Рішення № 100140451, 24.09.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.09.2021Справа № 910/3662/21

За позовомАкціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"доФізичної особи-підприємця Нетребко Олени Володимирівнипростягнення 82 831, 23 грн Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін:

від позивача: Торган В.Б. - представник за довіреністю;

від відповідача: Пшенична В.В. - представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебуває справа № 910/3662/21 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця Нетребко Олени Володимирівни про стягнення заборгованості за договором б/н від 19.07.2018 яка становить 82 831, 23 грн, з яких 60 000, 00 грн заборгованість за кредитом, 18 893, 94 грн заборгованість по процентам за користування кредитом, 1 599, 52 грн пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 2 337, 77 грн заборгованість по комісії за користування кредитом.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 13.04.2021 справа 910/3662/21 розглядається за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 28.05.2021.

Ухвалою суду від 28.05.2021 відкладено підготовче засідання на 09.07.2021.

15.06.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позов.

08.07.2021 до суду звернувся відповідач із заявою про відкладення слухання справи з метою отримання додаткового часу для надання доказів та пояснень по справі.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено поважних причин неможливості забезпечити явку уповноваженого представника в підготовче засідання 09.07.2021.

З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті.

15.07.2021 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив, а 19.07.2021 позивачем надано відповідь на відзив разом із клопотанням про продовження процесуального строку на подання.

Крім того, 28.07.2021 позивач долучив до справи письмові пояснення.

Безпосередньо в судовому засіданні 24.09.2021 представники сторін навели свої доводи щодо спору у справі.

Суд, керуючись ст. 207 Господарського процесуального кодексу України поновив позивачеві строк для подання відповіді на відзив та долучив її до матеріалів справи.

У судовому засіданні 24.09.2021 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

19.07.2018 Фізична особа-підприємець Нетребко Олена Володимирівна (надалі - клієнт/позичальник) підписала заяву про надання Кредиту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку 26007052767872 на умовах, які зазначені в заяві.

Як стверджує позивач, підписанням вказаної Заявки клієнт на підставі ст. 634 Цивільного кодексу України у повному обсязі приєднується до Умов та Правил надання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький", що розміщенні на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявкою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (далі також - Умови) становлять кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримує шляхом самостійного роздрукування.

Відповідно до п. 3.2.6.1.4. Умов, клієнт приєднується до договору шляхом підписання Заявки на відкриття рахунку та анкети про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг та Заявки на отримання послуги "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "Підприємницький" в Приват24 для бізнесу із використанням кваліфікованого електронного підпису (далі також - КЕП), що разом з цими Умовами та Правилами становлять кредитний договір.

Кредитний договір вступає в силу з моменту підписання клієнтом Заявки шляхом накладення електронного цифрового підпису у Приват24 для бізнесу.

Згідно з п. 3.2.6.1.5. Умов, ліміт встановлюється банком на кожний операційний день. Розмір ліміту розраховується відповідно до затвердженої внутрішньобанківської методики на підставі даних про рух грошових коштів по поточному рахунку, платоспроможності, кредитної історії та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативів та положень і нормативних актів Національного банку України.

Відповідно до п. 3.2.6.1.7. сторони узгодили, що ліміт може бути змінений банком в односторонньому порядку, передбаченому цими Умовами, у разі зниження/збільшення надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами банку. Приєднавшись до цих Умов, клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення клієнта в порядку, передбаченому п. 3.2.6.1.6. цього договору.

Пунктом 3.2.6.3. Умов встановлено, що за користування кредитом клієнт сплачує банку комісію за управління фінансовим інструментом, в розмірі, зазначеному в Тарифах банку, що діють на момент укладання кредиту. Комісія сплачується щомісячно 1 числа місяця, що слідує другим за місяцем, в якому виникло дебетове сальдо, від суми максимального дебетового сальдо, що виникло на поточному рахунку клієнта.

Комісія не сплачена в строк, що зазначений в цьому пункті, вважається простроченою (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).

Відповідно до п. 3.2.6.3.5. розрахунок процентів за користування кредитом банк проводить щоденно, починаючи з моменту виникнення на поточному рахунку клієнта дебетового сальдо при закритті банківського дня до повного погашення заборгованості з кредитом за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. День повернення кредиту в часовий інтервал розрахунку процентів не виключається.

Сплата процентів за користування кредитом у поточному місяці здійснюється з першого по останнє число наступного місяця.

Проценти, що несплачені в строк, який зазначений в абз. 3 цього пункту, вважаються простроченими (крім випадків розірвання договору згідно з п. 3.2.6.2.3.10).

Пунктом 3.2.6.3.8. передбачено, що погашення кредиту, сплата процентів та комісії здійснюється в національній валюті України.

Позивач наголошує, що він виконав свої зобов`язання перед відповідачем у повному обсязі та надав клієнту кредитний ліміт в розмірі 60 000, 00 грн.

Крім того, АТ КБ "Приватбанк" зазначає, що у зв`язку з порушеннями відповідачем зобов`язань за договором обслуговування кредитних лімітів на поточному рахунку відповідача станом на 28.12.2020 має місце заборгованість в розмірі 82 831, 23 грн, яка складається з 60 000,00 грн заборгованості за кредитом, 18 893, 94 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 2 337,77 грн заборгованості по комісії за користування кредитом, 1 599, 52 грн пені за несвоєчасність виконання зобов`язання за договором.

Відповідач, у свою чергу, проти позовних вимог заперечував у повному обсязі посилаючись, зокрема, на таке:

- серед документів, які долучені до позовної заяви немає документів, які б підтверджували укладання "кредитного договору" між сторонами;

- позивач не зазначає про період з якого ним здійснювалося нарахування заборгованості;

- позивачем не надано доказів, що 19.07.2018 діяла саме та редакція Умов та Правил, роздруківки яких приєднані до позовної заяви;

- позивач не наводить яким чином здійснено нарахування відсотків, комісії та пені4

- позивач не мав права нараховувати пеню в період дії карантину.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 639 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідач на спростування факту укладення між сторонами кредитного договору також посилається на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 342/180/17-ц.

У той же час, за приписами ст. 638 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України), договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

При цьому, положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Між тим, ч. ч. 1, 2 ст. 633 визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Частина 1 ст. 634 ЦК України встановлює, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 1047 ЦК України визначає, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Також, згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

При цьому, частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 202 ЦК України, договір є багатостороннім правочином. Форми правочину визначені ст. 205 ЦК України. Так, правочин може вчинятись як усно так і в письмовій формі, а сторони мають право самостійно визначати форму правочину, якщо законом не встановлена обов`язкова форма для певних видів правочинів.

Правочин між юридичними особами, згідно зі ст. 208 ЦК України, належить вчиняти в письмовій формі.

Вимоги щодо письмової форми встановлені ст. 207 ЦК України, а саме: зміст правочину має бути зафіксовано в одному чи декількох документах (у тому числі в електронних), які підписані сторонами (скріплені печаткою - за домовленістю сторін).

Підписання та скріплення печаткою електронного документа регламентовано Законом України "Про електронні документа та електронний документообіг" та Законом України "Про електронний цифровий підпис", який був чинний, у тому числі, на момент укладення спірного правочину.

В підтвердження укладення кредитного договору позивачем надано суду копію електронного документа (анкета-заява) та роздрукований звіт про перевірку цього документа.

Як уже було зазначено вище, 19.07.2018 відповідачем було підписано заяву про надання кредиту за послугою "Кредитний ліміт на поточний рахунок фізичної особи-підприємця "підприємницький" шляхом встановлення кредитного ліміту на рахунку НОМЕР_1 .

Доказів протилежного відповідачем належними та допустимими доказами не доведено.

Отже, підписанням вказаної вище заявки клієнт на підставі ст. 634 ЦК України у повному обсязі приєднався до Умов та Правил надання послуги, які розміщенні на офіційному сайті АТ КБ "Приватбанк" у мережі Інтернет за адресою https://privatbank.ua/terms, та які разом із Заявкою на відкриття рахунку та анкетою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг становлять кредитний договір між банком та клієнтом, примірник якого клієнт отримує шляхом самостійного роздрукування.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17.

Судом було досліджено вміст сайту позивача та встановлено, що за посиланням www.privatbank.ua/terms міститься, зокрема, файл "Повний договір (актуальний на 01.07.2018) ", що при відкритті стає доступним у форматі "pdf" та містить у "Умови та Правила надання банківських послуг", які викладені на 1361 сторінках.

Оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua/terms), неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин (19.07.2018) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (09.03.2021), то кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Хоча, до позову доданий Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, проте позивачем не доведено, що саме ці умови діяли станом на час спірних правовідносин.

У той же час, як вбачається з долученої до позову заявки на отримання послуг, вона містила конкретні запропоновані відповідачу умови та домовленості сторін про розмір відсоткової ставки 30% та щомісячної комісії 0,5% від максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня в будь-який з днів за попередній місяць.

Таким чином, з огляду на наведенні вище обставини, позивачем доведено факт укладення кредитного договору з відповідачем, а у заявці на отримання послуг сторони погодили умови оплати відсотків та комісії за користування коштами.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення 60 000, 00 грн заборгованості за кредитом, 18 893,94 грн заборгованості по процентам за користування кредитом та 2 337, 77 грн заборгованості по комісії за користування кредитом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором позивач нарахував пеню в розмірі 1599,52 грн за період з 26.09.2020 по 28.12.2020.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Разом з тим, відповідно до п. 15 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Згідно з п. 8 "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Згідно постанов Кабінету Міністром України № 211 від 11.03.2020 "Про запобігання поширенню на території України короновірусу "COVID-19" (зі змінами) та від 13 жовтня 2020 № 956 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 641" з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 по 31.12.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України № 641 від 22.07.2020 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами, внесеними згідно з Постановами КМ № 760 від 26.08.2020, № 956 від 13.10.2020) Кабінет Міністрів України установив з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 1 серпня до 31 грудня 2020 р. на території Автономної Республіки Крим, Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Донецької, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Кіровоградської, Київської, Луганської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, м. Києва, м. Севастополя (далі - регіони) карантин, продовживши на всій території України дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 23, ст. 896, № 30, ст. 1061) та від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (Офіційний вісник України, 2020 р., № 43, ст. 1394, № 52, ст. 1626).

З огляду на вищенаведене, суд відмовляє в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором у розмірі 1 599,52 грн, оскільки вона нараховується в період дії заборони нарахування пені під час карантину, а заявці відповідача на надання послуг розмір пені не встановлений.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачами не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 71, 73, 74, 76, 77, 86, 91, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Нетребко Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д; код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом в розмірі 60 000, 00 грн, заборгованість по процентам за користування кредитом в розмірі 18 893,94 грн, заборгованість по комісії за користування кредитом в розмірі 2 337, 77 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 226,16 грн. Видати наказ.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, то строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде складено та підписано 04.10.2021 року.

Суддя Ю.О.Підченко