Рішення № 100140486, 29.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.09.2021Справа № 910/6138/20Господарський суд міста Києва у складі судді Андреїшиної І.О., за участю секретаря судового засідання Березовської С.В., розглянувши матеріали господарської справи

За позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Державної служби морського та річкового транспорту України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях

про спонукання укласти договір,

Представники учасників судового процесу:

Від позивача: Донченко Н.С.

Від відповідача: Тополь О.М.

Від третьої особи: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" звернулося до Господарського суду міста Києва в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - позивач) з позовом до Державної служби морського та річкового транспорту України (далі - відповідач) про спонукання укласти договір.

Позовні вимоги мотивовані наявністю підстав для спонукання відповідача до укладення з позивачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у зв`язку з необхідністю забезпечення виконання покладених державою на позивача функцій.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 апеляційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі №910/6138/20 залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 у справі № 910/6138/20 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції даної постанови.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.05.2021, Касаційну скаргу Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Південної філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" задоволено частково; рішення Господарського суду міста Києва від 02.12.2020 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2021 у справі № 910/6138/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справ від 08.06.2021, справу № 910/6138/20 передано для розгляду судді Андреїшиній І.О.

Ухвалою суду від 15.06.2021 справу № 910/6138/20 прийнято до свого провадження, встановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.07.2021 року о 11:15 год.

05.07.2021 через відділ діловодства суду позивачем подано клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EASYCON".

Клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції мотивоване карантинними заходами та заборонами, які встановлені на території України до 31.08.2021 з метою запобігання поширенню гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 на території України, у зв`язку з чим позивач просить суд проводити розгляд справи в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EASYCON".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2021 у задоволенні клопотання ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ" в особі ПІВДЕННОЇ ФІЛІЇ ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА АДМІНІСТРАЦІЯ МОРСЬКИХ ПОРТІВ УКРАЇНИ про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

08.07.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові пояснення.

Також, 12.07.2021 від позивача засобами поштового зв`язку надійшли письмові пояснення.

13.07.2021 на електронну адресу суду від позивача надійшли клопотання про відкладення судового розгляду, у зв`язку з неможливістю забезпечити явку уповноваженого представника у засідання суду.

У засіданні суду 14.07.2021 представник відповідача заперечень проти задоволення клопотання про відкладення розгляду справи не навів.

Суд на місці ухвалив відхилити клопотання позивача, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Позивач та третя особа участь своїх представників у засідання суду 14.07.2021 не забезпечили, про дату та час судового розгляду повідомлялися належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2021 відкладено підготовче засідання на 09.08.2021.

22.07.2021 через відділ діловодства від позивача надійшли письмові пояснення.

У підготовчому судовому засіданні 09.08.2021 присутніми представниками сторін надано усні пояснення щодо можливості закриття підготовчого провадження та про призначення справи до розгляду по суті.

Суд на місці ухвалив залучити надані позивачем письмові пояснення до матеріалів справи, відомості про дану процесуальну дію занесено до протоколу судового засідання.

Третя особа участь свого представника у засідання суду 09.08.2021 не забезпечила, про дату та час судового розгляду повідомлялася належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.08.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.09.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2021 відкладено судове засідання на 29.09.2021.

Представник позивача у судовому засіданні 29.09.2021 підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач у судовому засіданні 29.09.2021 проти задоволення позовних вимог заперечував у повному обсязі.

29.09.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Одеській та Миколаївській областях (надалі - ФДМУ, орендодавець) та Державною службою морського та річкового транспорту України (надалі - відповідач, орендар) укладений договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 20984091165.

Відповідно до п. 1.1. договору оренди орендодавець передає, а орендар приймає строкове платне користування державне нерухоме майно, а саме: ДК 021:2015-70220000-9 «Послуги з надання в оренду чи лізингу нежитлової нерухомості», а саме: нежитлові приміщення в будівлі корпусу № 601 (далі - Майно), інв. № 1140, загальною площею 59,10 кв. м., за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, що обліковується на балансі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (надалі - Позивач, Адміністрація, Балансоутримувач), вартість яких визначена згідно з Актом оцінки нерухомого майна Балансоутримувача від 22.08.2019 та становить 215 325,55 (двісті п`ятнадцять тисяч триста двадцять п`ять) гривень 55 коп.

Положеннями пункту 2.1. договору оренди визначено, що орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Між сторонами договору оренди 21.11.2019 підписано акт приймання-передавання державного нерухомого майна.

Відповідно до п. 10.1. договору оренди, цей договір укладено терміном на 1 (рік), який діє з моменту підписання його сторонами. При цьому, п. 10.4. договору оренди передбачена можливість його пролонгації у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця.

Умовами п. 5.10. договору оренди, передбачено, що орендар зобов`язується здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна. Протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Компенсація витрат зі сплати податку на землю здійснюється орендарем відповідно до вимог чинного законодавства.

Так, на виконання п. 5.10. договору оренди, між позивачем, як балансоутримувачем, та відповідачем, як користувачем, укладено договір про відшкодування витрат за надані послуги від 20.12.2019 №152-П-ПВФ-19.

Пунктами п. 8.1. та 8.2. договору про відшкодування витрат, з урахуванням частини 3 статті 631 Цивільного кодексу України діяв з 21.11.2019 до 31.12.2019.

Листом від 21.01.2020 вих. № 105/07/14-20 відповідач повідомив позивача про реквізити для укладення нового договору на 2020, а також, доведено до відома граничні суми витрат на комунальні послуги на 2020.

Листом від 29.01.2020 вих. № 335/27-01-05 позивачем на адресу відповідача направлено 2 примірника (підписаних зі сторони позивача) договору на відшкодування витрат за надані послуги на 2020.

Листом від 13.02.2020 № 911/07/15-20 відповідач просив позивача додатково надати перелік послуг, що входять до складу утримання орендованого державного майна, плата за які становить 5 962,60 грн, без ПДВ в місяць.

У відповідь листом від 04.03.2020 № 789/27-02-03/Вих/27 позивач повідомив, що відшкодування витрат за надані послуги, які надаються Адміністрацією, відбуваються за відповідними тарифами (тарифи наведені у зазначеному листі), а також повідомила, що зменшення витрат на відшкодування наданих послуг може здійснюватися за рахунок: зменшення площ орендованих приміщень; зменшення кількості працівників, що знаходяться в орендованих приміщеннях, зменшення кількості електропобутових приладів, оргтехніки, тощо. Також, просив підписати договір в найкоротший термін.

Позивач у позовній заяві зазначає, що станом на день звернення позивача до суду з даним позовом, відповідач не повернув підписаний зі свого боку примірник договору про відшкодування витрат за надані послуги, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про спонукання відповідача укласти договір про відшкодування витрат за надані послуги на підставі пункту 5.10. договору оренди.

За таких обставин позивач звернувся до господарського суду з вимогою спонукати відповідача укласти договір у редакції, викладеній ним у позовній заяві.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 630 Цивільного кодексу України обумовлено, що договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку. Якщо у договорі не міститься посилання на типові умови, такі типові умови можуть застосовуватись як звичай ділового обороту, якщо вони відповідають вимогам ст. 7 цього Кодексу.

Договір, щодо укладення якого між сторонами виник спір, за своєю правовою природою, є договором оренди, правовідносини за яким підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України, Глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 759 Цивільного кодексу України.

Від імені та в інтересах держави право власності здійснюють відповідно органи державної влади (ч. 2 ст. 326 ЦК). Управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб`єктами (ч. 3 ст. 326 ЦК).

Згідно зі ст. 4 Закону України від 21 вересня 2006 р. № 185-V «Про управління об`єктами державної власності» суб`єктами управління об`єктами державної власності є: Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об`єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади; Фонд державного майна України; органи, що забезпечують діяльність Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України; органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об`єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації; Національна академія наук України, галузеві академії наук. Державна керуюча холдингова компанія має статус уповноваженого органу управління щодо об`єктів управління державної власності, що передані до її статутного капіталу та статутного капіталу її корпоративних підприємств.

За нормами ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України).

Статтею 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч.1 ст.641 ЦК України).

За змістом ч.ч.1-7 ст.181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов`язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов`язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.

У відповідності до ч.3 ст.184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

При укладенні господарських договорів сторони, серед іншого, можуть визначати зміст договору на основі примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст (ч.4 ст.179 ГК України).

Примірні та типові договори є інструментами державного регулювання договірних відносин у сфері господарювання, які застосовуються для спрощення процесу укладання конкретних господарських договорів та визначення бажаної, з точки зору держави, моделі договірних зобов`язань. Як примірні, так і типові договори являють собою затверджені уповноваженими державними органами зразки відповідних договорів.

Наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 N1774 «Про затвердження договорів оренди» затверджено Примірний договір про відшкодування витрат балансотримача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю, який міг бути використаний сторонами при визначені умов відповідного проекту договору.

Оскільки між позивачем та відповідачем виникли правовідносини з оренди державного майна, які регулюються нормами Закону України «Про оренду державного та комунального майна», згідно з ч.2 ст.17 якого методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 N786 затверджено Методику розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, згідно з п.п.3, 11 якої до плати за оренду індивідуально визначеного майна не включаються витрати на утримання орендованого майна та плата за послуги, які відповідно до укладених угод зобов`язуються надавати орендарю державне підприємство, організація, господарське товариство, на балансі яких перебуває це майно. Витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду одночасно кільком підприємствам, організаціям, і прибудинкової території, розподіляються між ними залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями загальної площі.

Таким чином, на законодавчому рівні розмежовано нарахування, пропорції та розподіл орендної плати і витрат на утримання орендованого майна, що підлягають сплаті на підставі відповідних типових договорів, укладених з орендарем окремо щодо оренди та щодо витрат на утримання майна і надання комунальних послуг.

Крім того, обов`язок відповідача щодо здійснення витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна та укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна, у тому числі договорів з відповідними комунальними службами щодо надання комунальних послуг, передбачений п.5.10 Договору оренди. Вказаний пункт договору нарівні з іншими його умовами погоджений сторонами, що не спростовано відповідачем, жодних змін або доповнень до цього пункту протягом строку дії Договору оренди не вносилось, у судовому порядку договір недійсним не визнавався, у зв`язку з чим він є обов`язковим до виконання сторонами.

Згідно з ст.187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов`язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачене угодою сторін або якщо сторони зобов`язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору.

Укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання (ч.3 ст.179 ГК України).

Як встановлено вище, позивач звертався до відповідача з пропозицією укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг із направленням відповідного проекту договору, однак відповідач ухилявся від його укладення, і лише листом від 24.06.2020 №768/06/14-20 направив позивачеві свій проект договору.

Так, відповідач, на якого відповідно до п.5.10. договору оренди покладено обов`язок укласти спірний договір, всупереч його умовам та наведеним вище нормам законодавства, не підписав отриманий проект договору, а за наявності заперечень щодо окремих умов договору не склав протокол розбіжностей та у двадцятиденний строк не надіслав його другій стороні разом з підписаним договором, як це передбачено ч.4 ст.181 Господарського кодексу України, у зв`язку з чим пропозиції позивача вважаються прийнятими.

Судом враховано, що відповідний договір мав бути укладений між сторонами, виходячи як з умов укладеного сторонами договору оренди (пункт 5.10 договору оренди), які є обов`язковими для виконання відповідно до положень статті 629 ЦК України, так і виходячи з норм діючого законодавства (пункт 5.13 Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 23.08.2000 № 1774 та чинним у новій редакції відповідно до наказу Фонду державного майна України від 09.08.2007 № 1329).

Так, відповідно до пункту 5.10 договору оренди орендар (відповідач) зобов`язався здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна; протягом 15 робочих днів після підписання цього договору укласти з балансоутримувачем орендованого майна договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю. Аналогічні положення викладено у пункті 5.13 наведеного Типового договору.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Наведена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

З огляду на ці приписи та положення частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України, згідно якої кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, позивач внаслідок відмови відповідачів від укладення додаткової угоди до Договору оренди у запропонованій ним редакції, викладеній відповідно до вимог чинного законодавства, набув право на звернення до суду із цим позовом з метою захисту своїх майнових прав та охоронюваних законом інтересів.

Щодо твердження відповідача стосовно того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності заборгованості відповідача з відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна за період з 01.01.2020 року по 10.12.2020 року, а також документи, які свідчать про обґрунтованість та дійсний розмір такої заборгованості, оскільки договір про відшкодування витрат позивача на утримання орендованого нерухомого майна сторонами у справі ні в добровільному, ні в судовому порядку укладено не було, тоді як тарифи на послуги з утримання майна не підлягають державному регулюванню та повинні зазначатися у відповідному договорів, а взаєморозрахунки між сторонами за зазначені послуги проводяться на договірних засадах, з урахуванням встановленого законом принципу свободи договору, суд зазначає наступне.

Матеріали справи № 910/6138/20 не містять документів стосовно наявності заборгованості та також її обґрунтування її розміру, оскільки предметом позову є спонукання відповідача до укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у редакції, зазначеній у позовній заяві.

Твердження відповідача щодо того, що договір оренди не містить положень, якими закріплено права та обов`язки балансоутримувача як сторони спірних правовідносин, а тому, на думку відповідача, наявні підстави для відмови в задоволенні позовної заяви (у додаткових пояснень, ймовірно помилково, зазначено «в задоволені апеляційної скарги), суд визнає помилковими, оскільки договір оренди визначає права та обов`язки орендодавця та орендаря, а отже, положення такого договору оренди в силу приписів чинного законодавства України є обов`язковими для виконання зі сторони Відповідача.

Так, у п. 5.10. договору оренди прямо передбачений обов`язок відповідача здійснювати витрати, пов`язані з утриманням орендованого майна, а також щодо укладення з балансоутримувачем орендованого майна договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Щодо тверджень відповідача стосовно недійсності основного договору оренди та неможливості укладення договору про компенсацію витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 125 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 2 та ч. З ст. 215 Цивільного кодексу України).

В свою чергу договір оренди, який наявний в матеріалах даної справи, не є нікчемним та не визнаний судом недійсним.

Разом з тим, договір оренди на підставі п. 10.1. та п. 10.10. вважається припиненим з моменту підписання орендарем та орендодавцем акту приймання-передавання, тобто з 10.12.2020. Зазначена обставина не заперечується обома сторонами.

Проте, суд зазначає, що твердження відповідача стосовного того, що припинення договірних відносин між орендарем і орендодавцем унеможливлює укладення договору про відшкодування витрат балансоутримувача орендованого майна, що є предметом даного спору, суд визнає помилковим.

Разом з тим, договір оренди наразі припинив свою дію, зобов`язання відповідача щодо здійснення витрат, пов`язаних з утриманням орендованого майна, не є виконаним, а отже твердження відповідача щодо неможливості укладення між сторонами договору, який є предметом розгляду у даній справі, є необґрунтованим.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що визначення позивачем предмета спору "про зобов`язання відповідача укласти договір у певній редакції" є письмовим волевиявленням позивача щодо вступу у зобов`язальні правовідносини шляхом укладення такого договору за рішенням суду про укладення договору відповідно до статті 187 ГК України.

Отже, вимогу позивача про зобов`язання укласти договір у певній редакції у випадках, які допускають вирішення таких спорів судом, слід тлумачити як вимогу про визнання укладеним такого договору в судовому порядку у запропонованій позивачем редакції, що не суперечить способам захисту, визначеним пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, та відповідає способам захисту, визначеним статтею 20 ГК України.

За наслідками розгляду такої вимоги у резолютивній частині свого рішення суд, керуючись частиною дев`ятою статті 238 ГПК України, має зробити висновки про визнання укладеним договору у запропонованій позивачем редакції, виклавши текст редакції договору, яка за висновками суду відповідає вимогам законодавства та визнається судом укладеною, чи висновки про відмову у визнанні укладеним договору у запропонованій позивачем редакції.

Зазначені правові висновки щодо належності обраного позивачем способу захисту прав шляхом пред`явлення до відповідача позову про зобов`язання укласти договір викладено у постанові Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 916/1423/18.

Тобто якщо позивач просить суд зобов`язати/спонукати відповідача укласти договір у редакції, викладеній ним у позовній заяві, з посиланням на статтю 187 ГК України, то це означає звернення позивача про вступ у певні правовідносини - про визнання укладеним за рішенням суду договору в редакції, наданій позивачем, що відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України і не вимагає зміни способу захисту цивільного права позивача згідно зі статтею 5 ГПК України.

Таким чином, у справі, яка розглядається, вимога позивача спонукати відповідача укласти договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у редакції, викладеній у позовній заяві, відповідає вимогам частини другої статті 16 ЦК України та частини другої статті 20 ГК України.

З огляду на зазначені приписи, суд вважає обґрунтованими та законними позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України», зокрема, в частині визнання укладеним між позивачем та відповідачем договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у запропонованій позивачем редакції.

Згідно з приписами статей 78-79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на викладене, позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» є правомірними та обґрунтованими шляхом визнання укладеним договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у запропонованій позивачем редакції.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосудця, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, N 303-А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії"' (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. ЗО, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

Відповідно до частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати укладеним між Державною службою морського та річкового транспорту України (код ЄДРПОУ 41886120) та Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна у запропонованій позивачем редакції:

ДОГОВІР

про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання

орендованого нерухомого майна

м. Южне Одеської області _____ 2020

Державне підприємство «Адміністрація морських портів України», назване в подальшому Балансоутримувач, в особі начальника Південної філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації морського порту Південний) Широкова Максима Анатолійовича, який діє на підставі Положення про Південну філію державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрацію морського порту Південний) та довіреності від 20.12.2019 № 12110, з однієї сторони,

та ДЕРЖАВНА СЛУЖБА МОРСЬКОГО ТА РІЧКОВОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ, назване в подальшому Орендар, в особі Голови Державної служби морського та річкового транспорту України _____, діючого на підставі ____, з другої сторони (далі - Сторони, а кожна окремо - Сторона), відповідно до укладеного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, з РВ ФДМУ по Одеській та Миколаївській областях від 21.11.2019 № 20984091165 (далі - Договір оренди), уклали цей договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна (далі - Договір) про нижченаведене:

1. ПРЕДМЕТ ДОГОВОРУ

1.1. Балансоутримувач забезпечує утримання будівлі з прибудинковою територією (далі - Будівля) за адресою: 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11, в якій знаходиться орендоване Орендарем за Договором оренди державне нерухоме майно, а саме: нежитлові приміщення в будівлі корпусу № 601 (інв. № 1140), загальною площею 59,10 кв.м. (далі - Майно), яке перебуває на балансі Балансоутримувача, а Орендар відшкодовує витрати Балансоутримувача на утримання Будівлі та за орендоване Майно, згідно з Договором оренди та Додатком № 1 - «Розрахунок», який є невід`ємною частиною Договору.

1.2. Орендоване Майно використовується для цілей розміщення бюджетної установи (розміщення Державної служби морського та річкового транспорту України).

2. ОБОВ`ЯЗКИ СТОРІН

2.1. Балансоутримувач зобов`язується:

2.1.1. Забезпечити обслуговування, експлуатацію та ремонт Будівлі, а також створення необхідних умов для здійснення Орендарем господарської діяльності, відповідно до вимог чинного законодавства України.

2.1.2. Інформувати Орендаря про зміни розрахунку витрат на утримання Будівлі.

2.2. Орендар зобов`язується:

2.2.1. Забезпечувати збереження орендованого Майна та Будівлі, запобігати їх пошкодженню і псуванню, тримати майно в поряду, передбаченому санітарними нормами та правилами пожежної безпеки, підтримувати орендоване Майно в належному стані, не гіршому, ніж на момент передачі його в оренду.

2.2.2. Своєчасно інформувати Балансоутримувача про виявлені недоліки елементів Будівлі та орендованого Майна.

2.2.3. Здійснювати оплату протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку Орандарем, виставленого Балансоутримувачем на підставі Актів наданих послуг Балансоутримувача за утримання Будівлі, за орендовану Орендарем площу в цій Будівлі за Договором оренди, згідно з Додатком № 1.

2.2.4. Не перешкоджати в денний час, а при аваріях - в нічний час, потраплянню в орендовані приміщення представникам Балансоутримувача, що обслуговують Будівлю, для проведення огляду конструкцій та технічного обладнання і усунення несправностей.

2.2.5. Забезпечувати і контролювати дотримання робітниками Орендаря або персоналом сторонніх організацій, залучених Орендарем, вимог безпеки, пожежної безпеки, охорони праця, Правил дорожнього руху під час перебування на території Балансоутримувача.

2.2.6. Відповідати за порушення Закону України «Про охорону праці», Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», інших нормативно-правових актів з охорони праці, з охорони навколишнього природного середовища, пожежної безпеки та чинного законодавства України.

Нещасні випадки, які відбулись з працівниками Орендаря, розслідуються та беруться на облік згідно з чинним законодавством України.

2.2.7 Оформлювати перепустки для свого персоналу на територію Балансоутримувача за власний рахунок згідно з вимогами діючого Положення про забезпечення пропускного та внутрішньооб`єктового режиму на території ПФ ДП «АМПУ» (адміністрації МП Південний).

2.2.8. Відшкодувати Балансоутримувачу збитки, що виникли з вини Орендаря і заподіяні в результаті його господарської діяльності.

2.2.9. У випадку зміни розрахунку за утримання Будівлі, пропорційно займаної Орендарем площі за Договором оренди Майна, Орендар зобов`язується підписати Додаткову угоду, що містить чинні розрахунки на утримання Будівлі до цього Договору та здійснювати оплату рахунків за послуги Балансоутримувача за цим Договором з урахуванням змін з моменту введення Балансоутримувачем в дію нових розрахунків.

2.2.10. Нести відповідальність за виконання вимог Закону України «Про санкції» та інших нормативно-правових актів щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

3. ПРАВА СТОРІН

3.1. Балансоутримувач Будівлі має право:

3.1.1. Стягнути в установленому порядку суми усіх збитків від пошкодження елементів Будівлі, які сталися з вини Орендаря або осіб, які з ним працюють.

3.1.2. Стягнути в установленому порядку прострочену заборгованість по платежах, що наведені в пункті 2.2.3. Договору.

3.2. Орендар має право:

3.2.1. Вимагати при потребі від Балансоутримувача позапланового огляду з метою виявлення стану конструкцій і технічного обладнання приміщень та Будівлі в цілому.

3.2.2. Вимагати від Балансоутримувача відшкодування збитків, понесених внаслідок неналежного виконання договірних обов`язків за цим Договором, в судовому порядку.

4. ПОРЯДОК ЗДІЙСНЕННЯ ОПЛАТИ

4.1. Загальна вартість цього Договору становить 63 799,82 грн. (шістдесят три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять грн., 82 коп.) без ПДВ, крім того ПДВ 12 759,96 грн. (дванадцять тисяч сімсот п`ятдесят дев`ять грн., 96 коп.), разом ціна цього Договору становить 76 559,78 грн. (сімдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять грн., 78 коп.) грн. з ПДВ., та визначена Сторонами на підставі Додатку № 1 - «Розрахунок», який є невід`ємною частиною Договору.

4.2. Орендар зобов`язується здійснювати оплату за цим Договором протягом 25 (двадцяти п`яти) банківських днів з моменту отримання рахунку Орендарем, виставленого Балансоутримувачем на підставі Актів наданих послуг Балансоутримувача за утримання Будівлі, за орендовану Орендарем площу цій Будівлі за Договором оренди.

Нарахування ПДВ на суму плати за утримання орендованого майна за цим Договором здійснюється згідно з чинним законодавством України.

4.3. За підсумками наданих послуг Балансоутримувач складає Акт наданих послуг у двох примірниках, який підписується повноважними представниками Сторін протягом 5 (п`яти) календарних днів після отримання Акту наданих послуг.

5. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СТОРІН

5.1. Усі правовідносини Сторін, що виникають з цього Договору та не врегульовані ним, регламентуються відповідними нормами чинного законодавства України.

5.2. У випадку порушення зобов`язання, що виникає з цього Договору, винна Сторона несе відповідальність перед іншою Стороною на умовах, викладених у цьому Договорі.

5.3. При порушенні Орендарем умов Договору, Балансоутримувач залишає за собою право розірвати його в односторонньому порядку, відповідно до чинного законодавства України.

5.4. При несвоєчасному внесенні плати, Орендар сплачує Балансоутримувачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми наданих Послуг за кожен день прострочення. Оплата пені не звільняє Орендаря від обов`язку оплати сум заборгованості.

5.5. Орендар відповідає за виконання умов Договору, які не суперечать вимогам Закону України «Про санкції» та інших нормативно-правових актів щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій).

5.6. Представники Сторін підписанням цього Договору підтверджують, що вони повідомлені про свої права відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних».

5.7. Кожна із Сторін несе повну відповідальність за правильність вказаних нею в Договорі реквізитів та зобов`язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

6. ВИРІШЕННЯ СПОРІВ

6.1. Усі спори, що виникають з цього Договору або пов`язані з ним, Сторони зобов`язуються вирішувати шляхом переговорів.

6.2. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України.

7. ОБСТАВИНИ НЕПЕРЕБОРНОЇ СИЛИ

7.1. Жодна із Сторін цього Договору не несе відповідальності перед іншою Стороною за несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов`язань внаслідок дії непереборної сили у тій мірі, у якій таке прострочення або невиконання не можуть бути віднесені за рахунок вини або недогляду Сторони, яка посилається на несвоєчасність або неможливість виконання своїх зобов`язань за Договором у зв`язку з обставинами непереборної сили.

7.2. Використане у п. 7.1. поняття дії непереборної сили означає випадки, які не піддаються розумному контролю Сторони, яка проголошує форс-мажорні обставини, в тому числі, але не обмежуючись такими подіями, як: війна, блокада, ембарго, випадки громадянської непокори працівників або будь-які закони, декларації, норми, вказівки та декрети, що видані державними органами та знаходяться під їх контролем.

7.3. У випадку настання обставин непереборної сили строк виконання зобов`язань за Договором відкладається на той час, протягом якого будуть діяти такі обставини. Якщо такі обставини та їх наслідки будуть тривати більше трьох місяців, то кожна із Сторін має право відмовитися від подальшого виконання зобов`язань за Договором, і у цьому випадку жодна із Сторін не буде мати права на відшкодування іншою Стороною можливих збитків.

7.4. Сторона, для якої настала неможливість виконання зобов`язань за Договором, повинна про настання таких обставин невідкладно повідомити (факсом або електронною поштою) іншу Сторону, а також у п`ятнадцятиденний термін надіслати поштою зареєстроване повідомлення, видане компетентним органом держави.

7.5. Належним доказом наявності зазначених вище обставин та їх тривалості є довідки, що видаються компетентним органом держави.

7.6. Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення позбавляє Сторону права посилатися на будь-яку вищезазначену обставину як на підставу для звільнення від відповідальності за невиконання зобов`язань за цим Договором.

8. СТРОК ДІЇ ДОГОВОРУ

8.1. Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін і діє до 21.11.2020, але у будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов`язань.

8.2. Сторони домовились, що згідно з ч. 3 статті 631 Цивільного кодексу України умови цього Договору застосовуються до відносин між ними, які виникли з 01.01.2020 року.

9. ІНШІ УМОВИ

9.1. Всі права та обов`язки Балансоутримувача (в т.ч. ведення бухгалтерського обліку, проведення розрахунків, підписання первинних документів, приймання-передача Послуг за кількістю і якістю тощо), які передбачені цим Договором, виконуються - Південною філією державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний).

9.2. Закінчення строку дії Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Договору.

9.3. Дія Договору може бути припинена достроково в будь-який час за взаємною згодою Сторін (за виключенням випадків, передбачених п. 9.4. Договору). У цьому разі дострокове припинення дії Договору оформлюється шляхом складання письмової угоди, в якій визначаються майнові вимоги Сторін (якщо такі мали місце) та розрахунки за ними.

9.4. Договір може бути розірваний будь-якою із Сторін в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання іншою Стороною своїх зобов`язань за Договором відповідно до чинного законодавства України.

9.5. Зміни та доповнення до Договору можуть бути внесені в порядку, передбаченому чинним законодавством України, тільки за домовленістю Сторін, що оформлюється додатковими угодами до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

9.6. Усі правовідносини Сторін, що виникають з цього Договору та не врегульовані ним, регламентуються відповідними нормами чинного законодавства України.

9.7. Балансоутримувач є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах, визначених чинним податковим законодавством України.

9.8. Орендар є платником податку на прибуток підприємств на загальних умовах, визначених діючим податковим законодавством України, та внесений до Реєстру неприбуткових організацій та установ на підставі Рішення від 11.10.2018 №1826594600604.

9.9. Кожна із Сторін несе повну відповідальність за правильність вказаних нею в Договорі реквізитів та зобов`язується своєчасно у письмовій формі повідомляти іншу Сторону про їх зміну, а у разі неповідомлення несе ризик настання пов`язаних із цим несприятливих наслідків.

9.10. Договір складений при повному розумінні Сторонами його умов та термінології українською мовою у двох автентичних примірниках, які мають однакову юридичну силу - по одному для кожної із Сторін.

9.11. Представники Сторін, уповноваженні на укладення цього Договору, погодились, що їх персональні дані, які стали відомі Сторонам у зв`язку з укладенням цього Договору включаються до баз персональних даних Сторін.

9.12. Підписуючи даний Договір уповноважені представники Сторін дають згоду (дозвіл) на обробку їх персональних даних, з метою підтвердження повноважень суб`єкта на укладення, зміну та розірвання Договору, забезпечення реалізації адміністративно-правових і податкових відносин, відносин у сфері бухгалтерського обліку та статистики, а також для забезпечення реалізації інших передбачених законодавством відносин.

9.13. Представники Сторін підписанням цього Договору підтверджують, що вони повідомлені про свої права відповідно до ст. 8 Закону України «Про захист персональних даних».

10. АНТИКОРУПЦІЙНЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

10.1. Сторони підтверджують, що при виконанні цього Договору Сторони, а також їх афілійовані особи, та працівники зобов`язуються:

- дотримуватись чинного законодавства України та відповідних міжнародно-правових актів щодо запобігання, виявлення та протидії корупції, а також запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом;

- вживати всіх можливих заходів, які є необхідними та достатніми для запобігання, виявлення і протидії корупції у своїй діяльності;

- не пропонувати, не обіцяти, не надавати, не приймати пропозицій, обіцянок чи надання неправомірної вигоди (грошових коштів або іншого майна, переваг, пільг, послуг, нематеріальних активів, будь-якої іншої вигоди нематеріального чи негрошового характеру без законних на те підстав) прямо або опосередковано будь-яким особам/від будь-яких осіб за вчинення чи не вчинення такою особою будь-яких дій з метою отримання неправомірної вигоди (обіцянки неправомірної вигоди) від таких осіб.

У разі отримання однією зі Сторін відомостей про вчинення особою/особами, визначеними у цьому розділі, заборонених до вчинення у цьому розділі дій, та/або відомостей, що відбулося або може відбутися корупційне правопорушення за участю вказаної особи/осіб, така Сторона має право направити іншій Стороні вимогу надати пояснення з цього приводу.

11. ДОДАТКИ ДО ДОГОВОРУ

11.1. Невід`ємною частиною цього Договору є:

11.1.1. Додаток № 1 - «Розрахунок».

12. ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ, РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН

БАЛАНСОУТРИМУВАЧ Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» 01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14 код ЄДРПОУ 38727770, від імені Балансоутримувача Південна філія державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація морського порту Південний) 65481, Одеська обл., м. Южне, вул. Берегова, буд. 11 код ЄДРПОУ 38728549 Витяг з реєстру платників ПДВ № 1428104500068 ІПН 387277726597, код філії - 18 IBAN:UA893204780000026006212002933 Начальник адміністрації морського порту Південний ______ М.А. Широков м.п.ОРЕНДАР ДЕРЖАВНА СЛУЖБА МОРСЬКОГО ТА РІЧКОВОГО ТРАНСПОРТУ УКРАЇНИ 03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд. 25 код ЄДРПОУ 41886120 IBAN: НОМЕР_1 Еmail:office@marad.gov.ua тел.: (044) 294-60-00; 294-60-16; 294-60-14 Голова Морської адміністрації ____ м.п.

Додаток № 1 до договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна

від _____

№ ______

РОЗРАХУНОК

Назва та площа Майна, орендованого Орендарем за адресою: 65481, Одеська обл. м. Южне, вул.Берегова,11Застосована площа будівлі пропорційно займаної площі за договором оренди Майна (кв.м.)Застосовані величини: Розрахунок вартості утримання 1 кв.м. будівлі та прибудинкової території (2) Без ПДВ (1) (грн./місяць) Плата за утримання орендованого державного майна будівлі Без ПДВ (1) (грн./місяць)Щомісячна плата за утримання орендованого державного майна будівлі починаючи з 01.01.2020 року Без ПДВ (1) (грн./місяць)Нежитлові приміщення в будівлі корпусу № 601 (інв. 1140) 59,10100,895962,605962,60Загальна сума Договору з 01.01.2020 по 21.11.2020 складає 63 799,82 ( шістдесят три тисячі сімсот дев`яносто дев`ять грн., 82 коп.) без ПДВ, та сума з ПДВ складає 76 559,78 (сімдесят шість тисяч п`ятсот п`ятдесят дев`ять грн., 78 коп.)

Примітки (1), (2):

(1) - Нарахування ПДВ на суму плати за утримання державного орендованого майна за цим Договором здійснюється у порядку, визначеному чинним податковим законодавством.

БАЛАНСОУТРИМУВАЧ Начальник адміністрації морського порту Південний ___ М.А. Широков м.п. ___ М.А. Широков м.п.ОРЕНДАР Голова Державної служби морського та річкового транспорту України _______м.п. ____ м.п.(2) - Застосовані величини: Вартість утримання 1 кв.м. адміністративно-побутового корпусу 601 (інв. № 1140) та прибудинкової території, згідно з вільною ціною/тарифом затвердженим начальником адміністрації МП Південний від 02.12.2019 на 2020 рік.

3. Стягнути з Державної служби морського та річкового транспорту України (03110, м. Київ, вул. Преображенська, буд. 25, код ЄДРПОУ 41886120, IBAN UA 518201720343140001000053925) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, проспект Перемоги, 14, код ЄДРПОУ 38727770) в особі Південної філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (65481, Одеська область, м. Южне, вул. Берегова, 11, код ЄДРПОУ 38728549, IBAN НОМЕР_2 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено 05.10.2021

Суддя І.О. Андреїшина