Рішення № 100140654, 06.10.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

06.10.2021Справа № 910/12262/21Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнія Трейд» (04111, м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 52, приміщення 34Б, код ЄДРПОУ 42927796)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 18-А Код ЄДРПОУ 34479856)

про стягнення 209 967,38 грн

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Омнія Трейд» звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» про стягнення 209 967,38 грн заборгованості, з яких 205 000 грн - основний борг за договором поставки №1112-19 від 11.12.2019, 4 967,38 грн 3% річних.

Також у позовній заяві позивач заявив клопотання про покладення на відповідача понесених 27 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, докази яких будуть надані суду у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 04.08.2021 відкрив провадження у справі №910/12262/21, вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, визначив сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

Згідно повідомлень про вручення поштових відправлень, ухвалу суду від 04.08.2021 позивач отримав 10.08.2021, відповідач 09.08.2021.

13.08.2021 засобами поштового зв`язку відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги, зазначаючи, що заборгованість перед позивачем по договору поставки №1112-19 від 11.12.2019 за його розрахунками складає 195 000,00 грн., яка виникла через скрутне фінансове становище пов`язане з карантинними заходами, у задоволенні позову в частині стягнення 3% річних просив відмовити.

20.08.2021 позивач подав відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив про ненадання доказів на підтвердження форс-мажорних обставин через карантинні заходи у договірних відносинах на спірну суму.

27.08.2021, 03.09.2021 позивач подав заяву про розподіл судових витрат шляхом покладення їх на відповідача у сумі 27 000,00 грн та докази надсилання вказаної заяви відповідачу.

04.10.2021 позивач через відділ діловодства суду подав повідомлення про наявність заборгованості за договором поставки №1112-19 від 11.12.2019 станом на 04.10.2021 у розмірі 185 000,00 грн. основного боргу.

Відповідач правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи, визначений процесуальний строк для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, за відсутності клопотань учасників справи про продовження процесуальних строків, суд вбачає за можливе здійснити розгляд справи за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

11.12.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Омнія Трейд» (постачальник за договором, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» (покупцем за договором, відповідачем) було укладено договір поставки № 1112-19, за умовами якого постачальник зобов`язався передати, а покупець - прийняти і оплатити нафтопродукти та скраплений газ марки СПБТ.ПБА, ПА ДСТУ 4047-2001 (надалі - «Товар») в кількості, за номенклатурою, цінами і термінами поставки згідно умов договору, специфікацій та рахунків-фактур (надалі - «рахунки») до нього.

Відповідно до п. 3.3 договору узгоджено, що ціна договору складається із вартості всіх партій товару, поставлених постачальником в період дії цього договору згідно видаткових накладних.

Оплата за договором здійснюється в безготівковій формі на розрахунковий рахунок постачальника на умовах 100 % передоплати, при цьому платіжні документи в обов`язковому порядку повинні містити в призначенні платежу найменування товару, номер і дату договору або номер і дату рахунку постачальника (п.5.1 договору).

За видатковою накладною № 263 від 23.02.2021 позивач поставив, а відповідач прийняв товар: скраплений газ в кількості 18 820,00 кг по договору, на суму 475 045,20 грн.

З метою здійснення розрахунків позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 178 від 23.02.2021 на суму 475 045,20 грн. та здійснено реєстрацію податкової накладної №103 від 23.02.2021 на вказану господарську операцію.

Звертаючись до суду з даним позовом позивач вказав про наявність невиконаного відповідачем зобов`язання з оплати поставленої продукції по договору у розмірі 205 000,00 грн. За прострочення виконання зобов`язання позивачем нараховано до стягнення з відповідача 4967,38 грн 3% річних.

Відповідач позовні вимоги в частині основного боргу визнав, стверджуючи про вжиття заходів щодо виконання зобов`язання та неможливість своєчасної оплати через карантинні заходи.

Розглянувши спір по суті заявлених вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання в силу вимог ст.525,526 Цивільного кодексу України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу вимог ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

В розумінні п.5.1 договору оплата поставленого товару за видатковою накладною № 263 від 23.02.2021 на суму 475 045,20 грн. мала бути здійснена на умовах 100% передоплати, тобто строк оплати настав 23.02.2021.

При зверненні до суду із позовом у цій справі позивачем заявлено вимоги про стягнення 205 000,00 грн основного боргу.

У процесі розгляду справи позивачем повідомлено, що відповідачем здійснено часткове погашення боргу на суму 20 000,00 грн, у зв`язку із чим заборгованість станом на 04.10.2021 склала 185 000,00 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн основного боргу відповідно до п.2 ч. 1 ст. 231 ГПК України із покладенням витрат по сплаті судового збору на відповідача.

За відсутності доказів оплати 185 000,00 грн у т.ч. у визначений строк та станом на час розгляду справи по суті спору, суд дійшов висновку про задоволення позову у цій частині.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Нормами ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань підтверджений матеріалами справи та відповідачем не спростований, вимоги про нарахування 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України після здійснення перевірки розрахунку визнаються судом обґрунтованими та задовольняються судом у межах заявлених вимог, зокрема на суму 4967,38 грн за період з 24.02.2021 по 28.07.2021 прострочення виконання зобов`язання, нарахування яких здійснено за спадаючим підсумком погашення заборгованості.

Відповідач контр розрахунку заявлених вимог не надав, обставин звільнення від оплати та відповідальності за прострочення виконання зобов`язання не довів.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнія Трейд» є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 185 000,00 грн основного боргу, 4967,38 грн 3% річних. Провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн підлягає закриттю за відсутністю предмета спору.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Розглянувши заявлене позивачем клопотання про розподіл понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу шляхом їх покладення на відповідача, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У позовній заяві та заяві про розподіл судових витрат заявлених витрат на професійну правничу допомогу позивачем заявлено розмір понесених витрат 27 000,00 грн.

На підтвердження понесених позивачем судових витрат до позову долучено:

- копію договору про надання правової допомоги підприємству б/н від 12.06.2020, укладеного між АО «ТІ БІ БРУМ» та ТОВ «ОМНІЯ ТРЕЙД» (клієнта) та додаткової угоди № 2 від 15.07.2021 до нього, предметом якої є надання професійної правової допомоги клієнту під час стягнення з ТОВ «Промтехресурс-Центр» заборгованості за договором поставки № 1112-19 від 11.12.2019;

- копію Акту наданих послуг від 26.08.2021 на суму 27 000,00 грн;

- копію звіту про надані послуги за період з 15.07.201 по 26.08.2021;

- копію рахунку на оплату №10 від 28.07.2021 на суму 27 000,00 грн гонорару за надання правової допомоги за додатковою угодою №2 від 15.07.2021 за договором;

- копію платіжного доручення № 686 від 03.08.2021 на суму 27 000,00 грн.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 «Послуги. Загальні положення» підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до п. 2 додаткової угоди № 2 від 15.07.2021 до договору визначено, що гонорар виконавця є фіксованою ціною та становить 27 000,00 грн.

Згідно п.3 додаткової угоди №2 узгоджено, що оплата гонорару клієнтом здійснюється на поточний банківський рахунок виконавця на підставі рахунку виконавця протягом 3 банківських днів з моменту виставлення рахунку виконавцем.

На підтвердження факту виконання доручень сторони підписують Акт наданих послуг; одночасно виконавець надає клієнту звіт про надані послуги із переліком вчинених виконавцем дій та розрахунком витраченого часу.

Матеріалами справи встановлено, що між позивачем та АО «ТІ БІ БРУМ» підписано без зауважень акт наданих послуг від 26.08.2021 на суму 27 000,00 грн із переліком послуг правової допомоги, вчинених адвокатом Гавриком А.В., які оплачені позивачем у повному обсязі.

За приписами ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

Відповідачем не надано заперечень щодо розміру заявлених до стягнення витрат на правову допомогу, а також не надано доказів на підтвердження надмірності понесених позивачем витрат на правничу допомогу, відповідачем також не подано до суду клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач надав належні та допустимі докази на доведення понесених ним витрат та професійну правничу допомогу, пов`язаних з розглядом справи № 910/112262/20, і розмір таких витрат є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, співмірним зі складністю позову, погоджений сторонами у фіксованій сумі, і, відповідно, та з огляду на відсутність заперечень відповідача, наявні підстави для покладення на позивача понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 27 000,00 грн. у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 123, 129, 231, 233, 236-240, 248-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2. Закрити провадження у справі в частині стягнення 20 000,00 грн основного боргу.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехресурс-Центр» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 18-А Код ЄДРПОУ 34479856) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Омнія Трейд» (04111, м. Київ, вул. Щербаківського Данила, буд. 52, приміщення 34Б, код ЄДРПОУ 42927796) 185 000 (сто вісімдесят п`ять тисяч) грн 00 коп основного боргу, 4967 (чотири тисячі дев`ятсот шістдесят сім) грн 38 коп 3% річних, 3149 (три тисячі сто сорок дев`ять) грн 51 коп витрат по сплаті судового збору, 27 000 (двадцять сім тисяч) грн. 00 коп витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.241 ГПК України та може бути оскаржене в апеляційному порядку у строки, передбачені розділом IV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак