Рішення № 10013693, 07.05.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 46/13407.05.10 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія”

До Товариства з обмеженою відповідальністю“Фірма Ніка Трейд”

Простягнення 63581,05 грн.

Суддя Омельченко Л.В.

Представники:

Від позивачаЦибенко В.В. –представник за довіреністю від 19.01.2010 р.

Від відповідача не з’явився 07.05.2010 р. у судовому засіданні за згодою представника позивачам судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю“Фірма Ніка Трейд” простроченої заборгованості з лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 24.04.2007 р. № 01-24/07-авт в сумі 42863,02 грн., 1964,95 грн. інфляційної складової боргу, 529,08 грн. 3 % річних та 18224,00 грн. штрафу.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2010 р. № 46/134, яку призначено до розгляду на 19.04.2010 р.

Ухвалою від 19.04.2010 р. розгляд справи було відкладено на 07.05.2010 р. зважаючи на неявку в засідання представників сторін, неподання витребуваних судом документів та заявлене позивачем клопотання про відкладення розгляду справи.

У судове засідання, призначене на 07.05.2010 р., відповідач уповноваженого представника повторно не направив, хоча про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, вимоги ухвал суду у справі № 46/134 не виконав, відзиву на позовну заяву не надав, заявлені вимоги не оспорив. Враховуючи вищенаведене та відповідно до положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, що містять достатньо відомостей про взаємовідносини сторін.

Під час розгляду спору по суті представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити, стягнувши з відповідача заборгованість зі сплати лізингових платежів, штрафні санкції та суми, нараховані відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, посилаючись на порушення останнім обов’язків за договором від 24.04.2007 р. № 01-24/07-авт. На підтвердження заявлених вимог до позовної заяви позивачем подано договір, акт приймання-передачі майна, акт звірки розрахунків, розрахунок ціни позову, вимогу про сплату штрафу.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представника, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

24.04.2007 р. між сторонами укладено договір фінансового лізингу № 01-24/07-авт, відповідно до умов якого лізингодавець (позивач) надає в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмет лізингу, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена у специфікації, для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, а лізингоодержувач зобов’язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах до цього договору.

Відповідно до специфікації предметом зазначеного договору є автонавантажувач ТСМ FG15Т13.

Відповідно до п. 4.3 договору, приймання лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмету лізингу і відповідність предмета лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям та умовам договору.

Автонавантажувач, що є предметом фінансового лізингу вартістю 91120,00 грн., було передано відповідачу 25.05.2007 р., що підтверджується підписаним сторонами актом приймання-передачі майна автонавантажувача ТСМ FG15Т13.

У п. 3.1 договору сторони погодили, що лізингоодержувач здійснює усі платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів.

Порядок внесення грошових сум в рахунок оплати лізингових платежів вказаний у Графіку внесення платежів, який є невід’ємною частиною даного договору (Додаток №1 до договору).           

Відповідач у період з 25.04.2009 р. по 25.02.2010 р. прострочив сплату лізингових платежів на суму 42863,02 грн.           

У зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 42863,02 грн. основного боргу (лізингових платежів у період з 25.04.2009 р. по 25.02.2010 р.).

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Нормами ст. 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Таким чином, вимога про стягнення з відповідача 42863,02 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов’язання 1964,95 грн. інфляційної складової боргу, 529,08 грн. 3 % річних та 18224,00 грн. штрафу.

Статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання визнається його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до п. 8.2.1 договору лізингоодержувач зобов’язаний щоквартально письмово інформувати лізингодавця про стан та місцезнаходження предмету лізингу шляхом направлення звіту у формі, встановленій сторонами (додаток № 3 до договору).

Проте відповідач в порушення умов договору за 3-й та 4-й квартали 2009 року звіти в установленій формі не подавав.

Листом № 360 від 17.03.2010 р. позивач звертався до відповідача з вимогою сплатити штраф у зв’язку з неподанням за 3-й та 4-й квартали 2009 р. звітів про стан та місцезнаходження предмету лізингу.

Згідно з п. 11.2.6 договору за порушення умов п. 8.2 загальних умов договору лізингоодержувач несе відповідальність, а саме: сплачує лізингодавцю штрафні санкції: штраф у розмірі 20 % від загальної вартості майна, вказаної в п. 3.2 договору, за кожен випадок такого порушення.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги наведені норми діючого законодавства, позовні вимоги в даній частині є такими, що заявлені правомірно, а проведений позивачем розрахунок здійснено правильно, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма Ніка Трейд” (04212, м. Київ, вул. Богатирська, 6/1, ідентифікаційний код 33783516) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Українська лізингова компанія” (01001, м. Київ, вул. Михайлівська, 12, ідентифікаційний код 30575865) 42863 (сорок дві тисячі вісімсот шістдесят три) грн. 02 коп. основного боргу, 18224 (вісімнадцять тисяч двісті двадцять чотири) грн. штрафу, 1964 (одну тисячу дев’ятсот шістдесят чотири) грн. 95 коп. інфляційних витрат, 529 (п’ятсот двадцять дев’ять) грн. 08 коп. 3 % річних, 635 (шістсот тридцять п’ять) грн. 81 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                                             Л.В. Омельченко

Дата підписання: 01.06.2010 р.