржник протягом десяти днів з моменту укладення даного договору зобов’язується передати по акту прийому-передачі новому боржнику предмет лізингу за договором фінансового лізингу: один легковий автомобіль марки Mitsubishi Pajero GLS 3.0 AT 2007 року випуску, державний номер АА 5007 ЕВ, номер кузова JMYLRV93W7J714393, загальна вартість майна на момент передачі автомобіля становила 221270,00 грн.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 06.08.2009 р. сторонами було погоджено графік сплати лізингових платежів.

31.10.2008 р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору відповідно п. 1 якої пункт 3.4.1 Договору лізингу викладено в наступній редакції: "лізингоодержувач (ТОВ "Дінес Продакшн") здійснює платежі за цим договором відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до Договору) з наступним корегуванням на зміну курсу гривні до долару США (крам авансового лізингового платежу)".

29.04.2009 р. між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору відповідно до п. 1 якої ТОВ "Дінес Продакшн" визнає заборгованість у розмірі 22250,45 грн., яка виникла за Договором лізингу №070830-49/ФЛ-Ю-А та зобов’язується сплатити за погодженим графіком сплати лізингових платежів.

Проте відповідач взяте на себе зобов’язання по сплаті лізингових платежів виконав не в повному обсязі у зв’язку із чим у період з жовтня 2009 по березень 2010 р. за ним утворилась заборгованість у розмірі 51975,11 грн.

Спір у даній справі виник у зв’язку із невиконанням, на думку позивача, відповідачем грошових зобов’язань за Договором.

Договір №070830-49/ФЛ-Ю-А від 30.08.2007 р. є договором фінансового лізингу, а тому правове регулювання спірних правовідносин здійснюється в т.ч. положеннями § 1 глави 58 Цивільного кодексу України, ст. 292 Господарського кодексу України та Закону України "Про фінансовий лізинг".

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч.1 статті 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Факт виконання позивачем своїх зобов’язань по Договору та передачі транспортного засобу у лізинг підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Договором 2 сторони відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України замінили боржника у зобов’язанні з ТОВ "САН ТІМ Будінвест" на ТОВ "Дінес Продакшн", яке в наступному стало лізингоодержувачем за Договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, а пунктом 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно до п. 3.1 Договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів. Лізингові платежі включають: платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна, винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно.

Сторони на виконання ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України в п. 3.4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.10.2008 р.) погодили можливість індексації лізингових платежів в залежності від коливання курсу іноземної валюти та погодили формулу розрахунку.

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 762 Цивільного кодексу України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Згідно графіку внесення лізингових платежів та з урахуванням вимог п. 3.4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди від 31.10.2008 р.) відповідач у період з жовтня 2009 р. по березень 2010 р. зобов’язаний був сплатити на користь позивача грошові кошти у розмірі 51975,11 грн.

Відповідачем доказів на спростування вказаної заборгованості та доказів її погашення не надано.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов’язання по сплаті на користь позивача лізингових платежів у період з жовтня 2009 по березень 2010 р. у розмірі 51975,11 грн. на підставі Договору. Доказів на спростування або погашення заборгованості відповідачем не подано.

За таких обставин, позовні вимоги ТОВ "ВіЕйБі Лізинг" про стягнення з ТОВ "Дінес Продакшн" заборгованості у розмірі 51975,11 грн. є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 2527,66грн., 3% річних у розмірі 369,89 грн., збитків понесених в зв’язку із знеціненням грошових коштів у розмірі 1 893,29 грн. та штрафу у розмірі 8850,80 грн.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов’язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов’язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), тому дії відповідача є порушенням договірних зобов’язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Згідно ч. 2 ст.549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 11.2.1 Договору сторони передбачили, що лізингоодержувач за порушення обов’язку з своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п. 3.1 Договору і графіком сплати лізингових платежів (Додаток №1 до Договору), та інших платежів, передбачених Договором сплачує лізингодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочки, від непогашеної заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочки та відшкодувати всі збитки, завдані цим лізингодавцеві, понад вказану пеню. Якщо у разі несвоєчасної сплати лізингоодержувачем лізингових платежів лізингодавець буде змушений нести збитки (в тому числі пов’язані із збільшенням процентної ставки за використання кредитних коштів, або інші), лізингоодержувач протягом п’яти банківських днів відшкодовує ці збитки після отримання відповідної вимоги.

Враховуючи, що судом встановлено факт прострочення виконання грошового зобов’язання, то вимоги позивача про стягнення пені нарахованої в межах визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визнаються судом обґрунтованими та задовольняються у розмірі 2527,66 грн. відповідно до наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до п. 8.2.1 Договору лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення лізингодавцю звіту у формі у встановленій Договором.

Позивач вказує, що відповідач в порушення умов Договору з першого кварталу 2009 р. по четвертий квартал 2009 р. не виконав свого зобов’язання та не надав відповідного звіту.

Пунктом 11.2.3 Договору передбачено, що за неподання інформації про стан та місце знаходження предмету лізингу лізингоодержувач зобов’язаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 1% загальної вартості предмету лізингу на момент укладення Договору за кожен випадок такого порушення.

Оскільки матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем п. 8.2.1 Договору, а відповідачем не надано доказів на спростування наведеного, то стягнення з відповідача штрафу у розмірі 8850,80 грн. є правомірним.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на наявність прострочення виконання відповідачем грошового зобов’язання суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та збитків понесених в зв’язку із знеціненням грошових коштів за період з вересня 2009 р. по лютий 2010 р., вважає такі вимоги обґрунтованими та правомірними, а тому вимоги позивача про стягнення 3% річних у розмірі 369,89 грн. та збитків понесених в зв’язку із знеціненням грошових коштів у розмірі 1 893,29 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дінес Продакшн" (03111, м. Київ, вул. Черняховського, 27; ідентифікаційний код 32622031) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіЕйБі Лізинг" (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, Літара «Г»; ідентифікаційний код 33880354) заборгованість у розмірі 51 975 (п’ятдесят одна тисяча дев’ятсот сімдесят п’ять) грн. 11 коп., пеню у розмірі 2 527 (дві тисячі п’ятсот двадцять сім) грн. 66 коп., 3% річних у розмірі 369 (триста шістдесят дев’ять) грн. 89 коп., збитки, понесені в зв’язку із знеціненням грошових коштів у розмірі 1 893 (одна тисяча вісімсот дев’яносто три) грн. 29 коп., штраф у розмірі 8850 (вісім тисяч вісімсот п’ятдесят) грн. 80 коп., державне мито у розмірі 656 (шістсот п’ятдесят шість) грн. 17 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                     Р.В. Бойко

Повний текст рішення підписаний 01.06.2010 р.