Рішення № 100133502, 10.09.2021, Гощанський районний суд Рівненської області

Справа №557/633/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 вересня 2021 року смт. Гоща

Гощанський районний суд Рівненської області

в складі: головуючого судді Пацка Д.В.

секретар судового засідання Довгалець Н.М.

за участю позивача ОСОБА_1

представника позивача – адвоката Суржук Л.М.

представника відповідача – адвоката Рудика В.Р.

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Гоща в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гощанської селищної ради, про визнання недійсним п.2 рішення Гощанської селищної ради від 20.07.2011 № 280, а також державних актів на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року, адвокат Щербяк Ю.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним п.2 рішення Гощанської селищної ради від 20.07.2011 № 280, а також державних актів на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що на підставі рішення Гощанської селищної ради від 29 липня 1998 року, ОСОБА_1 надано у приватну власність наступні земельні ділянки: площею 0,1500 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 ; площею 0,0900 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 . Окрім того, підставі рішення Гощанської селищної ради від 26 вересня 1996 року, батьку позивача ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначає, що всі три вищенаведені земельні ділянки знаходяться поруч одна з одною і межують із двома земельними ділянками сусіда ОСОБА_2 .

В процесі виготовлення технічної документації на вказані земельні ділянки, позивачу стало відомо, що загальна площа ділянок зменшилась на 0,05 га.

Окрім того, сусід ОСОБА_2 не погоджує межі земельних ділянок на всій їх протяжності з його боку, вказуючи про те, що частина цих земельних ділянок належить йому.

Під час виготовлення технічної документації на земельні ділянки виявилось, що дві земельні ділянки площею 0,1500 га та 0,09 га накладають на частину дороги по АДРЕСА_1 . Вказує, що дане накладення відбулось внаслідок того, що ОСОБА_2 самовільно захопив частину земельних ділянок площею 0,05 га.

Разом з тим, з`ясовано, що рішенням Гощанської селищної ради від 20 липня 2011 року ОСОБА_2 затверджено технічну документацію із землеустрою на земельні ділянки площею 0,15 га та 0,29 га і на підставі цього рішення видано державні акти.

При цьому, адвокат зазначила, що будь яких підписів у технічних документаціях ОСОБА_2 щодо погодження меж земельних ділянок як суміжний землекористувач, ОСОБА_1 не ставив, окрім того, в документації відсутні підписи виконавця робіт.

Вважає, що вказані обставини, порушують право позивача на вільне володіння земельних ділянок, оформлення належним чином технічної документації та приватизації належних ОСОБА_1 земельних ділянок.

Таким чином, на підставі вищенаведеного та посилаючись на норми права, які містяться на у ст. 50,79-1,152, 155, 158 ЗК України, ст. 3, 21, 391 ЦК України просить:

- Визнати недійсним пункт 2 рішення Гощанської селищної ради № 280 від 20.07.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_2 , а саме в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на землю площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,2952 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 ;

- Визнати недійсним Державний акт серії ЯК 206689 від 28.12.2011 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5621255100:01:003:0480, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та скасувати його державну реєстрацію;

- Визнати недійсним Державний акт серії ЯК 206690 від 28.12.2011 на право власності на земельну ділянку площею 0,2952 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5621255100:01:003:0481, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та скасувати його державну реєстрацію;

- Стягнути витрати з відповідача.

Відповідач ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву від 20 жовтня 2020 року, вказав, що позивачем не додано до позовної заяви належних та допустимих доказів, які б підтверджували право власності позивача на земельні ділянки, окрім того, доказів неправомірності рішення Гощанської селищної ради від 20 липня 2011 №280 позивачем не надано. Також, відповідач вказує, що вимога про позбавлення його права власності є грубим порушенням норм чинного законодавства.

Таким чином, на підставі вищенаведеного просить у задоволення позовних вимог до ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Адвокат Суржук Л.М., яка дія в інтересах позивача ОСОБА_1 , у відповіді на відзив на позовну заяву від 27 жовтня 2021 року зазначила, що позивачем додано до позовної заяви правовстановлюючі документи щодо підтвердження права власності на земельні ділянки. Окрім того, зазначає, що позивачем виконано всі передбачені вимоги ЦПК України щодо подання до суду належним чином оформленої позовної заяви та копій доданих до них. Таким чином, просила задовольнити позов у повному обсязі.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 22 травня 2020 року, вказана позовна заява залишена без руху.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 14 липня 2020 року, на підставі заяви про усунення недоліків, вказана позовна заява прийнята до розгляду та відкрите провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 21 жовтня 2020 року, підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 10 лютого 2021 року, витребувано у Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області належним чином завірену технічну документацію із землеустрою по складанню державного акта ОСОБА_2 на право власності на землю площею 1,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,2952 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 , що затверджена рішенням Гощанської селищної ради від 20.07.2011 року.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 11 березня 2021 року, призначено по справі судову земельно-технічну експертизу та зупинено провадження по справі.

Ухвалою судді Гощанського районного суду Рівненської області від 07 липня 2021 року, провадження по справі відновлено.

Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювалися.

ОСОБА_1 в судовому засідання позовну заяву підтримав та просив суд задовольнити в повному обсязі.

Адвокат Суржук Л.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовну заяву підтримала з підстав, зазначених в ньому, та просила суд її задовольнити.

ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнав та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Адвокат Рудик В.Р., який діє в інтересах ОСОБА_2 , в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги є безпідставними та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог за безпідставністю.

Заслухавши сторін та їх представників, свідка ОСОБА_4 , встановивши фактичні обставини справи, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, дослідивши та оцінивши докази, проаналізувавши норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що за ОСОБА_1 рахується земельна ділянка загальною площею 0,24 га, із них 0,1500 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка площею 0,0900 га, цільове призначення: для ведення особистого підсобного селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , які передані ОСОБА_1 Гощанською селищною радою на підставі рішення від 29 липня 1998 року №103/1 у приватну власність, що підтверджується листом Гощанської селищної ради від 25 листопада 2019 року №02-29/1542 та архівним витягом архівного відділу Гощанської районної державної адміністрації №22/04-03 від 25 червня 2014 року.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , належала земельна ділянка площею 0,06 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , яка передана ОСОБА_3 Гощанською селищною радою на підставі рішення від 26 вересня 1996 року №157 у приватну власність, що підтверджується листом Гощанської селищної ради від 25 листопада 2019 року №02-29/1542.

Окрім того, як вбачається з рішення Гощанського районного суду Рівненської області від 05 червня 2007 року, справа 2-244 2007р., за ОСОБА_1 в порядку спадкування визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

За загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 120 ЗК України, особи, які набули права власності на будівлю чи споруду, стають власниками земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-2225цс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-253цс16 та інших, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для відступу від них».

Отже зі змісту вищенаведених положень Цивільного та Земельного кодексів України, правової позиції Великої Палати Верховного Суду випливає, що набуваючи право власності на будівлі і споруди, які розташовані на земельній ділянці, особа одночасно й набуває право власності на земельну ділянку під цими будівлями і спорудами.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку, що знаходиться під житловим будинком.

Судом також встановлено те, що рішенням Гощанської селищної ради № 280 від 20.07.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_2 », затверджено технічну документацію із землеустрою по складанню державного акта на право власності на землю площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,2952 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

На підставі вказаного рішення, ОСОБА_2 видано державний акт серії ЯК 206689 від 28.12.2011 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5621255100:01:003:0480 та державний акт серії ЯК 206690 від 28.12.2011 на право власності на земельну ділянку площею 0,2952 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5621255100:01:003:0481, виданий на ім`я ОСОБА_2 , що підтверджується витягами з Державного земельного кадастру про земельні ділянки серії НВ-5607604702020 від 11 березня 2020 року та НВ-5607604692020 від 11 березня 2020 року.

Як вбачається з листа Гощанської селищної ради від 12 вересня 2014 року №02-29/1137-1 та Акта комісії з питань земельних ресурсів екології, охорони навколишнього середовища та благоустрою Гощанської селищної ради про обстеження земельних ділянок ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_1 та АДРЕСА_3 , між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 наявний спір щодо затвердження меж земельних ділянок, що передаються у власність ОСОБА_1 .

З наданих пояснень в судовому засідання свідка ОСОБА_4 вбачається, що він ознайомився з технічною документацією на земельні ділянки сторін по справі та висновком експерта, з приводу яких до нього звернувся ОСОБА_2 . При виготовленні документації та встановлення меж земельних ділянок дійсно могла бути допущена незначна похибка, оскільки на той час не було обладнання для встановлення більш точних меж. Дійсно є накладення земельних ділянок по їх межі в середньому на 26 см по довжині суміжної сторони, що правильно відображено у висновку експерта. Сторонам пропонувалося внести зміни в обмінні файли та дещо змістити конфігурацію земельних ділянок, однак сторони не досягли згоди з даного питання.

З висновку експерта Гаврилюка Т.І. №9905-9906 від 30.06.2021 вбачається, що згідно проведеного дослідження встановлено, що встановити ймовірне порушення меж (накладення) земельних ділянок ОСОБА_2 на земельні ділянки ОСОБА_1 не вбачається за можливе, у зв`язку з відсутністю належним чином розробленої документації із землеустрою та земельні ділянки ОСОБА_1 , а також відомостей щодо відмови кадастрового реєстратора у внесенні відомостей про межі земельних ділянок ОСОБА_1 до системи ДЗК, де однією із підстав у відмові стосовно внесення відомостей може бути перетин земельних ділянок. У описовій частині, опираючись на матеріали геодезії земельних ділянок ОСОБА_1 , експерт лише констатує, що в подальшому, реалізуючи проектне рішення виготовлення документації із землеустрою на земельні ділянки ОСОБА_1 , буде існувати перетин земельних ділянок ОСОБА_2 .

У висновку експерт зазначає, що наявне відхилення у значеннях координат поворотних точок меж від значень, що відповідають їх фактичному місцю розташування в натурі земельних ділянок (5621255100:01:003:0480 та 5621255100:01:003:0481) ОСОБА_2 , а також при співставленні переліку документів, що наявні в наданій копії «технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_2 » відсутні: журнал польових вимірювань, відомість обробки теодолітного ходу та підписи виконавця робіт. Таким чином, позивач позбавлений права вчиняти дії по оформленню права власності на земельні ділянки у зв`язку з наявністю вищенаведених перешкод, внаслідок чого звернувся до суду за захистом порушеного права.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997року №475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частиною першою статті 317 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 78 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами. Право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий (ґрунтовий) шар, а також на водні об`єкти, ліси і багаторічні насадження, які на ній знаходяться, якщо інше не встановлено законом та не порушує прав інших осіб. Право власності на земельну ділянку розповсюджується на простір, що знаходиться над та під поверхнею ділянки на висоту і на глибину, необхідні для зведення житлових, виробничих та інших будівель і споруд(стаття 79 ЗК України).

Формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру(частина перша статті 79-1 ЗК України).

Відповідно до частин другої та третьої статті 152 (далі - ЗК України) власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Частинами першою - третьою статті 158 ЗК України передбачено, що земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом (частина четверта, п`ята статті 158 ЗК України).

Згідно з частиною першою статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України).

Отже, підставами для визнання недійсним акта (рішення) є його невідповідність вимогам законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

У відповідності до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Предметом даного позову є вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі у власність відповідача земельних ділянок, як підстави виникнення права власності і визнання недійсним державних актів на право приватної власності на землю відповідача ОСОБА_2 , наслідком якого є припинення права власності на земельні ділянки останнього.

Таким чином, судом встановлено, що виділення земельних ділянок відповідачу ОСОБА_2 на підставі рішенням Гощанської селищної ради № 280 від 20.07.2011 та видача державних актів призвело до виникнення становища, яке позбавило позивача можливості реалізації його права власності на земельні ділянки площами 0,1500 га, 0,09 га та 0,06 га. Зазначені порушення закону, допущені свого часу селищною радою та відповідачем ОСОБА_2 , впливають на реалізацію правомочностей власника ОСОБА_1 . А тому, з метою відновлення становища, яке існувало до порушення, вищевказане рішення підлягає скасуванню та визнанню недійсними.

Також відповідно до п.11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16.04.2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» (зі змінами та доповненнями, внесеними постановою Пленуму Верховного Суду України від 19.03.2010 року № 2), розглядаючи позови про захист прав власників земельних ділянок і землекористувачів (про усунення перешкод у користуванні ними тощо), суд перевіряє законність рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки іншій особі без вилучення (викупу) її в позивача в установленому порядку і за наявності для цього підстав ухвалювати рішення про його недійсність, а також згідно п.2 зазначеної Постанови суди на підставі зібраних відповідних доказів визнають недійсними державні акти про право власності на земельні ділянки.

За правовою позицією, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2824цс15 державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, то у спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Таким чином, суд також вважає правомірною вимогу про визнання недійсним Державного акта серії ЯК 206690 від 28.12.2011 та Державного акта серії ЯК 206689 від 28.12.2011.

Суд не приймає до уваги відзив відповідача ОСОБА_2 на позов та зазначає, що позивачем подано належні та допустимі докази, які вказують на порушене право позивача.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гощанської селищної ради, про визнання недійсним п.2 рішення Гощанської селищної ради від 20.07.2011 № 280, а також державних актів на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації, - є обґрунтованою, тому є підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст. 133 та ч.ч.1-3 ст. 137 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Частиною 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати за подання позовної заяви до суду в розмірі 2522 гривні 40 копійок – судового збору, 13 900 гривень 00 копійок – надання професійної правничої допомоги, 8580 гривень 50 копійок – оплата судової земельно-технічної експертизи, 4000 гривень 00 копійок – оплата робіт спеціаліста, залученого до проведення судової земельно-технічної експертизи, що підтверджується розрахунком судових витрат від 19 липня 2021 року та доданих до нього квитанцій, які подані до закінчення судових дебатів.

За вказаних обставин, суд вважає стягнути з відповідача ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 29002 грн 90 коп.

Керуючись ст.ст. 81, 258, 263, 264, 265, ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Гощанської селищної ради, про визнання недійсним п.2 рішення Гощанської селищної ради від 20.07.2011 № 280, а також державних актів на земельні ділянки, скасування їх державної реєстрації, – задовольнити повністю.

Визнати недійсним пункт 2 рішення Гощанської селищної ради № 280 від 20.07.2011 «Про затвердження технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на землю для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 громадянину ОСОБА_2 , а саме в частині затвердження ОСОБА_2 технічної документації із землеустрою по складанню державного акта на право власності на землю площею 0,1500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,2952 га для ведення особистого селянського господарства по АДРЕСА_2 .

Визнати недійсним Державний акт серії ЯК 206689 від 28.12.2011 на право власності на земельну ділянку площею 0,1500 га, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5621255100:01:003:0480, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та скасувати його державну реєстрацію.

Визнати недійсним Державний акт серії ЯК 206690 від 28.12.2011 на право власності на земельну ділянку площею 0,2952 га, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5621255100:01:003:0481, виданий на ім`я ОСОБА_2 , та скасувати його державну реєстрацію.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати про справі – сплачену суму судового збору в розмірі 2522 (дві тисячі п`ятсот двадцять дві) гривні 40 копійок, 8580 (вісім тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень 50 копійок - витрати на проведення судової земельно-технічної експертизи в розмірі, 4000 (чотири тисячі) гривні 00 копійок – оплата робіт спеціаліста, залученого до проведення судової земельно-технічної експертизи, 13 900 (тринадцять тисяч дев`ятсот) гривень 00 копійок - витрати на правову допомогу, а всього в розмірі 29002 (двадцять дев`ять тисяч дві) гривні 90 копійок.

Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга подається в порядку, визначеному п.15.5 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до Рівненського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до "Прикінцеві положення" ЦПК України пункту 3 такого змісту:

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне судове рішення виготовлено 21.09.2021 року.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач-1: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .

Відповідач-2: Гощанська селищна рада, юридична адреса: вул. Застав`я, 22 смт. Гоща Рівненського району, Рівненська область, 35400. ЄДРПОУ 04385416.

С у д д я Д.В. Пацко