Рішення № 10013609, 30.04.2010, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 1/51630.04.10 За позовом           Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»

До                               Житлово-будіельного кооперативу «Колос –2»

Про                              стягнення 43852,41 грн.          

Суддя Мельник В.І.

Представники:

від позивача:          Марковська В.В., довіреність № Д07/2009/12/31-13 від 31.12.2009р.

від відповідача          Міщенко В.В., довіреність № б/н від 01.04.2010р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерна енергопостачальна компанія «Київенерго»(далі –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Житлово-будівельного кооперативу «Колос – 2»(далі –відповідач) про стягнення з останнього 43852,41 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконуються умови договору № 310791 від 21.05.1999р.

Ухвалою суду від 07.10.2009р. порушено провадження у справі № 1/516 та призначено розгляд на 20.11.2009р.

20.11.2009р. судове засідання не відбулось, у зв’язку з хворобою судді Мельник В.І., тому засідання призначено на 04.12.2009р.

26.11.2009р. відповідачем було подано клопотання про відкладення розгляду справи.

03.12.2009р. відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі.

04.12.2009р. позивач в судовому засіданні підтримав свої вимоги у повному обсязі, та надав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі.

Відповідач в судовому засіданні підтримав клопотання про зупинення провадження у справі.

Позивач проти зупинення провадження заперечив.

Суд ухвалою від 04.12.2009р. провадження у справі зупинив.

13.01.2010 позивачем оскаржено ухвалу про зупинення провадження у справі.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.12.2009р. було скасовано, а справу № 1/516 скеровано для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

          На виконання постанови Вищого господарського суду України від 25.03.2010р. Господарський суд міста Києва призначив справу до слухання на 23.04.2010р.

          23.04.2010р. представник позивача просив відкласти розгляду справи, для надання довідки про сплату боргу.

          Представник відповідача заперечив проти відкладення розгляду справи, оскільки має всі докази сплати боргу.

Судом оголошено перерву до 30.04.2010р. на 11:00.

30.04.2010р. у судовому засіданні позивач повідомив суд про сплату основного боргу у повному обсязі, наполягав на стягненні штрафних санкцій, оскільки відповідач сплатив суму основного боргу вже після порушення провадження у справі.

Відповідач проти стягнення штрафних санкцій заперечив, оскільки борг виник, внаслідок прострочки сплат мешканцями відповідача.

Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення позивача та відповідача, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між позивачем та відповідачем було укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді від 21.05.1999р. № 310791.

Згідно з п.2.2.1 та 2.3.1 договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у гарячій воді відповідачу для потреб: опалення та вентиляції –в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з Додатком №1 до договору, яку відповідач зобов’язаний оплачувати щомісяця своєчасно та в повному обсязі.

Відповідно до п.5.1 договору та звертання-доручення про укладення договору визначення кількості спожитої протягом розрахункового періоду (місяця) теплової енергії здійснюється по приладах обліку та розрахунковим способом.

Згідно Додатка №3 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених КМДА, які можуть змінюватись в період договору.

У п.2 додатку №4 до Договору передбачено, що відповідач зобов’язаний щомісячно з 12 по 15 число самостійно отримувати у районному відділі теплозбуту платіжну вимогу доручення, табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період та акт звірки на початок розрахункового періоду.

Відповідно до п.3 додатку №4 до договору відповідач оплачує вартість, використаної теплової енергії не пізніше 25 числа поточного місяця.

Однак свої зобов’язання за зазначеним договором відповідач не виконує, внаслідок чого за період з 01.11.2006 по 01.09.2009 виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.09.2009 становить 10549,44 грн., що підтверджується довідкою про розрахунок основного боргу.

Пунктом 3.5 договору передбачено, що у випадку несплати теплової енергії до кінця розрахункового періоду позивач має право нарахувати відповідачу пеню на суму фактичного боргу в розмірі 0,5 % за кожний день прострочення платежу по день фактичної сплати, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 43852, 41 грн. грн. боргу, а саме: 10549,44 грн. –основного боргу, 5957,98 грн. –пені, 23266,04 грн. –інфляційних втрат, 4078,95 грн. –3% річних.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов’язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов’язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Судом було встановлено, що відповідач суму основного боргу сплатив, проте вже після порушення провадження у справі.

Суд прийшов до висновку про задоволення позову в частині стягнення пені , 3% річних та інфляційних втрат.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання.

Відповідно до ч. 2 ст.193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Суд заслухавши всі пояснення сторін, взявши до уваги всі докази надані сторонами у справі, прийшов до висновку про зменшення суми пені до 5%, оскільки відповідач самостійно та добровільно погасив суму основного боргу у повному обсязі.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, враховуючи, що наявні у справі матеріали свідчать про обгрунтованість вимог позивача, позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням погашення основної суми заборгованості.

Позивач також просить стягнути з відповідача сплачені державне мито в сумі 438,52 грн. та судово-інформаційні послуги у сумі 236,00 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати, пов’язані з розглядом справи, при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 173, 193, 362 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 625, 629, 712, 714 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу «Колос - 2»(03110, м.Київ, вул. Златопільська 4, код ЄДРПОУ 22908869) на користь Акціонерної енергопостачальної компанії «Київенерго»в особі Структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (04050, м.Київ, вул. Мельникова 31, код ЄДРПОУ 26187763) 23266 (двадцять три тисячі двісті шістдесят шість) грн. 04 коп. –інфляційних втрат, 4078 (чотири тисячі сімдесят вісім) грн. 95 коп. –3% річних, 337 (триста тридцять сім) грн. 90 коп. –пені, держмито в розмірі 382 (триста вісімдесят дві)грн. 32 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236 (двісті тридцять шість) грн.

В частині стягнення 10549,44 грн. –основного боргу, провадження припинити.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя В.І.Мельник

(Рішення виготовлене та підписане 14.05.2010р.)