Рішення № 100140504, 24.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2021Справа № 910/2240/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція»

До 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Траст»

2) Споживчого товариства «Відродження»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва»

про стягнення 96 560,81 грн

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача-1: Стефановський В.С. - представник за довіреністю;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Траст» про стягнення суми заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення в розмірі 54 200,65 грн, пені в розмірі 24 170,79 грн, інфляційних втрат в розмірі 13 472,58 грн, 3% річних в розмірі 4 716,79 грн.

Разом з позовною заявою позивач подав суду клопотання про витребування доказів.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 19.02.2021 відкрито провадження у справі № 910/2240/21, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» та витребувано у третьої особи інформацію.

09.03.2021 третя особа подала суду витребувану ухвалою суду від 19.02.2021 інформацію.

25.03.2021 через загальний відділ діловодства суду звернувся відповідач-1 із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного провадження та просив поновити строк для подання таких заперечень.

Ухвалою суду від 30.03.2021 справу № 910/2240/21 ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі; продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів та підготовче засідання призначено на 14.05.2021.

31.03.2021 через загальний відділ діловодства суду відповідачем-1 подано відзив на позов та заявлено про поновлення строку для подання відзиву.

Ухвалою суду від 14.05.2021 заяву ТОВ «Терра Траст» про поновлення строку для подання відзиву задоволено та долучено відзив до матеріалів справи.

Ухвалою суду від 14.05.2021 було відкладено підготовче судове засідання на 11.06.2021.

19.05.2021 позивач подав суду відповідь на відзив відповідача-1.

21.05.2021 позивач звернувся до суду з клопотанням про залучення в якості співвідповідача по справі СТ «Відродження».

Ухвалою суду від 11.06.2021 відкладено підготовче засідання на 16.07.2021 та залучено до справи в якості співвідповідача СТ «Відродження».

05.07.2021 позивач подав суду заяву про долучення до матеріалів справи доказів надсилання відповідачу-2 копії позовної заяви з додатками.

13.07.2021 через загальний відділ діловодства суду відповідачем-2 подано відзив на позов у якому останній, зокрема, визнав позовні вимоги на суму 17 168,84 грн, що складають плату за спожиті послуги.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.07.2021 вирішено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.09.2021.

23.09.2021 відповідач-2 подав суду заяву про розгляд справи без участі представника СТ «Відродження».

24.09.2021 відповідач-1 подав суду заяву, в якій повідомив про те, що докази розміру судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

У судове засідання, що відбулось 24.09.2021, представники позивача, відповідача-2 та третьої особи не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресами позивача, відповідача-2 та третьої особи, яка містяться у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Окрім того, суд зауважує, що ухвали суду були офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.

До матеріалів справи долучені рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, що підтверджують факт отримання учасниками процесу ухвал суду.

Таким чином, оскільки позивача, відповідача-2 та третю особу було належним чином повідомлено про судові засідання та позивачем, відповідачем-2 та третьою особою, у свою чергу, не повідомлено про причини неявки в судові засідання, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності їх представників.

У судовому засіданні 24.09.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви на позовну заяву, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до положень Закону України «Про внесення змін до деяких Законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» від 10.04.2014 № 1198-VII виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація).

Надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку №33 по вул. Празькій в м. Києві з 01.07.2014 здійснюється позивачем, що підтверджується переліком, затвердженим Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією.

За твердженням позивача з листопада 2014 року по жовтень 2020 року включно позивачем надано відповідачам послуги з централізованого опалення на загальну суму 54 200,65 грн, за які відповідачі не розрахувалися.

Надання послуг з опалення, що надавалися в межах опалювального періоду, підтверджується нарядами: від 21.10.2014 № 28365 підключення, від 06.04.2015 № 35303 відключення, від 07.10.2015 № 41440 підключення, від 01.04.2016 № 47204 відключення, від 05.10.2016 № 53530 підключення, від 13.03.2017 № 58615 підключення, від 03.10.2017 № 64543 підключення, від 04.04.2018 № 69169 відключення, від 01.11.2018 № 967 підключення, від 06.04.2019 № 4899 відключення, від 25.10.2019 № 6802 підключення, від 05.04.2020 № 9024 відключення.

Позивач вказує, що під час розрахунку заборгованості за надані послуги застосовував звіти з показаннями приладів будинкового лічильнику теплової енергії за періоди з 19.12.2016 по 09.04.2020.

Відповідно до п. 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, що затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць. Оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк.

Слід зазначити, що ТОВ «Терра Траст» є власником приміщення площею 98,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Празька, 33, що підтверджується самим відповідачем-1.

У свою чергу, відпвідач-2 є орендарем вказаного вище приміщення з 01.09.2018, що підтверджується договором оренди нежилого приміщення від 31.08.2018 № 6, укладеного ТОВ «Терра Траст» (орендодавець) і СТ «Відродження» (орендар).

Позивач з урахуванням викладеного просив суд стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за надані послуги з централізованого опалення за період з листопада 2014 року по жовтень 2020 року у розмірі 54 200,65 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у газеті Хрещатик від 23.07.2014 №103(4503) розміщено повідомлення про те, що з 01.07.2014 ТОВ «Євро-Реконструкція» є виконавцем послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання та буде укладати договори з кожним споживачем зазначених комунальних послуг на території Дарницького та Дніпровського районів міста Києва.

Також, позивач звертався до відповідача-1 з пропозицією укласти договір (лист від 20.07.2016 № УНПН-1499), яка була отримана ТОВ «Терра Траст» 28.07.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого долучена до матеріалів справи.

Слід зазначити, що відповідач-1 залишив вказану пропозицію без відповіді та належного реагування, позивачем і ТОВ «Терра Траст» відповідного договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до нежитлових приміщень укладено не було.

Відповідач-1 заперечив проти задоволення позовних вимог і заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

У свою чергу, відповідач-2 визнав позов в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 17 168,84 грн, заперечував проти задоволення решти позовних вимог і також заявив про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов таких обґрунтованих висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Стаття 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» (далі - Закон) суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які у встановленому законодавством порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території.

Відповідно до п. 18, п. 20, п. 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відсутність письмового договору про постачання теплової енергії не звільняє осіб, які використовували теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов`язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (зазначений висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі № 922/4239/16).

Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були надані послуги з централізованого опалення, за які відповідачі не розрахувалися, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 54 200,65 грн. Доказів на спростування вказаної заборгованості відповідачами перед позивачем матеріали справи не містять.

Що ж до вимоги позивача про солідарне стягнення заборгованості, то слід вказати таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Разом з тим, в силу приписів ст. 1 Закону і відповідач-1 як власника приміщення, і відповідач-2 як орендаря зобов`язані сплачувати позивачу за надані послуги з чітким визначеним періодом, а саме з урахуванням укладення договору оренди, однак відсутній солідарний обов`язок.

Разом з тим, відповідачами було заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

Позивач, у свою чергу, не заперечив проти вказаних клопотань.

За змістом ст. 256 ЦК України позовна давність - строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 254 ЦК України строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 с. 267 ЦК України).

Частиною четвертою вказаної статті передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позов подано 12.02.2021, що підтверджується відміткою Укрпошти на конверті, в якому надійшла позовна заява.

Таким чином, вимоги щодо стягнення заборгованості, яка виникла до 12.02.2018 (28 318,75 грн) не підлягають задоволенню, оскільки пропущено строк позовної давності.

Отже, до стягнення підлягає заборгованість у сумі 25 881,90 грн. (з січня 2018 року (оскільки обов`язок з оплати послуг за січень у строк до 20.02.2018) по жовтень 2020 року).

Слід зазначити, що з 31.08.2018 обов`язок зі сплати комунальних платежів було покладено на відповідача-2 як орендаря за договором оренди від 31.08.2018 № 6, а тому з серпня 2018 року по жовтень 2020 року борг має бути стягнуто з відповідача-2, а саме у розмірі 17 168,84 грн.

У свою чергу, з відповідача-1 має бути стягнуто заборгованість, яка виникла з січня 2018 року по серпень 2018 року, а саме - 8 713,06 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення 4 716,79 грн 3% річних, 13 472,58 грн інфляційних втрат і 24 170,79 грн пені.

За приписами ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Разом із тим, відповідачами заявлено про застосування наслідків спливу строків позовної давності до позовних вимог.

Відповідно до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Таким чином, з урахуванням приписів ст. 266 ЦК України з відповідача-1 має бути стягнуто: 700,59 грн. 3% річних; 1 165,61 грн. інфляційних втрат; з відповідача-2 має бути стягнуто: 478,78 грн 3 % річних; 488,18 грн. інфляційних втрат.

Щодо ж до вимог про стягнення з відповідачів пені у розмірі 24 170,79 грн, то вказана вимога підлягає частковому задоволенню з відповідача-2, виходячи з такого.

Так, пеня нарахована на заборгованість за лютий, березень та травень 2020 року, що виникла під час перебування приміщення в оренді.

У ч. 1 ст. 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з ч. 3 ст. 230 ГК України законом може бути визначений розмір штрафних санкцій також за інші порушення окремих видів господарських зобов`язань, зазначених у частині другій цієї статті.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Разом з тим, розрахунок позивача є неправильним, оскільки, перевищено 100 відсотків загальної суми боргу (так, за період з 21.03.2020 до 20.09.2020 розмір пені склав 22 180,54 грн (сума боргу складає 12 054,64 грн), з 21.04.2020 по 20.10.2020 - 1 613,05 грн (сума боргу складає 881,45 грн), з 21.05.2020 по 20.11.2020 - 377,20 грн (сума боргу складає 205 грн).

Отже, розмір пені за вказані періоди не повинен перевищувати 12 054,64 грн, 881,45 грн, 205 грн.

Таким чином, розмір пені, який має бути стягнуто з відповідача-2 на користь позивача складає 13 141,09 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частина 1 ст. 74 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно з пунктом 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідачів в порядку ст. 129 ГПК України пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 114, 129, 232, 233, 236, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра Траст» (02090, м. Київ, вул. Празька, 33; код ЄДРПОУ: 33633971) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ: 37739041) заборгованість у розмірі в розмірі 8 713,06 грн, 3 % річних в розмірі 700,59 грн, інфляційні втрати в розмірі 1 165,61 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 248,70 грн.

3. Стягнути з Споживчого товариства «Відродження» (01042, м. Київ, вул. Патриса Лумумби, 21; код ЄДРПОУ: 25398937) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» (02094, м. Київ, вул. Гната Хоткевича, 20; код ЄДРПОУ: 37739041) заборгованість у розмірі в розмірі 17 168,84 грн, 3 % річних в розмірі 478,78 грн, інфляційні втрати в розмірі 488,18 грн, пеню в розмірі 13 141,09 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 735,27 грн.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати відповідні накази.

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 04.10.2021.

Суддя Ю.О. Підченко