Ухвала суду № 100139921, 06.10.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

06 жовтня 2021 року Справа № 903/585/21 Суддя Кравчук А.М., розглянувши заяву

Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс"

про забезпечення позову

у справі №903/585/21

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс", м. Луцьк

до відповідачів: 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету", м. Харків

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Джастер Поінт", м. Київ

про усунення перешкод в користуванні об`єктами

встановив: ухвалою Господарського суду Волинської області №903/533/21 від 12.07.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта - Плюс" від 09.07.2021 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено. Накладено арешт на:

- нежитлове приміщення площею 2542,7 кв.м. за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652836207101;

- нежитлове приміщення площею 645,50 кв. м., за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул. Електроапаратна, будинок 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 928451307101.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 ухвалу Господарського суду Волинської області від 12.07.2021 № 903/533/21 скасовано. Ухвалено нове рішення, яким відмовлено у заяві Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" від 09.07.2021 про забезпечення позову.

22.07.2021 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" про зобов`язання усунути перешкоди в користуванні об`єктами нерухомого майна шляхом виділення в натурі:

- добудови 3-го та 4-го (мансардного) поверхів площею 1750,8 кв.м., які добудовані на нежитловому приміщенні площею 2542,7 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6, реєстраційний номер майна 652836207101;

- надбудови 5-го поверху площею 212,5 кв.м., яка добудована на нежитловому приміщенні площею 645,50 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, реєстраційний номер об`єкта 928451307101.

Позовна заява обґрунтована позбавленням фактичного доступу до здійснених добудов та надбудов, що обмежує право товариства на реалізацію своїх прав щодо узаконення здійсненого будівництва, проведення архітектурно-будівельного контролю та інших дій, які передують набуттю права власності.

Ухвалою суду від 27.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 25.08.2021 о 10 год. 00 хв.

18.08.2021 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Освіта-Плюс" про забезпечення позову шляхом заборони ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" вчиняти реєстраційні дії та відчужувати об`єкти нерухомого майна товариства, а саме: нежитлового приміщення площею 2542,7 кв.м. за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652836207101; нежитлового приміщення площею 645,45кв.м. за адресою Волинська обл., м.Луцьк, вул.Електроапаратна, буд.3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 928451307101.

Ухвалою суду від 20.08.2021 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" від 18.08.2021 про вжиття заходів забезпечення позову відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 28.09.2021 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта Плюс", м. Луцьк залишено без задоволення, а ухвалу Господарського суду Волинської області від 20.08.2021 без змін.

Позивач у заяві від 25.08.2021 №711 просить залучити до участі у справі ТОВ "Джастер Поінт" в якості співвідповідача.

Заява обґрунтована укладенням між ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" та ТОВ "Джастер Поінт" договорів купівлі-продажу спірних приміщень, у зв`язку з чим власником нежитлових приміщень площею 2542,7 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6, реєстраційний номер майна 652836207101, 645,50 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, реєстраційний номер об`єкта 928451307101 є ТОВ "Джастер Поінт".

Суд протокольною ухвалою від 25.08.2021 залучив до участі у справі ТОВ "Джастер Поінт" в якості співвідповідача.

01.10.2021 на адресу суду надійшла заява ТОВ "Освіта-Плюс" №762 від 30.09.2021 (у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю отримана суддею Кравчук А.М. 04.10.2021) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на чітко визначене майно відповідача ТОВ "Джаспер Поінт", а саме:

- нежитлове приміщення площею 2542,7 кв.м. за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652836207101;

- нежитлове приміщення площею 645,45 кв.м. за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 928451307101.

Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.

Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, слід зважати і на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція). У пункті 145 рішення від 15.11.1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що ця норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони втілені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того ЄСПЛ наголосив, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його застосування не було ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04. 2005 (заява № 38722/02).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду №910/23741/17 від 04.06.2018, №910/23488/17 від 25.05.2018.

У відповідності до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Статтею 137 ГПК України передбачено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачу, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Тобто забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Подібні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачу майна чи зниження його вартості.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам.

Таким чином, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної осіб, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Необхідною умовою вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Предметом позову є вимоги немайнового характеру і спір стосується перешкод у користуванні об`єктами нерухомого майна добудови 3-го та 4-го (мансардного) поверхів площею 1750,8 кв.м., які добудовані на нежитловому приміщенні площею 2542,7 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6, реєстраційний номер майна 652836207101, надбудови 5-го поверху площею 212,5 кв.м., яка добудована на нежитловому приміщенні площею 645,50 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, реєстраційний номер об`єкта 928451307101 через їх виділення в натурі.

Тому у цій справі суд має дослідити таку підставу вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, також об`єктом дослідження має бути така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постановах від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 21.05.2020 у справі №906/20/20, від 30.09.2020 у справі №910/19113/19, від 30.11.2020 у справі №910/217/20, від 17.12.2020 у справі №910/11857/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 13.05.2021 у справі № 916/2761/20).

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що у рішенні Господарського суду Волинської області №903/439/18 від 01.10.2018, №903/294/18 від 10.01.2019 констатовано, що відповідач (ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-дослідного університету") вже вчиняв правочини із продажу свого нерухомого майна з метою ухилення від виконання рішення суду про стягнення боргу на користь ТОВ "Освіта-Плюс". 09.07.2021 до Господарського суду Волинської області було подано заяву про забезпечення позову. За результатами розгляду судом винесено ухвалу від 12.07.2021 про її задоволення. Відповідач, зловживаючи своїми процесуальними правами, оскаржив її в апеляційному порядку. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 12.08.2021 скасовано ухвалу суду від 12.07.2021, у вжитті заходів забезпечення позову відмовлено. Вказане зловживання відповідачем ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-дослідного університету" своїми процесуальними правами в подальшому знайшло своє відображення в реальних діях, зокрема черговому незаконному (фіктивному) продажі свого майна, яке було звільнене з під арешту, ТОВ "Джаспер Поінт", який став новим власником спірного майна. Станом на сьогодні позивач володіє ствердженням мешканців будинку по вул. Електроапаратна, буд. 3, про те, що новий власник ТОВ "Джаспер Поінт" вчиняє дії щодо подальшого продажу майна за адресами вул. Сагайдачного, буд. 6 та вул. Електроапаратна, буд. 3, що створює правові підстави для подання заяви про вжиття заходів забезпечення позову. Чергова зміна власника майна призведе до чергового затягування судового процесу та унеможливить виконання рішення суду. Вибуття нежитлових приміщень площами 2542,7 кв.м. та 645,50 кв.м. із власності відповідача ускладнить можливість повернення такого майна, зокрема його надбудов та ускладнить повний та об`єктивний розгляд справи , а тому арешт лише частини майна не може трактуватись як спосіб блокування діяльності відповідача та не завдасть останньому ніякої шкоди в разі здійснення господарської діяльності. Судовим експертом досліджено спірні об`єкти нерухомого майна та зроблено висновок, що спірні об`єкти не є неподільними, а отже їх фізичний та фактичний розподіл можливий. Експерт вказує на технічну можливість проведення будівельних робіт в складі реконструкції об`єкта нерухомого майна за адресою м. Луцьк, вул. Сагайдачного 6, загальною площею 4293,5 кв.м., м. Луцьку, вул. Електроапаратна, 3, загальною площею 850,7 кв.м., після проведення яких технічно можливий розподіл майна, за якого майно, що знаходиться в спільній частковій власності поділяється між співвласниками і правовідносини спільної власності припиняються. ВГС України у постановах від 18.09.2012 №6/51-75, №6/71-75 погодився із тим фактом, що ТОВ "Освіта-Плюс" не позбавлене права на реєстрацію права власності на збудоване майно у встановленому законом порядку. Таким чином збудоване але не зареєстроване майно є власністю ТОВ "Освіта-Плюс", а тому вимога про витребування майна є цілком законною та поданий в результаті позов законодавчо обґрунтований. Судовим експертом визначено, які приміщення в спірних об`єктах нерухомого майна знаходяться в конкретному користуванні кожного із сторін спору. Арешт вказаних об`єктів нерухомості дозволить завершити будівельні роботи, виділити добудови в натурі та припинити спільну власність, а до поки спірні об`єкти нерухомості є одним цілим із добудовами, щодо яких просить позивач усунути перешкоди, а отже постійний їх продаж призводить до неможливості завершити будівництво та виділити в натурі об`єкти нерухомості. Арешт зареєстрованих об`єктів нерухомості призведе до логічного завершення судового процесу та виконання рішення суду в натурі. Арешт чітко визначеного майна, вартість якого є підтверджена належними та допустимими доказами у справі з врахуванням ціни позову є співмірним заходом забезпечення позову, який не виходить за рамки розумного та адекватного реагування суду на обставини у справі та не вплине на нормальне функціонування роботи ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету".

Згідно ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони здійснювати певні дії.

Позовні вимоги заявлені позивачем про зобов`язання відповідача усунути перешкоди в користуванні об`єктами нерухомого майна шляхом виділення в натурі: добудови 3-го та 4-го (мансардного) поверхів площею 1750,8 кв.м., які добудовані на нежитловому приміщенні площею 2542,7 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6, реєстраційний номер майна 652836207101; надбудови 5-го поверху площею 212,5 кв.м., яка добудована на нежитловому приміщенні площею 645,50 кв.м. за адресою м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд. 3, реєстраційний номер об`єкта 928451307101.

Позивач просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно ТОВ "Джастер Поінт": нежитлове приміщення площею 2542,7 кв.м. за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652836207101; нежитловеприміщення площею 645,45 кв.м. за адресою Волинська обл., м. Луцьк, вул. Електроапаратна, буд.3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 928451307101.

В той же час, право власності на ці приміщення позивачем не оспорюється, вони не є предметом спору в межах даної справи, оскільки позовні вимоги стосуються виключно перешкод у користуванні об`єктами нерухомого майна (добудовами, надбудовою) через їх виділення в натурі.

Таким чином обраний позивачем спосіб забезпечення позову не є співмірним із предметом спору.

Вчинення відповідачем перешкод в користуванні приміщеннями позивача є предметом спору, що потребує доведення, тому не можна розглядати твердження позивача, як безспірні та такі, що обґрунтовують необхідність забезпечення позову.

Посилання позивача на вчинення відповідачем незаконних дій, спрямованих на невиконання рішення суду, зокрема продаж свого майна, не береться судом до уваги, оскільки наявність позову не є підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони користуватись або розпоряджатись майном законному власнику.

Право на захист власності викладено у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі – «Перший протокол», «Конвенція»): «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Щодо твердження позивача про зловживання відповідачем своїми процесуальними правами шляхом оскарження ухвали суду про забезпечення позову в апеляційному порядку, суд зазначає, що ст. 254 ГПК України надано право учасникам справи, особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Оскарження відповідачем до суду апеляційної інстанції ухвали суду про забезпечення позову є правом товариства, і ніяким чином не є зловживанням своїми процесуальними правами.

Посилання позивача на наявність інформації від мешканців будинку по вул. Електроапаратна, буд. 3, про намір нового власника спірного майна ТОВ "Джастер Поінт" вчиняти дії щодо подальшого його продажу є лише припущенням та не підтверджує неможливість виконання судового рішення, необхідності вжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача, яке не є предметом даного спору. Із зазначених припущень не вбачається, що вжиття заходів щодо забезпечення позову є забезпеченням уникнення можливого порушення в майбутньому прав та оспорюваних законних інтересів позивача, а також надає можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Позивач не зазначає до звернення з яким позовом призведе не вжиття заходів забезпечення позову, яким чином відсутність арешту, зміна власника нежитлових приміщень площею 2542,7 кв.м. за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652836207101, площею 645,50 кв. м., за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул. Електроапаратна, будинок 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 928451307101 перешкоджають завершенню будівельних робіт, узаконення здійсненого будівництва, проведення архітектурно-будівельного контролю та інших дій, які передують набуттю прав власності.

Згідно позовної заяви за ТОВ "Луцький біотехнічний інститут Міжнародного науково-технічного університету" зареєстровані нежитлові приміщення площею 2542,7 кв.м. за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, будинок 6, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 652836207101, площею 645,50 кв. м., за адресою Волинська область, м.Луцьк, вул. Електроапаратна, будинок 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 928451307101. Наявність спільної власності позивача та відповідача матеріалами справи не доведена. Товариством відчужене майно, зареєстроване за ним на праві власності, яке позивачем не оспорюється.

Суд відхиляє посилання позивача в обґрунтування своєї правової позиції на постанови Вищого господарського суду України від 18.09.2012 №6/71-75, №6/51-75, оскільки за змістом частини 4 статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як постанови Вищого господарського суду України не є джерелом правозастосовчої практики в розумінні цієї правової норми.

Посилання позивача на вказані постанови, як на підтвердження факту, що товариство не позбавлене права на реєстрацію права власності на збудоване майно у встановленому порядку, обґрунтованість подання відповідного позову до суду, на висновок експерта №1265 за результатами проведення будівельно-технічної експертизи, як на факт можливості фізичного та фактичного розподілу майна, не береться судом до уваги.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18.

Доводи позивача у заяві про забезпечення позову про те, що ТОВ "Джастер Поінт" має намір відчужити своє майно з метою невиконання рішення суду у даній справі є безпідставним, оскільки нерухоме майно, що є об`єктом такої заяви позивача, не є матеріальним об`єктом предмета позову у даній справі.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, досліджуючи доводи позивача, що арешт об`єктів нерухомості відповідача дозволить завершити будівельні роботи, виділити добудови в натурі та припинити спільну власність, суд бере до уваги інтереси не тільки позивача, а й відповідача, права якого можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.

Позивачем не зазначено жодних фактів, які б вказували на вчинення Товариством з обмеженою відповідальністю "Джастер Поінт" будь яких дій щодо фактичної передачі спірного нерухомого майна, а саме добудови 3-го та 4-го (мансардного) поверхів площею 1750,8 кв.м. за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Сагайдачного гетьмана, буд. 6 та надбудови 5-го поверху, площею 212,5 кв.м за адресою: Волинська область, м. Луцьк, вул. Електроапаратна, будинок 3, іншим особам.

Враховуючи вищевикладене, наведені заявником доводи ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними та допустимими доказами, не свідчать, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у зв`язку з чим заява про вжиття заходів забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу , обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення конкретного позову та на які така сторона посилається.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову, обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідворотності додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13.01.2011 у справі "Кюблер проти Німеччини" (Kьbler v. Germany), заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

Згідно зі статтями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно рішення КСУ №3-рп/2003 від 30.01.2003 року правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом (стаття 8). Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права (стаття 2) і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (стаття 13).

Господарський суд, керуючись ст. 73, 80, 136, 137, 234-235 ГПК України,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Освіта-Плюс" від 30.09.2021 №762 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч.2 ст. 235 ГПК України.

Ухвала підписана 06.10.2021

Ухвали суду підлягають оскарженню до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук