Ухвала суду № 100139919, 04.10.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

УХВАЛА

04 жовтня 2021 року Справа № 903/209/21 за позовом: Заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Державне підприємство "Старовижівське лісове господарство", смт. Стара Вижівка, Волинська обл.

до відповідача 1: Ковельської районної державної адміністрації, м.Ковель, Волинська обл.

до відповідача 2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: Старовижівська селищна рада, смт. Стара Вижва, Ковельський р-н.

про визнання незаконними та скасування розпоряджень Старовижівської районної державної адміністрації, усунення перешкод у здійсненні права розпорядження земельною ділянкою площею 9,5984 га шляхом скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Головуючий суддя Кравчук А.М.

Секретар судового засідання Гофман А.Ю.

За участю представників сторін:

від стягувача: н/з

від боржників: ГУ Держгеокадастру у Волинській області - Хитрик Н.В., довіреність від 26.07.2021

від третіх осіб: ДП "Старовижівське лісове господарство" - Багацький Є.Г., ордер від 11.04.2021

у судовому засіданні взяв участь прокурор відділу прокуратури Волинської області: Присяжнюк І.Б., посвідчення від 25.01.2021

встановив: ухвалою суду від 30.08.2021 заяву Волинської обласної прокуратури №15-1684 від 26.08.2021 про забезпечення позову задоволено. Зупинено до набрання законної сили рішенням у даній справі, дію п. 131 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.10.2019 №3-1956/15-19-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" щодо земельної ділянки площею 9,5984 га з кадастровим номером 0725084602:02:000:9989 шляхом заборони будь яким суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та іншим суб`єктам) проводити реєстраційні дії на підставі п. 131 вказаного наказу. Визначено, що стягувачем є Волинська обласна державна адміністрація (Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366929), боржником Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (м.Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861).

22.03.2021 на адресу суду надійшла заява ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 21.09.2021 №9-3-0.6-5211/2-21 про визнання виконавчого документу, зокрема ухвали суду від 30.08.2021, таким, що не підлягає виконанню.

Заява обгрунтована неможливістю виконання боржником вищезазначеної ухвали суду з огляду на положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, що набрав чинності 27.05.2021, які, на думку управління, забороняють йому вчиняти будь-які дії щодо розпорядження земельною ділянкою, а тому управління жодним чином не може зупинити дію п. 131 додатку. Заборона будь яким суб`єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дії на підставі п. 131 спірного наказу не належать до компетенції ГУ Держгеокадастру у Волинській області, у зв`язку з чим управління жодним чином не може вплинути на суб`єктів державної реєстрації щодо проведення реєстраційних дій на підставі п. 131 відповідного наказу. Таким чином, управління не може виконати виконавчий документ, зокрема ухвалу суду від 30.08.2021, а тому наявні підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою суду від 23.09.2021 заяву Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню прийнято до розгляду в судовому засіданні 04.10.2021 о 14:30 год. Запропоновано сторонам по справі надати суду письмові пояснення по суті викладених у заяві обставин та документи в їх обґрунтування.

Волинська обласна прокуратура у запереченнях від 01.10.2021 №15-1894 у задоволенні заяви ГУ Держгеокадастру у Волинській області просить відмовити, оскільки відсутні підстави стверджувати, що звернення управління до державного реєстратора із заявою про внесення відомостей на підставі ухвали суду щодо заборони будь яким суб`єктам державної реєстрації проводити реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки є тотожним поняттю розпорядження такою земельною ділянкою.

У судовому засіданні представник боржника заяву підтримала.

Прокурор, представник третьої особи у задоволенні заяви просили відмовити.

Інші учасники справи правом участі у судовому засіданні не скористалися, повноважних представників не направили, хоч були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції від 28.09.2021.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

встановив:

Ухвалою суду від 30.08.2021 заяву Волинської обласної прокуратури №15-1684 від 26.08.2021 про забезпечення позову задоволено. Зупинено до набрання законної сили рішенням у даній справі, дію п. 131 додатку до наказу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 23.10.2019 №3-1956/15-19-СГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" щодо земельної ділянки площею 9,5984 га з кадастровим номером 0725084602:02:000:9989 шляхом заборони будь яким суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та іншим суб`єктам) проводити реєстраційні дії на підставі п. 131 вказаного наказу. Визначено, що стягувачем є Волинська обласна державна адміністрація (Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366929), боржником Головне управління Держгеокадастру у Волинській області (м.Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861).

Згідно з частиною четвертою статті 18 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон) державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно (земельні ділянки) та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим/отриманим документам.

Встановлення заборони реєстраційних дій можливо шляхом внесення відповідного судового рішення або реєстрації заяви власника про заборону вчинення реєстраційних дій.

Разом з тим, у базі даних заяв Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєструються рішення судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій, рішення судів про скасування відповідних рішень судів, заяви власників об`єктів нерухомого майна про відкликання власних заяв про заборону вчинення реєстраційних дій (абзац третій частини першої статті 16 Закону).

Згідно із вимогами статті 25 Закону проведення реєстраційних дій зупиняється на підставі рішення суду про заборону вчинення реєстраційних дій, що набрало законної сили, або на підставі заяви власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій щодо власного об`єкта нерухомого майна. Судове рішення або заява власника об`єкта нерухомого майна про заборону вчинення реєстраційних дій реєструється у Державному реєстрі прав.

Таким чином, на підставі заяви власника земельної ділянки до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вносяться відомості про заборону вчинення реєстраційних дій.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 №1423, який набрав чинності 27.05.2021, Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п. 24.

Відповідно до абз. 1 даного пункту з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Звернення Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до державного реєстратора із заявою про внесення відомостей на підставі ухвали суду щодо заборони будь яким суб`єктам державної реєстрації (державним реєстраторам, нотаріусам усіх нотаріальних округів та іншим суб`єктам) проводити реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0725084602:02:000:9989 не є тотожним поняттю розпорядження зазначеною земельною ділянкою.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 Господарського процесуального кодексу України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Згідно із частиною 2 статті 328 Господарського процесуального кодексу України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Підстави для визнання наказу таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом наказу, зокрема: видача наказу за рішенням, яке не набрало законної сили; помилкової видачі наказу, якщо вже після видачі наказу у справі рішення суду було скасоване; видачі наказу двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу наказу вже після видачі його дубліката; пред`явлення наказу до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього наказу до виконання.

Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у постанові №910/9026/13 від 12.10.2018, у межах розгляду заяви про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, встановлюється лише наявність чи відсутність чіткого та однозначного факту припинення обов`язку боржника добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, проте, не здійснюється перегляд самого судового рішення, самого спору по суті, встановлених судовим рішенням фактичних обставин справи, дослідження доказів, що свідчать про можливу зміну цих обставин, з прийняттям відповідних висновків.

Боржником не зазначено, які саме дії по виконанню ухвали суду від 30.08.2021 ним неможливо виконати.

ГУ Держгеокадастру у Волинській області зазначає, що жодним чином не може зупинити дію п. 131 додатку до наказу від 23.10.2019 №3-1956/15-19-СГ, проте дія зазначеного пункту зупинена саме спірною ухвалою суду від 30.08.2021.

Визнання ухвали такою, що не підлягає виконанню фактично скасовує заходи забезпечення позову. Заявник не обґрунтував підстав для такого скасування.

Факт виконання спірної ухвали суду не доведений, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню слід відмовити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах. Загальною декларацією прав людини 1948 року передбачено, що кожна людина має право на ефективне поновлення в правах компетентними національними судами у випадках порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом. Право на ефективний засіб захисту закріплено також у Міжнародному пакті про громадянські та політичні права і в Конвенції про захист прав людини та основних свобод (постанова Конституційного суду України №3-рп/2003 від 30.01.2003 року).

Господарський суд, керуючись ст.ст. 234, 326-328, ГПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 21.09.2021 №9-3-0.6-5211/2-21 про визнання виконавчого документу, зокрема ухвали суду від 30.08.2021, таким, що не підлягає виконанню, відмовити.

Ухвала господарського суду набирає законної сили негайно після її оголошення відповідно до ч. 1 ст. 235 ГПК України

Ухвала суду підписана 06.10.2021.

Ухвали суду підлягають оскарженню відповідно до ст.ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Суддя А. М. Кравчук