Ухвала суду № 100133840, 05.10.2021, Оболонський районний суд міста Києва

05.10.2021 Справа № 756/5969/19

Справа № 756/5969/19

Провадження №2-п/756/106/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2021 року Оболонський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді Тихої О.О., за участю секретаря судового засідання Кренджеляк А.М., представників заявника - адвокатів Мельника Ю.О., Копитіної Я.С., Миронюка Д.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАКСИМУМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У С Т А Н О В И В:

Заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАКСИМУМ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «МАКСИМУМ» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 49 183, 75 грн.; заборгованість за нарахованими процентами в сумі 90 124,65 грн., а також судовий збір по 960,50 грн. з кожного.

03.08.2021 представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Ю.Ю. подав заяву про перегляд заочного рішення, в якій просив поновити строк на подання заяви про перегляд заочного рішення по справі №756/5969/19; скасувати заочне рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2021 та призначити справу до розгляду за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування своїх вимог зазначив, що під час розгляду вказаної цивільної справи відповідач ОСОБА_1 був позбавлений права подати відзив на позовну заяву, всі наявні письмові та електронні докази, висновки експертів, пояснення та заяви, що обґрунтовують його заперечення проти позову, оскільки про розгляд цивільної справи №756/5969/21 останній не був повідомлений належним чином: копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, копію позовної заяви з додатками, судові повістки він не отримував, при цьому, адресою мешкання ОСОБА_1 є: Запорізька обл., Якимівський район, смт. Якимівка, а не: АДРЕСА_1 , як зазначено у позовній заяві.

Також вказав, що 17.10.2012 року між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_2 , дійсно, було укладено договір №VІР-148-G-PANDA про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками, в якості забезпечення якого між ПАТ «Банк національний кредит» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № 04-1784/1-4. В подальшому між банком та позичальником укладалися Договори про внесення змін до Договору, відповідно до умов яких була змінена сума кредитування, а також строк кредитування - до 24.04.2016 року. Проте, в супереч доводам позивача, який вказує на те, що ним на адресу ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було направлено повідомлення про відступлення права вимоги від 01.06.2018 року та досудові вимоги щодо необхідності погашення заборгованості, останні вказані повідомлення та вимоги не отримували.

Крім того, позивачем до позовної заяви в обґрунтування розміру заборгованості додано лише розрахунок заборгованості за кредитом, однак не долучено жодного первинного документу, який би підтверджував суму заборгованості, що позбавляє можливості перевірити правильність нарахування відсотків за користування овердрафтом. Таким чином, під час розгляду даної справи факт перевищення ОСОБА_2 овердрафту не досліджувався, а виписки за картковим рахунком були надані значно пізніше, ніж позовна заява.

На думку представника заявника позовна заява ТОВ «ФК «МАКСИМУМ» подана після спливу позовної давності, а нарахування відсотків після 24.04.2016 року здійснювалися безпідставно, оскільки строк дії договору закінчився.

З урахуванням наведеного, просить скасувати заочне рішення суду від 04.02.2021 та переглянути його.

Представник заявника - адвокат Мельник Ю.О. у судовому засіданні підтримав вказану заяву, зазначив, що під час розгляду справи відповідач ОСОБА_1 не був присутній на жодному судовому засіданні, тому не мав змоги заявити ряд важливих клопотань, зокрема, щодо застосування строків позовної давності, а також висловити свою позицію, надати відзив на позовну заяву. Додатково вказав на те, що позивачем в обґрунтування позовних вимог було надано лише розрахунок заборгованості, який не є належним доказом, при цьому, жодного первинного документу представником позивача надано не було, а виписка по картковому рахунку ОСОБА_2 була долучена останнім після 5 місяців розгляду справи. Нарахування відсотків після 24.04.2019 здійснювалось позивачем неправомірно.

Представник заявника - адвокат Копитіна Н.В. у судовому засіданні зазначила, що надані позивачем виписки з карткового рахунку відповідача ОСОБА_2 є неналежним доказом, оскільки не зрозуміло походження вказаного документу. Крім того, позивачем в порушення норм діючого законодавства нараховувались відсотки після закінчення строку кредитування, які чомусь вдвічі перевищують заборгованість за тілом кредиту, а позовна заява подана з порушенням строків позовної давності . Пояснила, що відповідач ОСОБА_1 був позбавлений зазначити вказані обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, оскільки останній не був обізнаний про розгляд справи, а усі судові повідомлення відправлялися за невірною адресою.

Представник заявника - адвокат Миронюк Д.Д. у судовому засіданні підтримав думку інших представників, зазначивши, що для скасування вказаного заочного рішення наявні дві підстави, як це потребує чинне законодавство, а саме: неналежне повідомлення відповідача ОСОБА_1 , а також існування обставин, які потенційно можуть вплинути на ухвалення іншого судового рішення.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «МАКСИМУМ» у судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, про день, час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, неявка представника, згідно з вимогами ч. 1 ст. 287 ЦПК України, не перешкоджає розгляду заяви про перегляд заочного рішення.

Суд, вислухавши думки представників заявника, ознайомившись з заявою про перегляд заочного рішення, матеріалами цивільної справи №756/5969/19, приходить до наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2021 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАКСИМУМ» про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено та стягнуто солідарно ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «МАКСИМУМ» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 49 183, 75 грн.; заборгованість за нарахованими процентами в сумі 90 124,65 грн., а також судовий збір по 960,50 грн. з кожного.

Відповідно до ст. 284 ЦПК України, заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

З матеріалів справи вбачається, що відомості щодо отримання ОСОБА_1 заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2021 по цивільній справі №756/5969/19 у справі відсутні. 13.07.2021 представник ОСОБА_1 - адвокат Миронюк Д.Д. ознайомився з матеріалами справи. Як зазначає у заяві про скасування заочного рішення представник ОСОБА_1 - адвокат Мельник Ю.Ю., до ознайомлення з матеріалами справи відповідачу ОСОБА_1 про ухвалення заочного рішення було не відомо, вказане рішення він не отримував, тому про його існування останній дізнався лише 13.07.2021. При цьому, заяву про поновлення строку на подання заяви про перегляд заочного рішення подано представником відповідачем 03.08.2021. Враховуючи викладені обставини, а також те, що вказану заяву подано з дотриманням двадцятиденного строку, визначеного ст. 284 ЦПК України, суд приходить до висновку про поновлення відповідачу строку на подання заяви про перегляд заочного рішення суду.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 285 ЦПК України, у заяві про перегляд заочного рішення повинно бути зазначено обставини, що свідчать про поважність причин неявки в судове засідання та (або) неповідомлення їх суду, а також причин неподання відзиву, і докази про це.

Так, поважними причинами неявки можуть бути хвороба, тривале відрядження, інші обставини, що об`єктивно перешкоджають явці до судового засідання, які, безумовно, повинні бути підтверджені документально відповідними доказами, тобто, повинні додаватися до заяви про перегляд заочного рішення. Крім того, відповідач має подати документи, що свідчать про неможливість повідомити суд про причини неявки у судове засідання.

Як вбачається з матеріалів цивільної справи, відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, шляхом направлення судових повісток рекомендованим листом з повідомленням про вручення, крім цього, додатково на офіційному веб-сайті судової влади України були розміщені відповідні повідомлення про дату, час та місце судового засідання.

Судом в порядку ч.8 ст. 187 ЦПК України було здійснено запит до Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 та отримано відповідь, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 до 17.09.2013 та знятий з реєстрації у зв`язку з переїздом до смт. Якимівка, Якимівського р-ну, Запорізької обл.

Так, 16.07.2018 на останню відому зареєстровану адресу відповідача на території м. Києва, зазначену у позовній заяві: АДРЕСА_1 , була направлена судова повістка на засідання призначене на 15.11.2019, копія ухвали про відкриття провадження від 05.07.2019 та копія позову з усіма додатками. Вказане поштове відправлення повернулось відправнику 12.08.2019 з відміткою «за закінченням терміну зберігання» (трекінг відправлення 0421215947624).

Про дату судового засідання, призначеного на 04.03.2020, відповідач повідомлявся шляхом направлення поштового відправлення на адресу: АДРЕСА_1 , яке повернулось відправнику 11.02.2020 з відміткою «за закінченням встановленого строку зберігання» (трекінг відправлення 0421216922641). Крім того, додатково за адресою реєстрації відповідача: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт.Якимівка була направлена судова повістка, а також на офіційному веб-сайті судової влади України, відповідно до вимог ч.11 ст. 128 ЦПК України було розміщено оголошення зі сповіщенням дати, часу та місця розгляду справи.

14.05.2020 відповідачу ОСОБА_1 на адреси: АДРЕСА_1 , а також: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт.Якимівка були скеровані судові повістки про виклик до суду для участі у судовому засіданні, призначеному на 17.06.2020, проте вказані судові повістки останнім отримані не були, а поштові відправлення повернулись на адресу Оболонського районного суду м. Києва 14.05.2020 з відміткою: «адресат відсутній» (трекінг відправлення 0421217176668) та «для уточнення адреси, зокрема: номера будинку» (трекінг відправлення 0421217183249).

Про дату судового засідання, призначеного на 19.10.2020, відповідач повідомлявся шляхом направлення поштового відправлення на адресу: АДРЕСА_1 , яке повернулось відправнику з відміткою «адресат відсутній» (трекінг відправлення 0421217559079). Крім того, додатково за адресою реєстрації відповідача: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Якимівка була направлена судова повістка, яка повернулась відправнику 22.09.2021 з відміткою «для уточнення адреси, зокрема: номера будинку» (трекінг відправлення 0421217557912), а також на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення зі сповіщенням дати, часу та місця розгляду справи.

09.12.2020 відповідачу ОСОБА_1 на адреси: АДРЕСА_1 , а також: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Якимівка були скеровані судові повістки про виклик до суду для участі у судовому засіданні, призначеному на 04.02.2021, проте вказані судові повістки останнім отримані не були, а поштові відправлення повернулись на адресу Оболонського районного суду м. Києва 14.05.2020 з відміткою: «адресат відсутній» (трекінг відправлення 0421217845756) та «для уточнення адреси, зокрема: номера будинку» (трекінг відправлення 0421217931652).

Таким чином, судові повістки, а також усі процесуальні документи були відправлені відповідачу відповідно до вимог чинного законодавства за місцем його реєстрації, зазначеної у довідці Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області, отриманої Оболонським районним судом м. Києва в порядку ч. 6 ст. 187 ЦПК України, а також самим представником заявника - адвокатом Мельником Ю.О. у наданій заяві про перегляд заочного рішення, а також за останньою відомою адресою проживання ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , яку останній, незважаючи на інформацію надану його представником, зазначав під час укладання Договору поруки №04-1807/1-4 від 24.04.2015, тобто вже після його перереєстрації за новою адресою.

При цьому, суд враховує правові позиції, викладені у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, згідно з якими направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а отже, здійснення судом всіх можливих спроб для повідомлення позивача про наявність відповідного позову до нього.

Крім того, з урахуванням того, що поштові відправлення, направлені за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Якимівка повернулися з відміткою про необхідність уточнення адреси отримувача, судом на офіційному веб-сайті судової влади України було розміщено оголошення про розгляд вказаної справи та необхідності відповідачу ОСОБА_1 бути присутнім на її розгляді у відповідні дати.

Так,ч.ч.11, 12 ст. 128 ЦПК України передбачено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання.

З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему.

У підпункті 15.8 пункту 5 частини першої розділу XIII Перехідні положення зазначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи оприлюднення інформації щодо справи, визначеної цією редакцією Кодексу, на офіційному веб-порталі судової влади України здійснюється в порядку, визначеному Положенням про автоматизовану систему документообігу суду.

У підпункті 6 пункту 4 розділу XIV. Надання інформації на веб-порталі Положення про автоматизовану систему документообігу суду, яке затверджене рішенням Ради суддів України від 26 листопада 2010 року № 30, передбачено, що на головній сторінці веб-порталу та на сайтах судів на веб-порталі (інформація, що відноситься до кожного суду та її наявності) автоматично, оприлюднюються наступна інформація (посилання на неї), зокрема, оголошення про виклик відповідача, третьої особи, свідка, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, номер судового провадження, місце, дата і час наступного судового засідання, на яке така особа викликаєтеся.

Таким чином, вбачається, що виклик відповідача ОСОБА_1 поміж іншим здійснювався шляхом опублікування виклику на веб-порталі судової влади України, у встановлений законом строк та в порядку, передбаченому вимогами чинного цивільно-процесуального законодавства.

Викладене свідчить про те, що суд виконав покладений на нього обов`язок повідомити учасників про дату, час та місце розгляду справи, а відповідач, будучи належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, не скористався своїм правом взяти участь у судовому засіданні, не подав належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин своєї неявки, причин неподання відзиву на позов тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі - Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка є стороною по справі, бути присутньою на засіданні. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі ст. 6 ЄСПЛ, оскільки здійснення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19.06.2001 року. У вказаному Рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики ЄСПЛ вбачається, що питання про порушення ст. 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Принцип добросовісності передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. Добросовісність при реалізації прав і повноважень втілюється у неприпустимості зловживання правом, яку зазвичай виводять із конституційних положень, згідно з якими здійснення прав та свобод людини не повинне порушувати права та свободи інших осіб.

З урахуванням наведеного, посилання заявника на порушення принципу змагальності при ухваленні рішення суду не приймаються до уваги, адже відповідач не використав свого права на участь у судових засіданнях. А відтак, судом було прийнято рішення на підставі тих доказів, що були наявні у матеріалах цивільної справи. Обов`язок по доказуванню лежить на сторонах.

Згідно зі ст.288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Використання законодавцем в конструкції даної статті сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.

Таким чином, розглядаючи другу умову для скасування заочного рішення суд виходить з того, що відповідно до ст. 288 ЦПК України відповідач у своїй заяві про перегляд заочного судового рішення повинен зазначити такі обставини та такі докази на їх підтвердження, що якби вони були відомі суду при ухваленні заочного рішення, суд прийшов би до іншого висновку, ухвалив би принципово інше рішення.

Водночас, з`ясування причин неявки не може бути підставою для скасування заочного рішення. Для цього відповідач має вказати докази, які мають значення для справи, та можуть привести до ухвалення рішення, протилежного заочному повністю або частково, або до його зміни. Тобто, якщо б ці докази були відомі суду при розгляді справи, то у справі було б ухвалено інше рішення.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них, заочне рішення скасуванню не підлягає.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Суд не приймає до уваги посилання представника заявника, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не були повідомленні про зміну кредитора, а також про необхідність здійснення погашення заборгованості, оскільки 01.06.2018 ТОВ «ФК «МАКСИМУМ» на адресу ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 (трекінг відправлення 0101304414120) та адресу ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 (трекінг відправлення 0101304417197), були направлені повідомлення про відступлення прав вимоги за Договором №VІР-148-G-PANDA від 17.10.2012, а 13.11.2018 на вищевказані адреси відповідачів були направлені досудові вимоги (трекінги відправлення: 0101305053059 та 0101305053067), проте вказані листи не були отримані останніми та повернулись з відміткою «за закінченням терміну зберігання». При цьому, суд враховує, що незважаючи на посилання представника відповідача ОСОБА_1 , на те, що останній з 2013 року зареєстрований за адресою: Запорізька обл., Якимівський р-н, смт. Якимівка, адреса, за якою здійснювались відповідні сповіщення, а саме: АДРЕСА_1 , була зазначена ОСОБА_1 при укладанні Договору поруки №04-1807/1-4 від 24.04.2015, що може свідчити як про фактичну адресу проживання останнього, так і навмисне повідомлення банківській установі даних, які не відповідають дійсності.

Представник заявника у заяві про перегляд заочного рішення як на підставу для скасування рішення вказує, що в обґрунтування позивачем позовних вимог наданий лише розрахунок заборгованості при цьому не надані інші первинні документи такі як меморіальні ордери, квитанції. Проте, суд скептично оцінює доводи представника заявника, оскільки, як вбачається з позовної заяви та доданих до неї документів, кредит видавався шляхом зарахування відповідної суми на картковий рахунок та відповідач мала змогу власноруч здійснювати зняття грошових коштів за допомогою банкоматів, розраховуватися платіжною карткою в торгівельних центрах, інтернеті, тощо. Тобто, здійснювати будь-які розрахункові операції, які не потребують видачі касового документу.

Разом з тим, суд також враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Проте, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час оформлення кредитного договору), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом у сукупності з іншими доказами.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного суду від 16.09.2020 у цивільній справі №200/5647/18.

Суд також враховує той факт, що провадження у справі було відкрито 05.07.2019, а виписка з карткового рахунку ОСОБА_2 надійшла до суду 03.10.2019, проте, як вбачається з ухвали про відкриття провадження, перше судове засідання з розгляду цивільної справи №756/5969/19 було призначено на 15.11.2019, тобто представником ТОВ «ФК «МАКСИМУМ» були надані вказані докази до початку розгляду справи по суті. Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 ознайомлювалась з матеріалами, а також була присутня у судовому засіданні, призначеному на 17.06.2020, проте жодних заперечень з цього приводу не висловлювала. Крім того, оцінка процесуальних рішень, прийнятих в процесі розгляду справи, знаходиться поза межами розгляду заяви про скасування заочного рішення, в той час як недотримання норм матеріального чи процесуального права при ухваленні відповідного рішення суду першої інстанції є виключно повноваженнями суду апеляційної інстанції.

З приводу доводів представника відповідача про те, що позивач звернувся з позовом до суду лише 02.05.2019, тобто після спливу строку позовної давності, суд зазначає наступне. Додатковою угодою до Договору №VІР-148-G-PANDA від 17.10.2012 про відкриття карткового рахунку та виконання розрахунків за операціями з картками від 24.04.2015 внесено зміни до п.1.1.6 Договору №VІР-148-G-PANDA від 17.10.2012 та викладено його в редакції, що передбачає встановлений ліміт кредитування у розмірі не більше 4525,00 грн. зі строком дії кредитної лінії до 24.04.2016. Як вбачається з матеріалів, долучених до позовної заяви, позов з усіма додатками був направлений на адресу суду засобами поштового зв`язку 24.04.2019, тобто в межах строку позовної давності, передбаченої ст. 257 ЦК України.

Інші доводи представника заявника, які наведені у заяві про перегляд заочного рішення, не впливають на висновку суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини, до заяви про перегляд заочного рішення жодного доказу в розумінні положень ст. 76 ЦПК України не додано.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ("Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Таким чином, до заяви про перегляд заочного рішення жодного доказу в розумінні положень ст. 76 ЦПК України не додано. Окрім того, у заяві про перегляд заочного рішення заявник (відповідач) фактично вдається до переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто останній фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи.

Більше того, будь-яких доказів, які б спростовували висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позову, до заяви про перегляд заочного рішення відповідачем не додано.

Сукупності обставин, визначених ст. 285 ЦПК України, судом встановлено не було, а відповідачем їх наявність не доведена.

Крім того, у відповідність до ч. 4 ст.10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, interalia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).

Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного та обов`язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру (рішення у справі «Рябих проти Росії» (Ryabykh v. Russia), № 52854/99, п. 52, ECHR 2003-Х).

Виходячи з наведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п. 1 ст. 6 конвенції, а також ст. 1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Так, Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод наголошує, що термін «строк на оскарження рішення», що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів та позивачів, які можуть трапитись після прийняття судом рішення (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У відповідності до ч. 3 ст. 287 ЦПК України суд може своєю ухвалою за результатами розгляду заяви про перегляд заочного рішення залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Таким чином, суд вважає, що пояснення та докази, на які посилається в своїй заяві представник відповідача, не мають істотного значення для правильного вирішення справи, оскільки доводи заявника зводяться лише до правової позиції відповідача та його представників щодо предмету спору та фактичної переоцінки доказів та обставин, які судом оцінені і встановлені при прийнятті рішення, тобто заявник фактично не погоджується з прийнятим рішенням, здійсненою судом оцінкою доказів та встановленими обставинами справи і відповідно застосованими судом нормами чинного законодавства України.

Крім того суд зазначає, що за положеннями ч. 4 ст. 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, відповідно до позиції Великої палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.04.2018 у цивільній справі №200/11343/14-ц, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції.

З урахуванням того, що заявник не надав як доказів поважності неприбуття в судові засідання, так і доказів, які б мали істотне значення для правильного вирішення справи і вплинули б на рішення суду, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.

За таких обставин, посилання відповідача не є доказами, що мають істотне значення для правильного вирішення справи в розумінні положень ч. 1 ст. 288 ЦПК України, а є підставою для апеляційного перегляду рішення суду, оскільки суд першої інстанції не може скасувати заочне рішення суду для надання іншої правової оцінки тим самим доказам у справі.

Частиною 3 ст. 287 ЦПК України визначено, що у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою: залишити заяву без задоволення або скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про залишення заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2021 без задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 284-288 ЦПК України, cуд

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2021 у цивільній справі № 756/5969/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАКСИМУМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Оболонського районного суду м. Києва від 04.02.2021 у цивільній справі № 756/5969/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «МАКСИМУМ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишити без задоволення.

Роз`яснити заявнику, що відповідно до частини 4 статті 287 ЦПК України, у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Дата складання повного тексту ухвали - 05.10.2021.

Суддя О.О. Тиха