Рішення № 100134690, 05.10.2021, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Ульяновський районний суд Кіровоградської області

Справа № 402/650/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" жовтня 2021 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді - Ясінського Л.Ю.

секретаря судового засідання - Кульчицької Є.М.

розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М.,

ВСТАНОВИВ:

02.09.2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», у якому просить: визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 05 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, який зареєстрований в реєстрі за № 27827, яким звернено стягнення за кредитним договором № 1394998 від 01.07.2019 року на загальну суму 12072 грн., та стягнути з відповідача понесені судові витрати у розмірі 9564,40 грн.

В обґрунтування позовної заяви зазначив, що 22 червня 2021 року на його мобільний телефон надійшло повідомлення з програми «Дія» від приватного виконавця Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича, з якого Позивач дізнався, що відносно нього відкрито виконавче провадження № 65866102 від 22.06.2021 року та накладено арешт на його кошти, на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Остапенка Є.М. від 05.05.2021 року, який було обернуто до виконання згідно поданої Відповідачем заяви про примусове виконання виконавчого напису, у відповідності до якого було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження та стягнення з Позивача суми боргу в розмірі 12072 грн. на користь Відповідача - TOB «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ».

Позивач зазначив, що він особисто не укладав кредитного договору з ТОВ «ФК «Верона», право вимоги по якому було відступлено на підставі Договору факторингу №1-31/08-В від 31.08.2020 р. ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», про що він також не знав. 05.05.2019 року ним був втрачений його паспорт громадянина України та 30.07.2019 року він отримав ID паспорт. Окрім того, жодних вимог про погашення боргу ні від ТОВ «Верона», ні від ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» надіслано не було; також вказує на те, що виконавчий напис було вчинено з порушенням вимог законодавства, а саме: нотаріус не врахував та не перевірив і ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» не довів безспірність заборгованості, нотаріусом не враховано спірність та відсутність боргу, виконавчий напис повинен був бути вчинений лише на підставі оригіналу нотаріально посвідченого договору, крім того такий договір між сторонами не укладався, а кредитний договір №1394998 від 01.07.2019 р., який був наданий нотаріусу для виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально.

Ухвалою від 06.09.2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явились, подавши заяву про розгляд справи за їх відсутності, заявлені вимоги підтримують у повному обсязі.

Представник Відповідача у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку. Заперечень проти позову, клопотань чи інших заяв до суду не направляв.

Третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, однак на адресу суду повернувся без вручення конверт із судовою повісткою з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

З огляду на неявку в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, згоду позивача, суд, керуючись ст.280 ЦПК України приходить до висновку про необхідність ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню зі слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 05 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, який зареєстрований в реєстрі за № 27827, яким звернено стягнення за кредитним договором № 1394998 від 01.07.2019 року на загальну суму 12072 грн. (а.с.18), яка складається:

- заборгованість за тілом кредиту - 1000 грн.;

- заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками - 266 грн.;

- заборгованість за нарахованою пенею - 10406 грн.

- плата за вчинення виконавчого напису у розмірі 400 грн.

Також встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Одеської області Качурки В`ячеслава Вікторовича перебуває виконавче провадження №65866102 з примусового виконання виконавчого напису №27827 від 05.05.2021 р., виданого приватним нотаріусом Київського МНО Остапенком Є.М. про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» заборгованості у розмірі 12072 грн., а з урахуванням виконавчого збору/винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів - 13548,20 грн. (а.с.16-17).

З довідки Благовіщенського районного сектору УДМС України в Кіровоградській області (а.с.20) вбачається, що ОСОБА_1 07.08.2019 року отримав паспорт громадянина України у вигляді ID картки, на підставі його заяви про втрату 05.05.2019 року паспорта зразка 1994 року серії НОМЕР_1 .

Приймаючи рішення, суд керується наступним.

Відповідно до п.19 ст.34 Закону України «Про нотаріат» виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Відповідно до ст.87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до п.п. 1.1, 3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за № 296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Якщо для вимоги, за якою вчиняється виконавчий напис, законом установлено інший строк давності, виконавчий напис вчиняється у межах цього строку. Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженомупостановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріуса» стягнення заборгованості здійснюється за нотаріально посвідченими договорами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку). Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Так, належними доказами, які підтверджують наявність чи відсутність заборгованості, а також встановлюють розмір заборгованості, можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Такими доказами можуть бути, зокрема, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за № 6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З матеріалів справи не вбачається, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус отримував від ТОВ «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» первинні бухгалтерські документи щодо видачі кредиту та здійснення його часткового погашення (квитанції, платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки тощо). Також не встановлено, що при винесені виконавчого напису нотаріусом встановлено, що заборгованість є безспірною.

Заперечень проти позову Відповідач до суду не подавав.

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Відповідача витрат на правову допомогу.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 02.07.2020 року та копію додатку до договору №1 Акт прийому -передачі виконаних робіт укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Терновенком Р.М.., а також копію квитанції до прибуткового касового ордера №29 від 01.09.2021 року з яких вбачаєтться, що витрати на правову допомогу склали 9564,40 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Необхідно зауважити, що ч. 6 ст. 137 ЦПК України передбачає, що обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідачем відзиву на позов не надіслано, а тому суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9564 грн.40 коп.

Керуючись ст.ст. 258,259,263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Є.М. - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис вчинений 05 травня 2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгеном Михайловичем, який зареєстрований в реєстрі за № 27827, яким звернено стягнення за кредитним договором № 1394998 від 01.07.2019 року на загальну суму 12072 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908 грн. та 9564,40 грн. витрат на правову допомогу.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 30.07.2019 р., ідентифікаційний код: НОМЕР_3 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКІ ФІНАНСОВІ ОПЕРАЦІЇ», місцезнаходження: 03150, м.Київ, вул.Загородня, буд.15, офіс 313;

третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євген Михайлович, адреса: м. Київ, вул. Мала Житомирська,6/5;

ССуддя: Л. Ю. Ясінський