Рішення № 10013685, 01.06.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 20/18001.06.10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Маркет»

Про стягнення 176926,10 грн.

Суддя Палій В.В.

Секретар Молочна Н.С.

Представники сторін:

від позивача Шевченко М.В.- предст. (дов. від 01.01.2010р.)

від відповідача не з’явився          

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги заявлені про стягнення з відповідача 176926,10грн. –основного боргу, який виник внаслідок невиконання відповідачем своїх зобов’язань по сплаті поставленого позивачем товару, а також витрати по сплаті державного мита –1769,26грн., витрати по оплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу –236,00грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.05.2010р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №20/180, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 26.05.2010р.

У судовому засіданні 26.05.2010р. представник позивача надав суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог із доказами здійснених відповідачем часткових оплат. В усних поясненнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: м. Київ, вул. Братиславська, 8, відповідно, ухвала суду була направлена за вказаною адресою, проте, кореспонденція повернута на адресу суду із відміткою поштового відділення «організація не значиться». Інша адреса фактичного місцезнаходження відповідача суду невідома.

У судовому засіданні 26.05.2010р. судом оголошено перерву до 01.06.2010р., з метою виготовлення повного тексту рішення по справі.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали документів, суд, -

в с т а н о в и в :

Позивачем було поставлено на користь відповідача та передано у власність відповідача товар на загальну суму 184708,80грн., що підтверджується відповідними накладними, які підписані уповноваженими особами позивача та відповідача, належним чином завірені копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Як зазначає позивач у письмових поясненнях, відповідач здійснив часткову оплату одержаного товару загалом у сумі 7782,70грн., що підтверджується платіжними дорученнями (копії яких містяться у матеріалах справи), однак повну вартість поставленого позивачем товару в сумі 176926,10грн. відповідач не оплатив.

Оскільки сторонами не встановлений строк оплати відповідачем товару, позивач 13.04.2010р. звернувся до відповідача з листом-вимогою про оплату за одержаний товар на суму 176926,10грн., що підтверджується фіскальним чеком поштової установи.

Відповідно до п.2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов’язку не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, відповідач у семиденний строк не оплатив у повному обсязі вартість одержаного товару у сумі 176926,10грн.

          У зв’язку з наведеним, позивач просить суд стягнути з відповідача 176926,10грн. основного боргу.

          Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

          Відповідно до п. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з п. п. 1, 2 статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку, що правовідносини між позивачем та відповідачем мають цивільно-правову природу договору поставки.

Відповідно до п. 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підтвердження часткових оплат, здійснених відповідачем, позивач надав суду наступні платіжні доручення: №317 від 15.06.2007р. на суму 5000,00грн. із призначенням платежу «оплата за періодичні видання зг. р/ф №213/41053с від 19.03.2007р. в т. ч. ПДВ 20% 833,33грн.»та №356 від 31.07.2007р. на суму 4200,00грн. із призначенням платежу «оплата за періодичні видання зг. р/ф №213/41053с від 19.03.2007р. в т. ч. ПДВ 20% 700,00грн.».

При цьому, у письмових поясненнях позивач зазначає про те, що відповідач у платіжному дорученні №317 від 15.06.2007р. некоректно зазначив призначення платежу. Так, відповідач на підставі даного платіжного доручення фактично перерахував гроші в розмірі 3582,70грн. за продукцію, отриману за накладною №213/41053с від 19.03.2007р., та 1417,30грн. за продукцію, отриману за накладною №213/40258с від 19.01.2007р., а саме: за виготовлення тиражу журналу «Волшебный клубок»№92 в кількості 3500 примірників вартістю 13 788,00грн.

Проте, суд не погоджується із зазначеним твердженням позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції Національного банку від 21.01.2004, № 22 "Про затвердження Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" платіжне доручення - розрахунковий документ, що містить письмове доручення платника обслуговуючому банку про списання зі свого рахунку зазначеної суми коштів та її перерахування на рахунок отримувача.

Відповідно до глави 3 Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.

Право на внесення змін у «призначення платежу»належить виключно особі, яка є платником. Доказів того, що відповідач, як платник, змінював призначення платежу у платіжному дорученні №317 від 15.06.2007р., матеріали справи не містять. Позивач не має права на власний розсуд зараховувати суму, яка надійшла від контрагента в рахунок погашення іншої суми заборгованості, коли існує визначене платником призначення платежу та борг згідно з таким призначенням платежу існує. За накладною №213/41053с від 19.03.2007р. було здійснено поставку товару на суму 64314,00грн., таким чином, як на момент перерахування коштів відповідачем (загалом на суму 9200,00грн.), так і на момент прийняття рішення у даній справі, заборгованість за товар, одержаний за даною накладною, існує.

Що ж стосується накладної №213/40258с від 19.01.2007р., то заборгованість за товар, одержаний за даною накладною, не є предметом даного спору.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 176926,10грн. основного боргу вважається обґрунтованою у частині та такою, що підлягає задоволенню частково, а саме, у розмірі 175 508,80грн. (184 708,80грн. -9 200,00грн. = 175 508,80грн.)

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прес-Маркет»(м. Київ, вул. Братиславська, 8, код ЄДРПОУ 31286558) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Юнівест Маркетинг»(Київська обл., м. Фастів, вул. Поліграфічна, 10; м. Київ, вул. Дмитрівська, 44-б, код ЄДРПОУ 20059685) 175508,80грн. –основного боргу, 1755,09грн. - державного мита, 234,11грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. В іншій частині позовних вимог –відмовити.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня прийняття.

Суддя В.В. Палій