Рішення № 100139903, 30.09.2021, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2021 р. Cправа № 902/492/21

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича,

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (просп. Степана Бандери, буд. 9В, м. Київ, 04073)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІГО-УКРАЇНА" (вул. Театральна, буд. 28, с. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600)

про стягнення 49 619,64 грн.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № ОЛ.30.04.21/289 від 30.04.2021 Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" з вимогою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІГО-УКРАЇНА" про стягнення суму грошових коштів в розмірі 49 619,64 грн, що складається з пені в розмірі 1 965,51 грн, відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 3 826,48 грн, 3% річних у розмірі 491,38 грн, скоригованої вартості товару в розмірі 43 336,27 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором поставки № 26.12.19-80 від 26.12.2019 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 21.05.2021 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/492/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Розгляд справи по суті призначено на 09.06.2021.

За наслідками судового засідання 09.06.2021 судом здійснено перехід до розгляду справи № 902/492/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 08.07.2021, про що постановлено відповідну ухвалу.

У визначену судом дату підготовче засідання не відбулось у зв`язку з знеструмленням електричної мережі суду 08.07.2021 в період часу з 11:58 год. до 12:41 год., про що складено відповідний акт.

Ухвалою суду від 08.07.2021 продовжено строк підготовчого провадження по справі № 902/492/21 на 30 днів, підготовче засідання призначено на 02.09.2021.

08.07.2021 до канцелярії суду подано відповідь на позовну заяву № б/н та дати (вх. № 01-34/6192/21), в якому відповідач наводить заперечення проти позову та просить відмовити в його задоволенні.

27.08.2021 до канцелярії суду подано відповідь на позовну заяву № б/н від 25.08.2021 (вх. № 01-34/7618/21), де відповідач наводить доводи у спростування обставин, наведених позивачем у позовній заяві.

Ухвалою суду від 02.09.2021 означені відповіді на позовну заяву залишено судом без розгляду, як такі, що подані з пропуском процесуального строку на подання та без клопотання про його поновлення.

Виконавши завдання підготовчого провадження, суд 02.09.2021 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 30.09.2021, про що 02.09.2021 постановлено відповідну ухвалу.

08.09.2021 на адресу суду надійшло прохання відповідача б/н від 06.09.2021 (вх. № 01-34/1033/21) про долучення до матеріалів справи доказів, незасвідчені копії яких додано до відповіді на позовну заяву.

22.09.2021 на адресу суду надійшло клопотання позивача № ОЛ.17.09.21/605 від 17.09.2021 про розгляд справи за відсутності позивача.

На визначену дату судом в судове засідання представник позивача не з`явився.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Про час та місце розгляду справи повідомлений ухвалою суду від 02.09.2021, яка направлена на його електронну адресу, та в силу положень ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою 08.09.2021.

Дослідивши в судовому засіданні 30.09.2021 прохання відповідача б/н від 06.09.2021 (вх. № 01-34/1033/21) про долучення до матеріалів справи доказів, суд, виходячи з положень ч. ст. 80, ст. 118 ГПК України, залишив його без розгляду.

При розгляді справи суд зважає на наступні положення ГПК України.

За частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.

Оскільки відповідач не подав відзиву на позовну заяву, у строки встановлені судом, а подані ним відповіді на позовну заяву залишено судом без розгляду, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.

Розглядаючи дану справу, суд з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.

З урахуванням неявки представників сторін суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В порядку ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У судовому засіданні 30.09.2021 прийнято судове рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

26.12.2019 між позивачем - Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (в Договорі "Постачальник") та відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРІГО-УКРАЇНА» (в Договорі - "Покупець") укладено Договір поставки №26.12.19-80 (надалі - Договір).

Умовами Договору, а саме п.1.1., сторони обумовили, що Постачальник зобов`язується передати (поставити) Покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до п.2.1. Договору найменування, асортимент та кількість товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього договору.

За змістом п. 3.1. Договору ціна за одиницю та загальна вартість Товару, зазначаються Сторонами у специфікаціях (Додатках), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Протягом строку дії цього Договору, грошові зобов`язання Покупця існують та підлягають сплаті у гривні. Оскільки Товар має імпортну складову Сторони, у специфікаціях, визначають еквівалент ціни Товару в іноземній валюті (долар США чи Євро), у відповідності до курсу продажу відповідної іноземної валюти відносно гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України палату, що передує даті підписання специфікації (п. 3.2. Договору).

Відповідно до пункту 3.5. Договору Покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній специфікації до цього Договору.

У пункті 3.6. Договору Сторони погодили, що у разі збільшення курсу іноземної валюти на Міжбанківському валютному ринку України, якщо інше не визначене в Договорі чи специфікації, Покупець, у день здійснення оплати за Товар, зобов`язаний самостійно визначити суму в гривнях, яку він повинен сплатити Постачальнику, як скориговану вартість Товарі за наступною формулою:

X2=X1*Y2/Y1, де

X1 - вартість/частина вартості Товару у гривнях, зазначена у відповідній Специфікації,

Y1- курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, що передує даті підписання Специфікації, якщо інше не визначене в Договорі чи специфікації,

Y2 - курс продажу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, що передує даті оплати, якщо інше не визначене в Договорі чи специфікації,

Х2 - кінцева вартість неоплаченої частини Товару, у гривнях.

Покупець вправі звернутися до Постачальника, з проханням провести розрахунок, відповідно до вказаної формули, та повідомити йому суму, що підлягає оплаті за Товар (його частину).

Сторони домовились, що в якості курсу іноземної валюти до гривні, що склався на Міжбанківському валютному ринку України, використовується курс продажу іноземної валюти на момент закриття торгів. Сторони домовились, що курс продажу іноземної валюти до гривні визначається згідно інформації, опублікованої за посиланням: https://minfin.com.uа/сurrency/mb/.

У разі виникнення між Сторонами суперечок щодо курсу валюти, достатнім доказом існування курсу Міжбанку на визначену дату, є роздруківка відповідної сторінки з сайту, що зроблена Постачальником та засвідчена підписом його уповноваженої особи та печаткою.

За змістом п. 3.6.1. Договору для індексації (коригування) вартості Товару, відповідно до умов п. 3.6. Договору, датою або днем оплати, вважається дата надходження грошових коштів на рахунок Постачальника або дата проведення розрахунку в іншій формі, окрім грошової.

Поряд з цим, у п. 3.9. Договору Сторони погодили, що у випадку, якщо Покупцем не будуть виконані грошові зобов`язання за цим Договором у повному обсязі або частково і Постачальником буде подано позов до суду, для індексації (коригування) вартості Товару, відповідно до умов п. 3.6. Договору, датою або днем оплати буде вважатися дата складання та підписання Постачальником позовної заяви до суду відповідної юрисдикції, у якій Покупець буде виступати відповідачем. При цьому, коригування вартості товару здійснюється з врахуванням умов п.3.7. даного Договору.

Із п. 3.7. Договору убачається, що у випадку порушення Покупцем строків та порядку оплати товару, встановлених Договором, Постачальник, з першого дня порушення, набуває право в односторонньому порядку скоригувати вартість товару, відповідно до умов п.3.6 Договору та вимагати від Покупця негайної повної оплати за весь товар, а Покупець повинен негайно виконати вказану вимогу Постачальника.

Пунктом 4.1. Договору передбачено, що поставка Товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у специфікаціях до цього Договору. У разі порушення строків оплати Товару, Постачальник вправі притримати поставку Товару на кількість днів, рівну кількості днів прострочення оплати і до нього не можуть застосовуватись передбачені цим Договором та чинним законодавством України, санкції за прострочення поставки Товару.

Відповідно до п.п. 9.2., 9.4. Договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення. За порушення грошових зобов`язань по оплаті товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3 % за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку (п. 9.6. Договору).

Договір набуває чинності з дня його підписання обома Сторонами і діє протягом одного року, але, у будь-якому випадку - до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов`язань. (п. 14.1. Договору)

В межах Договору Сторонами підписано Специфікацію № 1 до Договору від 26.12.2019, якою погоджено асортимент, кількість, ціну, еквівалент вартості Товару, умови поставки та порядок розрахунків за Товар, що поставляється. Специфікацією № 1 визначено офіційний курс долара Євро щодо гривні на дату, що передувала даті укладання даної Специфікації - 25,7688 грн за 1 дол. Євро. Визначено загальну вартість товару - 159 096,53 грн, що у відповідності до умов Договору є еквівалентом - 6 174,00 Євро. Встановлено наступний порядок оплати товару: в розмірі 20% загальної вартості товару - до 17.02.2020; решта вартості товару в розмірі 80% загальної вартості товару - до 20.10.2020.

Як свідчать матеріали справи, позивачем на виконання умов Договору поставки № 26.12.19-80 від 26.12.2019, за видатковою накладною № АГ-16/03281 від 16.03.2020 поставлено товар на загальну суму 159 096,53 грн.

Матеріалами справи стверджується, що відповідачем здійснено оплату за поставлений товар на загальну суму 159 096,53 грн. Докази розрахунків судом досліджено та прийнято:

виписка банку за 26.12.2019 на суму 5 515,20 грн.;

виписка банку за 17.02.2020 на суму 26 032,00 грн.;

виписка банку за 07.12.2020 на суму 127 549,32 грн.

За таких обставин, станом на момент звернення з позовом до суду вартість товару, визначена у видатковій накладній відповідачем оплачена.

Поряд з цим, за доводами позивача, проведені відповідачем платежі не включають в себе сплату скоригованої вартості товару.

За розрахунком позивача, сума заборгованості з урахування скоригованої вартості товару становить 43 336,27 грн.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перерахованими Специфікацію та видатковою накладною підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 159 096,53 грн., а з виписок банку по рахунку позивача вбачається, що відповідач оплатив поставлений товар на вказану суму. Поряд з цим останнім проведено оплату без урахування проіндексованої (скоригованої) вартості товару, розмір якої, за розрахунком позивача, становить 43 336,27 грн.

Детально дослідивши наданий позивачем розрахунок коригування вартості товару судом не виявлено помилок. Таким чином, позивачем правомірно заявлено до стягнення суми основного богу з урахуванням скоригованої вартості товару у розмірі 43 336,27 грн.

Розглядаючи означену вимогу позивача, судом враховується наступне.

Грошовим є зобов`язання, за яким боржник зобов`язується сплатити кредитору певну суму грошових коштів.

Згідно зі ст. 524 ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до частини першої стаття 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.

Разом з тим частина друга цієї норми допускає, що сторони можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.

У такому разі сума, що підлягає сплаті за зобов`язанням, визначається у гривнях за офіційним курсом Національного банку України, встановленим для відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не передбачений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

За умовами укладеного між сторонами у справі Договору поставки з урахуванням Специфікації до нього ціни за цим Договором не є остаточними. Так, положеннями Договору визначено порядок зміни ціни вартості товару результатом індексації перерахунку (коригування) ціни. Такий перерахунок полягає у тому, що фактично здійснені Покупцем платежі в рахунок оплати товару за орієнтовною сумою договору коригуються на курс долара США до гривні станом на дату, що передує даті оплати товару. Тобто за умовами Договору ці платежі підлягають перерахуванню за погодженою Сторонами формулою, за результатом чого визначається сума доплати, яка фактично є сумою курсової різниці (вирахуваної гривневої різниці ціни договору).

Відтак, індексація (коригування) ціни товару є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, позивачем заявлено до стягнення 1 965,51 грн - пені, 491,38 грн - 3% річних та 3 826,48 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Частиною першою ст.548 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 N 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законом передбачено право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі, нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним відповідно до частини шостої статті 232 ГК України.

Відповідно до п. 9.2. Договору, у випадку порушення термінів або умов оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

При цьому суд зважає, що дана норма підлягає застосовуванню за порушення грошового зобов`язання незалежно від того, чи передбачили її сторони у договорі.

Суд, перевіривши розрахунок пені та 3% річних на предмет відповідності вимогам чинного законодавства, зокрема, ст.ст. 253-255, 549, 625 ЦК України, ст. ст. 231, 232 ГК України, ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 1965,51 грн пені та 491,38 грн трьох процентів річних є обґрунтованими, правомірними та правильно розрахованими, а тому є такими, що підлягають задоволенню.

Розглядаючи вимоги позивача про стягнення 3826,48 грн - відсотків за користування чужими грошовими коштами, судом враховується наступне.

Статтею 536 Цивільного кодексу України визначено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно з умовами пункту 9.4. Договору, за порушення грошових зобов`язань по оплаті Товару, Покупець сплачує на користь Постачальника проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за кожен місяць від простроченої суми, за весь період прострочення.

Перевіривши розрахунок заявленої до стягнення суми відсотків за користування чужими грошовими коштами, суд дійшов до висновку, що така обрахована вірно, відтак, підлягає до задоволення.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За таких обставин, дослідивши всі докази у справі, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не спростовано доводів позовної заяви, а судом не виявлено на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, а відтак суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Згідно з п.2 ч. 1ст. 129 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведене, на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 2 270 грн.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІГО-УКРАЇНА» (вул. Театральна, буд. 28, с. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600; код ЄДРПОУ 35793353) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОСЕМ" (проспект Степана Бандери, буд. 9В, м. Київ, 04073; код ЄДРПОУ 30967207) 43 336 грн. 27 коп. - скоригованої вартості товару; 1 965 грн. 51 коп. - пені; 491 грн. 38 коп. - 3% річних; 3 826 грн. 48 коп. - відсотків за неправомірне користування чужими грошовими коштами та 2 270 грн. 00 коп. - витрат на сплату судового збору.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти: позивача - - info@agrosem.ua; відповідача - trigo-ukr@ukr.net.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно - західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 06 жовтня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (просп. Степана Бандери, буд. 9В, м. Київ, 04073)

3 - відповідачу (вул. Театральна, буд. 28, с. Крижопіль, Крижопільський район, Вінницька область, 24600)