Ухвала суду № 100138036, 04.10.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 730/374/21

Провадження № 1-кп/740/331/21

УХВАЛА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2021 року м. Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі колегії суддів: головуючого судді Шевченко І. М.,

суддів Карпуся І. М., Пантелієнко В. Г.,

за участю секретаря судового засідання Лазоренко Л. Ю.,

учасники справи:

- прокурор Василець Д. О.,

- обвинувачені – ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

- захисники – Рязанов С. П., Котенок А. П., Антоненко В. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

у кримінальному провадженні за обвинуваченням:

- ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

- ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

- ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 257, ч. 4 ст. 187 КК України,

установив:

У Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області перебуває на розгляді вказане кримінальне провадження.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 30 червня 2021 року задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченим дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави до 27 серпня 2021 року включно.

Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 17 серпня 2021 року задоволено клопотання прокурора, продовжено обвинуваченим дію запобіжного заходу у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави до 13 жовтня 2021 року включно.

До суду надійшли клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжних заходів у вигляді тримання під вартою, обґрунтовані тим, що не зменшилися та продовжують існувати ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: п. 1, 3 – стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 та п. 1, 3, 5 – стосовно обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

Так, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватися від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна; після вчинення злочину намагався ухилитися від відповідальності шляхом зникнення з місця вчинення злочину, а також може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки їхнє місцезнаходження йому достеменно відоме, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене може схиляти їх до надання неправдивих свідчень.

Обвинувачений ОСОБА_2 може переховуватися від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна; після вчинення злочину намагався ухилитися від відповідальності шляхом зникнення з місця вчинення злочину, а також може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки їхнє місцезнаходження йому достеменно відоме, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, може схиляти їх до надання неправдивих свідчень, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин у період іспитового строку.

Обвинувачений ОСОБА_3 може переховуватись від суду, оскільки він обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до п`ятнадцяти років із конфіскацією майна; після вчинення злочину намагався ухилитися від відповідальності шляхом зникнення з місця вчинення злочину, а також може незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, оскільки їхнє місцезнаходження йому достеменно відоме, а тому з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене, може схиляти їх до надання неправдивих свідчень, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений раніше судимий за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та вчинив новий корисливий злочин.

У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання з викладених у них обставин та просив задовольнити.

Обвинувачені та їхні захисники заперечили проти задоволення клопотань прокурора, посилаючись на необґрунтованість та недоведеність існування будь-яких ризиків у кримінальному провадженні.

Заслухавши учасників справи, суд дійшов таких висновків.

За змістом ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Згідно зі ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно із ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ).

Статтею 177 КПК України встановлено, що м етою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно із ч. 1 ст. 178 КПК України при обранні чи зміні запобіжного заходу суд, окрім наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Згідно із ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Метою застосування запобіжного заходу є не карна функція, а забезпечувальна, тобто до підозрюваного має бути застосований такий вид запобіжного заходу, який би в повній мірі забезпечив запобіганню ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відповідав засадам гарантування основоположних прав людини на свободу та особисту недоторканність, що передбачає недопущення ув`язнення особи до засудження її компетентним судом.

Суд ураховує вимоги п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції та практику ЄСПЛ, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

У кожному випадку, як підкреслює ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює ЄСПЛ, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м`яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), його поведінки під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки обвинуваченого під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Крім того, за висновками ЄСПЛ, справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.

На переконання суду, прокурором у судовому засіданні доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, що вони продовжують існувати, зокрема можливість переховування від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності, впливу на свідків та потерпілого з метою зміни їхніх показань. Прокурор довів, що заявлені ризики продовжують існувати.

Для запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, які були враховані при обранні запобіжного заходу і не перестали існувати на теперішній час, суд ураховує суспільний інтерес, що полягає у виконанні завдань, передбачених ст. 2 КПК України, який незважаючи на презумпцію невинуватості обвинуваченого, превалює над принципом поваги до свободи особистості, про що зазначено у п. 79 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», а тому вважає виправданим продовження дії застосованих до обвинувачених запобіжних заходів з урахуванням відомостей про їхні особи.

Застосовані до обвинувачених запобіжні заходи є співмірними з існуючими ризиками станом на цей час та відповідають особі обвинувачених і зможуть забезпечити, на відміну від інших запобіжних заходів, належне виконання ними процесуальних обов`язків.

За таких обставин клопотання прокурора про продовження обвинуваченим запобіжних заходів у виді тримання під вартою підлягає задоволенню. Суд не вбачає підстав на цей час для зміни обвинуваченим запобіжних заходів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, суд вважає за необхідне не визначати розмір застави у кримінальному провадженні.

Керуючись ст. 2, 7, 26, 331, 371, 372, 376 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання прокурора про продовження обвинуваченим строку тримання під вартою задовольнити.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 01 грудня 2021 року включно.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 01 грудня 2021 року включно.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, до 01 грудня 2021 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду протягом п`яти діб з дня її оголошення.

Повну ухвалу складено і підписано 04 жовтня 2021 року.

Судді І. М. Шевченко

І. М. Карпусь

В. Г. Пантелієнко